Ходили чутки, що на сьогоднішні Лови підготували достолиха грізних Завад, і Галка покладала на це великі надії. Першою їй трапилась Мавка. Мавку було легко розпізнати по надміцному плексигласовому дну, крізь яке виднівся розмірений рух двигуна. Вона наближалась до Галчиної “Кассі” збоку аж надто стрімко — навіть враховуючи, що ці моделі вважали найшвидшими з усіх Завад.… Читати далі »
Карина слідом за лікарем потрапила у медичний відсік станції. Завдяки зниженій силі тяжіння рухи тут нагадували швидше плавання, ніж ходьбу, тому на поворотах Карина трималася за поручні, спеціально розміщені у небезпечних місцях. Цей відсік, нещодавно переобладнаний у реанімаційну палату, був невеликий, тож Карина одразу побачила ліжко. Від нього тяглися трубки та проводи, апаратура тихо попискувала,… Читати далі »
16 років тому я б і не подумала, що колись так хвилюватимусь за те, що тримаю в руках зараз. Затамувавши подих, ставлю кріосховище на стіл та обережно відкриваю кришку. Рідкий азот відразу бурхливо рветься на волю. Дістаю пробірку кріощипцями і усвідомлюю: у мене в руках один із останніх на світі зразків здорової сперми. Тоді поміщаю… Читати далі »
Ти говориш. Говориш без упину. А я дивлюся. Не на тебе — на своє життя. Навколо нас кілометри води чужого моря. Тиснуть. Випробовують на міцність. В командному відсіку мало місця для нас обох. Але ти тут. Хоч формально, керую тут я. Тебе ніколи не спиняли подібні перешкоди. Я б могла наказати. Все-таки, я вище за… Читати далі »
Всесвіт конав. Благословенні часи, коли обрій, куди не поглянь, повнився сяйвом розсипу зірок, пролинули. Нині панувала пітьма, в якій, де-не-де, жевріло червоне світло. Та в цю епоху вимирання траплялися бідолахи, яким лиш випало з’явитися на світ. — ¬Командире, отримано остаточне підтвердження, — з сумом промовив перший помічник, — отже, нашу місію завершено? — З чого… Читати далі »
Ранок ще тільки почався, а вже довжелезна колона людей, вишикувавшись, крок за кроком повільно рухались вперед. Ще тільки почало запалюватись небо рожево-зеленкуватим відтінком, зникали моторошні сутінки, а з ними і мальовничі та руйнівні метеоритні дощі. Хтось називав це падінням зірок, чи швидше обвалом реальності. Бог покарав їх, руйнував творіння Своїх рук — цей круглий шар… Читати далі »
Мозковий імплант видав сповіщення про нове повідомлення. Він бісив, бо всі функції працювали погано. Крім ID, тому імпланти були у кожного. — Отже, хлопче, ти хочеш написати щось справжнє? Можливо навіть стати відомим і успішним, а не самотнім графоманом? — писав у месенджер хтось з ніком Ніхто. — Так, — Тан був дещо здивований, але… Читати далі »
Що робить людину особливою в цьому світі? Я завжди гадав, що її інтелект, здатність до складного логічного мислення, змога виживати не завдяки, а всупереч природі. Після другої одноденної війни, що ледь не перетворила світ на суцільне радіоактивне море, ті хто лишились в живих залишили нам, їх нащадкам, правила та закони, що ми повинні були б… Читати далі »
Ганна бігла напівзігнувшись, закривши голову верхніми мацаками. Її дихання збилося, серце калатало у грудях, а зябра палали від напруги. Безглуздий жест — мʼякі мацаки не здатні ані зупинити, ані сповільнити жоден із бойових снарядів, що використовував супротивник. Але інструкції, вбиті в пам’ять під час підготовки, керували тілом на автопілоті, всупереч обставинам. Пригинатися, закривати голову, шукати… Читати далі »
Серія закінчилась та Петро, намацав ногою мишку, зарив плеєр. Далі дивитись не хотілось. Він неспокійно совався на стільці — останні декілька тижнів сидіти на ньому було вже майже неможливо. Хоча стілець був розроблений спеціально під нього, ближче до кінця зміни страшно боліли плечі та спина. Мабуть, це накопичилося за.. За скільки? Навіть повноцінного вихідного в… Читати далі »
Однієї погожої днини один чоловік тягнувся на роботу. Звичайний такий: середніх літ, з невеличкими залисинами та пивними пузцем. Тягнувся та бідкався про себе: «Чому я маю гарувати? Чому гроші не сиплються з неба?» Коли раптом щось вдарило його по голові. Він впав на асфальт, задрипавши своїм мозком перехожих. Люди, не розуміючи, що сталося, застигши від… Читати далі »
Особливість цього сміттєзвалища полягала у тому, що воно було космічним. Рідко траплялися шкурки від банана, гнилі яблука чи помідори. Пошарпані супутники, крила космічних кораблів та порвані від них інструкції просто валялися під ногами. — Поглянь, — дівчина дістала ржаву трубу та витягнула її перед собою, — з цього ми зробили тобі очі. Дівчина з дивним… Читати далі »
[14.06.2052] Вона одразу помічає, як спалахує лампа, встановлена над дверима. Така є в кожній кімнаті. Саме по ній вона дізнається, що хтось дзвонить у двері. Вона ще не встигла перевдягнутися, тому робить це нашвидкуруч і крокує до дверей. На мить зазирає у вічко та відчиняє. Там стоїть хлопець у зеленій футболці, фірмовій кепці та із… Читати далі »
Люмен, не стримуючи захоплення, стрибав по кімнаті. Хіба міг він повірити, що став одним із фіналістів нещодавнього конкурсу NASA? Незадовго до цього знову почали віруситися теорії змови, нібито NASA спочатку досліджувала океан, але надосліджувала щось таке, що вирішила “ну його”, подивилася ще разок на водну дзеркаль, побачила там небо, між ними сталася іскра, буря, безумство,… Читати далі »
На борту старенького космічного корабля “Боніта” нас було двоє: я та мій вічний супутник Каспер. Ми часто подорожували, і саме зараз одна з таких подорожей вела нас до наукової станції “Осіріс-19” на орбіті Меркурія. Я встав з ліжка, щоб глянути у ілюмінатор. В космічній темряві виблискувала далека Венера. Задовольнившись побаченим, я подався до кабіни екіпажу.… Читати далі »
Коли натискання більше не працюють Бугай ображався, коли його порівнювали з неандертальцем. «Це все заздрість», – думав хлопець. Ті хробаки, які так його називали, навіть піднятися з дивана без сторонньої допомоги вже не могли. Їхні тіла – розпластані амеби – давно втратили форму, а лінивий розум не продукував нічого, окрім задоволення від життя у віртуальних… Читати далі »
Маловухий Мокре дерево плахи терлося об шию. “Легка місія, вони говорили,” — лаявся я подумки. — “Проявиш себе після випуску.” Угу, випуску. Рідна бурса — Тернопільський Інститут Міжцивілізаційних Відносин — до такої прутні мене точно не готувала. Кат узяв до рук сокиру. Малиновий відблиск зорі Нуарі-0606 затанцював на полірованому лезі. Дошки шибениці заскрипіли під його… Читати далі »
Серед вчених, що зібрались навколо колеги з його комп’ютером, повисла довга тиша. Було чутно, як працює обладнання навколо, як кондиціонери ганяють кімнатою охолоджене повітря, як свистять вентилятори в комп’ютерах. Здавалось, ще трішки – і можна буде почути, як рухається електрична енергія вздовж проводів, розкиданих усією кімнатою. – Невже це кінець? – Прошепотів хтось ледь чутно,… Читати далі »
Україна. Київ. 26.10.2039. У великому залі Київського космічного центру лунав низький, приглушений гул голосів. Люди перешіптувалися, нервово стискали пальці, цокали по планшетах. Повітря насичене запахами кави та диму від цигарок, змішалося з легким присмаком напруженості, яка витала у кожному кутку. На величезному екрані світилася астрономічна модель: Земля, Місяць, Юпітер і багряна позначка — астероїд 433… Читати далі »
Гинути не хотілося. І не через третій закон робототехніки, а тому, що місія, заради якої був я створений, стала б недосяжною і саме існування моє втратило б сенс. А все через захаращеність зіркової системи Фієста уламками астероїдів. Врешті-решт діставшись цілі багатовікової мандрівки, я стикнувся з перепоною у вигляді скупчення каміння. Воно все частіше стукотіло по… Читати далі »