Коментарі

Оглядаторе, дякую за опис вражень!
Щодо мотиваціїї ГГ. Поступове усвідомлення глобальністі результатів голосування пробудило в ньому щось на шкталт совісті. При цьому він продовжував “діяти за характером”, бо все одно зажадав подарунок, і хто знає, чим би усе скінчилось, якби філантропи відмовились. Проте хочеться вірити, що конкретно цей конгресмен ще не зовсім пропащий 🙂

Ні, коментувати не обов’язково

То коментарі є обов’язковими? Я, наприклад, залишив коментарі лише до кількох оповідань.

– Досить! Досить! Досить! Досить! Досить! Досить! Досить! Припиніть! – хотілося крикнути мені вже після 4го “Шторм наближається!” …А їх там було аж 10! 🙁

та так, маю на увазі, що це довго ( і напевно не тут) треба дискутувати, бо питання вельми складне, колись пам’ятаю був форум, де можна було спілкуватися

Марко, ми ж тут наче зібралися для обміну ідеями.

Електроскат, все ж зазначили, тільки один пласт проблематики, закладеної у твір. Я намагаюся мислити не під іншим кутом, а взагалі уявляти об’єм. Саме тому за малий обсяг це була спроба порушити проблематику добра зі злом і полярного світобачення. І саме тому біблійний початок “спочатку було…” Тільки що було спочатку? Кава? Чи Морозиво? І взагалі, чи релігія – це фантастика?

Сподобалося, щиро зичу успіхів такій симпатичній історії та її автору.
Блудниця була неочікуваною, за неї теж плюс!

Наті та Людина в капелюсі, дякую за ваші відгуки. Звісно потрібен більший формат, бо описати масовий ПТРС синдром, на прикладі корабля, як цілої країни, не так просто.
Щодо магічного мислення – можливо, саме так воно і працює, хоча я волів подати, наче спрацював якийсь психологічний механізм.
Дякую за вашу увагу.

Обов’язкове коментування – то не обов’язкова умова підвищення його активності 🙂
Можна інакше. Наприклад, якщо існують форуми з такими техн.можливостями, то просто додавати кожному авторові рейтинг коментування (наприклад, рівний відношенню кількості знаків, написаних ним до чужих оповідань, до сум.кількості знаків написаних до його оповідання).
І от, заходить читач в тему якогось оповідання і бачить, що у автора рейтинг 0% (нуль). Тобто, можливо, що він вже проголосував і пішов займатись своїми справами… А отже – нема й сенсу коментувати.
Зате люди, що хотітимуть коментарів – писатимуть їх і самі.

Всіх вітаю і дякую за коментарі.
Як вірно зазначив Лісовик, тут таки була алегорія навчання. Але не беззмістовного, а, скажімо так… Знаєте, як підступає постуніверситетська депресія, коли не знаєш, куди його далі йти, і просто чекаєш на якийсь шанс, шукаєш його, і не розумієш, завіщо воно все було? В мене не було такого – а от купа знайомих і друзі неодноразово скаржилися. Безсмертні на те й безсмертні, що лишаються у стінах вишів, вони вже знайшли себе, їх заледве щось порушить і потурбує. Дипломи завше більш важливі для родичів, ніж для роботодавців чи самих випускників.
Птиця Сірін питала, нащо їх учити? Ну, бо інакше, ймовірно, не буде профддеформації. Жартую. Насправді, вчать для того, щоби пошуканці могли провести ритуал вірно – і не спалити світ, не приректи його на загибель – а своїм пошуком додати життя іншим. Чому ідуть молоді, а не старші? Бо і в реальному світі воюють молоді хлопці і часом дівчата (і воювати їх вчать), бо серед людей із небезпечними професіями молоді більше, ніж літніх людей. Окрім того, нерідко виші підгинають, переліплюють психіку студентів під себе – і вони, хай би як їм не було неприємно чи страшно, роблять те, чого навчені. Про таку деформацію, як на мене, значно повніше (і обсяжніше) сказали Дяченки у “Віті Нострі”.
Власне, це все.
Дякую Оглядатору, Електроскату, маркові за теплі коментарі. Навіть коли десь не вдалося донести історію – тішуся з того, що вам “зайшла” атмосфера.
Решті товариства, яка чекала на інший кінець – дякую, ваші зауваги запам’ятаю і цінитиму їх. Завжди приємно побачити такий чемний і серйозний відгук.
Усім удачі на конкурсі, і хай з нами ніколи не станеться те, що буває з приреченими героями стількох художніх творів!

Шановний авторе, мені було цікаво прочитати вашу відповідь, але насамкінець склалося враження, що ми дивимося на проблему під геть різними кутами зору, а отже, говоримо про різні речі.
Але дякую, що відповіли.

Дякую за відповідь. Я не зовсім згодна з цією концепцією, але мені було цікаво її прочитати.

Я зробила так – у листі перелік оповідань із оцінками

Як саме слід оформлювати бюлетень? Є якийсь бланк, чи просто треба у емейлі надіслати перелік оповідань з оцінками?

Славо, murrrchik, Біоток, спасибі, що витратили дещицю часу на читання цього опусу!
Мушу зауважити, що будь-які аналогії Тетраграматона з Чебурашкою й Чебуреком є випадковими і блюзнірськими.
Про парність – мабуть, таки ваша правда. Волею Чебу-Реби зміню одного прибульця на двох, не проблема. Істина – понад усе!

Біоток, дякую за Ваш відгук

Щодо елегантності. Коли життя підпорядковане кінцевій даті, то щойно ви усвідомлюєте це – подальше життя перетворюється на тривале умирання. Можна вимуштрувати всі людські потреби, включно з потребою завжди мати вибір, але ви не примусите людей жити. Тим більше розмножуватися (навіть з ЕКЗ). Не уявляю, як можна розмножуватися через силу. Але. Є в житті такі рішення, які наче укол в нервовий вузол, можуть знеболити, знизити чутливість, чи стимулювати значні ділянки шкіри, не впливаючи на масу рецепторів на її поверхні. Або в політиці, або в сім’ї, або в соціумі. Поставити одне питання, показати один образ. Дати мрію. Покажіть, як теба мріяти. Покажіть людям гордих птахів і нехай люди поцікавляться, чим вони відомі, нехай перекажуть один одному почуті в дитинстві байки та перекази (чи гадаєте на кораблях не стануть розповідати дітям казок, що когось приніс лелека), нехай прийдуть поглянути на них: на їхні танці, на побудову гнізда, на розкриті дзьоби вічно голодних пташенят, на перший політ молодих бузьків. На мій погляд, не потрібно буде жодного примусу, чи агітації. Хіба ж не елегантно? 🙂
Казки і легенди, споглядання природи будитимуть в людях первісне і справжнє.
Зізнаюся, зовсім не хотілося б маринувати рештки людства в скаженій бляшанці, але виходив з тих технологій, якими на сьогодні володіє людство. Тобто, крім електроніки, ми мало чого досягли в плані вивчення людини і подолання простору.

Панове, про мене забули щось )

дякую, Біотоку, за коментар. На мій погляд, фантастика не завжди повинна показувати світле-рожеве майбутнє, інколи потрібно гладити і проти шерсті. звісно, тоді є ризик зо твір багатьом не сподобається. Але, як казав один мудрий чоловік, то такє)

Тут і духу немає Шеклі. Але це просто офігенське оповідання!
Все на місці – мова, герої, діалогі, екшен, фантдоп, інтрига, зміст, філософія – нема до чого причепитися))
Може забагато філософії до перших кількох абзаців, але то вже дрібниці.
Просто чудово!