Коментарі

“Нам Хок” – це, в сенсі, всім нам буде “хок”? Незавидна доля. Але чомусь не вірю, що лише одна людина на всю Землю не увіллється в симбіоз. До речі, тема оповідання якраз більше підходить до минулого конкурсу. Не вистачило часу чи раптом перекрили воду, щоб добрати кілознаки?

Спочатку я так само геть нічого не розумів. Думав – черговий стьоб. Але закінчення знайшло відклик у моїй душі. Дякую!

Цікаво, а в мене вперто більше 10 показує. Але, якщо адміністратор пропустив оповідання, то, певно, Ваш підрахунок вірний. Тоді вибачаюся! Буду розбиратись із своїм вордом. Приємно, що «шекліанський» дух в оповіданні присутній.

9989 разом із назвою.

Щось автор трохи не дорізав 🙁 – в мене показує 10041 знаків.

Авторе, а Ви скромний :-)))
Написано гарно, читається легко і закінчення якесь несподіване. Удачі!

Слава, я думаю, краще все залишити як є 🙂 Тим більше, правилами конкурсу заборонено вносити зміни в надісланий текст.

Ось придумає автор “Славу-допоможця” й самому хочеться таким побути, а не виходить ) Ваш твір у своїй жанровій ніші написаний доладно, начебто, нічого не відняти, не добавити )

Овва! Тоді це дуже хороша назва. Може, тоді для таких нездогадливих, як я, в кінці так і написати:

“– Я нічого купувати не буду! – різко вимовила пані Присядько, – Вчора вже купила пігулки для… Ну, для того, як його там…”?

І ще може добавити трагикомізму?

“Якщо перевищити потрібну дозу, то нові знання ви отримаєте, але, можливо, втратите деякі спогади. Які саме? Достоменно невідомо, зазвичай, в першу чергу забуваються якийсь неважливі, буденні речі. Спрогнозувати це неможливо, тому ми і рекомендуємо дослухатися порад щодо прийому препаратів, інакше наша компанія не гарантує цілісність вашої пам’яті.”

Яле це я зовсім вже нахабнію >_<

Слава, дякую за увагу до твору і коментар 🙂
Назвою я хотів передати втрату… тієї…, ну, як там її? Коротше, Ви зрозуміли 🙂
Руку потрохи набиваю, але набивати ще треба дуже багато. Добре, що є люди, які мені допомагають з вичиткою, без них у тексті помилок було б значно більше.
Про бабу і молодильні яблука – то не плагіат, ідея трошки інша. Але це ще раз підтверджує твердження про те, що все вже написане і вигадане до нас.

Де, де можна придбати ці пігулки?! Дайте два! Набори!

Почну з назви.
Можливо варто назвати як “Пігулки для всього” чи “Пігулки для лінивих”, “Пігулки для домосидьків”. Хоча з іншого боку, і зараз назва хороша, інтригуюча 🙂

Написано хорошою мовою. Відчувається набита рука. Тому дві помилки, що запримітив (на початку “вимкнула” і “закривав”) здаються наче спеціально вставленими >_<

Професійність комівояжера доставила.

Про пігулки пам'яті раніше не читав) Можливо, пов'язано з тим, що просто не пам'ятаю, через оті два набори, що відразу, здається, прийняв. Чи не відразу? Ох, щось не можу пригадати… 😉

А на те, що бабка знову з'їла всі молодильні яблука до стану немовляти (хоч щось пам'ятаю), можна й закрити очі, бо оповідання, хоч і не вчило мене, як отримувати задоволення, але я його все-таки отримав. Дяку-боку.

закінченняслід читати : “вирішив подумати про це потім.”
Щиро прошу вибачення за цю помилку.

Кумедно.
Після фрази “Але тепер у мене є Слава.” можна було би ставити жирну крапку, бо насмішити, оповідання свою функцію виконало. Але автор попався чесний і пішов далі моделювати ситуацію. Тільки щось закінчення так і не дописав. То що ж все таки вирішив головний герой?