Тріумф

Представники міжнародного симпозіуму притихли в очікуванні. Агрохолдинг з розмахом представляв своє дітище, звістка про яке заполонила засоби масової інформації і стала головною інтригою наукової конференції.
Семен не хвилювався. Зайнявши трибуну доповідача, з перших же хвилин відчув, що взяв ситуацію під контроль.
– Буквально перед вильотом почув уривок ток-шоу. Питання відмови від поліетилену і перехід на паперову упаковку. Всі були «за», але де взяти стільки деревини?
Доповідач витримав артистичну паузу, і 3D голограма строкатою декорацією заповнила простір позаду оратора.
– Завдяки розробці прискорювача зростання «Genesis Plus», мрії збулися. У чому ви особисто зможете переконатися на власні очі. Досить години, щоб побачити паросток. А далі все залежить від вашого терпіння – ночувати у зразка, або прийти до нового дерева вранці.
Прихильний сміх і оплески.
– Ми є частиною незгасаючої боротьби за виживання, але настала ера перемир’я. Ми зобов’язані повернути борг стихії, частиною якої стали майже три мільйони років тому. Ми зупинемо бездумну вирубку технічних і цінних порід дерев, що прикладають величезні зусилля для розвитку, витрачаючи значну частину енергії на зцілення і захист. Наприклад, бур’яни відбирають у молодих рослин поживні речовини і вологу. Але технологія «Genesis Plus» забезпечує дерева прискореним формуванням і зростанням, не залишаючи шансів рослинним «вампірам». При цьому, наша технологія позбавлена гормональної складової, тому деякі види бур’янів, що мають цілющі властивості, так само будуть прискорено вирощені, але вже як сировинні культури і відповідно до екологічних норм.
Семена переповнював заслужений тріумф.
– Ми завершили процес патентування і відкриті для потенційних інвесторів.
Переведений в вібраційний режим смартфон, що затаївся у внутрішній кишені піджака, тривожно заворушився. Єдиний, хто міг вийти на зв’язок в цей час, був Ігор, глава технічного відділу фітолабораторіі.
– Тепер від слів перейдемо до справи. З гордістю представляю шановній спільноті результат пошуків нашої наукової групи.
Семен скористався сфокусованою увагою аудиторії на відео-презентації. У згаслому залі мало хто помітив зникнення глави аграрного холдингу, який покинув симпозіум.
Безлюдне фойє засліпило яскравим світлом, дублюючи зрадницьким відлуння кожен крок втікача.
Семен мазнув екран смартфона.
– Так, Ігор … Що ???
Відійшовши від дверей залу, Семен понизив голос.
– Лабораторія постраждала? Слава Богу. Пожежу локалізовано? А склади? Зрозумів.
Барабанний дріб пальцями по телефону.
– Скільки піде часу на відновлення запасів? Угу.
Приглушений голос в залі. Організатор оголосив перерву.
Фойє шумно заповнювали гості симпозіуму.
Семен квапливо сказав.
– У мене призначені зустрічі, але, якщо ситуація патова … Упевнений? Тоді вилітаю завтра.
Двоє чоловіків з бейджами, захоплено розмовляючи, попрямували до доповідача.
Повернувши смартфон в кишеню, Семен широко посміхнувся і пішов їм назустріч.
Полювання почалося.

* * *

З’їхавши з траси, джип Семена видерся на путівець. До дачі батька їхати всього-нічого, але ландшафт змінився до невпізнання. Пройшло всього три дні з моменту пожежі на складах, та й ще рясні дощі, тож трава вздовж дороги виросла в людський зріст.
Грозове небо пригнало сутінки на дві години раніше. У напівтемряві місяцеходом ворочався трактор з жовтими проблисковими вогнями. Одинокий трудяга, оснащений навісним обладнанням, безжально вистригав зелень, що намагалася виповзти на проїжджу частину.
Семен пригальмував. У багажнику глухо стукнула коробка.
Подарунок батькові: професійна мотокоса, на заміну згорілої. Хоч якось вдасться протриматися до швидкої осені. Але моторошно уявити, як борються з пагонами ті, у кого немає спецобладнання. Хоча плюсом було те, що після пожежі на складах, грозова хмара йшла смугою. Вона мала початок і кінець, однак умовні рамки дуже швидко розширяться.
Всі сили кинуті на створення гербіциду. Ігор вже начаклував чудо-зілля, а маркетологи вивернули ситуацію на користь агрохолдингу, обіцяючи демонстрацію чергового приборкання природи. Але переломний момент не завжди на користь переможця, адже антибіотики так і не змогли знищити віруси.
Як і очікувалося, приведена в порядок тільки головна дорога селища. Боротьба з шаленим зростанням зелені у дворах – головний біль селян. Більшість ділянок «підстрижені», але й тут подекуди проглядається велетенська трава. А от дерев і кущів це зростання поки не торкнулося.
Батько очікував Семена. Відчинив гаражні ворота.
– Впорався косою. Як ви кажете – олд скул, – потискуючи руку, посміхнувся батько. – Тільки заточувати доводиться щохвилини.
Семен не міг дивитися в очі батькові, розуміючи, що сказати правду все одно доведеться. Але не зараз.
– Тато, бач, якого звіра тобі привіз? А поламаного в ремонт віддам.
Батько заглянув в широкий багажник.
– О-о-о, тепер я перший хлопець на селі… після гармоніста! Буду косильщиком підробляти. Ну, давай, заходь до хати. Картопля доварюється.
Але Семен не поспішав. Закрив гараж, перевірив хвіртку і, заховавши холодні пальці в кишені, попрямував в глиб саду.
Перше, що кинулося в очі, це застиглий салют розлогої абрикоси, який чітко вирізнявся на фоні контуру поглинутих сутінками дерев. Навесні помітили, що на дерево присусідилась омела. Шкода, що доведеться спиляти, хоч і старе. Однак зараз, через буяння паразита, абрикоса виглядала масштабніше. Галузки клонилися, але не під вагою врожаю – сім густих куль омели перукою скошлатили крону.
Незважаючи на те, що батько сумлінно очистив двір і сад, за будинком довелося пробиватися: трава пружно штовхалася в стегно, плутала ступні, соковито лопалася, але вперто стулялася за спиною.
Тихий вечір перетворив фруктове дерево на похмурого велетня. Кряжисті стебла омели, ніби вузлуваті пальці, сплетені в кулаки, загрозливо нависли над людиною. М’ясисте парне листя тисячею зіщулених очей дивилося на «вінець природи» з прихованим тріумфом.