Перший меч

Автор | 15.08.2019

У космосі тиша ставала всепоглинаючою. А ще вона дратувала. Особливо якщо лежати та слухати стук серця. Проте інших занять у тісній комірчині Раймонд придумати не міг. Тому кроки двох людей що наближались до двері пролунали наче грім.
– Отже я був правий, – промовив юнак не повертаючи голови.
– Так пане, – тихо промовив молодший офіцер.
– І що тепер?
– Ви можете нам допомогти, – промовив астронавт.
– Чим? – нарешті повернув голову юнак. – корабель захоплено. Що сталося з службою охорони? Мертві. А ваш раціональний та зважений капітан, той що розповідав про розумні компроміси та домовленості? Він теж мертвий. А що роблять ті з ким планували знайти спільну мову?
– Ці виплодки… вони… – нарешті промовив .
– Вбивають і гвалтують. – допоміг юнак. – а що ще можна було очікувати від банди москалів Черепкова?
– Але ж…
– Ладно, – Раймонд одним ривком став на ноги, – простолюдини не люблять школу. То що робимо?
– В сенсі, – промовив молодший офіцер — Ми в ангарі. Ці виродки зараз далеко ми можемо взяти один з шатлів…
Раймонд зміряв мічмана важким поглядом сповненим зневаги
– У шістнадцяти світлових роках від найближчої колонії?
– А є кращі?
– Так, – поки цивільні астронавти бідкалися, юний маркіз Віженер відчайдушно роздивлявся ангар у пошуках можливості. І знайшов її. – я відіб’ю корабель.
– Чим?
– Оцим. – кивнув маркіз.
– Вантажним екзоскелетом?
– Так, – кивнув Раймонд. – триметровим сталевим екзоскелетом здатним витримування космічні перенавантаження. Корабель здався отже пірати не узяли важкого озброєння. А від лазерів цілком можна захиститись шматками термозахисту з шатлів.
– А зброя?
Віженер зітхнув. Чесно кажучи він планував відбити зброю у першого ліпшого пірата. Правда ще не думав як стріляти з неї маніпулятором.
– Можемо зняти лезо плазменної гільйотини, – промовив слюсар. – З одного зі станків ремонтних.
– Цікава ідея іти з горілкою на гвинтівки — гмикнув мічман.
– В цієї горілки лезо метр завдовжки і кераміт ріже що масло — обурився слюсар.
– У вузьких коридорах кораблю мені більше і не треба. – хижо посміхнувся Раймонд.
Астронавти, прикинули в голові, що орбітальний шатл нікуди їх довезти не зможе, і прийнялись до роботи. І Раймонд разом з ними. Люди натравили на екзоскелет цілу армію сервісних дронів. Зайняті багажем та пасажирами пірати не заходили до віддаленого ангару, що дало трьом людям вдосталь часу підготувати цивільний екзоскелет до бою. Залізне опудало, в кілька шарів обшите керамітом вражало. До правої руки екзоскелта приварили той самий різак — плазменний зварювальний автомат з довжиною робочої поверхні у метр. А до лівої цілий лист термозахисту на манер шита.
– Слухайте сюди, – владно промовив Раймонд, – я іду вперед і шматую покидьків. Ви ідете слідом, збираєте зброю і людей. Спочатку захоплюємо стиковочну палубу. Далі чистимо палубу за палубою, каюту за каютою. Виродки певно всі сюди перебиралися відсвяткувати вдалу здобич, і я не хочу аби котрийсь з них пропустив десерт.
Більшість піратів відпочивала як годиться відсвяткувавши легку перемогу. І поява сталевого монстра стала для них цілковитою несподіванкою. Безладний вогонь лазерних гвинтівок безсило лизав металокерамічну шкіру. А плазмове лезо Раймонда ні воно не різало. Розжарена до двох мільйонів градусів тоненька смужка миттю перетворювала воду в клітинах на пару, відриваючи кінцівки та розриваючи тіла. І вже до третьої палуби обладунок Раймонда рясно почервонів від крові.
Хуч якось пірати зуміли організувати спротив тільки на містку, але і там в них не було шансів з ручними лазерами проти трьох шарів кераміту. Коли в “меча” сіли паливні елементи Раймонд відірвав лезо і рештки піратів добивав маніпуляторами розрахованими на утримування багатотонних контейнерів.
– Ми перемогли! – вітали шляхтича ті з членів екіпажу та пасажирів, що приєднались до повстання, і приєдналися до нього у штурмі містка.
– Полонених зберіть в ангарі, – наказав Раймонд нарешті вивалившись з обладунку. Він страшенно спітнів, а тіло рясно всипали опіки. Обладунок тримав розряди лазерів, але одним з перший вийшов з ладу кондиціонер. І обладунок перетворився на духовку, що повільно смажила пілота. Добре, що бій не затягнувся.
– Вам треба у лазарет, – промовила перший помічник капітана, один з небагатьох членів екіпажу що пристав на бік Раймонда, коли той переконував капітана, що здаватись погана ідея .
– Мені треба до матері, – просипів юнак.
Тільки зараз він дав волю почуттям. І стрімголов побіг до люксової каюти. Біля самих дверей його хтось спробував зупинити, але маркіз пірнув під рукою. І застиг зустрівши погляд матері. Твердий та прямий. В каюті панував безлад, валялися речі та решки скривавленої одежі, на ліжку лежало тіло понівеченої служниці. Та леді Вікторія Хрестина Віженер сиділа рівно, притулившись спиною до стіни, і дивилась прямо на сина. Та навіть смерть не змогла зламати твердий та гоноровий погляд Вікторії. Вона дивилась без докорів чи образи. В мертвих немає почуттів. А у живих є.
– Боже які люди могли таке зробити?
– А вони і …

-… не люди, – промовив через канал загального зв’язку великий герцог Раймонд Віженер, – ставши на шлях піратства, ці мерзотники відкинули усе людське. Вони стали скаженими звірами. А таких можна тільки вбити. Ідемо вперед і чистимо палубу за палубою. А той чий герб буде видно під кров’ю чистить обладунки усього почесного панства.
Лицарі схвально загули, а леза їх плазмових мечів, полаксів та чеканів спалахнули багряним світлом плазми. Колись давно Віженеру довелося наново віднайти меч. З тих пір зброярство зробило рішучий крок перетворивши п’ятитонний екзоскелет з плазменим мечем у найкращу зброю для вузьких коридорів космічних кораблів. Корпус штурмового шатлу здригнувся від дотику з палубою, рампа пішла в низ і Раймонд Віженер великий герцог Білих Скель наказав:
– Пішли!

16 коментарів до “Перший меч

  1. Зіркохід

    Якщо коротко про сюжет: Вольтрон проти банди москалів Черепкова, або з горілкою на гвинтівки 🙂 . Повеселило, хоч автор, мабуть, замахнувся на космооперу. Може, через плутанину з розділовими знаками?
    Удачі на конкурсі!

  2. Шпротина

    Космічні москалі – це да, це знахідка.

    Екшену багато, а сюжету якось не дуже, точніше, це ніби кульмінація від великого твору. Бо звідки ми можемо знати, хто такий гг, про що він попереджав (чи це алюзія на “просто пєрєстать стрєлять?”), що там з його матір’ю і які ще цікавинки соціально-політичного устрою чекають на читача в цій кострубатій, але справді космоопері.

    Зате екшен дозволяє розкрити головну рису персонажа: він хоробрий.

  3. NotAFake

    Цікаво, я якому такому світі герцоги, маркізи і леді можуть зібратися в ангарі за 16 світлових років від найближчої колонії. д’Артаньяна на них немає!
    Бажаю успіху!

  4. rosava

    Виглядає як сценарій трейлеру до серіалу у жанрі космоопера )
    Сподобалося, як все динамічно описується, перший діалог занурює в історію. Всередині, щоправда, пішов пафос, але в трейлері я б таке подивилася. Звучить героїчна музика. Фокус на постать в обладунку. Кров летить, бризкає на стіни. Крупний план на рішуче, викривлене люттю обличчя героя. Зблискує меч і показується заголовок серіалу. Чорний екран. Пауза з м’яким переходом до наступної сцени. Заключний діалог героя вбивати піратів. Рев лицарів. Титри: “На екранах у 2020 році”.
    Щось я відволіклася.
    Існує невеличка проблема з комами, доводиться розставляти паузи самостійно.
    Під кінець не вистачило якоїсь розумної думки, окрім “вбивати піратів-москалів”, але в цілому мініатюра непогана.

  5. Птиця Сірін

    “Проте інших занять у тісній комірчині Раймонд придумати не міг. Тому кроки двох людей що наближались до двері пролунали наче грім.
    – Отже я був правий, – промовив юнак не повертаючи голови.
    – Так пане, – тихо промовив молодший офіцер.
    – І що тепер?
    – Ви можете нам допомогти, – промовив астронавт”
    Перше. По наш бік – Раймонд. По той бік – дві людини. Ми бачимо очима Раймонда. Двері зачинені? Тоді звідки видно, що юнак промовив “не повертаючи голови”? Чи вони увійшли до кімнати? А де про це написане?
    Друге. Імена. Раймонд, юнак, офіцер, астронавт. Якщо дві людини за дверима, кожна повинна мати лише одне ім’я. Інакше виникає плутанина, як зараз.

    “Раймонд зміряв мічмана важким поглядом сповненим зневаги”
    Мічман – ще одне ім’я. Це той самий молодший офіцер?

    “– В сенсі, – промовив молодший офіцер — Ми в ангарі. Ці виродки зараз далеко ми можемо взяти один з шатлів…”
    Вони в ангарі? Щойно це була комірчина Раймонда.

    “– Так, – поки цивільні астронавти бідкалися, юний маркіз Віженер відчайдушно роздивлявся ангар у пошуках можливості. І знайшов її. – я відіб’ю корабель”
    А звідки взявся маркіз?

    “– Можемо зняти лезо плазменної гільйотини, – промовив слюсар. – З одного зі станків ремонтних”
    Ще й слюсар. Здаюсь. ))) Вони з’являються мов із порожнечі.

    “Люди натравили на екзоскелет цілу армію сервісних дронів. Зайняті багажем та пасажирами пірати не заходили до віддаленого ангару, що дало трьом людям вдосталь часу підготувати цивільний екзоскелет до бою”
    Люди натравили (нацькували?) і люди підготували. Мова про той само екзоскелет. Тобто, це різні люди? Чи я помиляюсь?

    “До правої руки екзоскелта приварили той самий різак — плазменний зварювальний автомат з довжиною робочої поверхні у метр. А до лівої цілий лист термозахисту на манер шита”
    Вони не бояться, що різак поріже стінки корабля, коли почне шматувати піратів? Адже на кораблі вузькі коридори.

    Останній абзац я взагалі не зрозуміла. Нє, я здогадалася нарешті, що маркіз, юнак і Раймонд – це одна людина. Ну, принаймні, схоже на те. Але навіщо вони почали нову битву? Піратів перемогли, вбили, заарештували. Тоді що це коїться:
    “Корпус штурмового шатлу здригнувся від дотику з палубою, рампа пішла в низ і Раймонд Віженер великий герцог Білих Скель наказав:
    – Пішли!”
    Куди вони пішли?
    Але тут у мене не виникає питань щодо мети героя. Москалі отримали на горіхи. Це добре.

    Удачі на конкурсі!

  6. Автор

    Дякую всім за відгуки.
    Так це шматок космопери. Точніше оповідання написно в її межах.

    Особлива потядка Птиці Сірин за уважністьта сарказм. С приводу більшості зауважень мушу визнати провину. І про ті кляті коми і про розділення деяких абзаців…. Твір відправляв останьої миті.

    Але Така уважна та в’їдлива особа як Сірин не моде не знати, що горілка це не меч. А маркіз то син живого герцога. Тож мав пройти певний час від пори коли молодий Віженер шматував піратів горілкою до моменту коли він успадкував титул герцога. Ну і натяком на це мав бути розрив тектсу порожньою строкою та трьома крапками, і відсилкою : “Колись давно Віженеру довелося наново віднайти меч. З тих пір зброярство”.

    Ще раз дякую за увагу до мого твору.

  7. Птиця Сірін

    Та де там той сарказм! )))
    Але маркіз – то не син герцога. Це романський варіант германського маркграфа. Це володар марки – прикордонній території. Маркіз – щось середнє по аристократичності поміж герцогом і графом.
    А про горілку я взагалі не зрозуміла. Може, неуважно читала. 🙂

  8. Лісовик

    Цікаво, але малочитабельно. Спишемо це на поспіх в останній момент. Але навіть для поспіху в останній момент є кілька питань. Нащо було приплітати москалів явно? Сучасна література має не розказувати, а показувати. Вистачило б кілька фраз застигнутих зненацька піратів. Пересолили. Ну, так… В чому мораль? Що має отримати читач, прочитавши про різанину і ненависть?
    Успіхів.

  9. Фантом

    Вітаю, авторе!

    Ідеологічне наповнення нормальне, на злобу дня. Але мені незрозуміло, чому прямо назвати піратів москалями можна, провести пряму алюзію між капітаном і… гм, я промовчу – можливо, а от жертву агресії – ні? Мені тут взагалі все дворянство не зайшло. До того ж нагадало джихад Пола Атріда. Як на мене, було б краще проводити паралелі до захоплення наших кораблів у Керчинській протоці. Те саме піратство ж.

    Успіхів!

  10. Зіркохід

    Бо горілка в українській – це, трясця, горілка, а те, що горілка в російській – це по-нашому – пальник! 🙂

  11. Птиця Сірін

    >>> Бо горілка в українській – це, трясця, горілка, а те, що горілка в російській – це по-нашому – пальник!

    Ось! Я зрозуміла відповідь автора так, що він мав на увазі горілку-горілку, а не горілку-пальник. 🙂

  12. Саша

    В любому випадку допущена помилка. Або пальник всюди, або лапках: …– В цієї “горілки” лезо метр завдовжки… Мене, як інженера-зварювальника, завидки бере двомільйоннаградусна плазма. Це ж ціла термоядерна реакція )

  13. Автор

    Дякую за чергову порцію корисних відгуків. )
    Вельми корисних.

    Птиця Сірін – не все так просто. Якщо не хочеться лізти в історію походження титулів, а Лавкрафту не снилося наскльки там все плутано та жахливо, почитайте Дюма. В нього доволі прозоро видно як віконти ставали графами і де і чому вони бачили баронів чи маркізів.

    Лісовик – Про показувати, а не розказувати, так ви праві. А про мораль… не згоден. Ми ту впершу чергу для того аби розважити читача, а не повести його на вершини духовного просвітлення. Хоча можливо це вплив тлетворного та бездуховного Заходу. 😉

    Фантом – жертва агресії важливий персонаж космопери. Тому тут алюзію важкувато прикрутити.

    Саша – саме та термоядерна реакція і малася на увазі. Просто, у описуємому Всесвіті, люди можуть таку реакцю тримати у вельми обмежених зонах. Тому тільки гор… пальник (ще раз дякую) а потім лезо плазмених мечів. 😉

  14. Птиця Сірін

    >>> Птиця Сірін – не все так просто. Якщо не хочеться лізти в історію походження титулів, а Лавкрафту не снилося наскльки там все плутано та жахливо, почитайте Дюма. В нього доволі прозоро видно як віконти ставали графами і де і чому вони бачили баронів чи маркізів.

    Авторе, не обманюйте себе, це вам не хочеться лізти в історію походження титулів. А Дюма взагалі не є джерелом інформації. 😉

  15. Автор

    Вельми шановна панно ( ми тут інгогніто, тож перепрощую раптом помилився), я свого часу витратив деякий час на вивчення Щаблин Шляхти та Геральдики саме по спеціалізованій літературі. І що таке “Титул Пошани” і як він пов’язується з головою роду. Але там все доволі таки складно, а на додачу кожна феодальна країна додавала свого колориту, особливо в часи коли Хрестові Походи виходили з моди і голова дому доживав до онуків.
    Ясна річ Дюма – це fiction, але якісний фікшен, в якому це питання непогано розписано. Наприклад в титулуванні принца дому Де Клермон.
    Але звісно художня література не є джерелом знанняі краще користуватися спеціалізованою довідковою літературою. Безперечно.
    З повагою.

  16. Птиця Сірін

    Звичайно, ми ж не сваритимемось через якихось віконтів. )))
    Теж з повагою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *