Коментарі

Гуглом не користувалась, просто живу в центральній Україні, так що якщо носом не тикнете навіть не знаю де тут русизми, звеняйте. Ідея: рано чи пізно доведеться побороти своїх демонів, мій прокол що не зрозуміло.
Всім дякую за відгуки!

Саме тому ці андроїди – вже не повністю люди. Без наказів людей і необхідності дбати про їх здоров’я, андроїди будуть сахатися від кожної небезпеки. Але і при лімітованому ризику все одно врахувати всі небезпеки не вдасться, тільки до якоїсь ітерації. Саме тому герой (і автор) надіється, що на кнопку тиснути андроїди не будуть через велику ймовірність шкоди, а відправлення до сусідньої галактики вже є меншою шкодою. Персонажі-люди пригодницької літератури, також якось розуміють, де дурний ризик, а де подвиг? Якийсь незбагненні розрахунки у їх голові миттєво проносяться, коли плигають у прірву когось рятувати або просто з даху за компанію? По андроїдам просто запропонував ось таку методику. Бо інакше у андроїдів ніякого в таких умовах не буде ризику: ні розрахункового, ні звичайного.

Тема про реальність як симуляцію обіграна незле, оригінально. Але читати численні деталі з роботи програмістів нуднувато. Непричетному мені, принаймні :-).
Удачі на конкурсі!

Непоганий твір, але сумний і депресивний. Саме те на сон грядущий :-).
Удачі на конкурсі!

Даруйте, але так і не збагну, що я оце допіру прочитав. Написано гарно, ще б утямити, про що і навіщо. Ну, хай пощастить іншому, як співав Висоцький :-).
А бровасті очі та молоде і пукате парубійко – це щось. Із чимось :-).
Удачі на конкурсі!

“і тепер андроїдам за нової умови потрібно буде вичисляти, як один раз ризикувати таким чином, щоб вижити і ще дев’ять разів зовсім не ризикувати”
На мою думку, ризик і розрахунок – дві різні речі. Вони не сумісні. Якщо ти все порахував і знаєш заздалегідь, як уникнути небезпеці, це вже не ризик. І навпаки. Коли людина відчайдушно кидається в таку прірву, що при розумі ніколи не полізе – вона не замислюється, а робить, а тоді вже думає. Це наш клієнт, персонаж пригодницької літератури. 🙂

Останнє речення мов про мене писано :-). А взагалі, хорошої ж ви, авторе, думки про нас, скромних робітників пера і жовчі… тьху, тобто чорнила.
Твір не зачепив, форма притлумила зміст із самого початку – гаджети-прибамбаси, якісь нудні будні сірого клерка… Виклад монотонний. Хоч ГГ змальований незле, читати про невдах нецікаво (мені), тому перипетії твору пройшли мимо каси.
PS. Насправді нічого особистого – тільки бізнес :-).
Удачі на конкурсі!

Звичайно, залишився. Але зараз піде тонна пояснень… А, здається, зрозумів! Поспішив із оповіданням. Треба було використати ще пять килознаків, а не робити саме оповідання маленькою кнопкою, і більш точніше розписати будову андроїдів, що окрім подібних людських мізків в них також зберігалися роботичні вичислювальні потужності (щоб слідкувати за виконанням трьох законів, як завжди чомусь автору при написанні це було цілковито зрозумілим, тепер розумію, що цьому авторові тільки одному й могло це бути зрозумілим, телепатією ніхто ж не володіє, певно, із шановних читачів), і тепер андроїдам за нової умови потрібно буде вичисляти, як один раз ризикувати таким чином, щоб вижити і ще дев’ять разів зовсім не ризикувати. Хоча тут може кульгати логіка, що цей один ризик опосередковано через дев’ять неризиків все ж таки враховує третій закон. Дивно, що в андроїдів мізки ще не вибухнули.
Але на пояснення не зважайте. Правилами заборонено будь-які правки твору (і в коментарях теж).
І дякую всім за коментарі. Реально допомагаєте автору розібратися у своєму творі.

Дякую за приємні слова!
Але без пружинок у фантастиці не обійтися ніяк! Навпаки, умовність світу потребує правдоподібних подробиць, живих персонажів і певної мотивації. Миколі Гоголю приписують одне гарне речення. Звісно, він цього не казав ))) Звучить так: “Фантастика – це не той випадок, коли на яблуні ростуть груші. Фантастика – це коли на яблуні ростуть золоті яблука”. От до чого варто прагнути.

Щось плутано вийшло – і задумка, і втілення. Посеред твору оповідь із точки зору землян чомусь різко обривається, скаче на інший фокал. Мотивація інопланетян незрозуміла у своїй нелогічності :-).
Удачі на конкурсі!

Ну, як казочка про вселенський хепі-енд годиться, і написано незле. Ось тільки життя – це конфлікт, або по-мудрованому – діалектика. Тому-то щось не віриться в подібну ідилію навіть теоретично. Та ще й із такими персонажами :-).
Удачі на конкурсі!

От що цікаво – вони ж колишні люди, що мають вічне тіло. Невже не лишився в них дух авантюризму?

Написано гарно, проте місцями йде звичайне переповідання подій, що знижує інтерес і розсіює увагу (хоч розумію, що то через ліміт знаків). Кінцівка здивувала. Начебто штучні алмази вперше синтезували ще в 50-х роках минулого століття у Швеції, а в 60-х – і в нас, причому випускати їх почали в промислових масштабах. Тоді як канал CNBC засновано лише в 1989 році (я гуглив :-)). Це що, паралельна реальність така?
Удачі на конкурсі!

Птице Сірін, згоден : – ) Тільки, думаю, треба надати андроїдам хоча би можливість на дурість або подвиг. Хоча може це й дурість. Зрештою – “Ненавмисна помилка не карається.” і “Право бути неправим – основне в космосі.” ; – )
“Удачі на конкурсі!”
Навзаєм!

Дуже класно написано, навіть попри дуже незрозумілий фінал :-).
Удачі на конкурсі!

Пишете з великої букви, ставите крапки – тож це не гриби.
Значить, вірите в силу написаного.
Охоче підставлю долоні під Ваші дарунки. ))

Обіцяю після конкурсу поділитися. В мене цього багатенько )))

На відміну від Зіркохода, мені сподобався фінал. Може, він не такий яскравий, як би бажалося. Але доречний і навіть трохи сумний. Загальне враження – автор починав писати текст великого обсягу, але щось його зупинило на цьому напрямку, чи захотів використати сюжет саме на цьому конкурсі. А тут банально не вистачило знаків. Проте потрібна лише невелика доробка вбік збільшення об’єму, і все буде добре.
Удачі на конкурсі!
PS. Схоже, я знайшла оповідання Зіркохода )))

“Зрештою вони навчаться правильно ризикувати”
Не-а. Ризик завжди – або дурість, або подвиг. Обом навчитися не можна, це в характері.
Удачі на конкурсі!

Шкода, що все оповідання підпорядковане останньому реченню. Хотілося б чогось більш значного в фінале. Хоча… хепі-енд теж непогано!
Удачі на конкурсі!