На головному екрані центру управління зорельотом був лише тоненький серпик планети. Частина зірки, що ще не встигла сховатися за диск Венустії надсилала свої проміння з горизонту, фарбуючи атмосферу у червоний колір. Масштаби катастрофи були як на долоні. Орбітальна станція вибухнула, розпалась, розлетілась на тисячі дрібних шматочків. Я не міг відірвати очей від екрану. – Капітане,… Читати далі »

Гардеус стримано спостерігав за майже бездоганними та злагодженими діями команди об’єднаної дослідницької лабораторії. Протягом останніх діб він досконало вивчив кожний сектор цієї величезної космічної конструкції, величаво та неквапливо мандруючи її відсіками. Він візуально ознайомився з кожною людиною та їх функціями у лабораторії. Із багатьма доброзичливо, хоч і стримано, поспілкувався. Потреби в ньому лабораторія не мала.… Читати далі »

Ситуація виглядала цілком зрозумілою, та й загалом уся картина злочину сумнівів не викликала. «Елементарно, Ватсоне!». Капітан Чуйко обвів поглядом понівечений склад супермаркету, на око прикидаючи завдані збитки. Що й казати, повеселилися тау-китяни знатно. У тому, що цей злочин вчинили саме іншопланетні гості, сумнівів не виникало: почерк був надто характерним. Із часу Великого Прориву минуло більше… Читати далі »

Містить описи жорстокості

Маленька дівчинка збиралась у загальну залу Дому. Вона зневажала це місце, бо там завжди хтось нив. Але сьогодні особливий день – на великому табло має зникнути остання цифра. Деякі дорослі казали – коли зникне остання цифра, то всі втраплять у кращий світ. Хоча більшість вважала, що настане кінець життя. Вихід дітей у загальну залу був… Читати далі »

— Ба, нам довго ще йти?! Я більше не можу, чому ми не могли прямо біля дому зупинитися? — Досить скиглити, Ендрю, ми пройшли метрів 500, скоро будемо. Поряд з нашим домом немає посадкового модуля, — темноволоса з короткою акуратною зачіскою струнка жінка, яка аж ніяк не була схожа на бабусю в нашому уявлені, але… Читати далі »

Хлопчик опинився перед входом у величезний склянний замок. Він знав, що за його дверима все зі скла і найменша емоція чи то гнів, чи гучна радість, вже не кажучи про стукіт – карколомно зруйнує цю споруду. Але там є те що він шукає, надзвичайно прагне та просто хоче, таке омріяне але таке несформоване… Він набирається… Читати далі »

Катерина дивилася у вікно. “Як же гарно…”- думала вона. Ще б пак, вона ж дивилася крізь вікно космічного корабля! Зірки, сонце, планети… Серце завмирало і змушувало у думках доторкнутися до усього того фантастичного. Катя була в космосі вже давно, однак кожного разу дивилася у вікно ніби вперше. Вона працювала диспетчером на космічному кораблі – оголошувала… Читати далі »

Коли за вікнами машини часу розвіялася завіса темпоральної плазми, я, врешті, зміг подивитися довкола. Ура! Як і планувалося, опинився на безлюдній місцевості. Коли користуєшся краденою машиною часу, принципу роботи якої поки ніхто не розгадав, ні в чому можна бути впевненим. Але, дякуючи мудрим винахідникам з майбутнього, все спрацювало. А ще величезна вдячність мандрівнику часом, який… Читати далі »

Містить згадки про оргії, вживання наркотичних речовин та болючу смерть

Жителі планети Тубер «дочекалися» завершення часів. Стародавні письмена з пророцтвами це передрікали, і ось ‒ вершиться кінець. Цивілізація практично зникла, лишились тільки невеличкі горстки племен. Боги зійшли з небес на гігантських залізних колісницях, які вивергають стовпи полум’я. Боги прибули, аби очистити світ і забрати душі туберійців. Однак самі жителі планети Тубер називають себе Еоа, а… Читати далі »

Міжгалактичний ковчег «Tardigrada» подолав відстань у сорок сім тисяч світлових років. Наразі він увійшов до планетної системи, що в галактиці LDV-1618. А вже за декілька днів ковчег сягне планети Orbis. На борту ковчега знаходяться триста тисяч відцифрованих людських свідомостей. Оцифровані мізки, які перебувають у своєрідній комі, мають вигляд металевих куль. Це велика кількість цифрових копій… Читати далі »

Люди, котрі покинули рідну галактику у прадавні незапам’ятні часи, і назвали себе Космічними Мандрівниками, давно вже змінили свою подобу і припинили бути людьми. Космос перетворив їх навдивовижу довговічних істот (за людськими мірками). У той час, коли фізичне життя землян сягало лише однієї сотні років, Космічні Мандрівники спроможні існувати десятки тисяч років. Своїм виглядом Мандрівники походили… Читати далі »

Десь у всесвіті. Відлуння зірок, їх мерехтіння на екрані спостереження створювали відчуття комфорту, спокою та навіювали сон. Вони дарували можливість поміркувати, проаналізувати думки та почуття, оцінити свої враження та творити, створювати щось нове. Ден повернувся до клавіатури, його пальці знов торкнулись клавіш електронного роялю. Музика знов залунала навкруги утворюючи нову тендітну та стрімку композицію. Ця… Читати далі »

Мене звуть Олена і я народилась на забутій планеті – Земля, майже 150 років тому. Я дивлюсь ви мені не вірите? Що ж, файно, це ваше право. Так, я народилась на Землі і це безумовний доказ того що вона все ж таки існує. Де? Десь у Всесвіті. А де точніше вже ніхто й не знає.… Читати далі »

Мандрівка до зірок завжди була Мрією. Мрією Людини. Людина дивна істота. Вона ніколи не задоволена тим що вже має. Вона бажає неможливого. Завжди прагне досягати Мрії. Людина вперте створіння. Природа каже Людині: – Ти не спроможна, ти не впораєшся, ти не призначена для цього. Заспокойся та не переймайся! Людина відповідає: – Чому? Хто це сказав?… Читати далі »