Нічне небо зачаровує… Його шляхетна синь з численними мерехтливими блискітками століттями привертала увагу як поетів, так і вчених…
…Меркурій – це найменша планета в Сонячній системі, однак, саме вона подарувала нашим науковцям не лише доступ до шалених обсягів сонячної енергії, але й до руди, щедрої на дорогоцінні платиноїди та золото. Відомо, що нічна півкуля охолоджується приблизно до -160 °С, а денна може добігати до значення +400 °С. А ось полюси планети містять кратери з ділянками вічної тіні, де зберігаються мільярди тонн водяного льоду. Тут температура не перевищує -171 °С. Таким чином, перебування вісі обертання Меркурія практично під прямим кутом до площини орбіти відіграло важливу роль для вдалої колонізації землянами.
Люди навчили свої масивні кораблі та дрібні шатли опиратися потужній гравітації Сонця. Колонізація Північного полюса Меркурія почалася з відкриття ділянки, де температура незначно коливалася в межах всього -70 °С. Дистанційно пілотовані роботи побудували просторий підземний тунель з входом на відповідній території, де згодом почали встановлювати стаціонарну базу під назвою «Solid». З плином часту база значно розбудувалася міжнародними експедиціями, внаслідок чого отримала нове ім’я – «Unity». Станом на сьогодні, незважаючи на очистку води з крижаних брил кратерів Меркурія, отриману рідину ми використовуємо лише для побутових потреб персоналу бази та для технічних робіт. Питну воду ми все ще змушені імпортувати з Землі.
– Капітане, політ відбувається згідно протоколу. Через 3 години виходимо на орбіту Меркурія. Система повністю готова до маневрування. Опір корабля тяжінню Сонця на задовільному рівні. Прогнозований успіх посадки на Північний полюс планети становить 73%.
– 73%? Як завжди наша комп’ютерна система від підльоту до Сонця впадає в песимізм. Ну, добре. Проаналізуєте контейнери з питною водою на поточний рівень опромінення радіацією. Якщо все буде в межах норми, ініціюйте заморожування в брикети. Скоро будемо вивантажуватися.
– Так, капітане.
– Також потрібно сформувати звіт про параметри руху супроводжуючого шатлу. В цьому рейсі в них на борту пілотує моя давня знайома, ми колись навчались з нею на одному факультеті… Коли були студентами, Дейзі присвячувала мені власну романтичну поезію… Однак, я, чомусь, не звертав на неї увагу. Мабуть, занадто молодим був… Зараз ми лише друзі. Ох, ця Дейзі… Не можу зрозуміти, яким чином добросердечна сміхотушка перетворилася в сурового високопрофесійного пілота? Коли неї ставлять зі мною в діадний рейс на супроводжуючому шатлі, я знаю, що подорож обіцяє бути вдалою… Від професійності пілотів у сусідній бляшанці залежить якість прокладання маршрутних маячків крізь радіаційний вітер для нашого корабля… А від нас залежить забезпечення їх апарату киснем та екранами проти космічного сміття. Разом постійно боремося за життя.
– Капітане. Формуємо запит… Очікуємо. Надійшов технічний звіт. Супроводжуючий шатл працює в штатному режимі.
– Установіть комунікаційний зв’язок з колективом пілотів на шатлі. Спитаю, що там робить Дейзі.
– Капітане, однак, радіаційне випромінювання буде заважати…
– Між нами невелика відстань, і я бачу на своїй панелі, що рівень комунікаційного сигналу зараз непоганий… Встановлюйте зв’язок з шатлом.
– Капітане, рекомендуємо…
– Виконуйте наказ! Чи ви захотіли догану?!!
– Капітане, тут кілька годин тому дещо сталося…
– Що?!!
– Ваша колега попросила не інформувати вас про виникнення екстреної ситуації до здійснення успішної посадки нашого корабля. Після цього пілоти шатлу припинили відповідати на наші запити. Це прозвучить дивно, однак, інша транспортна діада несподівано почала переслідування та цілеспрямоване бомбардування нашого корабля магнітними квантами їх екранів…
– Не може цього бути… Якщо нас відкине від міток – впадемо на Сонце.
– Капітане, не хвилюйтеся: наш супроводжуючий шатл встиг вчасно вилетіти вперед для екстренного прокладання оновленого маршруту з координаційних міток до бази «Unity». Після завантаження параметрів для складного маневру, надісланими з шатлу, ми відірвалася від переслідування. Але шатл повернувся на попередню позицію на автопілоті.
– Перевірте знову параметри шатлу.
– Ой-ой…
– Що ще за «ой-ой»?
– Капітане, щойно надійшов звіт про розгерметизацію внаслідок вибуху двигунів шатлу. Рештки захоплені гравітацією Сонця…
– Як це… так сталося?
– Капітане, система звітує про виявлене відхилень в параметрах маси корабля.
– Наскільки?
– Збільшення на 8% від очікуваних параметрів.
– Фух… Це ЧУДОВО! Приблизно 2% від маси нашого корабля становлять рятувальні капсули на тому шатлі. Наші друзі приєдналися до корпусу магнітними буксирами. Увага! Пілотний відсік, прискорюйте корабель, доки наші колеги зі зруйнованого апарату не зваритися в тих капсулах заживо… Думаю, ми прибудемо на Меркурій без людських втрат.
– Так, капітане!
Посадка вантажного корабля на базі «Unity» відбулася успішно… Пілоти, що перебували в капсулах, були вдало вилучені та живими й відносно здоровими направлені в медпункт для профілактичного огляду за протоколом.
– Капітане, з вами хочуть поговорити через приватну лінію зв’язку.
– З’єднати!
– Привіт, кучерявенький! Пробач, що ми вас трішки налякали…
– Дейзі, який я тобі кучерявенький? Від численних рейсів та впливу радіації в мене навіть вії повилазили… Слухай, що там у вас відбулося?
– Гледді, нам довелося вчинити «бабах», оскільки ворожі кораблі зламали нашу систему та дистанційно хотіли збити вас корпусом нашого ж шатлу…
– Ворожі кораблі? Від коли це в нас з’явилися вороги?
– До нас прямують озброєні люди. Через 15 хвилин збирається нарада, де оголосять про екстрену евакуацію всіх людей із «Unity» на експрес-шатлах. Тут бойове оснащення відсутнє, тому надійшов міжнародний наказ покинути колонію та підірвати вхід… Гледді, вороги дозаправляться на орбіті й попрямують слідом на Землю… Тому сідай зі мною за штурвал, підкину додому з вітерком.
– Ти ж помчиш, як п’яний тракторист! Дейзі, я з тобою!
Лекція на початку втомлює. Відтак на кульмінацію у вас не вистачило знаків. А як початок роману… Не скажу напевно, що продовжив би його читати, якби ви його написали.
Авторе, бажаю наснаги.
Початок твору з’їв кінець. Справді, ви ж не науково-популярний нарис пишете. Так би заощадили знаки та детальніше описали фінал. Є інтрига, є різні характери. А фінал формально наявний, але з нього наче викреслили половину рядків. Так що хай цей твір послугує вам черговою сходинкою у вдосконаленні письменництва.
Дякую. Ви дійсно праві, довелось скорочувати майже на 1 сторінку 🙂
Цілком погоджуюсь з попередніми коментарями. Без вступу-лекції це непоганий твір, з якого вийде щось більше, як автор не полінується.
Віщуне, дякую за теплі слова!
Великим недоліком цього твору з точки зору сюжету є створення “діади” кораблів. Навіщо два кораблі? Невже не можна дистанційно якимись гарматами накидати міток, щоб летіти, куди очі бачать? Вам треба було показати героїзм “пілотки” ? То хай би вилетіла з головного корабля в якомусь винищувачі та й розбиралася з ворогами!
Ну, будемо думати, що “діада” – це аллюзія на стосунки в парі 🙂
Щодо замудрованого початку:
Запхати цей текст потрібно було наприкінці, було б презентабельніше 🙂
Вибачайте
Мій попередній коментар писався до іншого твору (“Віртуальна частинка”), однак випадково потрапив сюди, оскільки відкрито кілька вкладок… Прошу вибачення.
Щодо конкретно цього твору:
Авторе, скорочувати потрібно обдумано, щоб люди не плювалися 🙂
Вступ-лекція: якщо існує непереборкане бажання поділитися своїми знаннями, потрібно це зробити дозовано, тобто сіль – гарна приправа, але ж думайте, скільки сипнути, щоб можна було їсти! 🙂
До речі, можна розкидати факти по різним абзацам, не буде муляти очі.
Пробачте
Тьфу, у мене відкрито кілька вкладок з коментарями інших критиків, і окремо ворд для власного відгуку, тому уже сама запуталася куди вставляти написаний текст 🙂
Пробачте
Відповідь Читачу: щось у вас там занадто складні схеми коментування. Але ж причепитися до конкурентів на конкурсі – важлива та відповідальна справа!
Однак, зміїна отрута теж може приносити користь, тому врахую всі зауваження при наступному створенні творів.
Дякую.
Лекція на початку – теж копну автора за це, нудно.
Капітан дивний дядько: у нього тут робота, а він бухтить шось про якусь Дейзі, провантажує офіцера чи там коого особистими спогадами, як драсьті.
І оцей фінт типу “вони просили вам не казати, що в них проблеми” – в смислі? Я так розумію, це флот, а не родинний політ, де мамка приховує від дітей головний біль, бо все одно нічим не поможуть. Як це – не казати капітану іншого корабля про таку загрозу?
Ну, і так, вийшло, що це лише динамічна зав’язка більшого твору.
Відповідь Рибі-зеленусі:
Дякую за слушні зауваження. По-суті, вони об’єктивні й дуже корисні!
Щодо бухтіння капітана:
Люди схильні до рефлексії та світлих спогадів. Невже вам ні разу не розповідали історій про свою першу любов, студентські роки тощо? На мою думку, це повинно було розкрити їх доброзичливі стосунки. Однак, враховуючи, что вийшов ефект “як драсьті” я звернула на це увагу і буду підходити до подібних речей більш обмірковано. Дякую.
Щодо “не казати”:
В моїй уяві Дейзі була елітним пілотом, ранг якого дозволяв провертати такі штуки. Однак, я мала б написати в тексті про її наказ нижчому за званням пілоту, а не про прохання щодо приховування інформації. Тоді б питання відпали самі собою. В рамках конкурсу виправити цей промах неможливо, однак, я врахую це в подальшому. Спасибі вам велике за слушну думку.
Щиро дякую за те, що дали такі чудові рекомендації!
Успіхів на конкурсі!
“… Це прозвучить дивно, однак, інша транспортна діада несподівано почала переслідування та цілеспрямоване бомбардування нашого корабля …” Ще один тві р в якому в космофлот набирають імбіцилів по оголошеннях.
У вас надзвичайна ситуація не нормальна поведінка. А ми давате порендимо про рівні телеметрії великого радиусу які, за якимось перляком, виведні на консолі капітана…
Відповідь Спостерігачу:
Щодо імбіцилів:
Дійсно, під час скорочення я необачно вирізала абзац, де описувалося про воєнний переворот в деяких державах на Землі.
Таким чином поведінка поганців дійсно набула ознак олігофренії.
Однак, помилка допущена в зв’язку з технічними причинами.
Дякую.
до George Longly:
У вас глибокий аналіз в коментарях. Круто.
Вже чекаю…
авторе, навіщо Вам мої коменти? IMHO колонізація Меркурія – це абсурд, як і взагалі вся ілюстрована фотошопом космопрограма yahoo людства…
Уявіть, Гагарін приземлився на ПАРАШЮТІ на територію воїнської частини…
==============================
Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:60% із 100%
Попередній бал –6
P.S. магнітні кванти – то супер !!! ще краще монополі із різнобарвними кварками…