Вірність традиціям

Містер Джонсон солодко позіхнув, вкладаючись у зручне ліжко. День видався не з легких: ті вперті ліберали знов намагались протягнути законопроект щодо зниження податків для малих підприємств. Наче у великих корпораціях не люди працюють! Але вже вкотре Джонсон виклався на всі сто і тепер міг спати спокійно. Конгресмен не вірив у абсолютне добро для всіх, але був завжди готовий допомогти комусь конкретно. Подяку він зазвичай приймав у “твердих валютах”: послугах навзаєм, інформації та діамантах.
Перший сон вже прямував до Джонсона впевненим кроком, як раптом в його затишну спальню увірвався потужний потік світла, наче хтось нахабно спрямував прожектор точнісінько у вікно. Не встиг Джонсон вигадати гідну лайку, як його тіло вже безвільно пливло у напрямку вікна. “Треба було його зачинити”, – подумав бідолаха і втратив свідомість.
Опритомнів Джонсон у ліжку, і вже був подумав, що то йому наснився дурний сон, бо не слід їсти сирий стейк на ніч. Але стейк швидко було реабілітовано: конгресмен перебував у геть незнайомій кімнаті, яка нагадувала номер бізнес-класу у фешенебельному готелі. У номері була і мармурова ванна кімната, і передпокій, і фундаментальний письмовий стіл з червоного дерева. Це допомогло Джонсону вгамувати паніку через замкнені вхідні двері та відсутність вікон. Трохи заспокоївшись, він помітив на письмовому столі звичайнісінький аркуш А4. Гарні зелені з золотим відблиском літери привітно зверталися до конгресмена:
Вітаємо, містере Джонсоне!
Вас обрано представником планети АК4256 (Землі) на Загальній Міжгалактичній Раді!
Перелік питань на розгляд, матеріали для ознайомлення та додаткову інформацію Ви отримаєте в працівника адміністрації. Для виклику натисніть червону кнопку на столі.
Прочитавши фразу “Вас обрано”, містер Джонсон одразу підбадьорився і відчув неабияке натхнення. Він завжди знав, що здатен на дещо більше, ніж порпатись в дрібних справах свого периферійного округу! Знайшовши на столі згадану кнопку, він трохи заметушився – не годилось проводити першу зустріч у якості представника всієї Землі у піжамі. На щастя, сорочки, костюм і взуття потрібного розміру знайшлись у великій розсувній шафі. Підготувавшись як слід, Джонсон впевнено натиснув кнопку.
Адміністратор виявився привітною істотою, схожою на ящірку. За допомогою портативного перекладача істота перепросила за незручності та пояснила, що кожні п’ять років за людським часовиміром Міжгалактична Рада збирається для вирішення глобальних питань. Коли такі питання стосуються Землі, серед землян з досвідом роботи в законодавчих органах і стійкою психікою шляхом жеребкування обирається представник для голосування.
Джонсон отримав ноутбук, на якому було записано усі матеріали з питань порядку денного, інтерактивну мапу станції, на якій він перебував, перекладацьку аудіосистему, а також попередження, не забувати про дихальний перехідник при виході з кисневих зон.
Матеріали складали триста сторінок тексту дванадцятим шрифтом Times New Roman, щедро збагаченого таблицями, формулами і розрахунками. Усвідомивши, що ті клинописи гірші за проект річного бюджету, Джонсон вирішив, що спробує за звичкою використати кулуарне спілкування, та і їсти вже добряче хотілося. Тож звірившись з мапою, конгресмен попрямував до місцевої їдальні для вуглецевих форм життя.
Спершу здалося, що дати раду з харчовим автоматом буде не складно: техніка сама звернулася до Джонсона з пропозицією прикріпити до скронь невеликі присоски і уявити собі вигляд, запах і смак бажаної їжі. Проте перша спроба провалилась: Джонсон почав хаотично пригадувати смак чорної ікри, білих трюфелів і шампанського Dom Perignon, в результаті чого автомат видав йому сіру субстанцію з бульбашками і запахом оселедця. Голод усе більше заважав думати і триматися на належному рівні, тому Джонсон відклав частування делікатесами на потім і вельми вдало підкріпився соковитими сосисками зі смаженою картоплею, закусивши цілком пристойним яблучним пляцком з горнятком кави. Тепер ніщо не заважало налагодженню міжпланетних контактів.
Конгресмен одразу зауважив кремезного пана, схожого на величеньку помаранчеву гусінь з двома головами. Гусінь стояла на декількох парах задніх лапок, а рештою активно жестикулювала. Обидві голови завзято сперечались з іншим делегатом – пухирчатою фіолетовою кулею, а точніше з її голограмою, оскільки, як потім дізнався Джонсон, представник Циркуму за розміром не сильно відрізнявся від станції. Окрім Джонсона послухати неформальні дебати підтягнулося чимало слухачів.
– А я вам кажу, не має такої постанови, яка б зобов’язувала нас ділитися власними напрацюваннями та розробками з дикунами! І не тицяйте мені Декретом “Про загальний розвиток”, який ваші улюблені деменійці докорінно змінили перед останнім читанням! – обурено напосідала на Кулю права голова Гусені.
– А чи прорахував хтось економічний вплив від такої щедрості? Хто компенсує нашій планеті збитки? – не пасла заднього ліва голова.
Куля не виглядала спантеличеною, наскільки про це можна було судити з її пухирців.
– Дикунам? Це так ви заговорили, пане Хрусю, після того як Галактична Рада заплющила очі на скандал з нелегальним вивезенням і поїданням расових меншин з Полібіуму? Згадуєте про віртуальні економічні збитки, тоді як не так давно ваша планета ледь уникнула ганебного всевимірного дефолту виключно завдяки неабияким дотаціям! – Куля явно не перший день перекочувалась у політиці.
Джонсон зітхнув з полегшенням: міжгалактичні дебати не сильно відрізнялись від земних.
День пройшов досить продуктивно. Завдяки знайомству з кількома говіркими делегатами вдалося дізнатися, що основним питанням на порядку денному була поетапна передача пакету технологій низці планет, зокрема і Землі, які ще офіційно не приєднались до Міжгалактичного об’єднання розумних істот. Автори ініціативи акцентували на неабиякій користі такого кроку для всієї космічної спільноти. Лунали такі потужні аргументи, як швидке приєднання нових офіційних членів, підвищення рівня загальної безпеки та розвиток багатьох галузей економіки.
Джонсон ще студентом почав свій непростий двадцятирічний шлях у політиці, тож його очі було складно замилити всіма тими благими намірами. Для нього пазл складався просто: комусь було вигідно, щоб нові планети отримали технології та вийшли на міжгалактичний ринок, використовуючи власні природні ресурси, тоді як опоненти воліли б утримати свої монополії. Інтриги додавав майже однаковий розподіл потенційних голосів “за” та “проти”.
Джонсону було байдуже, як скоро людство зможе увійти до лав високорозвинених цивілізацій. Доля підкинула йому непересічний шанс і він його не проґавить.
Наступні два дні пройшли в нелегких переговорах. Прихильники законопроекту ніяк не могли второпати, що заважає землянинові проголосувати за отримання подарунку для своєї планети. З “антифілантропами” було трохи легше, тому під кінець третього дня пригоди Джонсону нарешті вдалося отримати від них гідну пропозицію за свій голос.
Але напередодні голосування щось пішло не так. Чи то далася в знаки відсутність прогулянок на свіжому повітрі, чи то так вплинула категорична відмова харчового автомата видавати порцію віскі, або хоча б рому, але конгресмен засумував. У вигляді й розмірі хабара він не сумнівався. Діаманти було легко прихопити з собою на Землю. А попросив він рівно стільки, скільки зміг би поступово продати не привертаючи зайвої уваги, ну хіба трішечки більше.
Сумніви підкрадалися з неочікуваного боку. А раптом його не просто так обрано долею для такої почесної справи? Раптом це саме він, хто може змінити хід історії всієї Землі? Згадались його улюблені комікси про супермена та інших рятівників планети. Образи супергероїв в голові доповнилися мелодією гімну. Цього патріот, який зненацька прокинувся у конгресмені, витримати вже не зміг, зітхнув і вирішив дати філантропам ще один шанс.
Цього разу Джонсон діяв навпростець.
– Ви розумієте, я готовий підтримати вашу ініціативу, але в мене є певні, так би мовити, традиції. Ви розумієте, що таке традиції? – з надією почав конгресмен.
– Звісно-звісно, – сірий гуманоїд широко розплющив великі очі в щирих намаганнях зрозуміти потенційного однодумця, – ми шануємо традиції усіх делегатів.
– І ви розумієте, що людина, тобто делегат, почуватиметься зле при порушенні своїх традицій?
– Здається, розумію, – вже трохи спантеличено відповів деменієць.
– Так ось, мої традиції передбачають, що за голосування на підтримку законопроекту ви подякуєте мені певним чином.
– Дивно, мене не попередили про таку традицію землян, але не хвилюйтесь! Звісно, ми будемо вам безмежно вдячні!
– Чи зможете ви подякувати мені, подарувавши цей мінерал у приблизно такій кількості? – зробив останню спробу Джонсон і продемонстрував характеристики та бажану кількість діамантів.
Нарешті м’яч потрапив у потрібні ворота: деменієць щось продзеленчав апарату в себе на руці, майже одразу отримав відповідь і радісно проголосив: “Містере Джонсоне, ми охоче підтримаємо ваші традиції і подаруємо вам оброблені мінерали”.
У день засідання Ради Джонсон надзвичайно пишався собою. Після питань щодо космічного сміття, контролю над утворенням чорних дір та пропорційного розподілу енергії від спалахів наднових, настала його мить, і він урочисто натиснув зелену іконку на голосувальній панелі.
***
Вранці на Джонсона чекав приємний сюрприз. Прокинувшись пізніше звичного, він знайшов на подушці торбинку з надзвичайно чистими діамантами та власним почерком написану записку, що це дохід з угоди, про яку він не пам’ятатиме. Це було досить підозріло, але ж на них можна купити цілий штат! У якості компромісу зі своєю обережністю він вирішив потримати коштовності з півроку в надійному місці.
Певно, не судилося конгресменові мати власний штат, чи принаймні невеличкий острів, бо не минуло й п’яти місяців, як стрічка гарячих новин каналу CNBC сповістила: “І знову технологічний прорив: алмази за ціною скла. Вчені випадково відкрили метод дешевого синтезу найтвердішого в світі мінералу. Обвал цін на діамантових біржах“.