Лови, шанси та втечі

Ходили чутки, що на сьогоднішні Лови підготували достолиха грізних Завад, і Галка покладала на це великі надії.
Першою їй трапилась Мавка. Мавку було легко розпізнати по надміцному плексигласовому дну, крізь яке виднівся розмірений рух двигуна. Вона наближалась до Галчиної “Кассі” збоку аж надто стрімко — навіть враховуючи, що ці моделі вважали найшвидшими з усіх Завад. Схоже, прошивку ШІ-пілотів оновили, аби підігріти інтерес глядачів. Хоч Мавки не становили бойової загрози, та полювали стрімкістю й підступом. Якщо невдаха-Гончий підпускав таку достатньо близько, вона захоплювала жертву на буксир і викидала за межі поля.
Галка викрутила кермо, і “Кассі” заклала крутий віраж, зближуючись із уламком астероїда. На панелі замиготіли попередженнями про імовірне зіткнення, але Гонча лиш нахмурилась і повела космоліт різко вниз, обходячи перешкоду. Коли вона вийшла з маневру, Мавка перетворилась на маленьку цятку вдалині.
Легкі втечі викликали роздратування. Така зустріч навіть на шанс не тягне.
Та все ж Лови на закрайку галактики дарували Галці яке-не-яке відчуття мети. Літай краще за інших, доберись до Маячка першою, зірви куш. Формально на такі ігрища існувала заборона, та організатори справно носили хабарі, аби й далі тішити глядачів і збагачувати букмекерів. Тож ніякої тобі зайвої уваги від Охорони Міжпланетного Порядку. Ніяких умов. Ніяких — Галка погладила обпалений дармовис на ключах “Кассі” — наслідків для інших, всі наслідки для себе.
Повз Галку пронісся КосмоКам, що шукав гарний ракурс на розв’язку зустрічі з Мавкою. Гонча фиркнула, тамуючи бажання відвернутись. Десятки таких дронів літали по всьому полю, транслювали Лови на широкий загал, і, на думку Галки, псували чудову розвагу. Оберігати свою приватність через них ставало все складніше, та поки вдавалося.
На інтеркомі блимнув запит на приватний канал зв’язку. Галка підтвердила. Скривилась, коли динамік озвався Наумовим голосом:
— Ти там що, спіткнулась? Не може бути, що ти палиш батарею різкими маневрами через одну малесеньку Мавку…
Галка чудово усвідомлювала, що літає… неоптимально. Минає перешкоди ризикованіше, аніж могла б. Кожен такий маневр приносив маленьку дозу емоцій, які тепер були в дефіциті, а також міг стати шансом — а Галка не любила марнувати шансів.
Але ще більше вона не любила виправдовуватись перед пихатими нездарами.
— Я виграю швидше, ніж “Кассі” зголодніє. А тобі, бачу, навіть подвійна батарея не помагає?
Порожні балачки втомлювали. З Наумом познайомились якось на техогляді перед Ловами, і вперше погиркались тоді ж. Відтоді чоловік не втрачав нагоди попсувати її крові. Одного разу, коли “Кассі” зчепилась з Блудом і втратила системи навігації, “Шторму” таки вдалося вполювати Маячок, і відтоді Наум став зовсім нестерпним.
Ну, тобто більш нестерпним, аніж був “з коробки”.
Він належав до верхівки Провідної Зорі. Галка це добре пам’ятала — він очолював розробку тих ШІ, що мали замінити навігаторів у космічних польотах. Тепер ті програми оселилися у “мізках” Завад, бо для широкого загалу їх визнали неготовими.
Колись це важило. В минулому житті. Тепер Наум був всього лиш суперником у Ловах, при чому суперником посереднім. Але такі, як він, багатенькі менеджери великих корпорацій любили уявляти себе крутими Гончими. Втратив цінний проєкт, побачив у дзеркалі першу сивину — і купив космоліт. Вписувався чи не в кожні Лови, тримався у хвості турнірної таблиці, зате постійно ліз зі своїми балачками. Галка не розуміла до кінця, чи він так намагається її відволікти й змусити помилитись, чи просто виміщає злобу в насмішках, чи набивається у друзі.
Зрештою, невелика різниця. Галка не потребувала друзів. Таким, як він, взагалі слід заборонити участь у Ловах. Хіба вони у тих своїх багатих колах не мають якихось престижніших занять?
Галка обірвала зв’язок, аби зосередитись. В її полі зору з’явився Вій, а з Вієм було складніше. Величезні прожектори у нього на носі світили далеко й широко, і паралізовували усю техніку на своєму шляху. Довелося принишкнути, бо начинка Галчиного космольота згоріла б у тих променях за секунди — довелося б дрейфувати тут до кінця Ловів. На щастя, ті очі-ліхтарі зжирали купу енергії, тому не могли працювати безперервно. Галка вирахувала інтервали, дочекалася, поки широкі промені блимнули, і прошмигнула мимо, нахабно розминаючись з Вія на якісь пів корпуса.
Якби Завадами керували живі люди, така поведінка б їй дорого обійшлась. Але ШІ-протоколи робили їх передбачуваними в обмеженому секторі. Справжню небезпеку такі пілоти становили поза Ловами — та тепер ШІ-навігаторам заборонили самостійні польоти. Принаймні поки що. Поки Провідна Зоря розбирається зі своїми проблемами.
Після того, як невідомі знищили два гігантські дата-центри, у яких “навчався” ШІ для побудови космічних маршрутів, розробку згорнули через надмірну вартість та брак якісних результатів. Це коштувало корпорації — у грошах та у репутації. Розслідування злочинів нікуди не привело. Хтось обійшов системи захисту, обстріляв сховище, спричинивши кілька вибухів, і розчинився у Космосі.
Згадка про це змусила Гончу усміхнутися кутиком рота.
Галка щиро бажала Зорі захлинутися у тих проблемах, але вони мали забагато ресурсів і впливу. Навіть тут, у місці поза порядком і законом, Завади збирали для них прибуток.
На карті Гончої блиснув і погас Маячок, і вона знову зосередилась. Такі вказівки курсу скеровували Гончих до правильного сектора, аби влаштувати яскраву боротьбу для глядачів. Зараз Маячок тинявся десь ближче до центру карти, під захистом космічного сміття, що ускладнювало рух. Галка спрямувала “Кассі” туди.
У гущі перешкод справді літалося важко. Після кількох хвилин ошалілого маневрування у неї пекли очі, а пальці аж судомило від напруги. Галка вже починала нервувати, що помилилась із напрямом, коли помітила маленький червоний вогник. Він майже загубився серед брухту і каміння, і інші Гончі ще його не занюхали.
Батареї “Кассі” спорожніли, заряду вистачить на один імпульс, може два, тож краще їй не схибити. Обережно наблизитись і зачепити Маячок тяговим променем, привласнюючи перемогу. Зовсім просто.
Галка примірялася, як підлетіти до Маяка якнайближче, коли у лобовому вікні з’явився ще один космоліт. Наумовий “Шторм”. Він мчав на повному ходу, і Гонча теж витиснула прискорення. Заряд батареї танув на очах.
В динаміках стояла тиша, і Галка навіть здивувалась Наумовій мовчанці. Та вже скоро зрозуміла причину.
У “Шторму” на хвості сидів Перелесник — непримітний кораблик із довгим світловим слідом. Гидка Завада, дуже гидка. Галка раз стикалась із ним, і після того “Кассі” ремонтували місяць — і це вона іще встигла вивернутися з-під його атаки. Перелесник стріляв по Гончих зарядами, що спалахували при контакті, і зустріч із ним майже завжди означала програш — доводилось втікати щодуху, аби той не спопелив твій космоліт дотла.
Тільки чому Наум не втікає?
“Шторм” тримав курс на Маячок та петляв, уникаючи атак. Галка прикипіла поглядом до червоних спалахів під крилами Перелесника. Рука жінки знову несвідомо потяглася до дармовиса на ключах “Кассі”.
— Забирайся, дурню! — крикнула вона в інтерком.
Динамік мовчав.
Галка придивилась до “Шторму” ще раз. Сяйливий ореол щита навколо нього згас, на обшивці виднілись довгі подряпини. Не має достатньо батарей для швидкого розвороту?
— Тікай!
Маячок перед Галкою пірнув униз, і вона заледве встигла скоригувати курс. Вдалині вже бовваніли силуети ще двох Гончих, а за ними тяглися кілька Мавок. Галка знов глянула на “Шторм”. Наум полетів крізь хмару уламків, але його переслідувач завиграшки обходив перешкоди. Ще один постріл блимнув жовтавим сяйвом, і злизав частину “Штормового” хвоста. Космоліт, схоже, втратив керування, і зустрів дрібний астероїд лобом. Наступне зіткнення його розтрощить, якщо Перелесник не зробить цього швидше. На перезаряджання між пострілами йшло секунд двадцять.
Галка покинула Маячок і звірилась із панеллю пристроїв. Вона могла прикидатись Гончою скільки влізе, але чуже життя завжди вартувало більше за ігри.
— Катапультуйся! — закричала вона в інтерком.
На щастя, Наум почув. Тяговий промінь, що мав затягнути в черево “Кассі” Маячок, підхопив силует у капсулі для евакуації. Секундами пізніше Перелесник вистрілив знову, і “Шторм” перетворився в купу обпаленого брухту. Навколо нього роїлися КосмоКами. От тобі й скоригована поведінка Завад, от тобі і яскрава розвага. Галка незмигно стежила, як від космольота відлітають шматки обшивки. Гидотне видовище.
Короткий сигнал сповістив, що батарея на нулі. Як і шанси на перемогу. Тепер Галчин космоліт здатен хіба що поволечки рухатися до меж поля — сором, показова поразка. Та навіть із такою швидкістю “Кассі” має вибратись із сектору Перелесника до того, як він зайде на наступне коло патрулювання. Зараз він, ситий “Штормом”, взяв широкий радіус навколо Маячка.
Галка озирнулась на Наума — наче цілий. Вибрався із евакуаційної капсули й стояв, обіпершись на командний термінал в кабіні “Кассі”. Але події назовні змусили жінку знову прикипіти до лобового вікна.
Юрба Гончих у секторі привабила сюди Вія, і тепер той стрімко наближався до них. І якщо раніше Завади реагували лише на космольоти, що підібралися необережно близько, то цей явно взяв “Кассі” за ціль.
Галка хотіла прискоритись, але не мала на це заряду. Навіть якщо відімкнути щит, цього вистачить лише на маленький імпульс, а тоді космоліт лишиться і без руху, і без захисту. Втім, Вій все одно проб’є той захист — як не за один “погляд”, то за кілька. Часу у нього задосить, жертва не втече.
Та найгірше навіть не це. Найгірше, що паралізовану “Кассі” доб’є Перелесник.
Галка гарячково обдумувала варіанти. Чорнота Космосу промовляла до неї тишею.
Маячок втік. Одна з Мавок, яких раніше помітила Галка, тиняла віддалік. Інша вполювала собі здобич і тягла її геть. Щит невдахи збирав удари космічних уламків, бо космоліт втратив можливість маневрувати.
Це наштовхнуло Гончу на ідею. Їй потрібен був всього лиш один поштовх.
Вона розглядала траєкторію руху Мавки, розраховуючи точку перетину. Натиснула кілька перемикачів, затримала палець над кнопкою. Вій підібрався вже так близько, що на його корпусі можна було розрізнити окремі шви.
Через три… дві… одну…
Зараз!
Гонча переспрямувала енергію зі щита в батарею, і “штовхнула” Кассі вбік. Вій одразу ж кинувся вслід, та Мавка виявилась швидшою — вихопила здобич з-під носа в іншої Завади, і потягла знерухомлену “Кассі” геть із поля.
Галка відкинулася в кріслі.
Ну от. Знову вийшло. Ще один шанс змарновано.
Від скреготу каміння по обшивці космольота зводило зуби. Без щита “Кассі” добряче подряпається — ремонт влетить у копієчку.
— Гарно спрацювала, — почула Галка з-за спини.
— На відміну від… — вона крутнулася в кріслі, та різко замовкла, коли погляд вперся у дуло бластера.
Наум зміряв її тяжким поглядом, не опускаючи зброї.
— До тебе важко підібратися.
За його спиною виднівся термінал керування “Кассі”, із якого стирчав чужий флеш-конектор.
— І ти підставився? Сам? Під Перелесника?!
— Я мав червону кнопку. Але підозрював, що ти втнеш щось отаке, як втнула.
Ясна річ, він мав червону кнопку. Він керував розробкою тих ШІ, а ще в нього є гори грошей. Це, звісно ж, ламає всяку рівність Гончих у Ловах. Але Лови ніхто не називав чесним спортом.
А життя ніхто не називав справедливим.
— Полював, значить, у Ловах на мене. Яка честь.
— Це ти розгромила ті дата-центри Провідної Зорі.
Наум не питав, а стверджував. Шукає відповіді? Помсту? Флеш-конектор у терміналі “Кассі” слугував натяком, що докази своїм підозрам він вже роздобув. Зчитав, певно, всю історію маршрутів. Включно з тою маленькою експедицією, в якій вона не мала вціліти — але вціліла. Везіння, талант, досвід, гірка іронія світу — Галка сама до кінця не знала, що її вберегло.
— Ти добре літаєш. Ти могла б тренувати наші моделі. Могла б допомогти, а натомість загальмувала прогрес на роки, — його тон став жорстким, — але не зупинила. Маєш розуміти, що не зупинила.
— Угу. Я багато що розумію краще за інших.
Галка стиснула губи й відвернулась, знайшла поглядом свій дармовис.
— А, так. Аварія.
— Аварія, — повторила Галка.
— Була одна жертва.
Лиш одна жертва.
Маленька цифра “один” в папірцях зі статистикою для керівника відділу ШІ-розробок Провідної Зорі. Галці хотілось закричати, що її звали Інна, і вона любила перебирати своїми маленькими рученятами Галчине волосся, і завжди закидала голову, коли сміялась, і вірила, що дармовис із сузір’ям Кассіопеї приносить їй удачу. Але це не так. Ніякої удачі не вистачило, аби матір вберегла її від ошалілого шматка металу розміром з будинок, який зненацька перерізав їм дорогу на буденному маршруті. Галка не змогла уникнути зіткнення, і ШІ-керований корабель — передова розробка Провідної Зорі — розтрощив її життя.
Гонча стиснула дармовис із розсипом зірок, що ледве вгадувалися на нерівній поверхні. Метал застиг краплями, сплавлений вогнем, який охопив тоді весь пасажирський відсік. Вціліла лише кабіна пілота. Від тіла Інни лишилось… Галка намагалась не пам’ятати, на що перетворилось її тіло. Хотіла втримати образ її живої, такої завжди неймовірно живої.
Але в живих залишилась вона, Галка, хоч і заслуговувала на це менше за всіх. Тому вона знищила те, що знищило її, а тоді сховалась тут. Сховалась від самої себе.
— Шкода, що я не змогла знищити все.
— Ти зробила достатньо. Коли почались розслідування, нові розробки заморозили. А старі згоріли завдяки тобі… Загинули люди. Ти знала?
Дізналась опісля. Це не врівноважило шальки терезів, і чомусь зробило навіть гірше.
Зате тепер Провідна Зоря не повбиває ще більше.
Напевно.
— Знала, — збрехала Галка.
Наум все одно не вистрілив.
Що йому ще треба?
— Бездарний пілот, бездарний Гончий, бездарний винахідник. Хоч в ціль з пари метрів влучиш?
Наум не озивався.
Чого він тягне?
— Ну! Я знищила роботу всього твого життя!
Через неї загинула Інна, яка була всім тим найкращим, чого нема в ній самій.
Давай, натисни на гачок. Покінчи з цим.
Десь там, в безмежній чорноті Космосу, її вже зачекались.
Галка відвернулась, аби йому було легше наважитись, та постріл усе не лунав. Коли врешті підняла погляд, він опустив бластер. Приглядався до неї, наче оцінював.
— Ти добре літаєш. Літатимеш для нас. Маємо багато роботи для людей, хм… сумнівної репутації, — йому вистачило нахабності усміхнутися. — Шкода марнувати такий талант.
Талант?!
Бульбашка надії всередині Галки тріснула, аж вуха заклало.
Не сьогодні. Знову не сьогодні.
— Ми одне одного зрозуміли?
Наум постукав пальцем по терміналу “Кассі” — мовляв, маю докази твоєї участі в терористичному акті, не забувай. Оступишся — пошкодуєш.Та Гонча і так знала, що компромату у Зорі на неї — з головою; коли вже спіймали, не відпустять.
Галка зціпила зуби й кивнула. А що їй лишалося?
Яка іронія, святі небеса, яка іронія! Працювати на Провідну Зорю! Усвідомлення обпікало майже фізично.
Після аварії жінка постановила собі триматись за життя. Це стало покаранням, яке вона відбувала зі скрупульозною формальністю.
Стільки шансів — і жоден не зіграв. Її не вбив той вибух. Не вбили системи захисту Провідної Зорі. Не вбили Лови. Не вбив Наум.
Вона дочекається дня, коли комусь нарешті вдасться.