Головне, щоб хлопець знову не напросився на чергове коло пекла.
Бджілка Рім
Прикольне оповідання!
Зіркохід
У принципі вийшло незле, але це мікс із традиційних сюжетів, авторських знахідок начебто не помічено. Середина провисає – опис реальності очима прибульця цікавий тільки для прибульців, хіба ні? 🙂 Нам прописні істини про комах і пилюку жодних одкровень не несуть.
Із технічного: тішу себе думкою, що автор навмисно економив на комах задля розкриття сюжету. Якщо так, задумка блискуче вдалася :-). Не думаю, правда, що це пішло на користь читабельності.
Удачі на конкурсі.
Автор
Мікс не просто так, все мало бути впізнаване. Щодо опису реальності, то мета – переконати читача, що мова саме про конкретну реальність, не в одкрованнях річ))
А от щодо ком, вибачте.
Дякую за побажання, вам також удачі!
Iдея відмінна, гарна мова. Проте заважає те, як це подано. Наприклад, звiдки дiдуган узнав, що треба звернутися саме до цього хлопчика? В нього на лобі ж не написано, що він читав книги й щось знає. От якби те, про що розповідає той дідусь, побачити би в сюжеті як дiї та вчинки персонажів. I знову питання до фiналу. В оповіданні повинно бути два поворота сюжету. В наявності – лише один. ГГ опиняється в iншому свiтi. Далі – опис не дуже цікавий, бо ми все це знаємо. Має бути ще один фінт вухами, а його немає. I це прикро, тому що зіпсує дуже гарний початок твору. Бажаю успіхів на конкурсі!
Афоня
Не дуже зрозуміло нащо то тому дідуганові переміщувати когось кудись? В чому ідея? Тим паче, що в решті-решт виявилось, що це не справжня реальність. Але то дрібниці. Сюжет досить не поганий, викладення доладне, мова гарна. Дякую та успіхів на конкурсі!
Електроскат
Неоднозначні враження. Прочиталося легко, швидко, не без інтересу. Але в сухому підсумку складно щось реально схвальне сказати. Летючі острови – штамп, але це спеціально так, – плюс. Герой, який, живучи у фантастичному світі, починає усвідомлювати його фантастичність, – плюс також. Детальки з опису життя на островах – симпатично. Фінальний виверт про те, що ця наша логічна, але огидна реальність, – складний левел гри, – не те щоб свіжак, але радше теж плюс. Але рацію має попередній читач: нічого ж не відбувається. Нас ставлять перед фактами й готовими умовиводами героя, це переказ дії, а не дія, розповідь про умови гри, а не їхня демонстрація на практиці. Від цього текст втрачає. І, якби його поміняти відповідно до вимоги “показувати, а не розповідати”, він навряд чи вліз би в межі потрібної кількості знаків.
Тому якось дивно: ні “так”, ні “ні”.
Штучно зроблено, не переконує. Хоч і з гумором. Але реальність до кінця не вибудувана, лише спроектована натяками. І це применшує цінність оповідання, значно применшує.
Головне, щоб хлопець знову не напросився на чергове коло пекла.
Прикольне оповідання!
У принципі вийшло незле, але це мікс із традиційних сюжетів, авторських знахідок начебто не помічено. Середина провисає – опис реальності очима прибульця цікавий тільки для прибульців, хіба ні? 🙂 Нам прописні істини про комах і пилюку жодних одкровень не несуть.
Із технічного: тішу себе думкою, що автор навмисно економив на комах задля розкриття сюжету. Якщо так, задумка блискуче вдалася :-). Не думаю, правда, що це пішло на користь читабельності.
Удачі на конкурсі.
Мікс не просто так, все мало бути впізнаване. Щодо опису реальності, то мета – переконати читача, що мова саме про конкретну реальність, не в одкрованнях річ))
А от щодо ком, вибачте.
Дякую за побажання, вам також удачі!
Iдея відмінна, гарна мова. Проте заважає те, як це подано. Наприклад, звiдки дiдуган узнав, що треба звернутися саме до цього хлопчика? В нього на лобі ж не написано, що він читав книги й щось знає. От якби те, про що розповідає той дідусь, побачити би в сюжеті як дiї та вчинки персонажів. I знову питання до фiналу. В оповіданні повинно бути два поворота сюжету. В наявності – лише один. ГГ опиняється в iншому свiтi. Далі – опис не дуже цікавий, бо ми все це знаємо. Має бути ще один фінт вухами, а його немає. I це прикро, тому що зіпсує дуже гарний початок твору. Бажаю успіхів на конкурсі!
Не дуже зрозуміло нащо то тому дідуганові переміщувати когось кудись? В чому ідея? Тим паче, що в решті-решт виявилось, що це не справжня реальність. Але то дрібниці. Сюжет досить не поганий, викладення доладне, мова гарна. Дякую та успіхів на конкурсі!
Неоднозначні враження. Прочиталося легко, швидко, не без інтересу. Але в сухому підсумку складно щось реально схвальне сказати. Летючі острови – штамп, але це спеціально так, – плюс. Герой, який, живучи у фантастичному світі, починає усвідомлювати його фантастичність, – плюс також. Детальки з опису життя на островах – симпатично. Фінальний виверт про те, що ця наша логічна, але огидна реальність, – складний левел гри, – не те щоб свіжак, але радше теж плюс. Але рацію має попередній читач: нічого ж не відбувається. Нас ставлять перед фактами й готовими умовиводами героя, це переказ дії, а не дія, розповідь про умови гри, а не їхня демонстрація на практиці. Від цього текст втрачає. І, якби його поміняти відповідно до вимоги “показувати, а не розповідати”, він навряд чи вліз би в межі потрібної кількості знаків.
Тому якось дивно: ні “так”, ні “ні”.
Прекрасно написано! Авторе, ви молодець!
Штучно зроблено, не переконує. Хоч і з гумором. Але реальність до кінця не вибудувана, лише спроектована натяками. І це применшує цінність оповідання, значно применшує.