Дзвінок застав Сашка зненацька. Принаймні, так можна було б зрозуміти його довгу і барвисту промову, якби викинути з неї всі “барви”. Лаятися хлопець вмів. Хоч і намагався уникати ситуацій в яких це його вміння могло б знадобитися. Не сказати, щоб строкова служба в армії і подальше працевлаштування в сили спеціального призначення сприяли цьому його бажанню,… Читати далі »

Мене розбудив гул сирен. Насправді лунали вони безупинну вже близько тижня, однак раніше на них ще можна було не звертати уваги. Зараз же цей пронизливий писк ставав майже нестерпним. Хоч і не з першого разу, проте я намацав перемикач, і з тихим гудінням світло увімкнулось. Краще б я цього не робив. Центр управління виглядав ще… Читати далі »

Корабель входить у простір планети, яка донедавна була лише однією з мільйонів далеких цяток у глибинах космосу. Але тепер, завдяки стрімкому розвитку технологій, вона постане перед людством у всій своїй величі. Місія, на яку покладали надії мільярди співпланетян, нарешті здійснилась. ЇЇ подорож добігає кінця. Вогняною кулею він прорізав атмосферу планети, наче голка, що входить під… Читати далі »

Ходили чутки, що на сьогоднішні Лови підготували достолиха грізних Завад, і Галка покладала на це великі надії. Першою їй трапилась Мавка. Мавку було легко розпізнати по надміцному плексигласовому дну, крізь яке виднівся розмірений рух двигуна. Вона наближалась до Галчиної “Кассі” збоку аж надто стрімко — навіть враховуючи, що ці моделі вважали найшвидшими з усіх Завад.… Читати далі »

Карина слідом за лікарем потрапила у медичний відсік станції. Завдяки зниженій силі тяжіння рухи тут нагадували швидше плавання, ніж ходьбу, тому на поворотах Карина трималася за поручні, спеціально розміщені у небезпечних місцях. Цей відсік, нещодавно переобладнаний у реанімаційну палату, був невеликий, тож Карина одразу побачила ліжко. Від нього тяглися трубки та проводи, апаратура тихо попискувала,… Читати далі »

16 років тому я б і не подумала, що колись так хвилюватимусь за те, що тримаю в руках зараз. Затамувавши подих, ставлю кріосховище на стіл та обережно відкриваю кришку. Рідкий азот відразу бурхливо рветься на волю. Дістаю пробірку кріощипцями і усвідомлюю: у мене в руках один із останніх на світі зразків здорової сперми. Тоді поміщаю… Читати далі »

Всесвіт конав. Благословенні часи, коли обрій, куди не поглянь, повнився сяйвом розсипу зірок, пролинули. Нині панувала пітьма, в якій, де-не-де, жевріло червоне світло. Та в цю епоху вимирання траплялися бідолахи, яким лиш випало з’явитися на світ. — ¬Командире, отримано остаточне підтвердження, — з сумом промовив перший помічник, — отже, нашу місію завершено? — З чого… Читати далі »

Ранок ще тільки почався, а вже довжелезна колона людей, вишикувавшись, крок за кроком повільно рухались вперед. Ще тільки почало запалюватись небо рожево-зеленкуватим відтінком, зникали моторошні сутінки, а з ними і мальовничі та руйнівні метеоритні дощі. Хтось називав це падінням зірок, чи швидше обвалом реальності. Бог покарав їх, руйнував творіння Своїх рук — цей круглий шар… Читати далі »

Мозковий імплант  видав сповіщення про нове повідомлення. Він бісив, бо всі функції працювали погано. Крім ID, тому імпланти були у кожного. — Отже, хлопче, ти хочеш написати щось справжнє? Можливо навіть стати відомим і успішним, а не самотнім графоманом? — писав у месенджер хтось з ніком Ніхто. — Так, — Тан був дещо здивований, але… Читати далі »

Що робить людину особливою в цьому світі? Я завжди гадав, що її інтелект, здатність до складного логічного мислення, змога виживати не завдяки, а всупереч природі. Після другої одноденної війни, що ледь не перетворила світ на суцільне радіоактивне море, ті хто лишились в живих залишили нам, їх нащадкам, правила та закони, що ми повинні були б… Читати далі »

Ганна бігла напівзігнувшись, закривши голову верхніми мацаками. Її дихання збилося, серце калатало у грудях, а зябра палали від напруги. Безглуздий жест — мʼякі мацаки не здатні ані зупинити, ані сповільнити жоден із бойових снарядів, що використовував супротивник. Але інструкції, вбиті в пам’ять під час підготовки, керували тілом на автопілоті, всупереч обставинам. Пригинатися, закривати голову, шукати… Читати далі »

Серія закінчилась та Петро, намацав ногою мишку, зарив плеєр. Далі дивитись не хотілось. Він неспокійно совався на стільці — останні декілька тижнів сидіти на ньому було вже майже неможливо. Хоча стілець був розроблений спеціально під нього, ближче до кінця зміни страшно боліли плечі та спина. Мабуть, це накопичилося за.. За скільки? Навіть повноцінного вихідного в… Читати далі »

Однієї погожої днини один чоловік тягнувся на роботу. Звичайний такий: середніх літ, з невеличкими залисинами та пивними пузцем. Тягнувся та бідкався про себе: «Чому я маю гарувати? Чому гроші не сиплються з неба?» Коли раптом щось вдарило його по голові. Він впав на асфальт, задрипавши своїм мозком перехожих. Люди, не розуміючи, що сталося, застигши від… Читати далі »

Особливість цього сміттєзвалища полягала у тому, що воно було космічним. Рідко траплялися шкурки від банана, гнилі яблука чи помідори. Пошарпані супутники, крила космічних кораблів та порвані від них інструкції просто валялися під ногами. — Поглянь, — дівчина дістала ржаву трубу та витягнула її перед собою, — з цього ми зробили тобі очі. Дівчина з дивним… Читати далі »

Люмен, не стримуючи захоплення, стрибав по кімнаті. Хіба міг він повірити, що став одним із фіналістів нещодавнього конкурсу NASA? Незадовго до цього знову почали віруситися теорії змови, нібито NASA спочатку досліджувала океан, але надосліджувала щось таке, що вирішила “ну його”, подивилася ще разок на водну дзеркаль, побачила там небо, між ними сталася іскра, буря, безумство,… Читати далі »

На борту старенького космічного корабля “Боніта” нас було двоє: я та мій вічний супутник Каспер. Ми часто подорожували, і саме зараз одна з таких подорожей вела нас до наукової станції “Осіріс-19” на орбіті Меркурія. Я встав з ліжка, щоб глянути у ілюмінатор. В космічній темряві виблискувала далека Венера. Задовольнившись побаченим, я подався до кабіни екіпажу.… Читати далі »