Таємниця завіси

Автор | 15.08.2019

Ті, хто вважають завісу похмурою, ніколи не бачили її на світанку. У цей час густий сірий туман, що колись розділив дві ворожі країни, починає виблискувати усіма кольорами веселки, після чого тепло сонця наче випаровує вологу і завіса стає майже прозорою. Лише на мить. Сонце мандрує далі, і завіса знов постає стіною щільної імли, крізь яку лише зрідка можливо розгледіти окремі силуети. Але навіть у цей час будь-які спроби потрапити на той бік марні – пройшовши крізь туман, ви опинитесь там, звідки зайшли, але вже спиною до завіси.
Сидячі на невисокому пагорбі за ранковим перетворенням спостерігали двоє молодих людей: русява дівчина у легкій бузковій сукні і чорнявий хлопець у мішкуватій кадетській формі.
– Барве, ти встиг роздивитись? З того боку збираються люди! – карі очі дівчини випромінювали веселий запал. – Як же я хочу побачити пики всіх тих високоповажних чаклунів, коли якась шмаркачка втре їм носа!
Хлопець посміхнувся і вкотре спробував накинути свій кітель на плечі подруги. Молода чародійка лише відмахнулась, бо сьогодні не відчувала холоду.
– І як воно, почуватись наймогутнішою шмаркачкою по обидва боки завіси?
– Ще не знаю, – дівчина почала роздивлятись пожовклу траву і наче між іншим додала, – а раптом нічого не вийде? Оце сміху всім буде.
Барв розумів, як воно, коли майже ніхто в тебе не вірить, і всі тільки й чекають, як ти розважиш їх помилкою.
– Двічі виходило і зараз вийде! Еріка, ти станеш відомою і поважною. І вже не схочеш водитись з простим армійцем.
Останнє речення мовилось трохи серйозніше, ніж хотілося б. Цій кирпатій непосидючій дівчині конче потрібно було загальне визнання. А Барв почувався щасливим просто сидячи поряд з нею.
– Та ні, дурненький! Матиму власну почесну варту і візьму тебе до неї головним! – Еріка дзвінко засміялась і швидко поцілувала Барва у ніс. Хлопець також розсміявся, проте трохи вимушено.
– Еріко, слухай, чхати на всіх! Ти можеш усе скасувати!
Тонкі брови дівчини підстрибнули у здивуванні.
– Хіба ти не хочеш жити у безмежному світі? Невже не цікаво зазирнути за завісу?
– Та чи варте воно ризику?
– А чого нам боятись? Правитель мудро вирішив, що краще дізнатись, що там в них коїться, доки ми контролюємо відкриття.
– Ми не знаємо, чи люди готові до цього після усіх жахіть тієї війни.
– Так, тоді верховні чародії, об’єднавши зусилля, дійсно врятували свої країни від гибелі. Це була велична магія, яка залишилась для всіх таємницею. Але їх вже давно нема, як і тих, хто розв’язав війну і втопив наші країни в крові. Сьогодні завіса – це пережиток минулого! Люди готові, повір мені. І взагалі, навіщо ти завів цю розмову зараз – коли я і так страшенно нервую!
Барв зітхнув. Хто він такий, щоб заважати коханій дівчині увійти в історію через незрозумілі побоювання?
– Пробач, я просто розхвилювався за тебе.
– Сили-силенні! – Еріка підхопилась і почала похапцем розправляти сукню. – Наші підійшли!
– Еріко, чекай! Не роби просвіт занадто широким! Добре?
– Я не настільки всесильна! – весело крикнула та, кому вперше за сімдесят років вдалося хоч трохи розвіяти туман завіси.
Дівчина спочатку побігла, але потім схаменулась і сповільнила крок. Барв трохи зачекав і спустився слідом. Усі були готові до дійства. Попереду стояв посол з охороною, за ним з десяток поважних чародіїв та чародійок, які обрали для сьогоднішньої події радше зручне, ніж багате вбрання. Присутніх щільним півколом оточив загін бувалих вояків.
– Я можу починати? – Еріка без зайвих люб’язностей звернулась до посла.
Посол глянув на майстра чародіїв. Той злегка кивнув.
Зверхньо обвівши поглядом глядачів, Еріка відвернулась і пішла до завіси. Чародійка ніяк не могла повірити – невже всі такі сліпі – не бачать, що димчаста стіна скрізь пронизана нерівними борознами різного розміру.
Вже не було ані страху, ані хвилювання. Лише п’янка ейфорія. Камінь на шиї спалахнув синім вогнем. Потужний потік сили чародійка спрямувала до найближчої борозни, яка йшла вверх від самої землі.
Спочатку завіса не пручалася. На місці борозни, почав утворюватися просвіт завдовжки з людський зріст і достатньо широкий, щоб простягнути на той бік руку. У запалі Еріка спробувала розширити шпарину – не вийшло. Стабілізувавши потік сили дівчина глянула у шпарину. ЇЇ погляд зустрівся з темно-зеленими очима старця. Чародійка почала відступати, щоб звільнити місце послові, але м’який голос з того боку спинив її.
– Зачекай! Хто зробив просвіт?
– Я, – кволо, наче крізь сон відповіла Еріка, не розуміючи, чому порушує настанови правителя.
– Можеш його розширити?
– Думаю, так, але згодом, – вона не могла брехати лагідному голосу, – потрібна допомога з вашого боку.
– Еріка, що ти робиш? Відійди! – посол запідозрив щось недобре. – Заберіть її звідти!
Двоє солдатів схопили дівчину попід руки, але ледве зрушили її з місця – наче щось притягувало чаклунку до шпарини.
Барв біг. Біг так швидко, як може бігти звичайна людина. Надто повільно. Встиг лише налетіти на солдата, який тримав Еріку, коли стріла з глухим свистом вилетіла з просвіту. Еріка не розуміючи, наче зі сну, глянула на древко, що стирчало з її плеча, і зомліла. Завіса зімкнулась.

Барву дозволили навідати Еріку лише через два дні. Дівчина виглядала блідою, але одразу сіла на ліжку.
– Я боявся, що стріла отруйна.
– Вона і була. Але звідкіля неґречним сусідам знати, що наші цілителі вже мають ліки від таких трунків.
– То як воно бути наймогутнішою? – Барв знав, що Еріці сподобається це питання.
– Виявилось трохи боляче, – зі своєю звичайною веселістю відповіла чаклунка. Потім додала без усмішки:
– Барве, справа не в могутності, я просто розгадала таємницю і побачила слабкі місця завіси. Вона живиться не магічною силою, а ненавистю з обох боків. Але ненависть майже згасла – тому я змогла відкрити шпарину.
– Тоді ти найкмітливіша.
– Ти не розумієш. Я ж казала – люди готові до відкриття завіси.
– Вочевидь, не всі.
Барв подумав, що варто було б роздобути Еріці надійні лати, а собі якісний арбалет на випадок, якщо його подруга знову спробує зробити світ безмежним. А вона обов’язково спробує.

19 коментарів до “Таємниця завіси

  1. Зіркохід

    Схожа ідея була, здається, у Ф. Брауна, а ще в Г. Тьомкіна, тільки то все НФ. Тут нормальне фентезі з усім його джентльменським набором.
    Удачі на конкурсі!

  2. Саша

    Дуже злободенно. Гадки не маю скiльки десятилiть знадобиться, щоб завiса впала. I чи впаде.

  3. rosava

    Просто. Завершено. З хорошою ідеєю, яка залишає по собі поживу для роздумів. Використано поширені типажі пари героїв для легшого занурення. Мені все подобається.
    Автор добре попрацював.

  4. Шпротина

    ” Але ненависть майже згасла – тому я змогла відкрити шпарину.
    – Тоді ти найкмітливіша.
    – Ти не розумієш. Я ж казала – люди готові до відкриття завіси.”

    Мене вразив її висновок. Камон, дівчино, ти завісу лише трохи розсунула – відкрила ШПАРИНУ, не двері, не віконце навіть – і тобі прилетіло стрілою. Яке там “майже згасла”! Віра в краще в людях – це чудово, але тут заявка на премію Дарвіна, їй-богу.

    Загалом написано симпатично і справді злободенно, і, хоч воно починається “з середини”, але немає відчуття вирваності з більшого твору. Але фінал мене все одно виморожує. Виходить, усе як завжди: “наші” добрі й хочуть дружити, а з-за порєбріка прилітає взагалі не квітами. Тому виникає неоднозначне враження: ніби твір про те, що любов спасе світ, а ніби й про те, що ідіотів життя нічого не вчить((

  5. Птиця Сірін

    Мені сподобалось оповідання, але фінал – ні. Він суперечить усьому сюжету. Краще не чіпати ту завісу. Краще навіть як у тому анекдоті – залити бетоном усе, що за нею. Бо живого там майже немає.
    Удачі на конкурсі!

  6. Лісовик

    Топ групи. Написано цікаво, персонажі яскраві та об’ємні. Фінал прогнозований, але все ж логічний. Рано чи пізно всі бар’єри падають і людям треба щось робити з тими, хто за ними.
    Успіхів.

  7. Фантом

    Вітаю, авторе!

    Написано гарно, але ідейне наповнення не сподобалося. Згоден зі Шпротиною і Птахою – нема чого ту завісу відкривати взагалі, лишень укріплювати.

    “Вона живиться не магічною силою, а ненавистю з обох боків”. Коли вже алюзії до сьогодення, то мені здається, що завіса мала б тримається на нашому небажанні бачити їх. Натомість бажання переважної більшості з того боку – знести, знищити, стерти з лиця землі – має лише розривати завісу.

    Успіхів!

  8. Автор

    Зіркоходе, Сашо, Rosava, Шпротино, Птице Сірін, Лісовику, дуже дякую за відгуки, за те, що поділились враженнями і сприйняттям цієї історії!
    Успіхів навзаєм!

  9. Автор

    Вітаю, Фантоме!

    Дякую за відгук! Якщо говорити виключно про ситуацію в оповіданні, то мені здається, завжди знайдеться той, кому буде цікаво зазирнути за завісу з надією, що все змінилося.
    І Вам успіхів!

  10. Cassandra

    Берлінська стіна плюс залізна завіса плюс сімдесят років ізоляції – поживеш в такому світі в увіруєш в магію. Все так, але ці явища набагато складніші, хотілося б глибшего осмислення, ніж банальна історія кохання. Потрібна яка- небудь остання крапля, яка руйнує стіни.

  11. Примарна хмара

    Гарний приклад, як фентезі може бути актуальним і сучасним. Кінець трохи порушує логіку, тут погоджуюся з іншими коментаторами. Логічнішим було б посилити магію для закриття в завісі тих прогалин, що помітила ГГ. З одного боку, ненависть, яка живить завісу, слабшає, а з іншого – стріла прилетіла-то з-за завіси. Щось тут не узгоджується одне з іншим. Висновок випливає один – не потрібно за цю завісу зазирати, бо нічого за нею не змінилося і, певно, не зміниться. А написано добре. Удачі на конкурсі!

  12. Автор

    Cassandra, дякую за відгук! Так, наш світ сповнений магією, на жаль часто не в найкращому її прояві. Герою б сподобався коментар про історію кохання 🙂 Завісу ще не зруйновано – остання крапля ще не впала.

    Примарна хмаро, дякую! Загальна ненависть слабшає, але керівництву держави за завісою могло не сподобатись, що сусіди відкривають її, коли хочуть (або могли віддати наказ з інших власних міркувань). Дівчина – ідеалістка з прагненням показати себе, а правитель її країни вирішив, що варто підстрахуватись і перевірити, як справи у колишніх ворогів. Можливо, після першої спроби він змінить думку.

    Удачі навзаєм!

  13. Владислав Ленцев

    Дуже незграбно все це. Героїня за все хороше проти всього поганого – але, власне, і проти логіки. Вона настільки дурна, щоб і далі завісу намагатися відкрити, просто заради фану? І як само, перепрошую, саме в тому місці, де магічка намагалася відкрити прохід, опинився ворожий воїн, щоб уразити її? Це ж кордон між країнами. Навіщо там кожні 10 метрів ставити воїнів, якщо завіса і так працює?

    Яку роль в сюжеті відіграють відносини воїна та магічки? А ніяку: просто треба їхніми вустами експозицію давати. Між ними конфлікту немає, а коли такий маленький об’єм – все має працювати на сюжет. Ну ось одразу приходить варіант: як вже закладено, воїн не хоче, щоби вона перемогла завісу і стала зіркою, а тому виховує в собі таку ненависть, яка компенсує загальну нестачу і псує план магічки. Я не претендую, просто намагаюсся показати, що ну хоч щось тут треба. Інакше навіщо нам два персонажа замість одного?

    Я вважаю, що це недопрацьований текст, в який забули покласти класний фінт, що зміг би все закруглити. А так – хоч це ненависть, хоч магнітне поле, байдуже. Герої не змінюються, ситуація не змінюється – тож навіщо ці кілька тисяч символів? Здається, для моралі, але і та дуже сумнівна в нашому контексті. “Треба просто припинити стріляти” чи що? 🙂

  14. Саша

    Ага, і чи треба? З одного боку, коли, як в “Ромео і Джульєтта”, ніхто не пам’ятає причину війни, то така завіса не потрібна. З іншого боку, ми так багато кажемо, про головних героїв, які повинні змінитися, пройти катарсис, а тут взагалі народ повинен пройти катарсис, змінитися, при цьому все пам’ятаючи. Ага, “щоб ніколи знову”, яке щоразу й щоразу повторюється (

  15. Автор

    Владиславе, дякую, що поділились міркуваннями. “Треба просто припинити стріляти” чи що?” У тексті відсутні будь-які натяки на таку мораль. Спробую відповісти на решту питань.
    Героїня вірить, що більшість людей вже готові до відкриття завіси. Стріляли саме в героїню, щоб вона не могла відкрити завісу. Це може свідчити лише про те, що керівництво сусідів або не хоче відкривати прохід взагалі, або не хоче, щоб відкриття контролювала інша сторона. Дівчина вперта ідеалістка – вірить у свою ідею.
    У тексті є згадка, що героїня вже двічі до моменту оповіді відкривала завісу. Останній раз (третій раз), як ми бачимо, була офіційна церемонія – обидві сторони підготувались.
    Щодо альтернативного сюжету – Ваш варіант теж цікавий.
    Успіху!

  16. Автор

    Сашо, дякую за коментар! Схожі роздуми були і в мене при розробці оповідання.

  17. Зелений промінь

    Гарне фентезі. Наче все сподобалось, але на місці правителя я б краще пильнував цінні кадри 🙂 Цікаво було б побачити, як змінювалось ставлення людей до колишніх ворогів: просто з плином часу, чи все ж таки завдяки зміні “політики партії”.

  18. Ін

    Оповідання чудове.
    Ідея — як жива.
    Не ідея — а мрія. 🙂
    До слова — і сам про щось таке вже мріяв, цього літа, але ще не до кінця. Моїй мрії ще треба поніжитись і подрімати. 🙂
    І думаю — ще багато таких оповідань почитаємо. Жаль, що з “того боку” — нікому таке написати… 🙁

    Але покритикую деяку нелогічність саме цього оповідання.
    1) Маги створили завісу. Молодці. Але слабо віриться, бо маги — то влада. А влада “розділяє і володарює”. Але ж всередині(!) країни розділяє, аби було кого і на кого нацьковувати… 🙁
    2) Куди поділи 5-ту колону???
    3) Як можна створити завісу зусебіч? Десь же можуть бути цілком пристойні сусіди! Для прикладу: якщо робимо завісу на сході (Мордор), то ніби-то недоречно робити її на півночі (Білорусь), а особливо безглуздо — на заході…

    Втім, ця, вже зазначена читачами, наївність, не так аж дуже псує оповідання.

    Успіхів!

  19. Зоревир

    Ідея зрозуміла і актуальна. Навіть можна було б подискутувати трохи.
    Насправді не все так однозначно і навіть більш трагічно. Стіна стоїть не на кордоні з Росією, а
    створює непростий лабіринт по всій країні, з якого майже немає виходу.
    Але це вже не стосується оповідання, а проблеми в цілому.
    Даю не найвищий бал, але актуальність додає твору ваги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *