Космічному апаратові «Верба-21» вдалося майже без пошкоджень здолати смугу астероїдів. Ще кілька годин тому він стояв на рідній планеті, здаючись Гулівером серед будівель-мініпутів, а вже зараз мурашкою мандрував у безмежному просторі. Ось так спокійно, серед бездушних планет, зі швидкістю світла тестувалось одне з найбільших досягнень людства. — Хлопці, ви тільки прислухайтесь, — перший помічник командира… Читати далі »
Хлопець замріяно стояв посеред сцени. Поглядом втупився в інопланетне дерево, яке розправило свої колючки навсібіч. «Дивина!» – захопився біловолосий конкістадор але потім поглянув на кінець захисного шару і сердити пробубнів: – Навіщо потрібно було ставити в притул до дерева? За ним мабуть не буде нічого видно. – сердито пробубнів. – А тобі, що з того?… Читати далі »
— Готовий? — Ні, — голову Теха стискає металевий обруч. Він заплющує очі, очікуючи зворотного відліку. — Т-10 до стрибка, — жіночий голос з-за захисного скла. Він чує, як двері ізольованої камери зачиняються. Десять секунд відділяє його від першої подорожі людства до інших галактик. Хто б міг подумати, що вона пройде у такий спосіб. —… Читати далі »
— Старша офіцерка Ксан доповідає, ПО-4 досягнув місця призначення. У Головному відсіку палуби ворожих елементів не виявлено. Чекаємо наказів. Троє офіцерів, під її командуванням, оглядали великий зал за дверима ліфта. Проміння ліхтарів вихоплювало з темряви великі колони, закинуті торгові будки й старі лавиці. — Рухайтесь далі, ПО-4. Вороги у відсіку Шевченка. Мапа завантажується на ваші… Читати далі »
Запис 36 Тридцять шостий звіт капітана корабля «Дослідник-88» Кай Д-Ч-4574. Сьогодні досягнув максимальної швидкості. Усі системи працюють, як потрібно. Рухаюсь за встановленим маршрутом. Почав читати нову книгу. Неймовірно цікавий детектив. Роботи було достатньо, тому ще не заглядав у бібліотеку кіно та ігор. Тепер буду мати більше вільного часу, зможу розважатись. Ще раз хочу подякувати… Читати далі »
Ми чекали від космосу надто багато. Він завжди здавався таємничим та повним неймовірного. Кожен потай надіявся, що десь там, на черговій планеті, там, за новим поясом астероїдів чи попід світлом нових зір люди знайдуть щось, що переверне всесвіт. Щось, що змусить нас по іншому подивитися на життя. Щось, що зробить його важливим. Ми завжди шукаємо… Читати далі »
Двері атмосферного шлюзу відчинилися і у приміщення увійшов чоловік у скафандрі. Одним швидким рухом він зняв шолом, пригладив свої пишні козацькі вуса та поглянув на єдиного присутнього тут мешканця блоку. – Здоровенькі були! – Слава Йсу, куме. Давненько вас не бачив. Чоловіки обійнялися, вітаючись, після чого обоє всілися за стіл посеред невеличкого приміщення, що слугувало… Читати далі »
— Як тебе звати? — Вінні, — відповів хлопчик. Із настанов Анджея він знав, що демону не можна видавати свого імені, та був надто наляканий, щоб змовчати. Ноги зрадливо трусилися, долоні пітніли і мимоволі стискалися в кулаки. — Вінні, — повторив другий демон глухим жіночим голосом. Його сіра шкура шурхотіла при рухах, а на пласкому… Читати далі »
Гіроплатформа рухалася швидко, але плавно. N-118 завжди добирався поверхнею, бо пересуватися тунелями дорожче коштує. Він працював на виробництві будматеріалів, з яких будували житлові блоки для людей – стежив за справністю обладнання, керував процесом. Усе обладнання там було роботизованим і мало штучний інтелект, як-от і ця гіроплатформа, що його везла, але за технікою хтось повинен наглядати… Читати далі »
Текст знято з сайту на прохання автора
Повітря було наповнене запахом стріляного пороху. Звуки мечів і мушкетів стали поодинокими. Вони лунали все рідше, доки місцевість не накрила тиша. Посеред тіл, що колись були ворогами одне одному, лежав чоловік. У роті йому відчувався присмак вже остогидлого заліза. Він змирився з тим, що пропустив постріл дробом у живіт, але не міг прийняти втрату неба.… Читати далі »
Джез залишив авто на узбіччі дороги, взяв наплічник з карематом і попрямував до пагорба. Він розстелив килимок у тіні дерева, дістав пляшку вина і став чекати, мугикуючи набридливу дитячу мелодію. Зі слів Джез знав лише перший рядок «Хлопчик блукає по нічному небу…». Далі мало бути продовження, але воно завжди вилітало з голови, як і те,… Читати далі »
– Тобто я повинна переїжджати? Ви всі геть з глузду з’їхали? – хрипло запитала стара жінка. – Мамо, станція вже непридатна для життя. Вона от-от розвалиться, – розвів руками сорокарічний чоловік. – Я все одно залишусь тут! Хто вони такі, щоб вигнати мене? – Це урядовці, вони мають повне право. Задля твоєї безпеки, мамо, просто… Читати далі »
З планети вилетів невеликий корабель та менш, ніж за двадцять хвилин вилетів на орбіту, а потім попросив дозволу стикуватись із прибулим штурмовиком. Полковник Черненко із сивими скронями лише кивнув і його підлеглі одразу ж дали відповідну команду бортовому комп’ютеру. А через хвилину полковник Черненко відправив їм на зустріч команду бійців, в складі якої був один… Читати далі »
«Світло ніколи не приходить двічі. Не важливо, чи ви у кав’ярні, чи на цвинтарі, чи летите на космічному крейсері. Воно не повернеться. Нічого й ніколи не повертається. Час – лінійний. Світло промине лише один раз. » Я дивився на ці рядки дивуючись. На цей невеличкий клаптик паперу. Присягаюся, бачив його вперше. Роздивлявся з усіх сторін,… Читати далі »
— Мамо, дивись, зірка падає! Дівчинка бігла темним полем, ніби намагалась наздогнати яскраву плямку, що стрімко рухалась небом. *** — Один з двигунів горить! Треба систему аварійної посадки вмикати! — пролунав в навушнику голос механіка — Діємо за пунктами 6 та 8 Інструкції. Пасажирам оголосити червоний рівень! І прослідкуйте щоб усі натягли шоломи! — капітан… Читати далі »
Ти тільки подивися на них, Едіку! – Альбіна обурено тормосила однією рукою манжет чоловіка, а іншою тицяла у вікно. – Та це в ніякі ворота не лізе! – Такими темпами воріт у нас теж скоро не буде… – погодився Едік, сумно дивлячись у вікно. Ще якусь годину тому звідси було чудово видно дальній край їхньої… Читати далі »
Макаронина з’явилася з нізвідки. Ну як, макаронина. Швидше джгут пасти розміром з астероїд, який наблизився до Землі, викликавши хвилювання серед частини населення. Але коли вузлувате, схоже на макаронину сплетіння зупинилося на орбіті, вислані назустріч зонди не виявили прояву ворожості. Порожня всередині субстанція була схожа на канонічного Летючого Макаронного Монстра. Звичайно, Передвісники пророкували, що це має… Читати далі »
Сергій стояв на корпусі корабля. Хотілося ще раз все зважити. Провівши рукою він активував доповнену реальність скафандру розкривши розрахунки. Формули, вектори та прив’язки. А головне мапа стрибків до Землі. Дивлячись на колонки цифр Сергій не звернув увагу як відсунув мапу вбік, аби не заважала. А коли перевів погляд завмер. Рух був рефлекторний, але всі прив’язки… Читати далі »