Вибух струсонув бункер, пробив дах, засипав все піском, а слідом за ним долинуло й безладне “Урааааа…” Оглушений Гнат насилу піднявся і, тримаючись за стіни, рушив до оглядових щілин. За першою були вороги. І за другою. І за всіма. Йшли вже не ховаючись – стіною. А поруч – лише мертві побратими. І жодної надії на допомогу.… Читати далі »
Пфрок Какхт знаходився за своєю робочою панеллю керівника координаційного центру з питань планети Кхулта-3. Він мружив усі чотири ока, від чого зморшок на обличчі ставало ще більше. Пфрок був не в гуморі і пив уже шосту чашку хаарги за сьогодні. У шлунках бурчало і хаарга просилася назовні, обіцяючи рясний похід у кімнату дозвілля. Він натис… Читати далі »
Блискавки часто вдаряли тієї ночі у різні райони нашого міста. То світляне коріння вростало із неба у землю довкруж телевишки, то сяючі енергетичні струмені по-теслівські зміїлися й отруйно сичали на пізніх перехожих на пустирищі. Я схопився за випнутий підзорною трубою об’єктив і не міг зупинитися – всотував побачене на карту пам’яті професійного фотоапарату, який мені… Читати далі »
У Ґло вилиці схожі на людські: гострі кути під западинами уважних чорних очей. Нора Кейзик ніколи не знає, куди саме спрямований погляд Ґло – це як намагатися порахувати оберти чорної глянцевої кулі навколо її осі – й вкотре відчуває, що їй складно підтримувати зоровий контакт. Але в такі миті вона нагадує собі, що це працює… Читати далі »
Більшість фантастики — маячня з технічного боку. Ніхто з астронавтів не гасає в інопланетних джунглях. Ні в скафандрі, ні без. Бо є роботи, сенсори яких забезпечують через нейрозв’язок повну ілюзію присутності. Сам астронавт перебуває на кораблі, щоб не заразитися інопланетними організмами, чи навпаки не засмітити екзопланету земними. Але клята психіка все одно підбиває самотужки пройтися… Читати далі »
Ця історія трапилася ще до зоряної експансії. Червона планета тоді була форпостом із підкорення Сонячної системи. Тут розташовувалися найбільші заводи по виробництву космічних кораблів. І саме сюди прилетів молодий винахідник із Місяця, щоб запатентувати епохальну розробку. Славнозвісні бари, ні інші марсіянські принади не цікавили молодика. Відразу з космодрому він поспішив до будівлі патентної комісії зі… Читати далі »
— Це елементарно, Ватсоне, убивця — ви. — Як ви здогадалися, Голмсе! — Це було просто, — детектив узяв чай із вершками: — Як ви думаєте, чашка напівпорожня чи напівповна? Ватсон зблід: — Не розумію вас, Голмсе. — Щодня місіс Гадсон плює в мій чай. Тому я спокійний за Лестрейда. Нема більшої отрути за її… Читати далі »
Денис, якого тут кликали Ден, та Юлія, до якої зверталися Джулія, були єдиними представниками України на Марсі. Вони познайомилися вже на цій, новій Землі, і відразу відчули близькість, адже могли говорити рідною мовою, згадувати близьких з Рівненщини та Закарпаття. Також українці були майже однолітками, Дену було 25, а жительці карпатських гір – 23, вони добре… Читати далі »
Корабель спокійно опустився на посадковий майданчик. Регулярний рейс Земля-Земля-5 минув без особливих подій. На виході їх чекав водій з папірцем, на якому зазначалося: «Горенко / Санченко». Попереду були офіційний прийом, напевно, кілька світських розмов, а вже потім – власне, мета цієї поїздки, Інститут міжпланетних досліджень. Майор Світлана Горенко, 42 роки, незаміжня, світле волосся, очі зелені,… Читати далі »
“Зміни не бувають без втрат”. Дивно, але саме ці слова Пра кинула в очі своїм Старшим, коли відстоювала рішення поселитися на цій планеті. Не думала, що колись почує їх у свій бік. Останнім часом чути слова загалом стало рідкістю, тому кожна вербальна незгода відлунювала в ній удвічі гострішим болем. Але зараз вона віддала б усе,… Читати далі »
– Все! – викрикнула Софія, мружачись від вранішнього сонця. Робот, – майже в її ріст, – готовий до прогулянки. Вдягнений у футболку з квітами та схожі шорти, він щонайменше схожий на складний механізм, над яким інженери не одну ніч ламали голову. Вона востаннє оцінила його вигляд, підняла пластмасову долоню і натиснула кнопку на зап’ясті. Спершу… Читати далі »
Гуррх сидів на березі і рахував зорі. Йому ввижалось, ніби їх стало більше, ніж зазвичай. Якісь дива відбувались з небом. Світила перемішались так, що тепер їх не можна було розпізнати. Це не віщувало нічого доброго. Древні розповідали, що загибель прийде з неба. Могутні боги повернуться, щоб знищити старий світовий порядок. І знаки на небі підкажуть… Читати далі »
…Світло. Розливалося й перекочувалося хвилями, немов Велика вода. Воно проходило крізь мене, наповнюючи собою весь простір і розриваючи усе моє єство на атоми… – Мілено Скайберг, негайно зайдіть до патера Новака. – Розбудив мене металевий голос бортового комп’ютера, який ще двічі повторив повідомлення. Я протерла очі й здивовано роззирнулася в каюті, почуваючись так, немов зробила… Читати далі »
Фортеці було не менш, як три тисячі років. З вершини пагорба, з найвіддаленішого бастіону вона більше за все нагадувала чомусь залишену на пательні пригорілу яєчню з баштою-жовтком посередині. Був полудень, сонце смалило безжально. Я повільно зійшла униз, уздовж нескінченної зруйнованої стіни, і нарешті присіла під тінь оливи, поруч із кав`ярнею біля входу. Махнула офіціантові. Він… Читати далі »
Астероїд. Астероїд?! Невже так банально? Аякже, однин з таких дебелих, кам’яних, з вкрапленнями заліза та мерзлої води, засранців вже нищив життя на колисці людської цивілізації – Землі, практично стерши з її поверхні динозаврів. Потім настала черга людства, більшість представників якого, так само як і древні ящери у свій час, закинувши голови догори просто спостерігали за… Читати далі »
Ніщо так не стимулює вигадувати, як збій обладнання. Поки все перезавантажиться, чекати до декількох годин. Сотні ідей, як зробити очікування більш барвистим, пролітають, наче метеоритний дощ. Кріта увімкнула мозковий штурм, адже не так просто знайти заняття, яке людина може розділити з фат’оштіярком, коли ні переклад, ні інформаційна мережа не доступні. Ці двоє знали, що рано… Читати далі »
Чоловік сидів за шаховим столом навпроти. Схожій на Айнштайна, якби не “професорські окуляри”. – Як ти сюди потрапив? Лекс пошуклився, наче від холоду. Спогади нахлинули, як раптовий холодний душ. – Стояв на своєму, – відповів Лекс. – А мені наказали мовчати. – Ти тут скільки сидиш? – Профессор допитливо подивився у вічі. Він викликав довіру.… Читати далі »
У космічному експресі нарешті всі люди поснули. У міжсекційному переході з’явились широко розплющені темно-зелені очі, навколо них матеріалізувалась кошлата голова з маленькими ріжками та решта дрібного волохатого тільця. Останнім вималювався тоненький хвіст з китицею на кінці. Щезник полегшено видихнув. Невидимість забирала чимало сил. Гравітацію, певна річ, відключили, тож довелось пробиратись до харчової секції в горизонтальному… Читати далі »
Вирок у справі виніс віртуальний суддя. Все і так було зрозуміло: виробнича недбалість, що спричинила смерті двох осіб. Заперечувати провину марно: система керувалася фактами. Відповідальним за безпеку на проблемній ділянці трубопроводу був Марк. Кого цікавило, що труби давно потрібно поміняти і що не варто вештатися в забороненій зоні, навіть якщо це короткий шлях до розважального… Читати далі »