Телепорт

Автор | 03.08.2019

Олесі залишалося ступити ще один раз. Вона стояла за крок до входу в апарат, назву якому ще не придумала. Стільки років клопіткої праці, експериментів, провалів, і ось, нарешті, мрія здійснилася.
Почалося все з буденної розмови. Вони з Максом, її колегою, а згодом і другою половинкою сиділи у ресторані. Святкували створення телепорту:
– Ми зробили це. – не приховував посмішки Макс (Доктор Наук, Максом його називала лише Олеся, теж Доктор Наук, теж Олеся лише для Макса). – Ми створили телепорт і він працює.
– Так, – витиснула посмішку Олеся, – твої нанороботи сильно допомогли. Саме вони надихнули мене на цю ідею, але…
– Але що? – спохмурнів Макс.
– Я, – Олеся зупинилася, набрала повні легені повітря, – я не про такий телепорт мріяла. Він може лише переміщати предмети. З живими організмами – провал.
– Лесю, – Макс поставив свою руку на її долоню, – ти ж тільки уяви, який це прорив. З нашим телепортом люди зможуть переміщувати вантажі на будь-які відстані без жодних зусиль. Уяви собі доставку їжі. Гаряча піца з’являється одразу на твоєму столі, телепортована з найкращої піцерії. Можна мандрувати без багажу. Ми відкрили людству тисячі можливостей.
– Але людина не може телепортуватися сама, – не вгавала Олеся, – а саме такої можливості я хотіла.
– Бо тут все набагато складніше, – нахмурив лоба Макс, їхня святкова вечеря перетворилася в, типову для цієї пари, дискусію, – нанороботи розбирають предмет на молекули і переносять куди треба. Якщо розібрати людину…
– То зберуть її уже мертвою, – завершила фразу Олеся, – а навіть якщо й живою, то чи буде це та сама людина?
– Я не хочу занурюватися в теологію, – буркнув Макс, – та й немає сенсу. Щоб перенести людину нашим способом, треба щоб усі боти одночасно поставили молекули на місце, а це неможливо, бо тоді самі боти займатимуть забагато місця.
– Боти не підійдуть, – зітхнула Олеся. – Боти не підійдуть! – вигукнула вона вдруге, радісно, змусивши всіх відвідувачів ресторану озирнутися.
– Ідея? – посміхнувся Макс.
– Ще й яка. Я поважаю твоїх нанороботів. Ти зробив прорив у медицині, допоміг мені створити вантажний телепорт, але для телепорту живих організмів вони не підходять. Тобто підходять, але використовувати їх треба не так. Не можна людину розділяти на молекули. Її треба доставити цілою.
– Але як?
– Створити захисний пристрій в якому буде людина під час телепортації.
– Допустим, – задумався Макс, – створили ми коробку, зайшла туди людина. Як її телепортувати? Ботам, все одно, доведеться ділити і коробку і вміст коробки на молекули.
– Ботам так, а якщо це буде лише один наноробот.
– Один? – Макс вже вигадав смішний жарт, але потім до нього дійшло. – Ти хочеш зменшити людину до розміру молекули?
– Так, – посміхнулася Олеся.
– Тоді ми не вб’ємо людину.
– Так.
– І бот доставить її куди треба зі швидкістю світла.
– Так.
– Це вже майже телепорт.
– Чому майже?
– А хто вміє зменшувати людей чи будь-що? Я не чув про такий винахід.
– Ми його створимо. – впевнено заявила Олеся.
Існує теорія безкінечного зменшення. Якщо взяти людину і дати їй яблуко – людина легко розріже це яблуко навпіл. Візміть одну половинку того ж яблука і дайте істоті вдвічі меншій за людину. Ця істота так само легко розріже половинку надвоє. Візьміть вже ту четвертинку яблука і дайте істоті в четверо меншій за людину. Вона теж його легко розріже. Так яблуко можна різати вічно. Пропорції частинок яблука і істоти, що різатиме будуть приблизно однакові завжди. Тому, в теорії цій істоті завжди вдаватиметься розділити надану їй часточку ще на двоє. Таким чином – те, що для нас мініатюрне – для когось гігантське, а ми мініатюрні для когось іще. З цього випливає – що не буває найменшого чи найбільшого предмета у всесвіті. Завжди знайдеться щось менше чи більше.
Відповідно до цієї теорії речі можна не тільки різати, а зменшити, або вірніше стиснути. Потрібно було стиснути молекули предмету, щоб його зменшити. Макс і Олеся витратили чимало років, щоб навчитися зменшувати неживі предмети. Ще більше часу пішло на те, щоб вдало зменшити живу істоту. Потім постали проблеми з тим, щоб повернути істоті її попередній розмір. Знову роки клопіткої праці. Макс був першою людиною кого зменшили і збільшили. Його трішки нудило після процедури, але він був у нормі.
І ось, нарешті усе було готово. Вони створили капсулу, де людину мали надійно зафіксувати, зменшити разом з капсулою і відправити у будь-яку точку планети, де є такий же пристрій. Запрограмований наноробот має доставити капсулу по надійній мережі електричних дротів. Там капсулу збільшують і вуаля. Кілька хвилин і ви, там, куди заманеться.
Олеся ступила в капсулу. Це був найважливіший крок у її житті. Капсула закрилася, вона відчула поколювання по всьому тілі. У шлунку теж було неспокійно. Але Олеся витримала і вже за мить капсула відчинилася. Відчинилася у сусідній кімнаті, де її очікував схвильований Макс.
– Це лише перший крок, – посміхнулася Олеся.

5 коментарів до “Телепорт

  1. Олег Субчак

    Людина-мураха?
    Наноробот-транспортер мав би рухатися з принаймні світловою швидкістю, та й то процес був би не миттєвим. Електрони в провіднику летять значно повільніше. Вибачте, але фантастичне припущення тут ніяке.

  2. Cassandra

    Колись давно було кіно таке “Муха”. Така сама тема телепортації, правда муха там зробила все цікавішим.

  3. Спостерігач

    Плаский сюжет.
    Пласкі персонажі.
    А два персонажи потрібні лишень для того аби написати діалог між автором та читачем.
    Сумно.

  4. Зіркохід

    Хотілося б заплющити очі на принцип телепортації нанороботами і все решта, але… В нас тут серйозна НФ намічалась, не гумореска якась. Загалом, науковоподібність тексту аж ніяк не рятує, матчастина шкутильгає на всі кінцівки. Плюс лінійний сюжет із сакраментальним “і шо?” в кінці. Будували – і збудували, все решта за кадром, фініта. На жаль, мініатюра так не звучить. Бракує як мінімум якогось виверту, щоб здивувати/налякати/ошелешити читача. Вірю, що наступного разу вам таки вдасться змусити мене, фігурально, відкинути ратиці :-).
    Удачі на конкурсі!

  5. Шпротина

    Плюсую попереднім коментатором, ті самі враження, і “Муха” теж згадалася.
    Мені ще трохи кумендними здалися танці довкола “Доктора Наук”, два слова з великої, наче це не науковий ступінь, а якась святиня недоторканная.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *