Саваоф

Будь-яка достатньо розвинена технологія не відрізняється від магії.

Артур Кларк

 

– Вдалося!

– Ні, не може бути!!

Але професор Януш Ковальські правий – кротовина, створена в їх лабораторії, трималась! Вона існувала вже більше десяти секунд, з кожною наступною миттю побиваючи власний попередній рекорд. Таким чином її офіційно можна було вважати першою штучно створеною прохідною кротовою норою Морріса-Торна.

Доктор Даан Ван Ден Берг відкидається на спинку стільця, переводячи погляд з показників на моніторі до екранованої силової установки в центрі лабораторії, де зараз  існує кротовина. Точніше її вхід – чи вихід, залежно від того, з якого боку дивитись на ситуацію. Де знаходиться інший її кінець – поки що не знає ніхто.

Кротовина виглядає… Власне, описати її точно неможливо. Неначе людські очі та мозок просто не можуть роздивитись цю аномалію. Обробити її. Вона сприймається як сферичне утворення, прозоре, але чим ближче до центру переходить погляд, тим більше викривляється простір, усе, що ти мав би бачити за кротовиною. Ефект зростав поступово: від коливання повітря, неначе над розпеченим асфальтом в сонячний день, до кривого дзеркала і далі – аж до сходження в чорну точку посередині. Даан звичайно бачив кротові нори раніше, хоча лише статичні, на фото – бо вони існували надто мало часу, щоб людське око встигло це сприйняти.

Принаймні так було до цього моменту.

Януш підіймається з сусіднього робочого місця, солодко потягнувшись, аж спина хруснула. З його вуст не сходить широка посмішка – і Даан може його зрозуміти. Нарешті успіх! Одинадцять років досліджень, сотні експериментів, створення з нуля технології виробництва екзотичної матерії, використовуючи ефект Казиміра – але до сьогодні ніхто не міг бути певним, що в принципі можливо створити стабільну кротовину. Власне, це була наука в чистому вигляді – як колись сформулював її визначення український вчений – «це коли не знаєш, що з цього вийде».

Але перш ніж польський колега збирається з думками і видає якусь пафосну історичну фразу в дусі «Це маленький крок для людини, але величезний стрибок для людства», один з індикаторів несподівано починає пищати.

З кротовини щось надходить.

***

Даан нервово поглядає на показники червоних датчиків, які фіксують радіацію та інші шкідливі випромінення. Теоретично апаратура при цьому мала б автоматично вимкнути енергію на контурах, які підтримують кротову нору, але завжди краще перевірити двічі, коли мова йде про життя і здоров’я. Та все в порядку, ці індикатори видають або нульові, або безпечні для життя показники.

– Це… це електромагнітне випромінення.

Голос професора Ковальські звучить… розгублено. Він втупився у монітор, вивчаючи дані на екрані, та нервово смикає головою.

Даан також переключається на них, а в голові його промайнула думка, що все відбувається аж надто швидко. Треба зібратись, сфокусуватись. Зрозуміти, що відбувається.

Бо за ці роки було запропоновано безліч сценаріїв, як можуть розвиватись події після формування стійкої кротовини Морріса-Торна. Але жоден з них не передбачав надходження електромагнітного випромінення зсередини аномалії.

Кілька хвилин в тиші вони, разом з іншим персоналом лабораторії розглядають показники, намагаючись зрозуміти природу явища. Але результати щонайменше дивні. Неможливі. І нарешті Ковальські наважується вголос промовити те, що спало на думку й самому Даану.

– Випромінення з кротовини – то не просто якийсь шум, а сигнал. Штучний.

***

Це просто неможливо. Звісно ж.

Тож спочатку треба переконатись, що випромінення дійсно надходить зсередини кротової нори.

Інші трактування малоймовірні: лабораторію спеціально побудували глибоко під землею. Навколо кротовини встановлено два шари екранування, зовнішній охоплював всю кімнату, в якій проводиться експеримент. Фактично вони усі перебувають зараз всередині велетенської клітки Фарадея. Жоден сигнал ззовні не може потрапити сюди навіть теоретично.

Але науковець на те й науковець, що має перевірити будь-які варіанти. Включно з неможливими. Ніхто не хоче лишити в історії такий слід, як ті австралійські астрономи, що сімнадцять років ловили сигнали від власної мікрохвильової печі.

Тож наступні п’ять хвилин лаборанти під керівництвом Даана та Ковальські совають, підключають та перепідключають сенсори, направляючи їх на кротовину з різних боків. Допоки не переконуються остаточно, що сигнал дійсно надходить саме зі створеного ними аномального простору.

***

– Овва, а це не просто якийсь сигнал. Це відео!

Аспірант професора Ковальські навіть здіймається з місця, сяючи усмішкою. Ще б пак: зробив відкриття, свій реальний внесок в такий день!

– Ти впевнений? – Даан не може в це повірити. У Всесвіті мало існувати безліч способів комунікації, ймовірність того, що в отриманому сигналі вдасться розібратись усього за півгодини, була настільки близькою до нуля, наскільки це тільки можливо.

Але аспірант не збирається відмовлятись від п’ятихвилинки слави:

– Так, звичайний цифровий відеосигнал, точно! Я це кодування сто разів бачив. Зачекайте хвилинку, зараз виведу на екран.

Поки він нашвидкуруч пише скрипт, щоб відобразити гіпотетичне відео, Даан думає про те, наскільки по різному в них влаштоване мислення. Аспіранту навіть в голову не приходить, що відео в знайомому йому форматі просто не може надходити з іншого світу. Тим паче вони навіть не знають, де саме знаходиться другий кінець кротовини. А може… Можливо він теж тут, на Землі? Ото вийде конфуз! Хоча з іншого боку це дало б цікаві можливості для швидкого обміну даними, а якщо вийде передавати матерію, то й для транспортної галузі…

Роздуми Даана переривають вигуки, коли на екрані аспіранта з’являється відео. Його вміст в цілому підтверджує ідею про те, що обидва боки кротовини тут, на нашій планеті, бо на моніторі – зображення поважного чоловіка в білому одязі. За ним – однорідна сіра стіна. На погляд дядьку можна дати років п’ятдесят, пишна сива борода заплетена в три косички.

Але всяка ілюзія нормальності розбивається вщент, коли людина на екрані посміхається та промовляє бездоганною англійською:

– О, нарешті! Доктор Ван Ден Берг, професор Ковальські, вітаю!

***

Даан з Янушем безпорадно переглядаються. Поляк дивиться на не менш ошелешеного аспіранта, питає:

– Ми що, ми… теж передаємо відео?

Але відповідає йому людина з екрану:

– Ні, професоре, не передаєте – але не хвилюйтесь! Я чудово вас чую та бачу.

Ковальські мало не заїкається:

– Тоді… а як тоді… що відбувається? Це якийсь дурний розіграш?!

Чоловік з монітору, посміхаючись та погладжуючи бороду, каже:

– Ні-ні, жодних розіграшів. Насправді я вже давно чекав на цю розмову. Але давайте почнемо спочатку.

***

І перш ніж хтось з вчених в кімнаті встигає сказати хоч слово, людина з екрану промовляє:

– По-перше, дозвольте представитись. Моє ім’я Саваоф. Найближчим означенням з вашої точки зору мабуть буде «професор прикладної соціології», тож якщо ви звертатиметесь до мене «професор Саваоф» – мені буде приємно. І ні, доктор Ван Ден Берг, ваша здогадка неправильна. Я не з Землі.

У Даана в буквальному сенсі відвисає щелепа, закривати рота доводиться зусиллям волі. Він стовідсотково певен, що не промовляв ці ідеї вголос.

Та перш ніж встигає запитати, Саваоф провадить:

– Так, доктор Ван Ден Берг, ви праві, ви не казали цього. Лише подумали. Але ми відхиляємось. Думаю, варто почати з того, що в вашій культурі я відомий як бог. Творець Землі та всього сущого.

***

Якщо Даан і вважав себе здивованим, то зараз він розуміє, що до цього моменту ще не відчував справжнього подиву. Озирнувшись він бачить, що усі колеги в кімнаті виглядають не менш шокованими, ніж він сам. Ковальські навіть закрив рота рукою, широко роззявивши очі.

А чоловік на екрані і не думає замовкати:

– Звичайно це не зовсім точно. Мої… скажімо так, помічники, диктували вам інформацію, але неточності перекладу, зміни при переписуванні, не кажучи вже про ваші так звані Вселенські собори, гммм… Коротше кажучи, багато що викривлено. Всесвіт я звичайно не створював, як і зірки з планетами. У мене інша спеціалізація. А от заселити планету вашими пращурами – тут так. Винен.

І він саркастично схилив голову.

Професор Ковальські – Даан знав про його войовничу атеїстичну позицію – схоплюється на ноги, вигукуючи:

– Що за дурня! Це точно розіграш!! Ми маємо повірити, що ви – біблійний Господь?!

Саваоф на екрані лише посміхається у відповідь:

– Я ж кажу, я не бог. Не вища істота в тому сенсі, який вкладений в цей термін у ваших священних книгах. Просто наш рівень технологій… Ну, він і зараз відчутно вищий за ваш, а коли проводились ті експерименти, то й поготів.

З вуст Даана мимоволі зривається:

– Експерименти?

***

Але перш ніж людина з екрану – якщо це людина – встигає відповісти, Ковальські перебиває:

– Не спілкуйся з цим покидьком! Ми і так мабуть станемо зірками пранкерів Ютьюбу!!

Посмішка Саваофа стає співчутливою:

– Розумію ваш скепсис, професоре. О, ви подумали про докази? Так, будь ласка!

І стіни лабораторії зникають.

Даан проморгується – але картина навколо не змінюється. Ще секунду тому їх оточували звичайні білі стіни, вкриті зсередини щільним сплавом з гарною електропровідністю для виключення зовнішніх впливів. А зараз – зараз всього цього просто більше не існує.

Не було жодного звуку, жодного візуального ефекту. Але тепер їх підлога, що являла собою частину клітки Фарадея, переходить в звичайне покриття проходів навколо лабораторії. Посеред одного з колишніх коридорів, що тепер став частиною їхнього приміщення, застиг прибиральник, шоковано дивлячись на вчених всередині. Даан зустрівшись з ним поглядом, розуміє, що мабуть має такий же розгублений вигляд.

А Саваоф не дає їм часу обдумати, осягнути це:

– Ось, маленька демонстрація, просто щоб ви відійшли від думок про розіграші. Нічого надприродного в цьому немає, прості технології. Тож немає приводів для хвилювань.

Немає приводів для хвилювань?! О-о-о, Даан вважає, що їх більш ніж достатньо! Але істота по той бік екрану не дає йому можливості висловитись:

– Доктор Ван Ден Берг, ви питали про експерименти? З радістю розповім усі подробиці! Так, я та моя команда проводили на вашій планеті серію соціологічних досліджень. Власне саме для цього я і заселив Землю!

***

В Даана просто немає слів. Кожен раз, коли здається, що ніщо вже не зможе здивувати його сильніше, Саваоф каже чи робить щось ще більш шокуюче. Але думати про те, що вони всього лише експеримент…

– Як я й казав, моя спеціалізація – прикладна соціологія. В дещо ширшому сенсі, ніж в цей термін вкладають на Землі, але все ж. Тож моя… гмм, найближчий знайомий вам термін – «докторська дисертація», була присвячена створенню штучних соціумів та різноманітних впливів на нього.

Даан спромагається лише механічно повторити:

– Впливів?

Саваоф жваво киває, на його щоках розгорається рум’янець. Здається, він поринув в улюблену стихію:

– О так! Першим дослідженням стало вивчення ролі батька в ідеальному середовищі, без жодних сторонніх втручань. Вони століттями жили в моїй лабораторії тут, на Едемі, під наглядом. Але, мммм, недобросовісний лаборант показав, що навіть без соціуму бунт закладений в самі наші гени. Для порушення батьківських наказів вистачило першої ж привабливої пропозиції Єві, щоб вона зрадила і Адама, і мої завіти. Це зруйнувало чистоту експерименту, тож я викинув лабораторні зразки в інший вимір. На Землю. В Африку, якщо бути точним.

Даан стикає щелепи. Визначення перших людей, як лабораторних зразків, здається неприйнятним. Неетичним.

Але професор Саваоф схоже прочитав і це в його розумі:

– Думаєте це неетично? Але ви ж самі провадите безліч експериментів на щурах та мавпах, тож чим ви кращі? Звісно нічим! А згодом я вирішив продовжити дослідження, знявши блок на розмноження та вивчивши вплив несправедливого ставлення на прийняття рішень. Глава про Каїна стала окрасою моєї роботи!

Тут його розповідь знову перебиває Ковальські:

– А всі ці історії про їх довголіття, про хвилі моря, що розійшлися перед Мойсеєм, про Содом та Гоморру, про Потоп?!

Саваофа його закиди лише забавляють:

– Історію з морем, що розступилося, ви навіть спромоглись правильно змоделювати. Карл Дрюс, здається, так? Дельта Ніла, трохи сильного вітру під правильним кутом – і вуаля! Содом та Гоморра – ще один експеримент по впливу покарань на суспільну мораль, ми використали бомбардування антиречовиною. Але яскравість вибуху просто лишала зору тих, хто дивився. Свідки, що вижили, трохи прибрехали про ефекти. З потопом – викликали штучне танення льодовиків, зачистили зайву популяцію та експериментували з виродженням генофонду видів у малій кількості на ковчезі. Його ми допомагали будувати, звісно. І плавав він об’єднаним океаном Землі майже вісімсот років. Але найскладнішим було, гммм, прибрати наслідки цього масштабного дослідження, відновивши попередньо існуючі екосистеми!

Чоловік на екрані покачуває головою, занурившись у спогади. Та раптом підморгує:

– Ну а з довголіттям ви теж практично розібрались. Все впирається в умови на нашій планеті, яких немає на Землі. Через це після вигнання з Едему тривалість життя нових поколінь поступово спадала. Власне, саме тому ви й встановили зв’язок саме зі мною – бо намагались вийти на місце з ідеальними для людини умовами!

З дивним відчуттям Даан згадує революційне відкриття Олени Мороз з українського Інституту клітинної біології та генетичної інженерії – позитивний вплив магнітного поля високої інтенсивності на вкорочення теломер та мітохондріальну дисфункцію. Застосування отриманих результатів останніми роками вже призвело до збільшення середньої тривалості життя людей майже на рік, а використання на дітях потенційно мало забезпечити ще кращі результати. Очікувалось, що якщо з народження знаходитись в такому магнітному полі, це може призвести до кратного подовження активного життя.

І так, коли вони задавали параметри кротовини, то керівництво обрало варіант, моделювання якого обіцяло набір оптимальних для існування homo sapiens параметрів на виході. Даан підозрював, що руку до цього рішення приклали спонсори проєкту, тримаючи в голові варіант заселення планети чи виміру по той бік кротової нори.

Саваоф схвально киває йому – як збіса він читає думки?

– Все правильно. Ми звісно трохи підправили параметри, бо мені давно вже кортіло так поспілкуватись з вами! Ах, який пречудовий експеримент з цього вийде!

Обличчя професора Ковальські червонішає:

– Який ще експеримент?!

А їх співрозмовник виглядає ще більш задоволеним:

– Соціологічний, звичайно! Подивитись, що ви зробите тепер. Коли знаєте правду про себе і своє походження!

Всередині Даана все стискається. Бо в нього є кілька ідей, як ця інформація вплине на суспільство – і жодна з них не оптимістична.

Не бачить він позитивних варіантів розвитку подій. От просто ніяких.

Жодних виграшних сценаріїв.

А Саваоф задоволено рохкає:

– О так, мені цього не вистачало! Бо останній проєкт якось затягнувся. Це була випускна робота мого аспіранта: початковий позитивний імпульс та мінімізація подальшого втручання. Ну ви в курсі, знаєте його.

Батько всього людства обводить поглядом обличчя науковців та додає:

– На Землі він відомий під іменем Ісус.