Коли натискання більше не працюють Бугай ображався, коли його порівнювали з неандертальцем. «Це все заздрість», – думав хлопець. Ті хробаки, які так його називали, навіть піднятися з дивана без сторонньої допомоги вже не могли. Їхні тіла – розпластані амеби – давно втратили форму, а лінивий розум не продукував нічого, окрім задоволення від життя у віртуальних… Читати далі »
Маловухий Мокре дерево плахи терлося об шию. “Легка місія, вони говорили,” — лаявся я подумки. — “Проявиш себе після випуску.” Угу, випуску. Рідна бурса — Тернопільський Інститут Міжцивілізаційних Відносин — до такої прутні мене точно не готувала. Кат узяв до рук сокиру. Малиновий відблиск зорі Нуарі-0606 затанцював на полірованому лезі. Дошки шибениці заскрипіли під його… Читати далі »
Серед вчених, що зібрались навколо колеги з його комп’ютером, повисла довга тиша. Було чутно, як працює обладнання навколо, як кондиціонери ганяють кімнатою охолоджене повітря, як свистять вентилятори в комп’ютерах. Здавалось, ще трішки – і можна буде почути, як рухається електрична енергія вздовж проводів, розкиданих усією кімнатою. – Невже це кінець? – Прошепотів хтось ледь чутно,… Читати далі »
Україна. Київ. 26.10.2039. У великому залі Київського космічного центру лунав низький, приглушений гул голосів. Люди перешіптувалися, нервово стискали пальці, цокали по планшетах. Повітря насичене запахами кави та диму від цигарок, змішалося з легким присмаком напруженості, яка витала у кожному кутку. На величезному екрані світилася астрономічна модель: Земля, Місяць, Юпітер і багряна позначка — астероїд 433… Читати далі »
Гинути не хотілося. І не через третій закон робототехніки, а тому, що місія, заради якої був я створений, стала б недосяжною і саме існування моє втратило б сенс. А все через захаращеність зіркової системи Фієста уламками астероїдів. Врешті-решт діставшись цілі багатовікової мандрівки, я стикнувся з перепоною у вигляді скупчення каміння. Воно все частіше стукотіло по… Читати далі »
Червонуваті низькі хмари клубочилися так, ніби от-от мали розродитись дощем та громом. Бекер сидів на межі світла й тіні, поглядаючи то на хмари, то на крихітне немовля, яке щойно заснуло в колисці. Дитина вся знаходилась у світлі, а стариган ховався в контрасті тіней. Навколо, скільки сягало око, простягалась плоска рівнина. У темному запиленому небі гостро… Читати далі »
Споглядання пекла шкодить вашому психічному здоров’ю. Це мали б написати в інструкції до Прометея. Люди до всього пишуть інструкції, навіть якщо це наймогутніша штука у світі, й ніхто достеменно не знає, як вона працює. Що тобі ці слова? Нейронами мозку гуляють зомбі-сигнали, доки не приткнуться до прожитого досвіду, доки не зіллються з іскрами глибинних сподівань.… Читати далі »
Її розбудив потужний удар у живіт. Водномить сперло в грудях і заледве вдалося вдихнути. В куточках заплющених очей одразу набігли сльози. Але ж болюче, зараза, це материнство, навіть коли бажане. І від згадки про те, що лікарі назвали її вагітність “феноменальною” легше анітрохи не стало. Аякже, “диво” не входить у лексикон справжніх фахівців. Хоча тут… Читати далі »
Я прокинувся на підлозі. Холодний метал обпікав обличчя, немов лід. Все тіло ломило. Кожен м’яз та кожна кістка. Боліло так, ніби я пробіг марафон, а потім отримав добрячий удар чимось важким. Темрява огортала мене з усіх боків. Я навіть не міг зрозуміти чи мої очі відкриті. Повільно перевернувшись на спину, відчув, як щось м’яке та… Читати далі »
— Вітаю, любі мої! З вами ваш улюблений Рейвен Стар. Сьогодні у мене в студії надзвичайний гість: професор, лінгвіст та перекладач Кріс Морсбі, керівник проєкту з вивчення мови велтарі та, не побоюся цього слова, найвідоміша людина на планеті Земля в 2078-му році… — Добрий вечір, Рейвене. Ви точно перебільшуєте, але мені приємно. — Крісе, зізнаюся:… Читати далі »
Хрісто Лубік зазирнув за край вузького містка і ледь не втратив рівновагу, дарма що стояв із палицею. Клуби диму від охолоджувачів ракетних двигунів робили стометрову прірву аж надто моторошною. В голові Лубіка запаморочилося, до того ж різкий запах аміаку вдарив йому в носа, і він ледь не зблював. Побачивши це, двоє безіменних помічників підбігли до… Читати далі »
Везувій розцвів червоними пелюстками, і стовп чорного диму вирвався нагору. Максим безсило опустив руки. Табличка з написом «Кінець світу близько» вислизнула з пальців і з глухим стуком впала на землю. Помпейці висипали на вулиці, мов горошини, й приголомшено втупилися в смертоносну гору, яка вже скоро поховає місто під товстим шаром попелу. Дехто кричав, інші хапали… Читати далі »
Поверхня Місяця потроху наближається. Данило Бондаренко ось-ось стане першим українцем, що ступить на поверхню єдиного природного супутника Землі. Він переповнений почуттями, неначе повітряна кулька, яку вже надули гелієм до максимуму – але не перекривають вентиль, збільшуючи її ще й ще! Власне, він є членом команди, яка вперше досягне поверхні Місяця. Так-так, саме вперше, хоча ще… Читати далі »
Будь-яка достатньо розвинена технологія не відрізняється від магії. Артур Кларк – Вдалося! – Ні, не може бути!! Але професор Януш Ковальські правий – кротовина, створена в їх лабораторії, трималась! Вона існувала вже більше десяти секунд, з кожною наступною миттю побиваючи власний попередній рекорд. Таким чином її офіційно можна було вважати першою штучно створеною прохідною… Читати далі »
– Вітаю, пане посол. – Навзаєм, координаторко, радий вас бачити! Скільки часу вже пройшло – десять… – Та навіть більше! Але підкажіть будь-ласка, що такого термінового трапилось, чому ми зібрались? – Ох, – посол сумно похитав головою, – боюся, новини кепські, просто вкрай погані. Це через планету 113-3-1. Справа в тому, що… о, – він… Читати далі »
Зерґе пульсувала неоновим світлом, вкрита простирадлом рожево-бузкових хмар. — Вона наче несправжня. Як величезний шмат зефіру поміж солодкою ватою, — капітан Халім дивився в ілюмінатор на планету, що зараз була як на долоні. Чи то, як блюдо в ресторані — бери та їж. — Так… мультяшна якась, — Марк, головний ботанік, дивився на Зерґе захопливим… Читати далі »
Світле синтетичне напівідентичне натуральному. Ця половина ідентичності — це половина мерзенності натурального? У старі часи було ще мерзеннішим? Ковток. Ще ковток. — Розплющ очі. Світ став краще. Звісно Ред мав рацію. А може навіть дві. Серед сотні інших імплантів у мозку. Кий розфокусував зір, уявив, як би місто виглядало без банерів, що сяяли всюди. Певно… Читати далі »
*** – Ми потурбуємося про збереження доброї пам’яті про ваших близьких. Заповніть анкету та покладіть бажані пристрої до цього короба. По завершенню роботи, ви отримаєте їх очищеними, а усе найважливіше буде записане на обраний вами засіб збереження, а також, за бажанням, у фізичному вигляді. Наші монахи збирають чудові альбоми власноруч. Бажаєте? – Ні. – Гаразд!… Читати далі »
Глава 1: Голоси в тиші Кабінет лікаря Гаврилюка був тісним та віддавав простотою: білі стіни, пофарбовані дешевою фарбою, тьмяна лампа над столом та кілька стільців. — Як самопочуття сьогодні, Артеме? — лікар Гаврилюк відкинувся на стільці, тримаючи в руках тонку теку з історією хвороби. Молодий чоловік Артем сидів навпроти, його худі пальці стискали краї светра,… Читати далі »
Мозок людини – один із найунікальніших об’єктів у світі. Науковці століттями намагалися розгадати всі його таємниці, та навіть сьогодні багато аспектів залишаються невідомими. Найбільше вражає його здатність до осмисленого мислення, створення нових ідей, вивчення інформації, самоусвідомлення. Але що, якщо ця здатність може бути втрачена? Чи можливо, що ми самі, у гонитві за комфортом і зручністю,… Читати далі »