Вибух струсонув бункер, пробив дах, засипав все піском, а слідом за ним долинуло й безладне “Урааааа…” Оглушений Гнат насилу піднявся і, тримаючись за стіни, рушив до оглядових щілин. За першою були вороги. І за другою. І за всіма. Йшли вже не ховаючись – стіною. А поруч – лише мертві побратими. І жодної надії на допомогу.… Читати далі »

Пфрок Какхт знаходився за своєю робочою панеллю керівника координаційного центру з питань планети Кхулта-3. Він мружив усі чотири ока, від чого зморшок на обличчі ставало ще більше. Пфрок був не в гуморі і пив уже шосту чашку хаарги за сьогодні. У шлунках бурчало і хаарга просилася назовні, обіцяючи рясний похід у кімнату дозвілля. Він натис… Читати далі »

Блискавки часто вдаряли тієї ночі у різні райони нашого міста. То світляне коріння вростало із неба у землю довкруж телевишки, то сяючі енергетичні струмені по-теслівські зміїлися й отруйно сичали на пізніх перехожих на пустирищі. Я схопився за випнутий підзорною трубою об’єктив і не міг зупинитися – всотував побачене на карту пам’яті професійного фотоапарату, який мені… Читати далі »

Більшість фантастики — маячня з технічного боку. Ніхто з астронавтів не гасає в інопланетних джунглях. Ні в скафандрі, ні без. Бо є роботи, сенсори яких забезпечують через нейрозв’язок повну ілюзію присутності. Сам астронавт перебуває на кораблі, щоб не заразитися інопланетними організмами, чи навпаки не засмітити екзопланету земними. Але клята психіка все одно підбиває самотужки пройтися… Читати далі »

— Це елементарно, Ватсоне, убивця — ви. — Як ви здогадалися, Голмсе! — Це було просто, — детектив узяв чай із вершками: — Як ви думаєте, чашка напівпорожня чи напівповна? Ватсон зблід: — Не розумію вас, Голмсе. — Щодня місіс Гадсон плює в мій чай. Тому я спокійний за Лестрейда. Нема більшої отрути за її… Читати далі »

Денис, якого тут кликали Ден, та Юлія, до якої зверталися Джулія, були єдиними представниками України на Марсі. Вони познайомилися вже на цій, новій Землі, і відразу відчули близькість, адже могли говорити рідною мовою, згадувати близьких з Рівненщини та Закарпаття. Також українці були майже однолітками, Дену було 25, а жительці карпатських гір – 23, вони добре… Читати далі »

Корабель спокійно опустився на посадковий майданчик. Регулярний рейс Земля-Земля-5 минув без особливих подій. На виході їх чекав водій з папірцем, на якому зазначалося: «Горенко / Санченко». Попереду були офіційний прийом, напевно, кілька світських розмов, а вже потім – власне, мета цієї поїздки, Інститут міжпланетних досліджень. Майор Світлана Горенко, 42 роки, незаміжня, світле волосся, очі зелені,… Читати далі »

“Зміни не бувають без втрат”. Дивно, але саме ці слова Пра кинула в очі своїм Старшим, коли відстоювала рішення поселитися на цій планеті. Не думала, що колись почує їх у свій бік. Останнім часом чути слова загалом стало рідкістю, тому кожна вербальна незгода відлунювала в ній удвічі гострішим болем. Але зараз вона віддала б усе,… Читати далі »

– Все! – викрикнула Софія, мружачись від вранішнього сонця. Робот, – майже в її ріст, – готовий до прогулянки. Вдягнений у футболку з квітами та схожі шорти, він щонайменше схожий на складний механізм, над яким інженери не одну ніч ламали голову. Вона востаннє оцінила його вигляд, підняла пластмасову долоню і натиснула кнопку на зап’ясті. Спершу… Читати далі »

Гуррх сидів на березі і рахував зорі. Йому ввижалось, ніби їх стало більше, ніж зазвичай. Якісь дива відбувались з небом. Світила перемішались так, що тепер їх не можна було розпізнати. Це не віщувало нічого доброго. Древні розповідали, що загибель прийде з неба. Могутні боги повернуться, щоб знищити старий світовий порядок. І знаки на небі підкажуть… Читати далі »