Луціус, глава Техвідділу корпорації «Хейвен™», і Старший Технік тієї ж корпорації – Астерос, були давніми друзями. Ще із часів заснування вони разом працювали над деякими проектами для віртуального середовища і відтоді зарекомендували свій дует, як винахідливий та результативний. Луціус подавав ідеї і пропонував рішення, а Астерос – технічно втілював їх у життя. Перший швидко завоював… Читати далі »
Коли зранку вперіщило не на жарт, Ляля злякалася, що буде зіпсовано головний день її життя. Але розвиднілося, і брат, який її підвозив, усміхнувся по-підлітковому: — Не зможе погода завадити святу. — Це ж чому? — Бо на сторожі стоять солдати і гармати, готові щомиті розстріляти хмари впритул! А тепер не бійся і йди. Ляля поправила… Читати далі »
Радари все ще показували корабель чужинців, хоча сеанс вже давно закінчився. Капсула з дарунком посланця, надійно схована у сейф, не полишала думок екіпажу. Капітан Одіандр ще раз оглянув свою команду. Білявий Стідел протер би дірки у пульті своїми худорлявими руками, настільки ретельно перевіряв, наводив блиск і проганяв тести через систему. Малгон, зеленоокий й низенький, зі… Читати далі »
Текст оповідання знятий на прохання автора.
Містер Джонсон солодко позіхнув, вкладаючись у зручне ліжко. День видався не з легких: ті вперті ліберали знов намагались протягнути законопроект щодо зниження податків для малих підприємств. Наче у великих корпораціях не люди працюють! Але вже вкотре Джонсон виклався на всі сто і тепер міг спати спокійно. Конгресмен не вірив у абсолютне добро для всіх, але… Читати далі »
Текст оповідання знятий на прохання автора.
Оповідання знято на прохання автора.
Дерев’яне тремтіння дахів, ржаві цвяхи зігнуті стрілками на південь, немите скло з відбитками губ. Блукаю містом, аби забутись від своїх таємниць, аби згадати себе. Моє місто страждає на щоденну амнезію. Кожного дня ми хтось інші. Чи мій чоловік, це мій батько, чи моя мати, це моя сестра? Невідомо! Пам’ять пожирає себе. Ким ми були? Ким… Читати далі »
1 Важко усвідомити момент, коли я зрозумів, що приходжу до тями. Де я? Хто я? На друге питання відповідь знайшлася. Я Денис Сторчко – бізнесмен з Черкас. А от де я? Спогадами тут не обійтися. Останнє, що пригадую – схід лавини на схилі Канченджанги. Що я там робив? Підкорював черговий восьмитисячник. Альпінізм був моїм хоббі.… Читати далі »
– Вітаю вас, пане Костянтине! – доброзичливо вимовив підтягнутий клерк, що сидів за столом. – Гм, вітаю… – розгублено оглядаючись вимовив Роджер, а потім збентежено додав, – але я не Костянтин. – Не дивуйтеся: ви хрещений як Костянтин, то записані саме так. Коли вам звично ваше друге, мирське ім’я, то можемо оформити необхідний бланк і… Читати далі »
Текст оповідання знято на прохання автора.
Текст оповідання знято на прохання автора.
Він дивиться на сцену й не вірить своїм очам. Стефан геть й не помітив, у яку саме мить вечірка при Академії наук перетворилась на щось навіжено дивакувате. Можливо, все пішло неправильно ще з тієї миті, коли він вирішив одягнутись у свій кумедний зелений костюм, абсолютно недоречний на науковій конференції. Може він помилився ще раніше –… Читати далі »
Оповідання знято з сайту на прохання автора.
Вимкнула будильник, Марина Василівна Присядько не поспішала вставати з ліжка. Натомість вона ще раз солодко протягнулася всім своїм чималеньким тілом і повернулася на лівий бік. Раптом пролунав дзвоник від вхідних дверей. – Кому це в такий ранній час не спиться? – сердито пробурмотіла жінка, йдучи глянути на непроханих гостей. На екрані системи спостереження вона побачила… Читати далі »