Подвійний слід рекламної записки

Виходило так, що він, високий стрункий чоловік у чорному костюмі з такого ж кольору краваткою на тлі блакитної сорочки, залишився стояти в метро на зупинці. І це при тому, що вже і так запізнювався на роботу. Електропоїзд, який віддалявся, поступово зник з очей. На пероні – жодної людини. Так само, як і на сходах, що вели сюди згори.
Згадавши про записку, яка лежала надрукованою великими літерами на аркуші паперу в його портфелі, чоловік присів на лавку біля стіни, і, діставши її, вирішив ще раз перечитати.
«Я, Генрі Херст, народжений 38 років тому, в 1980-му році від Різдва Христового, – йшлося в тій записці, – заявляю, що від сьогодні, від 1 липня 2018 року, вирішив перестати бути собою, а продовжувати своє подальше існування в нашому місті у формі плаката з рекламою нового способу життя. Про таке моє рішення ви дізнаєтесь із цієї записки, яка має потрапити у найближчий відділок поліції. А про ту нову форму життя буде великими літерами видруковано текст на плакаті, що має знаходитись на спині у високого чоловіка в чорному костюмі з краваткою».
Уважно перечитавши записку, він повернув аркуш із нею до портфелю і, залишивши його на лавці, піднявся сходами вгору, до виходу зі станції метро.
Двома годинами пізніше, за три квартали від цієї станції, наряд поліції, тільки-но розпочавши вечірній обхід території, у сквері посеред клумби з квітами, помітив фігуру чоловіка в чорному костюмі з розкиданими руками у формі хреста, який лежав там обличчям вниз. Як виявилося, чоловік той був без жодних ознак життя. Увагу поліціянтів привернув білого кольору плакат, пришитий до піджака білими нитками, на якому чорними літерами було видруковано рекламне оголошення такого змісту «Запрошую всіх бажаючих продовжити свій життєвий шлях у майбутнє разом зі мною. Для цього достатньо буде о 9-й ранку будь-якого робочого дня прибути на станцію метро, де знайдуть мій портфель із оголошеною у пресі запискою, а після того – піднятися сходами вгору в напрямку виходу».
Ще за два дні після тієї тривожної знахідки станцію метро зі знайденим на лавці чорним портфелем було закрито, оскільки навколо неї, у різних напрямках, поліціянти знайшли близько десятка трупів чоловіків у чорних костюмах із плакатами такого ж змісту, що й у першому випадку.
Однак не встигло промайнути і трьох днів після того закриття, як на високій стіні хмарочоса із самого ранку з’явилася фігура чоловіка в чорному костюмі з чорною краваткою, а під нею (крупними літерами, яскравів короткий напис: «Ходімо за мною: разом нам буде веселіше!». Як стало відомо, рекламного змісту мурал виготовили й розмістили відповідно до тексту заповіту Генрі Херста.
Підсумовуючи всі факти щодо «тієї рекламної кампанії покійника» (а саме так він назвав усе, що відбувалося навколо Генрі Херста), керівник поліції міста зробив висновок, що можливе продовження з негативними наслідками для багатьох людей, котрі вирішать піти шляхом «того нещасного Херста». А тому одного ранку, о дев’ятій, він уже сам у чорному костюмі й у блакитній сорочці з чорною краваткою сидів на лавці біля стіни й перечитував нещодавно власноруч виготовлену записку такого змісту:
«Я, начальник поліції Джон Хеллінгтон, який все ще перебуває на цьому світі і хоче, щоб він став кращим і зручнішим для життя, викликає на дуель на записках Генрі Херста, аби довести, що жити в нашому місті набагато цікавіше, ніж на плакаті та на його різних відображеннях».
І вже за два дні буквально все місто сміялося з витівки свого «кмітливого головного поліціянта», який «поклав край цьому розрекламованому чоронокостюмному ідіотизму».
Та минуло всього лише два дні після того «тріумфу місцевої поліції», як за три квартали від уже відомої на всю країну станції знайшли труп начальника поліції Джона Хеллінгтона, який у чорному костюмі лежав обличчям в клумбу з квітами, а на спині його знаходився плакат, пришитий білими нитками. А на плакаті – напис: «Дякую за рекламу і запрошую всіх інших бажаючих теж викликати мене на дуель на записках!», а нижче стояв підпис «Генрі Херст».
А ще за три дні, коли все місто ще не оговталося після отриманого шоку, світанок не тільки сповістив про народження нового дня, але ще й висвітив зовсім нове зображення на стіні хмарочосу: там Генрі Херст і Джон Хеллінгтон стояли один навпроти одного й кожен тримав у своїх руках аркушик паперу із запискою.