Шалена розвідка

— Перший, перший! Я головком! Як чуєте? Мрстер! Тсрсат! Де ви, довбні? Чого мовчите? Виходьте на зв’язок!
— Чуємо вас, головкоме! Чуємо!
— Слухайте! Не буду нагадувати наскільки важлива ваша місія! Нам потрібна ця планета! Її ресурси! Ваше завдання — виявити наскільки войовничі місцеві мешканці, яка їх боєздатність, численність! Зрозуміло? Виконуйте!
— Так, Ваша головкомість!
— До речі, за останньою інформацією від Дзверта і Хомтрекса — аборигени називають себе землянами.
Екран замиготів, зашипів і згас. Кращі розвідники імперії залишились самі. Мрстер потягнувся в кріслі і міцно вилаявся:
— Клятий старий пеньок! Він нас за дурнів держить! Нас, ветеранів Завконьскої битви! Гей, брате! Ти за показами комп’ютера стежиш чи ні?
— Не хвилюйся! Ми вже входимо в атмосферу! Заходимо з денного боку!
— Швидко включай режим невидимості поки аборигени нас не помітили!
— Вже включаю!
— Підбери нам місцину придатну для посадки! Гальмуй! Гальмуй! Що ти робиш!
— Комп завис!
— Перемкни на ручне керування!
— Ти перший пілот – ти й керуй! А то розпатякався перед начальством!
Зненацька зореліт добряче трусонуло, підкинуло догори, почулося скреготання. Не зважаючи на паски безпеки бравих розвідників добряче кинуло вперед, а потім гепнуло назад. Трохи отямившись від жорсткої посадки Тсрсат звернувся до товариша:
— Ну от і прилетіли! А що до речі сталося з першою командою?
— Ти маєш на увазі Дзверта і Хомтрекса? Ніхто не знає.
— Ну, що виходимо у розвідку? Здається нас ніхто не помітив. Дані показують за бортом сприятливе середовище, температура трохи зависока, забруднення повітря перевищує норму вдвічі, але дихати ми зможемо.
Перевіривши ще раз спорядження, розвідники з острахом вийшли зі свого зорельота.
Їх очам відкрилась надзвичайна картина — місцеве Сонце сяяло так яскраво, що довелося примружитися з несподіванки. Навкруги – яскрава зелень дерев та кущів. Аналізатор вказував на наявність їстівних плодів. Ґрунт аж лускався від поживних мікроорганізмів.
— Ну, тепер заживемо, брате! Всім нашим братам і сестрам їжі на рік вистачить! Оце імператор з головкомом зрадіють! — розчулено заявив Тсрсат.
— Нас чекає найвища нагорода – орден Головнорозвіда! Або навіть більше! — імператорського Головнорозвіда!
Перший пілот обернувся назад – зорельота не було видко, тільки миготливе марево. “Якби не знав, що він там — нізащо б не здогадався. Добре замаскувалися!” — похвалив він себе.
Попереду височіла незрозуміла здоровенна споруда. Аналізатор не видавав жодної інформації.
— Ну, що, вперед! — нетерпляче озвався другий пілот.
— Зачекай, Тсрсате! Нам необхідно надбати вигляду типового землянина.
— Вірно!
Над їх головами щось раптом швидко пролетіло і задзижчало.
— Включай перетворостат! А то нас помітять!

Сашко обідав на веранді. Так приємно в спекотну літню пору сидіти в прохолоді, що дає в’юнкий щільний виноград! От тільки ця каша!
— Мамо! Мамо! Там за вигрібною ямою щось ляснуло!
— Не вигадуй! Краще їж!

— Тсрсате! Ти мене чуєш?
— Чую, чую!
— Наша ціль прямо по курсу!
— Так, командире!

— Що це! Якась в’язка субстанція! Друже, рятуй! Я в щось влип! Не можу витягти ні руки, ні ноги!
— Не скигли, вояко! Я вже лечу!
— Мрстере! Швидше!

— Мамо! Мамо! Йди скоріше сюди!
— Чого тобі, Сашко?
— Дивися – в банку з варенням знову впали дві мухи!

— Чого ти стирчиш мов кромень? Швидше включай перетворювач та плечовий двигун! Забираймося звідси!
— Мрстере, ти що! А як же режим таємності?
— Яка таємність? Я командир, наказую тобі — організовано відступаємо!

— Мамо! Швидше сюди! Тут потвори!
— Сашко! Не вигадуй! Аби тільки кашу не їсти! Ти вже дорослий — цілих п’ять років!

— Командире! Я об щось спіткнувся!
— Тсрсате, не відставай!
— Це, здається, хтось з наших!
— Можливо — Дзверт і Хомтрекс. Живі?
— Схоже — так.
— Бери їх з собою, а там побачимо.

— Ваша Імператорська високість! Дозвольте Вам відрекомендувати — шалені героїчні розвідники, що видерлися з лап підступних землян: Мрстер, Тсрсат, Дзверт і Хомтрекс. Їх розвіддані безцінні! Ми вберегли наше браве військо і вашу Розумність від пастки ворогів завдяки цим відданим солдатам!
— Дякую, шановний Головноком! Нагороджую цих героїчних воїнів званням
Імператорських Головнорозвідів! І курс на 180 градусів, якомога далі від підступної планети!