Туман

16 років тому я б і не подумала, що колись так хвилюватимусь за те, що тримаю в руках зараз. Затамувавши подих, ставлю кріосховище на стіл та обережно відкриваю кришку. Рідкий азот відразу бурхливо рветься на волю. Дістаю пробірку кріощипцями і усвідомлюю: у мене в руках один із останніх на світі зразків здорової сперми. Тоді поміщаю його у водяну баню, щоб розморозити. Контейнер у мене забирає Ніка – наймолодший технік-лаборант і по сумісництву наймолодша дівчина на Землі. Пробірку переношу в середовище з поживним розчином. Ніка подає контейнер з яйцеклітиною, з якою робимо все те ж саме. Яйцеклітину переношу в чашку Петрі та додаю сперматозоїди. Вони самостійно проникають всередину, що змушує нас полегшено видихнути. Насправді, до цього етапу завжди все було досконало, але щоразу здається, ніби цього разу навіть зразки 16-річної давнини будуть зіпсовані. Переносимо запліднену яйцеклітину в інкубатор і всі, окрім лаборантів, покидаємо приміщення.
Опинившись вдома, перше, що хочеться зробити – це розвалитись на ліжку і не рухатись, але змушую себе переодягнутися і чимось себе нагодувати. Вмикаю чайник та висипаю в миску вермішель. Дістаю два пакетики – зі спеціями та з олією. Скільки років минуло, скільки всього змінилося, але два пакетики до вермішелі залишаються незмінними.
Скільки всього змінилось. Все, що сталося перед Туманом, здається, було у минулому житті. Кращі друзі, мрії та амбіції, перше кохання. Весілля і щасливе подружнє життя, коли ми обожнювали все робити разом, готувати, гуляти, дивитись фільми і… кохатися. Зараз навіть уявити важко, чому ми займалися цим так часто, що то був за містичний потяг один до одного і насолода від сексу, яка зараз здається міфом.
Чайник закипів, перебиваючи мої роздуми. Вливаю окріп в миску, беру ложку і сідаю за стіл. Від запаху вже нудить, тому дістаю телефон, щоб якось себе відволікти. У стрічці новин нічого нового, все ті ж безглузді жарти, якими прикривається молодь, жахлива музика, “на яку ми заслуговуємо”. Фотографій людей мало, зараз рідко фотографуються. Здебільшого через те, що нам не до того. Як би ми не переконували інших і самих себе, що змирилися з сучасним світом, на ділі кожен мріє повернутися в минуле.
Друга причина в тому, що ми зараз на якійсь дивній межі стандартів краси. Звичайно, ніколи не було ідеальних людей, всі були різними, але Туман дуже сильно змінив тих, хто на той момент не досяг віку дозрівання. Відсутність менструацій зробила дівчат низенькими і безформними. Хлопці через гормональний дисбаланс мають високі пискляві голоси, слабку мʼязову масу та багато інших відмінностей. Так, суспільство адаптується і тепер це намагаються називати нормою. На жінок за 30 дивляться косо. Ще добре, кого природа обдарувала першим або другим розміром, а от пишні жінки з “кавунчиками” стали жертвами булінгу. Так само реагують коли чують справжній чоловічий голос. Наче грім з неба, у порівнянні з молодими цвірінчиками.
Я вперше підношу до рота ложку з вермішеллю, яка вже виявилась холодною. Висипавши все в смітник, плентаюсь до ліжка. І перед тим як заснути, дозволяю собі ще раз згадати її. Дівчинку, яка мала змінити моє життя, яку ми так любили й чекали. Дівчинку, яку відібрав Туман. Я не згадувала її вже багато років, але памʼятаю, як кожна згадка з болем відбивалась у серці. Зараз не відчуваю нічого.
Записи Ніки підтвердили, що за 5 днів відбулося запліднення, почалося ділення клітин, розвиток нормальний, тож ми починаємо готуватися до перенесення ембріону в штучну утробу. В резервуар додаю синтетичну амніотичну рідину та підігріваю її до температури людського тіла. Перевіряю постачання кисню, рівень рН та нутрієнти. Ембріон поміщаю у капсулу, яка імітує ендометрій. Підключаю систему моніторингу і тепер три тижні залишається тільки чекати.
Протягом цього періоду я приходила перевіряти показники, навіть частіше, ніж було потрібно. Навіть не знаю чого я очікувала більше – перемоги, чи провалу. Останні 16 років ми всі не могли у цьому визначитись. Або зізнатись. Ніхто не казав: “Коли експеримент закінчиться, тоді…”, ні, всі казали: “Нам доведеться змиритись”. Але перш ніж це станеться, ніхто не опускав руки. Неважливо, наскільки всім було погано, який букет хвороб зберігав у собі кожен, чи наскільки стало байдуже до самого проєкту, ніхто не смів здаватись.
Мабуть тому, що памʼятають причину завзяття, хоч і не показують. Ті, хто памʼятає Туман, час до нього і всі емоції та події, повʼязані з ним. Він зʼявився нізвідки і огорнув всю планету за лічені години. А тоді, протягом доби проникав у кожен закуток. Ніхто не міг сховатись. Густий і темний, він затьмарював розум, викликав головний біль, нудоту. Він зник, а люди ще кілька днів приходили в себе.
Два місяці ніхто не помічав, що насправді залишив після себе Туман. Першими це побачили вагітні. Жінки отримували від лікарів невтішні прогнози, а згодом втрачали плід. Народити змогли тільки деякі з тих, хто під час Туману був на третьому триместрі, та більшість немовлят прийшли на світ з мутаціями і дефектами, несумісними з життям. Але були і винятки. Їх назвали останнім поколінням. Діти, які народилися після Туману, живі і неушкоджені. Їх пологи приймали близько до лабораторій, за породіллями слідкували науковці. Однією з таких унікальний немовлят була Ніка. Я чула її перші крики, але не тому, що була однією з науковців, а тому, що лежала в сусідній палаті, обіймаючи своє мовчазне немовля. Дівчинку, яка так і не зробила перший подих.
Два тижні ми спостерігали за активністю клітинного ділення та формування структури ембріона. Проблем майже не було, час від часу незначні відхилення показників відразу виправляли. Близько до третього тижня після запліднення у плода забилося серце, тому були підключені кардіомонітори. Перші скорочення були нерівними, але скоро прийшли до норми.
Перевірка наступного дня змусила нас напружитись. Ембріон залишився того ж розміру, що й вчора та з’явилися ознаки дегенерації клітин. Раптом і активність серця стає нерегулярною, а монітори вказують сповільнення пульсу. Система подає сигнал про порушення рівнів поживних речовин та кисню. А після цього, майже всі показники починають різко відхилятися від норми.
Лаборанти негайно переключаються в аварійний режим. Ми швидко замінюємо рідину в штучній утробі, знаючи, що проблема може бути тільки одна – вірус досі тут. Він ніколи не зникав.
Упродовж 16 років жодна діагностика не вказала на наявність вірусу у повітрі. Деякі науковці досі переконані, що його немає, а хтось стверджує, що його просто неможливо виявити через низьку кількість частинок у зразках.
Може було б легше, якби знайшли причину виникнення Туману, але це теж досі таємниця. Думки і тут розходяться: науковці стверджують, що проблема у зміні клімату, громадяни кажуть, що це ігри влади, релігійні фанатики переконані, що це кара Божа, а прихильники теорії змови пропонують варіант інопланетного втручання.
Замінивши рідину у штучній утробі, використовуємо стимулятори для запуску серця. Вручну перевіряємо всі параметри, постійно змінюючи рівні поживних речовин та кисню. Кардіограф та монітори вказують повну відсутність активності. Біохімічні показники в середовищі різко падають.
Ми всі в одну мить зупинились за крок до штучної утроби, утворивши коло. Хвилину стоїмо мовчки, опустивши погляд у підлогу.
Провівши аутопсію ембріона, ми помічаємо ту саму картину, що і завжди: ДНК змінена, хромосоми пошкоджені, зʼявилися мутації в генах, гормони в аномальному стані.
Після численних викиднів, вагітних почали досліджувати усіма можливими методами. Виявили відсутність генів, що відповідають за репродуктивну функцію, загибель яйцеклітин, пошкодження хромосом та ураження ДНК. Трохи пізніше, з проблемами почали звертатися й інші жінки зі скаргами на зміну або зупинку менструального циклу, значним погіршенням стану шкіри та волосся. Чоловіки довгий період залишалися в стороні, та згодом виявили зниження тестостерону, еректильну дисфункцію, атрофію яєчок, та втрату мʼязової маси. В усіх людей знизилося лібідо та імунна система. Більшість стала схильна до різноманітних фізичних та психічних хвороб. Після перевірки вибіркових груп обох статей, різного віку, раси та національності, а також тварин різних видів, довести змогли тільки одне: всі істоти на планеті стали стерильними.
Роки намагань виправити ситуацію призвело тільки до конфліктів. Сварилися всі: різні країни звинувачували одна одну, чоловіки звинувачували жінок і навпаки, народ звинувачував уряд, уряд науковців, науковці природу, релігійні фанатики та прихильники теорії змов вели свої війни. Безліч людей втратили роботу. Коли останні покоління пішли в школу, потреба в дитсадках та дитячих харчуваннях зникла. Окрім того, вимерла величезна кількість тварин, а через це зникло і багато видів рослин. Якийсь час люди навіть боялися голоду, та до того часу вже знайшли рішення: виготовлення штучного мʼяса та клонування тварин. Все це коштувало величезних грошей, тому знову зʼявилосяя безліч конфліктів між багатими і бідними.
Ніхто не вимовляє і слова до кінця зміни. Опинившись вдома, притуляюся спиною до вхідних дверей та повільно сповзаю вниз. Дихання пришвидшується, серце калатає, а тоді сльози ллються з очей без мого дозволу. Я не згадую свою доньку, материнський інстинкт давно погас, як і в усіх інших. Я згадую ембріон, який був тільки проєктом, та насправді мав набагато більше значення – він був надією.
Ніхто не наважувався говорити про це вголос, але на нього покладали великі надії. По всій лабораторії розмістили найновіше обладнання, всі можливі прилади і засоби для очищення, дезінфекції повітря та запобігання потрапляння будь яких вірусів та інфекцій. Але він таки потрапив.
Раніше вже був момент, коли ми вважали, що близько до перемоги. ЕКЗ тоді ще не давало надій, адже його суть – запліднити яйцеклітину, яку можна помістити в носія. Жінки вже були для цього непридатні, а штучні утроби не настільки розвинені. Тому в першу чергу намагалися відшукати вірус, або змінювати ДНК таким чином, щоб він адаптувався під теперішні умови, але жодного успіху це не дало.
Наступне рішення змогли прийняти тільки через 3 роки після самої ідеї. Так як клонування тварин виявилося вдалим, люди вирішили спробувати клонувати людей. У цьому випадку використовували цілу клітину однієї особи, та ядро клітини іншої особи. За рахунок того, що використовувалися не ті ДНК, які відповідають за репродуктивні функції, гени та гормони, клітини не піддавалися руйнуванню. А запліднення відбулося під впливом ЕМІ, і вирощували ембріон не у штучній утробі а в біореакторі. І за рахунок того, що замість обладнань, які імітують справжнє виношування, використали повністю контрольований механізм, не було ризику втрати ембріона через гормональний дисбаланс.
Проблеми були зовсім в іншому. По-перше, клоновані тварини не мали розуму. Їх мозок відповідав тільки за рухи, рефлекси та інстинкти, тому для людини вирішили встановити ШІ. По-друге, питання етичності. Ця дитина не матиме особистості, буде тільки копією. А ще експеримент може бути невдалим. Науковців стримувала громада, яка вважала це занадто аморальним. Уряд погодився з громадою, але тільки для запобігання нових конфліктів. Хоча насправді, всі вже були занадто втомлені, щоб бунтувати. За 7 років не народилося жодної дитини, всі мали купу фізичних та психічних захворювань, люди майже забули, що таке секс, збудження та батьківський інстинкт. Тому, коли науковці все ж почали підготовку до експерименту, люди були розчаровані, але не заважали.
В результаті народився хлопчик, якого назвали Адам. Але, як виявилося, повністю контролювати весь процес виношування було поганою ідеєю, так як всі помилки, які в біореакторі миттєво виправляли, в реальному житті нахлинули на нього з новою силою. Хлопчик не прожив місяць. У нього поступово відмовляли всі органи, тріскалася шкіра, кістки ламалися від власної ваги. Йому весь час було боляче і ніхто не міг йому допомогти.
Не знаю, що саме змусило мене це зробити, але я йду до лабораторії. Переглядаю записи, перевіряю обладнання. Тоді в мене зʼявилася ідея. Потрібна всього лиш суміш гліцерину і води, джерело нагріву та розпилювальна система. Нагріваю суміш та розпилюю, і весь кабінет охоплює туман. Все, що потрібно – це додати капсулу. Якщо Туман тоді був штучним.
Потрібен всього лиш модифікований біологічний агент, або синтетичні молекули, які викликають мутації та змінюють гени. Ні, має бути щось сильніше. Гібрид.
Він має створити автоімунітет, або ендокринну блокаду, щоб організм атакував власні статеві органи, чи заблокував вироблення гормонів. Він не піддається температурі та часу, для цього міг бути використаний псевдо-нейтральний білок, чи молекулярний камуфляж. Коли його намагаються визначити, він може переходити в латентний стан та самокопіюватися при спробі стерилізації. Або навіть використовує вірусний інтелект, аналізує зміни і підлаштовується до них, перепрограмовує власні гени під будь які ліки чи вакцини. Його частинки мають бути мікроскопічними, щоб залишатися у повітрі, воді, грунті, навіть у вакуумі.
Його неможливо визначити і деактивувати. Єдиний спосіб, це змусити його самознищитись. У будь якого вірусу є слабкі місця і їх знайти реальніше, ніж його самого. Має бути хоч один куточок на Землі, де він є неактивним.
Застигаю на одну мить, а тоді стрімголов біжу до кріокамери. Виймаю ембріон та проводжу аналізи. Що стається з вірусом, коли його носій гине?
Результати змусили мене просто безсило плакати. Серце ембріона не бʼється вже більше шести годин, але ДНК почала змінюватись ближче до норми. Вірус зберігає стабільність у всіх середовищах, крім одного. Крім мертвого.
На наступний день ми вже стоїмо посеред вимерлого поля. Колись це була родюча територія, а зараз виглядає так, наче це місце просто стерли. Сонце світить, але у повітрі пахне смертю. Грунт сухий і голий, валяються сухі трупи тварин, які навіть не розкладаються, а просто висихають.
Зробивши кілька тестів місцевості та зібравши достатню кількість матеріалів, повертаємося до лабораторії. Результати досліджень підтвердили наші здогадки: після смерті носія, вірус зникав, завдяки чому ураження поверталися в норму. Отже, якщо вірус “живиться” від живого, то йому всього лиш потрібен імпульс, бо неживе тіло позбавлене ЕМІ.
18 годин експериментів привели нас до очікуваного результату. Упродовж цього часу ми не тільки підтвердили, що ДНК зазнала тих самих мутацій, але і вияснили, на якій саме частоті знаходиться “ключ активації” вірусу. А ще трохи згодом знайшли і “ключ деактивації”, який залишилося тільки розповсюдити Землею за допомогою супутників. Вірус це поки що не вбʼє, а тільки знешкодить, але це дасть нам час. За кілька місяців мутації поступово зникатимуть, тому люди зможуть прийти до тями, навитися знову сподіватись і мріяти, покращити здоровʼя, відновити тіла і душі. А згодом знайти справжню вакцину, зруйнувати цю нечисть і згадувати про ці часи в далекому майбутньому, в щасливому колі нових поколінь.