Архів категорії: (Без)виграшні сценарії

Війна сценаріїв

Артур – амбітний молодий соціолог йшов станцією метро «Золоті ворота» на зустріч з колишньою одногрупницею Галею. Вони в університеті не контачили. Проте потім, вже працюючи, частенько бачилися на міських збіговиськах і обмінювалися новинами. Галін голос в слухавці звучав стривожено. Цікаво, що там у неї? Галя нервово прогулювалася по платформі. Побачивши Артура, стрімко підійшла. – Привіт.… Читати далі »

Причина апокаліпсису

І знову поразка. Ми з Лейлою стоїмо в рубці космічної станції перед велетенським скляним куполом, спостерігаючи, як унизу повстанські війська, увірвавшись у столицю, методично знищують усі дата-центри, до яких можуть дотягнутися. У цій симуляції Комітет чомусь зробив нас людьми, тому ми стоїмо, взявшись за руки. Її долоня тепла, м’яка, приємна. Моя — відчутно тремтить. Відчуття… Читати далі »

Фальшива поразка

Коли зореліт із науковцями віддалявся від космічної станції, Арія відчувала, що це буде їхній останній політ… Поділ її довгого білого халату посірілий і більший на кілька розмірів, ніж потрібно. Ґудзики загублені, лише один-єдиний — найперший попід коміром, тримає вбрання докупи. Докторка Арія одягає його щодня, як нагадування про те, чому вона досі тут — єдина… Читати далі »

Шумери

Двісті тисяч років тому Завше теплий клімат та безмежні ресурси Шумери були вартісним скарбом для сусідів з Магелланової хмари, чия планета згоріла й втратила атмосферу в наслідок ядерних війн між кількома кланами, залишивши оскаженілих воїнів на бойових кораблях в небі. Вони змушені були об’єднатися задля захоплення нової космічної домівки. Тисячі воєнних зорельотів вирушили до шумерів.… Читати далі »

Дзвінок у 3333-й

Тонечка сиділа біля пісочниці на маленькій лавці і крізь щілини в штахеті розглядала ноги перехожих. Це було цікаво. Ось важко проковиляли сірі штани в літніх сандалях – якийсь дідусь. Потім протупотіли рожеві колготки в лискучих черевичках – дівчинка. Дрібний стукіт високих каблуків – тітонька… Де ж мама? Вона сказала що вискочить ненадовго до мінімаркету купити… Читати далі »

Кіберочка

Лікарка звично, не дивлячись у люстерко, підфарбовує губи і причісується. Сиве, доглянуте волосся дуже пасує до її чистої шкіри і світлих очей. Красиві кисті рук, середній зріст і пряма спина. Та їй взагалі всього дев’яносто років – благодатний період життя. Зазвичай, у такому віці жінки вже відпускають у вільний політ дорослих дітей та онуків і… Читати далі »

Конкретизація

У дівчини зібране в хвіст волосся каштанового відтінку. А її трохи видовжені до висків сірі очі з бурштиновими іскорками навколо зіниць кидають виклик сірому сіромі – дощу за вікном. Невисока мініатюрна фігурка з вигинами в потрібних місцях заперечує перше враження про належність до школоти. Стандартний бежевий комбез із медичною емблемою на фоні зорельота. Задертий ніс.… Читати далі »

Марсіаніда (+12)

Уряд Сполучених Штатів Кому: Мр. Кінг Від: Меллорі Дата: 20/02/2035 Предмет: Детальний опис щоденника жертви, як головного доказу. Також продубльовано висновок експертизи від 19/02/2035. Знайдений на підлозі кафетерію бази №1-3-5 Федерального проєкту «Марсіаніда» 17/02/2035 щоденник являє собою книжечку середніх розмірів. Обкладинка зроблена зі шкірозамінника сірого кольору, містить сліди зубів у лівому верхньому кутку. Запис на… Читати далі »

Нерівний бій

Тримісячний процес сповільнення кораблів нарешті завершився. Командор Тай відправив наказ усім бортам вивести екіпаж з гібернації. — Вже й не вірив, що ми колись сюди дістанемося, — важко зітхнув Ритон, головний технік на командному містку. — Вперше на інтергалактичній місії? — посміхнувся командор. — Ні. Але мозок так і не навчився сприймати такі відстані. Кожного… Читати далі »

Без сценарію не імпровізувати!

Незліченний час відділяє нас від наших прогресивних нащадків. Поступ цивілізації не спинити, проте чи сильно цей поступ змінить нас самих? Ким ми будемо, як підкоримо галактики? Як перестрінемо інших розумних, тих що геть інакші? Тих кого вважатимемо ледь не чарівниками. Чи ми, людинки майбутнього, зможемо жити за прогресивними психологічними шаблонами? Чи лишимось вірними своїй людській… Читати далі »

І прийшов вогонь

Коли Джордж раптом замовк посеред речення, підніс руки до голови, закотив очі та впав посмикуючись на підлогу, Марта лише зітхнула. Вона й сама не знала, чого в цьому зітханні було більше – полегшення чи розчарування, так цей молодик встиг її дістати за останні хвилини. Першим чином Марта піднесла до очей наручний годинник і запам’ятала час.… Читати далі »

Тримайся темряви

Вони зупинилися, заглибившись у темряву, де не було жодного променю світла. У повній пітьмі, відчуваючи лише на дотик, обережно торкалися, перевіряли, чи всі на місці. Повільно, майже безшумно, допомагали одне одному вмоститися, ретельно обмацуючи все навколо, щоби переконатися, що місце безпечне. Їжа була поруч, саме тому вони вибрали цей притулок. Вона не була ситною, не… Читати далі »

Гібрид

У напівтемряві холодного приміщення запахи пульсували м’якими хвилями, перепліталися, стиралися, щоби потім знову народитися. Вони сплітали мережу відчуттів, невидимих для тих, хто не вмів читати ці сигнали. Струнка́ вперше торкнулася простору запитанням. Її хімічний слід був майже нечутним — тонким, стриманим, трохи тремтливим. Він розчинився в повітрі, торкнувшись оболонки Найменшої, яка була ближчою за всіх.… Читати далі »

Фрагмент людяності

— Аналіз цих частин безмежжя не приведе до бажаного результату. Здавалося, що ці слова можуть ще раз пролинути свідомістю, а їхня суть залишиться такою ж віддаленою. Новизна полягала лише у хвилюючому очікуванні невідомого, поки усі інші частини тіла ніби знали відповідь, але, мов у сні, приховували це за певними знаками. Знаки були скрізь, куди могли… Читати далі »

Ефективна стратегія

Таксомат зупинився прямо біля входу відносно великої, але нічим не примітної будівлі – скло, бетон, звичайна коробка, яких сотні по місту. Я взяв наплічник з обладнанням і вийшов із авто, яке одразу зачинило дверцята і плавно рушило назад до переповненої вулиці. Скляні двері, стандартний хол із кількома диванчиками світлого кольору і тропічними рослинами розкиданими здавалося… Читати далі »

Мій тобі подарунок

Може здаватися інакше, але історія ця неймовірно проста, як і більшість історій. Ви побачите в ній космічні кораблі, прибульців, людей, що розсікають хмари літаками. Але все це не має жодного значення, окрім як сюжетно спрямувати вас, читача, до базових емоцій, аби ви просто дочитали історію до кінця та оживили цих персонажів власною уявою. А наприкінці,… Читати далі »

Оазис гордині

– Хочеш статую із діамантів? – гриміло над горами, – Діамантових я ще не робив! А лише годиною раніше ніщо не віщувало біди. Так, про хребет Бантероя чого тільки не розповідали в барах шахтарського селища, але ж про біди виключно природного походження. То серед ночі монолітна скеля розсиплеться в крихту, засипавши табір геофізичної експедиції, півтори… Читати далі »

Формамеросіс (12+)

… — Прийом… … … Старий Рекс, як чуєте? … Старий Рекс, це Мінмі, прийом! … Розвідкор вийшов з ладу, другий пілот загинув при падінні… … Прийом! Старий Рекс… … Це все формамеросіс! Вони виводять з ладу наші двигуни!… І видіння… … … Я не поранений, але… Дідько!… Старий Рекс… Ігноруйте сигнал про допомогу, спускатися… Читати далі »

Привітання з того світу (Ернст Ліндеман, Арктур, 2368)

Я розплющив очі. Місток був сповнений жовтих спалахів і виття сирени. – Ви в порядку, капітане? – спитав перший помічник Мак’Кой і допоміг мені стати на ноги. – В нормі, лише на мить втратив свідомість, – відповів я і трусонув головою, розганяючи туман. – Капітан, пошкодження кожуха ядра реактора! – доповів ОКП1Преслі. – Скинути плазму!… Читати далі »

Проблеми комунікації

Моєю першою чашкою Петрі стала стара пляшечка для годування. Ми повернулися з батьками після відпочинку і я побачив на що перетворилися залишки мого улюбленого соку. Там, у глибинах прозорого пластику, був цілий різноколірний всесвіт. Захопливий і звабливий. Він кликав до себе… Мене одного. Бо мати побачивши пляшку у моїх маленьких ручках, з острахом забрала її… Читати далі »