Коментарі

Отже, підбиймо підсумки конкурсу! 🙂
(в порядку спадання симпатій).

Передісторія: парубок з повними торбами “радіоактивного попелу” не витримав всієї цієї вакханалії і передчасно зійшов з дистанції. Наскільки його люблять – ми так і не дізнаємось…

Тим часом якесь знуджене дівча, з явно вираженими мазохістським схильностями – потроху колупає завісу.
І, схоже, таки розколупало…
Бо далі почали безкарно вбивати військових. 🙁 Не зовсім безкарно, але післяжиття і помста – якісь надто вже казкові, намріяні…
І реквієм після всього цього. А як інакше?
А далі – вже хто як може:
Одна стала психопаткою – масовою вбивцею…
Інший шукає якісні дороги, аби легше було тікати…
Ще хтось копирсається у генах, бо треба ж хоч якось, хоч чимось, перевершити інших і влаштувати потім сварку…
Але є люди, принаймні один, придуманий, хто, все-таки, тихо й мирно закопався у книги. 🙂
Але й це ще не кінець!
Деякі фанати продовжують намагатись силою впхнути “добре, світле й вічне”. Або просто “корисне”.
Інші – радять підліткам не уникати сексу, поки він ще є.
Ще хтось – шукає виправдання дикому розпилу бюдж.коштів… Жалюгідні – але хоч якісь.
І досі ще є віруючі в перебіжчиків на бік добра!
Хоча їх небагато – тому самогубства дедалі популярніші…
А хтось таки раптом, несподівано задумався про “братів наших менших” і не пожалів їм порталів для переходу в кращий, безлюдніший і, найімовірніше, не такий безладний світ.
Була спроба, вже значно слабша, дати більше влади й рослинам. Але спроба людськими руками. І, як і слід було очікувати – безладна й безглузда…
Ще хтось, швиденько назвавшись богами, тікає в казкове, вимріяне й нереалістичне минуле. Було ж оповідання про втечу в придумані світи.
І найвдатніші – звалюють подалі. Хоча б на сусідні планети. Та ще й прагнуть зовнішність докорінно змінити. Чим викликають особливо сильну заздрість. 🙂

Десь за кадром, майже нечутно: “Попіл! Ви всі попіл…!”
Але народ уже розбігся…

І якось все це так до болю знайоме!
І аж занадто схоже на реал.життя!!
Завіса була – але її зламали. Військових – вбивають. Плакатись вже скоро почнуть, мабуть… (коли тижневі, довгі новини на ТБ відновлять). А далі – все згідно переліку… Хоча воно й так вже було. Вже давно… А нині просто “не афішується”.

Вітання переможцям!

Моторошно…

Але сильно!

І чого ж Ви, Авторе, так несподівано зіскочили з конкурсу? Я ще можу зрозуміти людей зі слабкими оповіданнями, яких гноблять в коментарях. А тут чого було тікати? 🙂
Чи може все навпаки? Може конкурс надто теплий і домашній, і людині, яка вже розмірковує про особливості “радіактівнава пєпла” – тут якось і незатишно…?

А цікаво було би обговорити оповідання.
Наприклад – скільки вже років вони під землею?
Чому й досі виходять на поверхню і навіть щось там шукають!? Щось радіоактивне?? Але навіщо???
Це так засмучує…

Бо от мені було би цікавіше почитати про вцілілих, які розумітимуть – вони там на сотні (чи тисячі?) років. Які вже в перші роки “промиють” собі мізки й “відкладуть” поверхню на далеке потім.
Цікаво би знати чи мають вони джерело необмеженої енергії (напр., ядерний реакторик, як же ж без нього). Чи можуть створити замкнуту екосистему під землею? Чи здатні підтримувати й розвивати виробництво?

І чому назва, все-таки, не відповідніша?
“У радіоактивний попіл…” – було би саме те…

Чудова, цілісна історія. Все на своїх місцях. Дякую, сподобалося.

Приєднуюсь до привітань!

Дякую всім, хто приділив текстові час і лишив коментарі. Може, вже ніхто й не прочитає відповідь, але я навмисне вирішила позволікати з нею до кінця конкурсу.

Ні, це не була гумореска, написана заради останнього речення.)

На мій погляд, постапок є частиною метажанрової системи фантастики (це до питання про “не на цей конкурс” – саме на цей, спеціально), і крокувати ним – так собі взагалі развлєкуха)

Ще раз дуже дякую :-*

Вiтаю переможцiв, учасникiв й органiзаторiв зi святом!

А ще хтось, крім мене :), вже проголосував?

Прикро, що строки такі стиснуті…
Ні перечитати, ні покоментувати, ні навіть проголосувати (декому)…

О!
І знову про гемеошок.
Яка знайома тема… 🙂

Якщо всі вже бачили фільм Гаттака і читали це оповідання, то чи може хоч хтось пояснити причини гноблення “інВалідів” (“InValid”)?
Хоч убийте 🙂 – а зрозуміти такі явища я не можу…
Селекціоновані ембріони, або й узагалі з генною корекцією – кращі. То нащо би вони створювали додаткові перепони для життя, праці, та й навіть розмноження “інВалідів”?
Де тут логіка?? Якщо вони й так вже кращі!

А якщо такі дивні явища й дійсно будуть, то будь-які заходи спротиву “нормалів” – цілком моральні. Будь-які форми тероризму, хай хоч як тут автор лякається (створивши бойовий корабель :)).
А що має робити тварина (вид), якщо їй навіть спокійно вимерти не дають, заганяють в куток, знущаються, цькують…

А ще більше мене дивує, що людство впритул не бачить скорого, але тихого, повзучого наступу гемеошок.
Он вже навіть китаєць скористався новою західною технологієї і виготовив пару гемеошок – а лише трохи покричали. І все стихло.
Та як стихло – просто більше не говорять.
Але майбутнє у нас вже є – найбагатші корегуватимуть собі дітей, і ті будуть (колись) майже богами, а всі інші, некореговані (бо дорого), відповідно – майже рабами. От як у книзі “Телек” Джека Венса.
Так гарно як у “прекрасному новому світі”, де діти були, власне, і нічиї (чи “колгоспні”) – у нас, схоже, не буде.
Як вам сподобається, що ваші діти, внуки, правнуки… від народження раби? А отим дітям, внукам, правнукам…?
Раніше у всіх(!) був шанс в генетичній рулетці. І генії народжувались у найвіддаленіших селах.
А тепер вже все. Всі природні генії – у кращому випадку тягнутимуться до рівня гемеошок.

Я пробував писати про це в оповіданні “Гемеошки” роки два тому (на Зор.Фортеці і на Азимуті).
Причому – у мене терор почався просто від усвідомлення, що така гра в одні ворота – зовсім нецікава. І що роль раба – таки неприємна (особливо, якщо людина змалку наполегливо вчиться і сподівається чогось домогтись).

А тут терор спричиняє абсолютно невиправдане пригноблення “нормалів”.

То як же ж уникнути терору?
Хіба не простіше прищеплювати дітям, ще змалку, думку про вирішальну роль IQ (чи чогось такого). І про їхні можливості та місце у світі? І хай ростуть собі в своїх сім’ях…
А про засилля гемеошок вгорі харч.ланцюга – просто, мабуть, і не говоритимуть. Так як от і нині не говорять.
А коли соц.ліфти зупиняться остаточно, то “нормали” легко зможуть привчитись до режиму “одна родина – одна дитина” – і років за 500 майже вимерти. Навіть якщо 3 покоління на століття, то 15-ти разове зменшення населення в два рази – залишить 214тис.людей з 7млрд.
А може гемеошки винайдуть вірус, який унеможливить другу дитину у “нормалів”?

Дякую за відгуки.
Радий, що ще комусь легко читалось 🙂

Десь так, на мою думку, мали би читатись всі книжки.
Візьмімо, до прикладу, українських письменників періоду окупації. Хороших. Можливо й талановитих. Але понівечених цензурою і усіляким примусом – славити партію/вождя/царя… 🙁
От, все-таки, здається, що вони були би раді, якби їхні книги від усього того почистили. Навіть якщо хтось ще живий і на пряму пропозицію заперечуватиме(???), то й у такому випадку треба вже консультація психолога: чи може стара людина одразу визнати старі кривди й образи й легко згодитись, аби хтось їх виправляв? Чи, можливо, краще потім домовлятись із живими спадкоємцями?

Нині нейромережі ще не здатні писати зв’язні тексти.
Їх тренують (згодовуючи всілякі фейсбуки і ваші вподобайки), але все ж краще їм таки не писати самим. Від себе. Ніколи. Краще б вони видозмінювали й осучаснювали стару, добру, людську літературу, яка, в іншому випадку, втрачатиме читачів.

Хоч би й задля збереження влади в людських руках.

Лозунг для майбутнього:
«Життя недорогій “Ретрі”» 🙂
І вільний доступ до первотворів (давніших ХХ років). Це, до речі, було би додатковим чинником для збереження їхнього місця в інфополі.
Хтось трохи зекономить і замість спецЕфектного шоу/фільму… почитає “Ретро”. А хтось ризикне – й візьметься за безкоштовний первотвір!

>>> На жаль, я не зможу прочитати ваші відгуки
Та я лише для себе. Цікаво ж подивитися, що пише двократний тріумфатор ЗФ. 😉

>>> Бажаю міцного здоров’я, успіху, позитивних емоцій знову ж таки!
Навзаєм.

>>> Якщо ви Птиця (хтозна? такий нік), щоб пір’я не повищипували оці всі критикани
Авжеж, та ще птиця. Тетяна Левченко 😉 Тож за пір’я не хвилюйтеся, з ними все буде гаразд. 😉

На жаль, я не зможу прочитати ваші відгуки, але не тому що маю проблеми із зором, ні. Просто тепер точно не цікаво 🙂

Бажаю міцного здоров’я, успіху, позитивних емоцій знову ж таки! Якщо ви Птиця (хтозна? такий нік), щоб пір’я не повищипували оці всі критикани.

Якщо вже пішла така п’янка, урочисто обіцяю після оголошення результатів написати справедливий, безсторонній відгук на оповідання пана Ленцева (чи Лєнцева, чи це дві різні людини?). Або на найкраще з оповідань пана, якщо їх більше одного (оповідань).

Авторе, не переймайтесь. Це звичайна для конкурсу “дружня” атмосфера 🙂
Не беріть близько до серця!

Шановний пане Владиславе!
До вас узагалі можна не звертатися, бо ви й так усе вигадуєте.
Як то кажуть, шануймося, бо ми того варті.
Щасти!

Вітаю вас, добрі люди!
Дякую, що витратили час на мою писанину, спробую всім відповісти.
—
Фантоме, так, Мартин науковець. Добре підготований науковець. Думаю навіть, что він став космічним дослідником через своє наукове минуле.
—
Сашо, дякую за коментар. Вам теж успіхів!
—
Владиславе, вибачте, що не помітив біля вашого імені значок Верховного Арбітра. Напевно це помилка, що оповідання у фіналі, напишіть організаторам.
—
Зоревире, дякую за відгук. Зате ви як мінімум не втопилися, читаючи.

Дуже радий, що майже у всіх виходить писати бездоганно. Я ж поки тільки пробую, експериментую. Буду вдячний за пропозиції, як покращити твори в майбутньому.

Тут відсутній конфлікт, оповідання мілке, не несе нічого, щоб запамяталося.

Дуже добре написане оповідання. Чіткий стиль. Проймає до глибин.
Хочеться плакати. Так.
Спочатку хотів критикувати за недостатність фантастики.
Але після всіх емоцій…
Схиляю голову перед всіма полеглими.
Дякую, авторе!

Сумне, але вдале оповідання. Воно мене зачепило.
Вдало передано ідею. Емоційно.
Чудова задумка. Тут я бачу щось глибше: трагедію самотності, нерозуміння особистості суспільством.
Мені захотілось кричати.
Дякую, авторе! Ставлю високий бал.

Оповідання, яке мене вразило. Будить щось справжнє.
Дякую, авторе!