Звіт про апокаліпсис на планеті Кларк IV 14 травня 3003 року (або фантастично трагічна історія мого друга Току-Галас-Збоку)

Не вірте жодному гівноголовому, який скаже, що на Кларк IV два дні тому трапився апокаліпсис. Перш за все це дурне слово, що підходить тільки професорятам, що все життя просиділи у пильних підвалах, а по-друге Кларк IV була задуп’ям і без неї світу буде тільки краще. А чого ще ви очікували від планети за -надцять світлових років від найближчого пристойного туалету, колонізовану колишніми військовими злочинцями, які вирішили, що їх спасінням буде віра у торсійний потік, у святу енергію праведних слів??? Мозок ламається від написання цього довбосвисту, але ви зрозуміли, що місцина була не найприємніша, так? У будь-якому випадку Конгломерат Вільних Влогерів строчить випуск за випуском про те, що там трапилось, але лише я можу сказати, що там трапилось насправді, лише я бачив.

Коли я отримав цей відеозапис від мого друга, доктора Токугава-Убебе, або ж як його кликали друзі – Току, або ж як його кликав я – Току-Галас-Збоку, то зразу зрозумів, що сучий син завтра стане зіркою. Його покажуть по всіх каналах, поставлять пам’ятники з переробленого пластику, а діти будуть кидати в його портрет дротики, змушені вчити його прісну особистість на уроках історії. Та спершу дозвольте зробити крок назад і розказати, хто ж такий мій друг Току. Току працював доктором-роботранслятором, по нашому – роботонянькою. Коли будь-де у галактиці з конвеєра випускали нову модель роботів, він збирав манатки і їхав учити їх співжиттю з іншими організмами. Програмував поведінкові моделі, видавав на-гора повний курс людської етики та філософії (якби мене хто про це спитав, то це дрисня повна), і після його маніпуляцій ймовірність нападу робота на живу істоту падала мало не до нуля. Мав він лише одну слабкість – велику, як борг розваленої Росії перед країнами Африки, мрію прославитись, аби не одна дівиця пустила сльозу і снила його академічною тілобудовою і хирлявими ручками.

Так от, коли тиждень тому стало відомо, що торсисти (торсяники? торсівники? торси, хех?) на Кларк IV купили три сотні старих роботів-самураїв, аби знищити во ім’я торсійного потоку кілька малих планет, Току-Галас-Збоку взяв свого ручного робота Азімова і поваландав туди. Далі транскрибую отримане відео.

  – Гей, друже… – камера вмикається з фокусом на спітніле та заляпане кров’ю лице Току. – Якби у мене був час, я би спитав, як твоє життя, але на жаль – зараз мій зоряний час, тож ні хвилини зволікання!

Току біжить по темному коридору, зрідка його лице стає повністю освітленим місяцем, тоді ж я бачу кутасту фігуру робота, що поспішає за ним.

Камера з гуркотом падає на стіл, захаращений комп’ютерами та блоками пам’яті, трубками з голопергаментом і справжнім папером, вкритим записками Току.

  – Ми тут з Азімовим…. – захекуючись, намагає вичавити мій друг, – забарикадувались у храмі торсистів. Маємо хвилин десять до того, як двері проб’ють. Азімов залатав їх сплавом титанію, але іштванські роботи-самураї видовбуть і дірку собі в голові, якщо дати наказ. Якщо Азова розвідка правильна, увечері торси випустять ядерку у Центральному Пункті Управління. НА ЩАСТЯ ми з Азом пригадали, що я вбудував йому еміттер Т-304.112, тож якщо зв’язати Аза з Центральним Пунктом, той зуміє наказувати самураям. Якщо все вийде, напад зупинимо, якщо ні… ну тоді світ бачитиме, що ми стали жертвою відчайдушної спроби.

Бреше падло, сам же про зоряний час казав!

  – Ха, ніколи так не радів, що купив цей старий еміттер, як нині! –ледь заспокоївши дихання, випалює Току. Його борлак смикається від переживання. – І така нагода показати себе! Я ж саме сконструював Азімова як спеціаліста із роботоетики, правда, Азе?

  – Робот повинен підкорятися наказам людини, за винятком тих, котрі суперечать першому закону Азімова, – відповідає металевий голос творіння Току.

  – Я сфокусував усю його освіту на вченням Азімова, це геніально! – бубонить Току, його пальці бігають по клавіатурі.

Та ні, це по задротськи.

Звуки гупання перекривають звук розмови Азімова з Току, тож до мене доходить лише:

  – … приєднуй себе, Азе.

Азімов з’єднує комп’ютер і своє праве ребро кабелем.

  – Мій сміливий Азімов пожертвує собою нині, – ремствує Току-Галас-Збоку. – У ньому, як і у самураїв, ядро на нуклідах, він підірве себе, команда буде зреплікована Центральним Пунктом Управління і за ним зірвуться торси, ура! Правда ж, ти молодець, Азе?

  – Робот повинен захищати самого себе, якщо тільки його дії не суперечать першому і другому законам Азімова, – відказує сухо робот.

Току кривиться:

  – Не зважай на його мовлення, ще поправлю.

Хрускіт розриває важку тишу храму. Десь далеко самураї прорвали двері.

  – Не можна більше тратити часу. Я активовую Азів протокол самознищення! – Току заносить палець над клавішею і…

Кінцівка Азімова вистрілює з блискавичною швидкістю. Току зойкає і лише тоді я розумію, що з його грудей стирчить рука його вірного робота. Потрапляння чисте, у саме серце, тож Токугава помирає миттєво.

  – Дурень ти, Токугаво, – Азімов втягує кінцівку назад у себе. Краплі крові Току стікають по металевому корпусу.

Азімов повертається до камери і мовить:

  – Робот не може заподіяти своїми діями чи бездіяльністю шкоди людству. А зі мною напад не вийде за Кларк IV.

Запис припиняється. Як мені стало потім відомо з офіційних звітів Міністерства Позаземних справ, Азімов замінив план самознищитись планом об’єднати роботів. Він не хотів умирати. Навчивши його основам психології і філософії, Току сам заклав це бажання Азімову і… коротше, гадом буду, але і Азімов не лиходій, він вчинив згідно своїх директив. Тим не менше вбивство вченого було зафіксоване на відео, тож коли нова армія Азімова приготувалась осісти на планеті, по них пальнули боєголовкою, стерли як перший акт війни за чистоту органічних рас.

Засранець ти, Току, став таки героєм – навіть мучеником! І мене підставив. Учора мені прийшла повістка мочити нелюдів, завершилось життя на донатах і лайках.

Ваш вісник правди у гівняному світі, suga_star97