Архів теґу: ls-final

Таємниця завіси

Ті, хто вважають завісу похмурою, ніколи не бачили її на світанку. У цей час густий сірий туман, що колись розділив дві ворожі країни, починає виблискувати усіма кольорами веселки, після чого тепло сонця наче випаровує вологу і завіса стає майже прозорою. Лише на мить. Сонце мандрує далі, і завіса знов постає стіною щільної імли, крізь яку… Читати далі »

Останнє правило

“Вивчай математику, хімію і фізику ліпше, ніж слово боже”. (Чаклунський правильник. Правило перше) Ґнатюсь мав вісім років, коли батько вперше позашторював всі вікна, зачинив вхідні двері і повів до свого кабінету. Там, серед стелажів євангелій, біблій та посібників для хрестоправних служителів, він витягнув непримітну чорну книжку без жодних написів на палітурці. Посадивши малого на коліна,… Читати далі »

Перший пішов

Петро стояв над “плямою” і думав, що правду кажуть про їх дивний магнетизм. Так і хотілося влізти в неї, пірнути, наче в ополонку, з головою і забути про все на світі. Він підійняв ногу і обережно торкнувся підошвою черевика до блискучої чорної поверхні. Нічого. Нога пройшла крізь абсолютну темряву не зустрівши опору і вперлася об… Читати далі »

Маленький крок Селіни

Ця бійня була у всіх новинах. Як я й гадав, Європол одразу звернувся до нас. — Вбивця точно працювала не сама, — шеф передав мені файл у ліфті. Конференція нейрохірургів, сорок шість трупів. Радше білкових пудингів — так їх перемололи наноїди. Роботів підсипали в пунш, усі жертви — чоловіки. Решта гендерів вважала це зібрання «пережитком… Читати далі »

Нудна поїздка

Поїздка з класом – обов’язкова у передостанній рік школи – обіцяла бути нудною. Недовгий час допомагало потеревенити з приятелями із класу. Ще трохи я дивився музику, але ретранслятори сигналу швидко лишилися позаду, Мережа зникла, а завантажити бажане, як завжди, забув. Тож із розваг лишилося вигадувати всілякі ситуації. У них я неодмінно виявлявся героєм і всіх… Читати далі »

Тріумф

Представники міжнародного симпозіуму притихли в очікуванні. Агрохолдинг з розмахом представляв своє дітище, звістка про яке заполонила засоби масової інформації і стала головною інтригою наукової конференції. Семен не хвилювався. Зайнявши трибуну доповідача, з перших же хвилин відчув, що взяв ситуацію під контроль. – Буквально перед вильотом почув уривок ток-шоу. Питання відмови від поліетилену і перехід на… Читати далі »

Вітер

Вона повільно приходить до тями. Спогади зринають звідкись із глибини свідомості ніби бульбашки газу й лопають перш ніж вдається зв’язати їх між собою. Вони подібні радше картинам чи відчуттям, ніж думкам та спогадам. Її звуть Настя. Вона йде металевою решітчастою палубою. Тримає маму за руку. Тіло важить більше, ніж зазвичай, та жалітися не можна. Їй… Читати далі »

Втручатись не можна спостерігати

Директор Ідеаріуму оглянув невеличку робочу групу ідеургів, що розсілась у нього в кабінеті, та мовив: − Сьогодні, від Нього Самого, – він підняв крило вгору, − надійшла вказівка вселити в голову одного земного вченого ідею для виведення людства на новий рівень. − О, − застогнав хтось із присутніх, − знову ці втрутні. Мало було Колумба,… Читати далі »

Ретро

Айк розважався. Бо розваги – це ж найважливіше у житті сучасної людини. І, як усі вже знали – ніщо не стане між розвагами і людьми! Зрештою – так каже Світова Конституція. І так і буде. Назавжди!   От, знову прилетів перелік фільмів. “Обов’язкові для перегляду кожною культурною людиною!” – лагідно заохочувала МікроБука (МБ). Айк, сподіваючись,… Читати далі »

Прояв людяності

Зал аплодував навстоячки, на сцену сипалися квіти. Роберто Еспозіто розкланювався, зрідка висікав з скрипки соковитий звук. Смокінг розстібнувся, метелик з’їхав набік – скрипаль не звертав уваги. Востаннє посміхнувся, підібрав темний ірис, вдів у петлицю. Відшукав поглядом у залі дівчину, надіслав повітряний поцілунок і зник за портьєрами. За спиною гриміли овації. ~ – Не вмикай світло,… Читати далі »

Дороги, що нас обирають

Корабель пішов на друге коло орбітою планети 213-Н. Цифри позначали номер дослідницької експедиції, а літера вказувала на те, що планети нова, не досліджена. За результатами наукового рейду її номер зміниться на 213-П – «перевірена». Серед космітів це «П» розшифровували інакше – «порожня», бо ніхто ніколи такими планетами більше не цікавився. Якщо ж планета виявиться придатною… Читати далі »

Реквієм

Світанки тепер тихі та лагідні. Але напередодні вересня приходить знайомий зі шкільних років неспокій. Кінець волі, друже, час тепер тобі вже не належить. Яка іронія: тепер мені належить увесь час, що залишився. Світ відгородився від мене гектарами запущених полів. У перший рік вони заросли цупким твердим бур’яном, на п’ятий в права вступила аборигенна флора. Заповідник… Читати далі »

Сувора заборона

16+ Знову дощ. Дріботіння крапель по асфальту нагадує короткі черги. Тра-та-та… Тра-та-та… Ба-бах… Особливо велика крапля вибухає сто двадцятим у мініатюрі на капоті кортежу, який ніколи не з’явиться там. – Шкода, що лише крапля, – мурмотить собі під носа Боєць і неквапом рушає за кортежем. Броньована почвара мчить вулицею – байдужа до усіх, бездушна –… Читати далі »

Олімпійський резерв

Олімпія завмерла на орбіті. Скоро з неї вислизне човник, який дослідить цей світ. Ми дісталися сюди тому, що керуємо часом. Ні, ми не спиняємо старіння, лише швидко долаємо великі відстані. Довжина відрізку від пункту А до пункту Б незмінна. Змінюється швидкість руху або швидкість часу. Променевий годинник примушує час прискоритися для певної відстані, тоді відрізок… Читати далі »

Вийти заміж за марсіянина

«Кохати, як люди, не вмію». Здогадуйся — це труднощі перекладу марсіянина, що погано володіє земною, чи їх збочена логіка? Вийти заміж за марсіянина, мабуть, було поганою ідеєю. Але переповнена Земля нагадувала Людмилі задушливий мурашник. Відтак пустельний Марс здавався ледь не раєм обітованим. Подруги намагалися відмовити: — Ви не сумісні фізіологічно й у вас ніколи не… Читати далі »

Несподіване відкриття

Мартину вже було несила терпіти навантаження – через незручне сидіння затерпли ноги, ремені безпеки боляче врізались у плечі, у вухах гуло. Але від однієї думки про важливість сьогоднішнього дня ставало легше. Заради такого можна потерпіти й маневри. В якийсь момент він відчув слабенький поштовх – сигнал того, що двигуни прискорювача зупинились і почалось гальмування.  Ще… Читати далі »