51

Автор starfort | 12.08.2019

– Діку! Це ж дійсно дико!! – переконував Том, намагаючись відібрати у колеги молоток.
– Пусти… Дай… Хочу… – люто сопів Дік, потім різко вирвався і гупнув молотком по тарілці. Та не відреагувала. Дік замахнувся ще раз. Тепер – з плеча…
Аж раптом обоє науковців вражено сторопіли й втупились у щілину. На тарілці з’явилась хоч і крихітна, вузесенька, коротесенька – але й справді помітна щілина!

За добу до того, прибульці все ще мирно спали.
Вже понад пів-століття спали! А чого б не поспати під силовим полем третього рівня? Кожен би не проти… Але то таке.
І то саме їхню тарілку потроху колупали Дік та інші завзяті хлопці й дівчата з NASA.

МашІнт тарілки ініціював пробудження.
Прибульці спершу повільно заворушились. Потім, отримавши інфо-імпульс, заметушились. То тут, то там залунали питання – Вже? Вже близько? Як довго ще?
– Прошу уваги! – попросив слова керівник – беззмінний Інк. – Як ви всі знаєте, ми дали чіткі вказівки МашІнту. Отже – кінець вже близько. Але не забуваймо про непередбачувані обставини! Всяке ж буває… Тому – спочатку повна перевірка.
Прибульці притихли. А потім одне за іншим почали зникати.

Ранок у зоні 51 був сповнений зневіри.
Вночі провалилась спроба відколупати від тарілки хоч шматочок. Остання надія десятирічних спроб! Цілий місяць використовували “НайБільший НайАндронніший Коллайдер”, а не якесь там цюріхське нещастя.
І – нічого!
Остання спроба подовжити еру казково-нестримного НТП – і ні крихти сировини…
То ж не дивно, що після безсонної ночі Дік зірвався. Не думаймо погано про людину.

Ранок у окрузі 51 був напружений.
Неспокій заполонював всі шпаринки. Тиша висіла мертвим тягарем і змушувала очікувати найгіршого.
Лєра – одна із учасниць сумнозвісного угруповання “666” – сторожко кралась вулицею і подумки припускала, що навіть обстріли кращі, аніж отаке… З обстрілами просто: влучили – вбили, не влучили – не вбили. А от що з ними можуть зробити за таке…?
Наступної миті вона зникла.

Це колись було складом на околицях Зайцевого. Нині, після багаторічної діяльності “асвабадітєтєй” – він більше нагадував решето.
Прибульці, у балахонах із гостроверхими каптурами, зібравшись колом, роздивлялись аборигенку.
– Думаєте вона вже готова? – озвався один.
– Якось не схоже… – скептично протягнув інший.
– Панове! Не робімо передчасних висновків. – закликав їх Інк.
– Шо за…! – заверещала нарешті аборигенка.
– О! Це вже краще… – схвально загомонів натовп.
– Нємєдлєно атпустітє міня! – не здавалась Лєра.
– Не все одразу. – мовив Інк, наближаючись.
– Нє падхадіть! – Лєра вирвала гранату з сумочки й погрозливо вчепилась в чеку.
– Шабля! Для таких випадків потрібна шабля, аби перервати керуючі нейронні зв’язки. – порадив Історик.
Панночка – у відповідь – дико завила.
– Можна простіше. – заперечив Хімік, і здалось ніби плюнув чимось у гранату. Та миттю заіржавіла й почала сипатись. Ох же ж ці хіміки – ні кроку без переносного хімлабу…
Навіть панночка заніміла й чомусь впала в прострацію…
Інк скористався затишшям, підійшов та й запхнув свою руку їй у череп.
І за кілька митей вийняв.
– Гм… Ви будете вражені. – мовив він задумливо і відійшов.
Решта по черзі й собі спробували, а потому збились у купку…
– Мдя… – ображено підсумував один.
– І не кажіть… – згодився ще хтось.
– І це ж ми лишили їх не на рік, а на всі 51! То де ж зміни? – здивовано питав Хімік…
– Таке відчуття, ніби знову здихаючого Сталіна ганяємо по палацу й дегустуємо-дегустуємо-дегустуємо…
– Та ні… З тим було цікавіше. От хто вмів боятись, то вже вмів! Хоч якусь уяву, а мав. Однобоку, збочену, хвору…, але мав. А де фантазія у цієї…? – не погодився Історик. – Тупий повтор…
– Невже МашІнт помилився…?
– Панове! – заспокійливо озвався Інк. – МашІнт не винен. І правильно вчинив, розбудивши нас. Логіки у їхньому житті й справді вже нема. Абсурд царює.
– Цей округ, наш округ – переконливий тому доказ. – підтримав його Логік. – Тут депутата обрало 220 осіб, але вся країна, увесь світ і справді вважають його депутатом. Таким же – як і сотні інших, справжніх представників. Обраних, і не на хвилиночку – півсотнею тисяч голосів! У кожного! Лиш уявіть як це абсурдно – посадові особи з однаковими владними повноваженнями мають навіть не у рази, а у сотні разів відмінну підтримку. А лише люди по вінця заповнені страхом відмовляться як усувати цей абсурд, так, навіть, і “бачити” його. Отже – пів справи зроблено. МашІнт впорався! Але якість страху, його насиченість, “букет” – ми маємо коригувати вже самостійно.
– Слушно! – озвався Інженер. – Вкинемо ще трошки сировини. Всього кілька нових технологій – а інфопотік зросте багатократно, і спектральні характеристики страху наблизяться до потужного й ідеального білого шуму. Завжди ж так у непідготовлених цивілізацій. Ще років з 51 – і буде готово. А далі – модулюватимемо як заманеться.
– А про наш 51%-й контрольний пакет акцій повідомимо їх в останню мить. Буде родзинкою на торті! – підсумував Інк.
Прибульці позникали майже одночасно.

Через годину про інцидент знав вже й директор NASA.
– Мої найщиріші вітання! – завзято тряс він руку Дікові, поки той розгублено переминався з ноги на ногу. – Це прорив! Науковці всього світу славлять ваше ім’я! На жаль, ми й досі змушені робити це таємно. Самі розумієте… Але з часом, о будьте певні, увесь світ знатиме про вашу неоціненну роль! Це вперше ми відкололи від тарілки такий крупний шматок. І все завдяки вашій геніальності! Тепер матеріалу для досліджень вистачить для всіх! І поки-що майже кожну інфогранулу вдається прочитати! Гравітація, термоядерний синтез, керування погодою, генна корекція, безсмертя…! – радісно запищав директор, трохи зірвавшись на фальцет – Тепер все це наше! Ми збудуємо Рай на Землі. Повне підкорення природи. Ооооо…, ще трохи лишилось!

Лєра повільно дибала безлюдними вулицями й пошепки, про всяк випадок, страждала.
– Праклятиє бєндєравци! І даже ж нє ізнасілавали… Животниє! А гранати нада такі палучше падбірать…

Чи стало б їй легше, якби знала, що завдяки обмеженості, застарілості й сміховинності її убогих страхів – світ отримав відстрочку до ери-51?
Хто зна.
Залишалось ще років з 51…

51

13 коментарів до “51”

Залишити відповідь Скасувати відповідь