– Сусідко! Рибу привезли! Маша розплющила очі. Іванич волав, як на пожежу. Рибу привезли. Отже, субота. Годинник показав чверть по сьомій, 2 липня. Права половина ліжка була порожня. Точно, Женя говорив, в офісі є справи. Вирішив її не будити. Які справи в суботу в компанії з соціологічних досліджень? Думати спросоння було тяжко. – Маріє! Ти… Читати далі »
Ось воно, перший контакт. Хто б міг повірити у таку вдачу – капітан Міхал Войтек очолював, та й був усією командою, першого міжгалактичного корабля людства і вже натрапив на позаземне життя. Коли капітан приземлився на потенційно заселену планету неподалік від скупчення життя, яке показували радари, відкрив люка і ступив на поверхню, то ледь не знепритомнів… Читати далі »
Так сталося, що Дрім-машину я придбав майже задарма і випадково. Невеликий чорний ящик прямокутної форми носив між торгівельними рядами плаваючого ринку Крателіуса II височезний, як жердина, Хваць із роду Карго. Так він представився. Я звісно переконаний, що то брехня. Ясна річ, десь поцупив і продавав за безцінь. А ціна цьому виробу Кейлі – захмарна! Це… Читати далі »
Він виринув із космосу несподівано – величезний стрижень, що закінчувався рогатим півмісяцем, – і був помічений станціями стеження землян, коли перетинав орбіту Гаумеа. На радіозапити і сигнали маяків не реагував, узагалі поводився дивно – деякий час рискав у околицях планетоїда, мов неприкаяний, відтак на дві доби завис нерухомо і, врешті, почав розганятися, прямуючи углиб Сонячної… Читати далі »
Кожний день я проходжу повз неї. Хоча вона вабить, кличе мене, обіцяє розкрити всесвітні таємниці, казкові секрети, але я не піддаюсь. Червоною блискучою поверхнею продовжує закликати: зупинись. І кожного разу мені все важче. Колись не стримаюсь і натисну на неї. І нехай буде, що буде. Прокинувся й чітко усвідомив: сьогодні настав цей момент, котрого я… Читати далі »
Надвечір мірошник Микола Бовкун запріг коня у віз та вирушив за браму. Треба все зробити без зайвих очей. І так із підозрою дивляться на те, що відбувається на млинарськім подвір’ї. Налякані – зерно привозять, та тікають геть. Сотник каже – повинися, може, люди пробачать. А в чому винитися? Мірошник у людській темряві не винний. Може,… Читати далі »
Текст оповідання знято на прохання автора.
Олена, як відрекомендувалася гостю висока, статна, молода жінка, вигнувши чорну брову, з подивом вертіла в руках блискучий прямокутничок. По-перше, матеріал був незнайомий — ані картон, ані фольга… поліестер новий, чи що? Олена зналася на таких речах, адже, коли жила в місті, працювала і в поліграфії, і в дизайні, скрізь, де треба фахових мистецьких умінь. А… Читати далі »
Прямо зараз Всесвіт розширюється зі швидкістю, непідвладною людському розуму. Так сказав мені тоді Ґорс. Прямо зараз незліченна кількість галактичних скупчень невідворотно віддаляються від нас. Прямо зараз народжуються і вмирають мільйони істот на мільйонах планет, і ніхто з нас не зможе побувати на жодній з них. Певно, ми не заслужили на це. Ми недостатньо гідні. Одночасно… Читати далі »
Текст оповідання знято на прохання автора.