Один єдиний лист

18+

“Привіт, невідомий друже. Якщо ти тримаєш у руках цей лист, то мене, скоріш за все, вже немає серед живих. Ти хочеш дізнатися, хто я такий? Мабуть, що ніхто, звичайний в’язень, в якого замість імені тільки довгий рядок цифр та прізвисько, про яке навіть соромно говорити. А ще нещодавно був великою людиною, про яку часто говорили в пресі, до якої всі оточуючі тягнулися так, як квіти тягнуться до сонця. Але вірність своїй справі, відчуття обов’язку перед наступними поколіннями призвели до того, що мешкаю зараз у похмурій камері разом з крадіями та вбивцями.
Як і всі люди, у підлітковому віці я дізнався про те, звідки беруться діти. Така інформація сильно вплинула на мою психіку: цей процес видався мені бридким, непотрібним. Вже у той час я почав задумуватись над тим, як його можна уникнути.
У старших класах, на уроках біології, я вже більш детально дізнався про всі процеси, які нібито необхідні для створення нової людини. Ця тема мене так зацікавила, що я з головою занурився в її вивчення. Книги з ембріології, журнали, газети, різноманітні посібники, мов паперові гори, заполонили весь простір мого робочого столу. Та вся ця інформація доводила тільки одне: іншого методу не існує. Єдине, що змогло вигадати людство, – ЕКЗ. Звісно, це доволі вагоме досягнення, але цього замало. Так, чоловік майже не бере в цьому участі, але ж як страждає жінка! Треба ж протягом дев’яти місяців обережно виносити маля в собі, а потім ще й народити. А останній процес, мабуть, найнеприємніший. Вважається, що страшніше болю, який відчуває жінка при пологах, є тільки той, який відчуває людина при спалюванні заживо. Тому треба було винайти щось нове, максимально безпечне й безболісне.
Майже весь навчальний рік я щодня ламав голову над цією проблемою. Та нарешті у мене з’явилась, не буду проявляти скромність, геніальна ідея: створити штучну копію жіночого організму, щоб саме в ній мешкала майбутня людина на час ембріонального періоду. Сучасна медицина вже здатна штучно створювати людську шкіру, окремі органи, то чому б не створити цілий організм? Так, цей проект потребує важкої праці, але скількох проблем людство зможе тоді уникнути. Як багато жінок помирає при пологах, бо їхній організм не може витримати таких перевантажень? Як багато дітей народжується каліками через те, що їхні матусі під час вагітності вживали алкоголь чи наркотичні засоби? Не знаєш, мій дорогий читачу? Мені теж важко назвати точне число, бо кожної хвилини ця сумна статистика поповнюється ще кількома подібними випадками.
Тож не дивно, що я впевнено взявся за цю справу. Навіть дав назву цьому методу – прімусдомумлогія, тобто наука про первинну домівку. Та вже незабаром зіткнувся з двома найбільшими проблемами. По-перше, необхідно мати справжні людські органи, щоб зробити їхні найдетальніші копії, а по-друге – створення штучного організму дуже дорого коштує. Але це мене не злякало, тому, після закінчення школи, вже твердо знав подальші кроки свого життя: піти на економіста, створити власний бізнес, щоб потім підпільно проводити ці досліди.
Минуло дванадцять років. На відмінно закінчивши університет, почав працювати секретарем в одній доволі відомій фірмі. Маючи неабиякі здібності, швидко почав підніматися кар’єрними сходам і вже незабаром став керівником цього підприємства. Потроху, таємно домовляючись з перевіреними людьми, почав скуповувати необхідне обладнання.
Після ретельної підготовки, зустрівся зі своїм шкільним другом, який працює патологоанатомом. Мені довелося піти на ризикований крок і розповісти йому свою ідею. Дивно, але він не почав заперечувати, навпаки, сам вирішив надати допомогу в цій нелегкій справі. Тож, ризикуючи всім, що має, він приводив мене до свіжих трупів, щоб я міг узяти необхідні органи. Ось тоді робота закипіла.
Маючи все необхідне, вже за п’ять років штучний організм був створений, а ще через дев’ять місяців у ньому був вирощений малюк, утворений методом ЕКЗ з мого сперматозоїда й яйцеклітини невідомої померлої жінки. Це був великий успіх, але не кінцевий результат. Мені хотілося більшого: створювати людей з їхнього ДНК. Але мені завадили.
Одного дня, поки я був у фірмі, у мій будинок заліз злодій. І хоча сигналізація спрацювала вчасно, він встиг потрапити до підвалу, де й проводилися досліди цього методу. Тож, коли його допитували в поліції, він розповів про побачене, що призвело до мого арешту. Мене звинуватили у насміханні над рештками, викраденні дитини і навіть підозрювали в кількох вбивствах. У мій метод, на жаль, ніхто так і не бажав повірити.
Отож, невідомий читачу, звертаюсь до тебе по допомогу. Разом з цим листом я передаю тобі свою адресу й спосіб відключення сигналізації. Спробуй дістатися лабораторії й використати мої досягнення. Це ризиковано й складно, та пам’ятай: цей метод дуже важливий для майбутніх поколінь.”
Старий хірург, вкотре перечитавши листа, знову поклав його в ящик столу. Цей шматок паперу він отримав від свого батька, патологоанатома. Уперше дізнавшись про цю історію, чоловік вирішив спробувати знайти підпільну лабораторію, але зазнав поразки: все було знищено. Тоді він звернувся до однієї організації з цією ідеєю й отримав підтримку. З того часу минуло вже півстоліття. Цим методом створено декілька сотень людей. І все це через один єдиний лист.