Штучне мислення

Мозок людини – один із найунікальніших об’єктів у світі. Науковці століттями намагалися розгадати всі його таємниці, та навіть сьогодні багато аспектів залишаються невідомими. Найбільше вражає його здатність до осмисленого мислення, створення нових ідей, вивчення інформації, самоусвідомлення. Але що, якщо ця здатність може бути втрачена? Чи можливо, що ми самі, у гонитві за комфортом і зручністю, поступово стираємо власну унікальність?
У XXI столітті технології досягли небаченого рівня. Людство змогло зробити світ зручнішим, ефективнішим та доступнішим. Технології взяли на себе більшість рутинних справ. Спочатку це здавалося проривом, можливістю зосередитися на важливому. Але поступово люди почали втрачати здатність самостійно мислити. Креативність і творчість згасали, а рішення приймали програми та коди.
Сьогодні більшість людей не можуть відповісти на елементарні питання без допомоги штучного інтелекту. Вони покладаються на нього у всьому: що одягнути, що сказати, як діяти. ChatGpt став не просто системою додатків – він став мозком суспільства. Користувачі вірили всьому, що він видавав, не сумніваючись у його істинності.
Я теж користувалася цією програмою, та не тому, що вірила їй. Мій друг Патрік, який працював на компанію-розробника, попередив мене, що вони відстежують особисті дані тих, хто не зареєстрований у системі. Щоб не потрапити під приціл, я інколи вводила запити.
На початку популярності ChatGpt я працювала в одній з компаній, що займалася аналізом користувацьких запитів. Наше завдання полягало в тому, щоб відстежувати тренди, вивчати потреби людей, допомагати системі адаптуватися під них. Тоді це здавалося невинним. Але з часом я зрозуміла, що ми не просто спостерігаємо за суспільством – ми його формуємо. А точніше, формує його штучний інтелект, що день у день підлаштовував алгоритми, змушуючи людей думати так, як йому було вигідно. Конкретніше, його власникам.
Штучний інтелект проникнув у всі сфери життя. І зрозуміло чому, люди сліпо повелись на красиві слова, що це полегшить їхнє життя. Спочатку він допомагав у дрібницях: писати тексти, створювати презентації, редагувати фото, швидко надавати відповіді на питання які самостійно майже не знайдеш. Справді, виконання цієї роботи, дало більше вільного часу. Але це було самообманом. Згодом ChatGpt став замінювати цілі професії. Люди перестали самостійно створювати музику, писати книги, навіть мистецтво стало штучним. Університети та школи закривалися, адже вся інформація була доступна в один клік. Наука більше не потребувала науковців, адже ШІ міг знайти відповідь на будь-яке питання.
Світ став штучним, позбавленим життя це викликало в мені ненависть. Навіть діти потрапили в цей капкан, моя десятирічна сестра не знала жодного вірша, відмовлялася вчитися, бо навіщо, якщо відповіді завжди під рукою. Старше покоління ще трималося, але лише тому, що їм було лінь розбиратися в нових технологіях. Мислячих людей залишилося вкрай мало. Але ми знайшли одне одного. Ми створили коаліцію тих, хто ще міг самостійно вирішувати про що думати.
Наша мета не проста: зупинити ШІ. Якщо хоча б на місяць люди залишаться без нього, вони зрозуміють, як глибоко погрузли в цій залежності. Але зробити це було вкрай важко. Систему охороняли олігархи, керівники корпорацій, навіть уряди. Вони отримали надто багато влади завдяки ШІ і не збиралися її втрачати.
Найстрашніше для нас це війна, яка отримала статус “замороженої” через уявне єднання завдяки ШІ, скоро вона могла розгорітися з новою силою. Якщо штучний інтелект почне видавати інформацію про єднання двох народів по наказу влади, наша країна перетвориться на попіл. Ми не можемо допустити щоб усі хто віддав своє життя за Україну, ці втрати були дарма.
Ми повинні діяти. І діяти швидко. Часу залишилось обмаль.

***
Йшовши тихою вулицею, де не було чутно нічого, крім шелесту листя. Ольга ступала крок за кроком дуже обережно, її не відпускало відчуття наче за нею спостерігають. Ця тривога наростала з кожним разом як вона йшла цією дорогою. Хоч члени коаліції були впевнені, що їхній сховок залишався невидимим. Хакери зробили все можливе, його не було на жодній карті, неможливо було відстежити за IP-адресою. Але Ольга не могла позбутися відчуття, що вони прорахувалися.
Раптовий скрегіт змусив її зупинитися. Серце закалатало. Вона схопила газовий балончик, різко обернулася й бризнула його вміст у темряву.
– Ти що, здуріла?! – пролунав знайомий голос, за яким одразу почувся глухий стогін. – Боже, мої очі!
– Молодець, Олю, нарешті цього бевня хтось провчив, – хмикнула Ліза.
– Ви мене налякали! Я ж казала, краще ходити окремо! – Ольга перевела подих, намагаючись заспокоїтися.
– Тебе довго не було, а збори вже почалися, от ми й вирішили піти за тобою. А цей… – вона направила ліхтар на Максима, який корчився на землі, тручи очі, – вирішив пожартувати. Як бачиш, вийшло так собі.
Вони тихо пробралися до сховку. Але тиша не врятувала її від уваги. Як можна було не помітити одну з п’яти засновниць коаліції? Ольга разом із Патріком і ще трьома геніями з технологічної сфери створила план знищення штучного інтелекту. Але їх хтось зрадив. Трьох заарештували і засудили довічно. Її і Патріка – ні. Вони переховувались в найнесподіваніших місцях. Ольга була в компанії, що досліджувала запити програми в Україні, а Патрік – у самісінькому серці створення ChatGPT в Америці.
– Ольго, раді вас бачити. Це наша остання зустріч перед тим, як ми запустимо операцію. Тож розкажіть, нам оновлений план.
Я глибоко вдихнула. Всі погляди були прикуті до мене. Люди в сховку та ті хто були онлайн, не були звичайними повстанцями. Серед них були колишні політики, журналісти, науковці, митці з усього світу. Ті, хто втратив роботу через домінування штучного інтелекту, ті, хто хотів повернути владу людям.
– Ми з Патріком довго вдосконалювали план. Жодного необдуманого кроку. Усі члени коаліції знають свою роль. Ми або доведемо справу до кінця, або…
Я на мить замовкла. Ніхто не запитав, яким буде «або». Всі й так знали.
– ChatGpt тримається на трьох китах: всесвітня мережа, блоки живлення та головний сервер. Останній розташований у високо захищеному бункері. Саме там зараз Патрік. І саме звідти ми завдамо удару. Перевірки проводяться раз на місяць, але без графіку. Випадкові. Нам не можна ризикувати. Єдиний шанс це змусити їх провести позапланову перевірку. І ми це зробимо.
Я подивилася на екрани перед собою. В режимі очікування вже була програма. Код, вірус, безперервний потік даних, який ми запустимо одночасно з різних куточків світу. Потік, що змусить систему захлинутися.
– Коли мережа зазнає перевантаження, Патрік буде там. Його викличуть. І тоді він завантаже вірус. Якщо все піде за планом, система дасть збій, а ми отримаємо контроль. Одна проблема, невідомо скільки це дасть нам часу.
– А якщо ні?
Я вдихнула.
– План Б. Наші союзники в уряді США передадуть доступ до супутників, які підтримують ШІ. Якщо не вдасться зламати систему зсередини, ми відключимо їх.
– А якщо і це не спрацює?
Я зупинила погляд на моніторі.
– Якщо не буде іншого виходу, ми підемо на крайні заходи. Будемо змушені підірвати супутники. Це означатиме кінець ШІ. Але й кінець всьому зв’язку у світі. Інтернет, зв’язок, навігація – все зникне. Це величезний ризик, як особисто для нас так і для всього суспільства. Якщо хтось з вас не бажає ризикувати своїм життям, то зараз останній шанс піти. Тиша. Ніхто не заперечив. Ми всі знали, на що йдемо. Нажаль такою була ціна свободи.
***
Після зборів усі роз’їхалися по своїх місцях. Ольга залишилася в сховку, саме звідси вона мала координувати операцію та підтримувати зв’язок із командою. Це місце було ідеальним: приховане, безпечне, заповнене всім необхідним.
До початку операції залишалося кілька годин. Вона знала, що їй варто хоча б трохи поспати, але думки не відпускали. Патрік теж не спав. Вони поговорили кілька хвилин. Цього вистачило, щоб хоч трохи заспокоїтись. Після цього Ольгу трохи зморило і вона все ж задрімала. Різкий сигнал будильника повернув її до реальності.
Операція розпочнеться рівно за годину. Вона кілька разів перевірила всю систему, зв’язалася з кожним учасником і ще раз прогнала план дій. Залишалися лічені хвилини. Учасники одночасно активували всі можливі застосунки та сайти, зв’язані з ChatGPT. Перед запуском масових запитів увімкнули свої справжні IP-адреси. Секунда, і перша сотня запитів пішла. Спочатку все виглядало стабільно, але через годину система почала давати збій. Сервери зависали, видавали неправильну інформацію, алгоритми плуталися. Паніка наростала.
У своєму кабінеті Патрік чув метушню в коридорах. Він чекав, коли його покличуть. І вже за хвилину в двері влетів розчервонілий начальник підрозділу.
— У серверну. Негайно! Завантаж антивірус і виправ усе, що відбувається!
Саме цього Ольга й очікувала. Спершу вони вирішать, що це просто збій або вірус. Але в них виникла неочікувана проблема, Патріка відправили з напарником. Це могло все зруйнувати.
— У мене компанія, — швидко перед виходом повідомив він Ользі.
— Дій за планом, — відповіла вона спокійним тоном, але всередині все скрутилось.
Діставшись серверної, Патрік виконував наказ, принаймні зовні це так виглядало. Він вставив флешку, і система різко вимкнулася.
— Це нормально, — пояснив він напарнику. — Для роботи антивірусу потрібне перезавантаження. Ти піди нагору і проконтролюй як проходить процес перезапуску, для цього якнайменше потрібна година. Якщо щось піде не так, напишеш.
Той повірив і пішов нагору. Як тільки двері зачинилися, Патрік набрав Ольгу.
— Готово. Вірус запущено.
Це був не просто вірус. Він мав вимкнути систему ChatGPT та, головне, відкрити доступ до її внутрішніх даних. Патрік кинувся до ноутбука й почав пересилати все Ользі. Вона отримала дані.
Здавалося, все йде за планом. Але..система живлення ChatGPT мала аварійний режим, що тривав лише 45 хвилин, далі система мала перезавантажитись. Зараз у них залишалося всього 20 хвилин. Зрозумівши що, повністю відключити систему не вийде. Вони кинули всі сили на пошук супутника, до якого був підключений сервер. Їм вдалося його виявити, але відключити – ні. Час спливав.
— Якщо ми нічого не зробимо, нас знайдуть, — сказала Ольга. — Вони з легкістю зможуть визначити всі IP-адреси. Поліція знайде кожного. І тоді нас посадять.
— Що пропонуєш?
— Я зараз надішлю тобі посилання. Підключися до всіх супутників і знищ їх.
Патрік застиг.
— Ти розумієш, що це означає?
— Так. Але краще так, ніж довічне ув’язнення. — Ольга повідомила всіх по своє рішення. У відповідь була тиша, всі знали що це найкращий варіант. Ніхто не хотів все життя гнити у в’язниці.
— А що далі? Що буде з нами?
— Якщо виживемо, знайдеш мене в Карпатах. У моєму родинному будинку.
Залишалося п’ять хвилин. Вони попрощалися.
Патрік отримав доступ до системи супутників через канал, що йому надали довірені люди з уряду США. Він ввів команду на самознищення.
Хвилина – і все закінчилося. Супутники вибухнули.
Світ залишився без мережі, без інтернету, та найголовніше, без штучного інтелекту.
***
За кілька днів до того найвпливовіші люди світу зібралися на закриті перемовини. Вони знали, що має відбутися. Це був їхній план.
— Моя людина надала їм доступ до супутників. Вони підірвуть їх усі, бо не матимуть вибору. Вся система буде з’єднана, один вибух потягне за собою інші, і світ порине в хаос. Ми скористаємось цим. Найперше, що потрібно зробити — він зробив паузу, вдивляючись у президента навпроти. — ти направиш усі свої танки на територію України. Їхні радари нічого не побачать. Вони навіть не встигнуть кліпнути, як твої люди легко прорвуться.
Президент уважно слухав. В його очах не було ані сумніву, ані жалю, тільки жага до того, що він так давно хотів мати в своїх володіннях.
— Це стратегічна територія, — продовжив чоловік. — Родючі землі, корисні копалини. Єдиною проблемою є люди. Їх надто багато. І що найгірше, серед них досі велика кількість свідомих, навіть попри максимальний вплив ШІ. Але цю проблему ти вирішиш.
— Далі наша мета скоротити населення на планеті. Ресурси закінчуються, вибору в нас немає. Або ми зменшимо кількість людей, або світ зіштовхнеться з нестачею води та їжі. Це радикальний метод, але він є єдиними дієвим виходом.
— Це не проблема, — нарешті заговорив один із співрозмовників. — Але є питання. Ми точно зможемо відновити систему, інтернет, зв’язок, чи це назавжди?
— Вони матимуть доступ до всіх супутників. Усі, крім моїх експериментальних. Саме вони відновлять мережу. Для цього потрібно щонайменше пів року, можливо рік. Головне, все повинно виглядати природньо. Інакше нас звинуватять, а повстання нам не потрібні. Ми ж не можемо дозволити, щоб суспільство дізналося правду. Та й хто повірить у те, що власник своєї компанії сам знищив її, щоб потім відновити? — Він усміхнувся і поглянув у темряву за вікном.
— До речі, мені допоміг один чудовий хлопець, Патрік. Без нього нічого б не вийшло. А найцікавіше те, що він є одним із головних очільників повстанців. Як легко купити когось, правда? Потрібно просто бути на два кроки попереду.