Посвята: Рекомендується для прочитання переважній більшості сучасних фантастів України й околиць, які зазвичай забувають, що думка матеріальна.
Про твір: Непогано, хоч і без новаторства :-). Незрозуміло, правда, чому досі атомної війни не сталося, ГГ ж її так бажє в своїх творах.
Ну і написано явно не в стилі Шеклі. Це радше Бредбері :-).
Удачі на конкурсі!
Автор
Дякую!
Посвята і здивувала, і порадувала. Не очікував такої реакції, хоча попадання стовідсоткове.
Щодо війни, то діло довге і механіка побажань не до кінця вивчена ) Можливо, невідворотними є саме дитячі побажання ))
Ще раз дякую!
Щось у цьому присутнє релігійне. Менi таке не до вподоби. Бабця мовби виписує собi індульгенції. Прокляне когось – напише, та знову прокляне. Я вважаю, що нiчого в неї не вийде. Неможливо власні гріхи закопати в землю. Не допоможе. Тобто ідея зрозуміла, проте я її не підтримую.
Удачi на конкурсi!
Автор
Дякую!
Отже, в силу побажань Ви вірите.
Як і в силу написаного.
))
Обіцяю після конкурсу поділитися. В мене цього багатенько )))
Автор
Пишете з великої букви, ставите крапки – тож це не гриби.
Значить, вірите в силу написаного.
Охоче підставлю долоні під Ваші дарунки. ))
Наті
Не скажу щодо індульгенцій, але, радше, це спроба дійсно якось знизити погани вплив лихих побажань. Ніхто не народжується янголом зі святим терпінням. Багато людей проклинають, не думаючи про наслідки. Тітка Євгенія, принаймні, намагається хоч якось виправити свої зриви.
Авторе, дякую за приємне оповідання. Удачі на конкурсі!
Людина в капелюсі
Дуже симпатично й інтелігентно, гарне побутописання. Трохи вдалося відчути на смак чуже, магічно-реальне минуле, хай і вигадане. Дякую, авторе!
Електроскат
Прекрасно сказав попередній читач: саме слово “інтелігентно” чудово пасує до цього твору. Побутописання мені теж сподобалося, і тітка симпатична, попри свої моральні терзання (і завдяки ним, вона ж хороша людина), і герой-оповідач. Загалом цілісний твір, який пропонує чітку ідею, завершений композиційно й сюжетно, написаний без “збоїв” у розміреному наративному темпі. Сподобалося, дякую авторові.
Автор
Наті, дякую!
Автор
Людина в капелюсі, дякую за такий відгук. Додам лише, для героя це щей магічно-реальне теперішнє.
Автор
Електроскат, дякую. Радий, що Вам сподобалось.
Слава
Як на мене, то фінальна крапка могла бути ще чіткішою. Може не догледів, наприклад, можна було згадати, що в дитинстві герой вірив, що всі його побажання справджуються, чи що, в дитинстві всі вірять, що їх побажання справджуються, чи дитячі побажання, насправді, самі щиріші, і краще за всіх справджуються, чи писати записки було сімейною традицією (грою). Щось таке. Успіхів!
Посвята: Рекомендується для прочитання переважній більшості сучасних фантастів України й околиць, які зазвичай забувають, що думка матеріальна.
Про твір: Непогано, хоч і без новаторства :-). Незрозуміло, правда, чому досі атомної війни не сталося, ГГ ж її так бажє в своїх творах.
Ну і написано явно не в стилі Шеклі. Це радше Бредбері :-).
Удачі на конкурсі!
Дякую!
Посвята і здивувала, і порадувала. Не очікував такої реакції, хоча попадання стовідсоткове.
Щодо війни, то діло довге і механіка побажань не до кінця вивчена ) Можливо, невідворотними є саме дитячі побажання ))
Ще раз дякую!
Щось у цьому присутнє релігійне. Менi таке не до вподоби. Бабця мовби виписує собi індульгенції. Прокляне когось – напише, та знову прокляне. Я вважаю, що нiчого в неї не вийде. Неможливо власні гріхи закопати в землю. Не допоможе. Тобто ідея зрозуміла, проте я її не підтримую.
Удачi на конкурсi!
Дякую!
Отже, в силу побажань Ви вірите.
Як і в силу написаного.
))
Я вірю в ті гриби, які дають мені силу писати )))
– А в мене… а в мене…, – вивертає порожні кишені, виставивши дупу довго нишпорить під ліжком, розчаровано маше рукою і мовчки йде.
))))
Обіцяю після конкурсу поділитися. В мене цього багатенько )))
Пишете з великої букви, ставите крапки – тож це не гриби.
Значить, вірите в силу написаного.
Охоче підставлю долоні під Ваші дарунки. ))
Не скажу щодо індульгенцій, але, радше, це спроба дійсно якось знизити погани вплив лихих побажань. Ніхто не народжується янголом зі святим терпінням. Багато людей проклинають, не думаючи про наслідки. Тітка Євгенія, принаймні, намагається хоч якось виправити свої зриви.
Авторе, дякую за приємне оповідання. Удачі на конкурсі!
Дуже симпатично й інтелігентно, гарне побутописання. Трохи вдалося відчути на смак чуже, магічно-реальне минуле, хай і вигадане. Дякую, авторе!
Прекрасно сказав попередній читач: саме слово “інтелігентно” чудово пасує до цього твору. Побутописання мені теж сподобалося, і тітка симпатична, попри свої моральні терзання (і завдяки ним, вона ж хороша людина), і герой-оповідач. Загалом цілісний твір, який пропонує чітку ідею, завершений композиційно й сюжетно, написаний без “збоїв” у розміреному наративному темпі. Сподобалося, дякую авторові.
Наті, дякую!
Людина в капелюсі, дякую за такий відгук. Додам лише, для героя це щей магічно-реальне теперішнє.
Електроскат, дякую. Радий, що Вам сподобалось.
Як на мене, то фінальна крапка могла бути ще чіткішою. Може не догледів, наприклад, можна було згадати, що в дитинстві герой вірив, що всі його побажання справджуються, чи що, в дитинстві всі вірять, що їх побажання справджуються, чи дитячі побажання, насправді, самі щиріші, і краще за всіх справджуються, чи писати записки було сімейною традицією (грою). Щось таке. Успіхів!