Варіації на тему

Він виринув із космосу несподівано – величезний стрижень, що закінчувався рогатим півмісяцем, – і був помічений станціями стеження землян, коли перетинав орбіту Гаумеа. На радіозапити і сигнали маяків не реагував, узагалі поводився дивно – деякий час рискав у околицях планетоїда, мов неприкаяний, відтак на дві доби завис нерухомо і, врешті, почав розганятися, прямуючи углиб Сонячної системи. Якщо в когось зі вчених спочатку й були сумніви у його штучному походженні, то тепер вони зникли. До Сонця мчав космічний корабель невідомих інопланетних створінь.
Звістка, підхоплена ласими до сенсацій масмедіа, миттю облетіла Землю, викликавши легкий переполох. Із чим прямують до людей прибульці – з пальмовою гілкою чи мечем? Наразі з’ясувати це було неможливо – чужинський зореліт і далі ігнорував будь-які спроби землян порозумітися.
Через тиждень космічний гість проминув Юпітер і пірнув у Пояс астероїдів. Аж тут сталася пригода, яка поставила вчених у глухий кут. На шляху чужинців стрілася магнітна мережа для вловлювання космічного сміття – такими були оточені астероїдні копальні. Величезне ажурне полотнище, підсвічене сотнями габаритних вогнів, годі було не помітити. Але прибульці перли просто на нього, мов сліпці чи справдешні самогубці. Зіткнення здавалося неминучим. І лише втручання пілота вантажної баржі, котрий в останню мить протаранив мережу, при цьому ледь не загинувши, врятувало міжзоряних зайд од певної смерті.
Тоді-бо на Землі зрозуміли, що в Сонячну систему могли втрапити не гості й не агресори, а жертви космічної кораблетрощі. Не виключено, що їхній зореліт був пошкоджений чи й узагалі некерований. А це становило неабияку небезпеку – космічний простір за Марсом був густо заселений.
Рада Землі змушена була спішно вирішувати, що робити: знищити небезпечного приблуду ще на підступах до Землі, чи перехопити й посадити на планету примусово. Думки розділилися порівну. В цих умовах Голова Ради, голос якого був вирішальним, ухвалив непростий компроміс:
– Оскільки це перша в історії зустріч землян із братами по розуму з іншого світу, – наголосив він у екстреній відозві до мешканців Землі, – ми не в праві проявляти агресію чи здійснювати інші недружні акти. Тож Рада постановила: незважаючи на чималі енергетичні й матеріальні витрати, розчищати перед космічним гостем дорогу, аж поки він не вийде із зони Приземелля, або ж забезпечити йому супровід і посадку в разі, якщо зореліт наблизиться до планети на критичну відстань. Це обов’язок людей як гостинних господарів та істот доброї волі. Безперечно, прибульці, хоч би хто вони були, гідно оцінять цей дружній жест землян, що в майбутньому посприяє налагодженню тісних приязних відносин між нашими цивілізаціями.
Сказано – зроблено. Хтозна, чи прибульці направду хоч якось зважали на титанічні старання людей, котрі забирали з їхнього шляху космодроми, енергостанції, численні заводи й оранжереї – часто буквально за хвилини до зіткнення. Проте не викликало сумніву – саме завдяки цим заходам чужинці були все ще цілі й позірно неушкоджені.
Шлях космічного візитера лежав до Землі – це вдалося встановити цілком точно. Дивувало, як некерований чи пошкоджений корабель міг самостійно лягти на курс і рухатися з крейсерською швидкістю, при цьому не завдаючи собі клопоту гальмувати чи обходити перешкоди. Вчені сподівалися, що все з’ясується, коли інопланетяни врешті здійснять посадку на Землю.
Попри побоювання, біля самої планети не сталося жодної катастрофи – можливо, завдяки вчасно вжитим запобіжним заходам. Для цього довелося змінити орбіти безлічі штучних супутників, демонтувати орбітальні ліфти й чималий сектор кільця, яке давало світло й тепло приполярним областям. Та більшість людства поставилася до всіх цих незручностей із розумінням і обережним схваленням.
На межі земної атмосфери інопланетний зореліт таки спробував загальмувати, хоч, якби не земні кораблі супроводу, це не допомогло б, і він фатально зударився б із повітряною оболонкою. Верткі суденця, взявши чужинця в енергетичний кокон, змогли поступово погасити інерцію од стрімкого руху, а потім щасливо опустили гостя на один із пустельних острівців у Тихому океані. З міркувань безпеки Рада Землі вирішила перестрахуватися – головно через підозру, що з кораблем прибульців усе ж не все гаразд.
У напруженому чеканні минули день і ніч, але стометровий стрижень із півмісяцем на торці стояв непорушно. Численні прилади та дрони-спостерігачі свідчити, що він не відкривався, нічого не впорскував у земне довкілля й нічого з нього не вбирав. Тож поступово побоювання землян почали розвіюватися.
Ще через добу до чужинського зорельота нарешті прибула велика група науковців, котрі заповзялись або встановити з прибульцями контакт, або, якщо екіпаж корабля загинув чи взагалі був відсутній, проникнути всередину й ознайомитися з інопланетними технологіями.
Щойно люди вийшли зі стробольотів, по кораблю космічних гостей знизу вгору прокотилася хвиля різнобарвних вогнів. Затим ріг-півмісяць нагорі спалахнув і запульсував блакитним світлом.
Дослідники збуджено загомоніли, дивуючись, що б це значило. Втім, довго чекати відповіді їм не довелося.
Зненацька метрів за десять од землі у стрижні окреслився овальний люк. Пшикнувши, його ляда опустилася вниз і стала горизонтально. Негайно ж із неї вистрелило тонке поруччя, вмить заклечалося в’юнкою синьою порістю.
Повітря сколихнув гучний пронизливий звук, схожий на органний акорд. Наступної миті стало ясно, що то химерна, але не позбавлена приємності ритмічна мелодія.
Насамкінець з овального отвору війнуло жовтим димом, і з його клубів виступило дивне створіння, задраповане у дзеркальні шати. Воно мало вертикальну поставу, двогорбу голову з фасетковими очима і щось на кшталт м’якого дзьоба.
– Мир вам, брати мої! – майже без акценту промовив прибулець інтерлінгвою. Дивна річ – пролітаючи крізь Сонячну систему, він, вочевидь, устиг вивчити земну мову!
Вчені побіля корабля зітхнули з полегкістю. Так само полегшено й радісно відітхнула вся Земля, що з самого початку слідкувала за перебігом експедиції через супутникову трансляцію. Відтак люди завмерли, знову затамувавши подих у передчутті дива. Що привезли їм космічні гості? Які надзвичайні таємниці відкриють вони перегодом?
Створіння в люці вклонилося, розпростало павучі кінцівки й видобуло з-під убрання щось схоже на грубу книгу.
– Чи не знайдеться у вас хвилинка, – спитало воно запобігливо, – поговорити про господа нашого Чебу-Ребу?