Банальний астероїд

Астероїд. Астероїд?! Невже так банально?
Аякже, однин з таких дебелих, кам’яних, з вкрапленнями заліза та мерзлої води, засранців вже нищив життя на колисці людської цивілізації – Землі, практично стерши з її поверхні динозаврів. Потім настала черга людства, більшість представників якого, так само як і древні ящери у свій час, закинувши голови догори просто спостерігали за наближенням розпеченої кулі. Кінець. Але не для всіх. Земля, виснажена численними колоніями паразитів виду homo sapiens і без космічного гостя, доживала останні роки, тому найкращі представники людства: вчені, медики, інженери, освітяни, голови держав, мільярдери та декілька мафіозі з росії, благополучно втекли…перепрошую, успішно вирушили назустріч незвіданим міріадам зір.

Величезні міста, що простягаються на цілі планети, невичерпні джерела енергії, технології міжпросторової телепортації та налагоджений контакт з позаземними цивілізаціями, все це було так яскраво описано на сторінках фантастичних книжок, які з задоволенням читали колоністи у погано освітлених бункерах на найбільш придатній для виживання планеті, до якої у них ледь-ледь вистачило палива.

Всі вже давно забули назву, яку дав цій екзопланеті її першовідкривач. Зараз, природжена людська оригінальність, нарекла її “Земля 2”. Напевно, через схожість? У жодному разі. Технології, освоєні вдома, на третій планеті від Сонця, не змогли доставити рятувальні човники до інших блакитних планет з зеленими лугами, густими лісами та пухнастими зайчиками, чи що там у них. Новий дім виявився значно більшим, що вселяло гордість і створювало підґрунтя для нового штаму патріотизму, але й добряче спекотнішим, що й обумовило копання людством своєрідних захищених нірок з кондиціонерами і захистом від радіації. Так, у форматі ховрашків, колоністи поступово б виїли всі свої запаси і відійшли б у небуття за своїми родичами, що залишились на Землі. Замість надзвичайно розвинутих сірих чоловічків на величних левіафанах-кораблях, людство від вимирання порятували примітивні організми, схожі на водорості, що спокійно мешкали тисячі років у підземних водах Землі 2 і навряд очікували що їх візьмуть за основу раціону двоногі чужинці.

Використовуючи багаті ресурси гігантської планети, перетворюючи водорості на їжу, що візуально нагадували вишукані страви старого світу а на смак залишалась все тими ж водоростями, бувші пасажири рятувальних човників, протягом десятків поколінь, розрослись до розмірів цивілізації на старій Землі. Питання кінечності ресурсів знову стало актуальним і вийшло на перший план. Намагання вирішити його науковим шляхом не давало результатів, чи то через досягнуту межу технологічного розвитку та стопоріння закону Мура, чи через розгортання нових війн за ресурси між нащадками сусідів по рятувальних капсулах.

Зі знищенням домівки людської цивілізації не зникла любов людей до простих відповідей на складні питання. Відповідно, чудово себе почував й популізм. Втомлені безвихіддю від того, що ресурси тануть на очах та локальними боями, на розгортання яких ішло більше запасів, ніж вдалося отримати у разі перемоги, люди знову знайшли собі месію і почали будувати новий аналог комунізму. Пошуком вирішення проблем, звісно, ніхто не займався, зате які ж запальні гасла лунали на кожному кроці. Були й ті, хто бив на сполох і критикував режим, вимагав активних дій замість пропаганди, пропонували почати будівництво нових космічних кораблів для порятунку у далеких світах. Вони їх отримали, та замість польоту до далеких галактик, “рішучі дії” завершились на засланні незгідних на пекельно спекотну поверхню Землі 2.

Криза загострювалась і проблеми стали очевидними навіть для народної влади. Так як інтелігенцію було віроломно знищено, науковий розвиток поволі зрушив з місця. Абсурд? Ні, бо замість тупцяння рівня технологій на місці почалась тотальна деградація.

Щоб хоч трохи пригальмувати голодну смерть людства влада не знайшла нічого кращого, окрім як зробити ставку на промисловість. Заводи та фабрики працювали на максимум, велися безрезультатні пошуки нових басейнів корисних копалин, відсоток водоростей у раціоні все більше замінювався синтетичними продуктами. Паралельно з вищеперерахованим, встановлювались все більш безглузді заборони на все, що забирало час від роботи. Ціною збільшення виробництва на декілька відсотків виявився повний занепад мистецтва, культурної складової життя та остаточне знищення наукового розвитку.

Зароджувались перші іскорки майбутнього багаття революції, яка б могла знову поставити людську цивілізацію на ноги. Та перш ніж воно встигнуло спалахнути, у зоні видимості застарілої апаратури замайорів ще один велетенський астероїд, зустріч з яким, цього разу, людство навряд переживе.