Корабель пішов на друге коло орбітою планети 213-Н. Цифри позначали номер дослідницької експедиції, а літера вказувала на те, що планети нова, не досліджена. За результатами наукового рейду її номер зміниться на 213-П – «перевірена». Серед космітів це «П» розшифровували інакше – «порожня», бо ніхто ніколи такими планетами більше не цікавився. Якщо ж планета виявиться придатною для життя, вона отримає власне ім’я, і право називання в таких випадках за традицією надавали наймолодшому члену екіпажу. Олексій з початку польоту ламав голову над цим, поки що примарним завданням.
– Новачку, не спи! – лейтенант вивів його із задуми. – Готуємось до посадки.
– Слухаюсь!
Хлопець сів у крісло, приготувавшись до перевантажень. Але його погляд був прикутим до величезної кулі в ілюмінаторах – жовто-блакитної, дуже схожої на рідну Землю, якби на ній більшу частину займала не вода, а суша.
– Що це таке?
Усі материки на планеті були щільно прорізані лініями, схожими на річки чи канали.
– Особливість природного ландшафту? – висловив припущення сержант.
– Русла колишніх річок? – лейтенант вирішив взяти участь у дискусії.
– Ні, занадто рівні лінії, – заперечив Олексій. – Іригаційні споруди?
Усі засміялися.
– «Синдром першому польоту», – лейтенант поблажливо посміхнувся, – ми теж вірили, що знайдемо життя на своїх перших планетах.
– Облиш, немає в космосі нікого, крім нас. Земля вже понад 300 років колонізує придатні для життя планети, посилаючи експедиції в усі частини Всесвіту, але єдині форми органіки – рослини і комахи, яким до нас, як до Сатурна рачки, – командир викликав своїми словами новий вибух сміху.
Корабель посадили на гірському плато, з якого було добре видно численні лінії, що привернули увагу під час посадки, – рівні, переривчасті, перехресні і паралельні. Олексій разом із сержантом вмостився в легкий флаєр, навантаживши його апаратурою для вимірювання ґрунту, повітря і води. Усе за інструкцією – спочатку аналіз довкілля і пошук органічних форм життя. Саме цього колишній студент біофаку і теперішній стажист у позаземній експедиції навчався п’ять років в університеті. Однак він аж ніяк не був готовий до того, що побачить на далекій планеті 213-Н.
– Це дороги! – Олексій майже прошепотів за внутрішнім зв’язком.
І показав рукою у скафандрі в бік різнобарвних і різнорозмірних ліній.
– Що? – сержант не розчув, зосереджений на кермуванні флаєром.
– Це не висохлі річки і не іригаційні канали, це дороги!
У динаміках відгукнувся командир:
– Стажисте, ти там чогось нанюхався? З киснем усе гаразд? Які ще дороги?
– Схоже, хлопець правий, – відповів сержант. – Ці лінії дуже схожі на дороги – звичайні земні дороги. Правда, вони всі різні – асфальтові, ґрунтові, насипні… До речі, кисню в атмосфері в межах земних показників.
– Зробіть потрібні заміри і повертайтесь! – накази командира не обговорювалися. – До «доріг» не наближатися!
Флаєр зробив кілька кіл над рівниною і зависнув неподалік від озера. Маніпулятори взялися до справи, збираючи матеріал для лабораторних досліджень. Був час перепочити, і Олексій уважно роздивлявся пейзаж. Недалеко від озера починалася стежка, що переходила в ширшу дорогу. Хлопцю здалося, що звідти за їхніми діями хтось спостерігає, проте пристрої не фіксували жодної активності. За годину повернулися на корабель відповідно до наказу.
– Доповідай, стажисте! – командир зайшов до дослідницького блоку.
– Усі показники в нормі, як ми й очікували. Запаси води менші за земні, але не критично. Ідеальний об’єкт для колонізації, – відрапортував Олексій. – Проте…
– Відставити! Готуй рапорт для керівництва.
– Але ці дороги…
– Що ти заладив – «дороги, дороги»?
– Ці дороги неприродного походження. Гадаю, їх хтось побудував.
– І що?
– На цій планеті були або є розумні істоти, здатні створити такі об’єкти.
– Ми облетіли планету двічі на кораблі і вже два тижні досліджуємо її з поверхні. Ми знайшли якісь докази існування тут розумних істот?
– Ні! Поки що..
– Готуй рапорт, – повторив командир. – І подумай над назвою нової земної колонії, щасливчику.
Олексій зрадів, але черв’як сумніву змусив його наважитися висловити прохання:
– Дозвольте ще один дослідницький рейд, потрібно дещо перевірити для остаточних результатів у рапорті.
– Валяй. Ми тут ще кілька днів пробудемо.
Команда святкувала: не кожного дня знаходили планету, придатну для колонізації. Обговорювали майбутні підвищення і премії, закріплюючи це справжнім віскі з командирських запасів. Сержант махнув рукою, дозволяючи летіти без нього.
Хлопець лишив флаєр на плато, вирішивши дістатися найближчої дороги пішки. Стежка, що поросла травою, змінилася з останнього їхнього візиту: крізь траву визирали жовті цеглини – майстерно оброблені і добре пригнані одна до одної. Олексій був певен, що раніше тут не бачив жодного камінчика. Хто міг вночі замостити цю стежину?
«Саме такою дорогою потрапила Еллі до Смарагдового міста», – чогось промайнуло в голові хлопця. Далі дорога перетиналася зі звичайним сірим шосе, що виглядало пошарпаним, але надійним. «Що за дурня?» – Олексій нахилився і торкнувся рукою дороги із жовтої цегли.
І почув голоси, що кричали, шепотіли, вмовляли… Голоси доріг. Ніхто не прокладав дороги цією планетою, бо в цьому не було потреби. Дороги тут і були єдиною розумною формою життя: вони з’являлися як стежки, потім дорослішали, кам’яніючи, та вмирали, покриваючись пилом і травою.
Отямився хлопець від криків у динаміку:
– Олексію! Стажисте! Відповідай! У тебе все гаразд? Прийом!
– Усе добре, командире! Я обрав ім’я – це планета Оз. Готуюсь до першого контакту із позаземною цивілізацією!
І зробив маленький крок уперед. На дорогу із жовтої цегли.
Оповідання сподобалось, дякую.
Два моменти які не даюсь спокою:
1. Про що вмовляли дороги?
2. Це нормально, що при першому контакті із позаземною цивілізацією Олексій вирішив просто потоптатись по ній? 🙂 навіть якщо ми назвемо цих істот дорогами, це не значить що вони “дороги”.
Дякую за прочитання! На обидва питання одна відповідь: головний герой зробив саме те, про що його вмовляли дороги – зробив крок по одній з них. Контакт може набути різнх форм, і мешканці цієї планети обрали звичну для нас.
Цікава ідея! Дорогу дійсно можна уявити як щось живе.
Сподобалося оповідання, відсилання до оповідання О. Генрі “Дороги, що ми обираємо” й до казки “Чарівник Смарагдового міста”.
Єдине, що зіпсувало враження, це те, як легко командир відпустив стажиста самого-однісінького на флаєрі. Розумію, що на радощах. Розумію, що це якраз правдоподібно, адже аж 212 польотів до того відбулися вхолосту. Але це ж література, що повинна виховувати, а з дрібниць і виростають великі катастрофи. По техніці безпеки навіть в цех не можна ходити одному.
Але, якщо техніка безпеки, то банально, то не вірю, що командир не задумався про те, що зараз цей шмаркач полетить сам, розіб’ється, а його, командира, позбавлять премії за таку чудову знайдену планету, якщо й не гірше…
А так, удачі на конкурсі!
Ми тут із духом Станіславського знов кричали в унісон :-). Несерйозна поведінка дослідників-першопрохідців: двічі (!) облетіли планету і два тижні (!) вивчають з поверхні… Не знайшли нічого – пиши звіт, дороги якісь там по цимбалах. Ми он Землю кілька століть вивчаємо, а міста майя, скажімо, і досі знаходять. Знову ж таки, нововідкриту планету вивчає стажист із п’ятьма роками біофаку… Не так я уявляв космічну експансію людства, не так :-).
Написано непогано. “Добре пригнані” краще б змінити на “припасовані”.
Кінцівка туманна, але несподівана, тож потенціал наявний. Але, як на мене, голослівне твердження, що дороги, мовляв, розумні, без жодного обґрунтування чи бодай натяку на нього, звучить не дуже серйозно.
Удачі на конкурсі!
іграшкова планета у Шеклі – то бомба…
а тут літера “П” радше пасує до слова, ну скажем так, політкоректно, …простенька…
Мене цікавить, чому тільки Олексій почув голоси доріг. Требу було торкнутися рукою? Раніше ніхто не торкався?..
Насправді ідея інтригує, але реалізація, як на мене, вийшла дещо наївна.
Вітаю, авторе!
Стара добра НФ, дякую. Оповідання сподобалося. Але є й кілька хиб. От полетіли вони на розвідку на флайері, ок. Але ж з флайера не виходили, усе робили маніпулятори. То нащо гнати флайер і ризикувати людьми? Коли з цією задачею цілком здатні впоратися дрони? Навіть при нинішньому рівні розвитку технологій +/- кілька років. Дороги. Коли вже на відкритій планеті знайшлося таке загадкове явище, то усі б дослідження мали зосередити на ньому, а не ігнорувати їх.
Успіхів!
Справді, хороше оповідання. Мені дуже сподобалась і ідея і подача. Чудово відповідає темі конкурсу. Відкритий фінал для читача. Дякую, щасти на конкурсі!)
Бідні дороги – скінчилось іхне спокійне життя 🙁 “Правда, вони всі різні – асфальтові, ґрунтові, насипні… Це хто їх заасфальтува, якщо вони всі там дороги? 🙂
Ти бач, ну хоч десь нормальні дороги є!
А мені подобається олдскул.
Гарна задумка. Можна перенести це на добру філософську тканину.
Щось на кшталт, є різні реальності і лише ми вибираємо собі ту, яку хочемо.
Або ж навпаки, що ми не є володарями своєї долі, і все передбачено наперед на нашій дорозі. Але я схиляюсь до першого варіанту.
дякую, авторе! Успіхів!