Уряд Сполучених Штатів Кому: Мр. Кінг Від: Меллорі Дата: 20/02/2035 Предмет: Детальний опис щоденника жертви, як головного доказу. Також продубльовано висновок експертизи від 19/02/2035. Знайдений на підлозі кафетерію бази №1-3-5 Федерального проєкту «Марсіаніда» 17/02/2035 щоденник являє собою книжечку середніх розмірів. Обкладинка зроблена зі шкірозамінника сірого кольору, містить сліди зубів у лівому верхньому кутку. Запис на… Читати далі »
Тримісячний процес сповільнення кораблів нарешті завершився. Командор Тай відправив наказ усім бортам вивести екіпаж з гібернації. — Вже й не вірив, що ми колись сюди дістанемося, — важко зітхнув Ритон, головний технік на командному містку. — Вперше на інтергалактичній місії? — посміхнувся командор. — Ні. Але мозок так і не навчився сприймати такі відстані. Кожного… Читати далі »
Незліченний час відділяє нас від наших прогресивних нащадків. Поступ цивілізації не спинити, проте чи сильно цей поступ змінить нас самих? Ким ми будемо, як підкоримо галактики? Як перестрінемо інших розумних, тих що геть інакші? Тих кого вважатимемо ледь не чарівниками. Чи ми, людинки майбутнього, зможемо жити за прогресивними психологічними шаблонами? Чи лишимось вірними своїй людській… Читати далі »
Коли Джордж раптом замовк посеред речення, підніс руки до голови, закотив очі та впав посмикуючись на підлогу, Марта лише зітхнула. Вона й сама не знала, чого в цьому зітханні було більше – полегшення чи розчарування, так цей молодик встиг її дістати за останні хвилини. Першим чином Марта піднесла до очей наручний годинник і запам’ятала час.… Читати далі »
Вони зупинилися, заглибившись у темряву, де не було жодного променю світла. У повній пітьмі, відчуваючи лише на дотик, обережно торкалися, перевіряли, чи всі на місці. Повільно, майже безшумно, допомагали одне одному вмоститися, ретельно обмацуючи все навколо, щоби переконатися, що місце безпечне. Їжа була поруч, саме тому вони вибрали цей притулок. Вона не була ситною, не… Читати далі »
У напівтемряві холодного приміщення запахи пульсували м’якими хвилями, перепліталися, стиралися, щоби потім знову народитися. Вони сплітали мережу відчуттів, невидимих для тих, хто не вмів читати ці сигнали. Струнка́ вперше торкнулася простору запитанням. Її хімічний слід був майже нечутним — тонким, стриманим, трохи тремтливим. Він розчинився в повітрі, торкнувшись оболонки Найменшої, яка була ближчою за всіх.… Читати далі »
— Аналіз цих частин безмежжя не приведе до бажаного результату. Здавалося, що ці слова можуть ще раз пролинути свідомістю, а їхня суть залишиться такою ж віддаленою. Новизна полягала лише у хвилюючому очікуванні невідомого, поки усі інші частини тіла ніби знали відповідь, але, мов у сні, приховували це за певними знаками. Знаки були скрізь, куди могли… Читати далі »
Таксомат зупинився прямо біля входу відносно великої, але нічим не примітної будівлі – скло, бетон, звичайна коробка, яких сотні по місту. Я взяв наплічник з обладнанням і вийшов із авто, яке одразу зачинило дверцята і плавно рушило назад до переповненої вулиці. Скляні двері, стандартний хол із кількома диванчиками світлого кольору і тропічними рослинами розкиданими здавалося… Читати далі »
Може здаватися інакше, але історія ця неймовірно проста, як і більшість історій. Ви побачите в ній космічні кораблі, прибульців, людей, що розсікають хмари літаками. Але все це не має жодного значення, окрім як сюжетно спрямувати вас, читача, до базових емоцій, аби ви просто дочитали історію до кінця та оживили цих персонажів власною уявою. А наприкінці,… Читати далі »
– Хочеш статую із діамантів? – гриміло над горами, – Діамантових я ще не робив! А лише годиною раніше ніщо не віщувало біди. Так, про хребет Бантероя чого тільки не розповідали в барах шахтарського селища, але ж про біди виключно природного походження. То серед ночі монолітна скеля розсиплеться в крихту, засипавши табір геофізичної експедиції, півтори… Читати далі »
… — Прийом… … … Старий Рекс, як чуєте? … Старий Рекс, це Мінмі, прийом! … Розвідкор вийшов з ладу, другий пілот загинув при падінні… … Прийом! Старий Рекс… … Це все формамеросіс! Вони виводять з ладу наші двигуни!… І видіння… … … Я не поранений, але… Дідько!… Старий Рекс… Ігноруйте сигнал про допомогу, спускатися… Читати далі »
Я розплющив очі. Місток був сповнений жовтих спалахів і виття сирени. – Ви в порядку, капітане? – спитав перший помічник Мак’Кой і допоміг мені стати на ноги. – В нормі, лише на мить втратив свідомість, – відповів я і трусонув головою, розганяючи туман. – Капітан, пошкодження кожуха ядра реактора! – доповів ОКП1Преслі. – Скинути плазму!… Читати далі »
Моєю першою чашкою Петрі стала стара пляшечка для годування. Ми повернулися з батьками після відпочинку і я побачив на що перетворилися залишки мого улюбленого соку. Там, у глибинах прозорого пластику, був цілий різноколірний всесвіт. Захопливий і звабливий. Він кликав до себе… Мене одного. Бо мати побачивши пляшку у моїх маленьких ручках, з острахом забрала її… Читати далі »
На станції запала тиша, яку не порушував звичний, а тому вже майже непомітний для вуха, монотонний гул бура, що вгризався алмазними зубами в кору планети. Кожен займався своїми справами, хоча справ на цій богом забутій планетці особливо ніяких і не було. Хімік вкотре перевіряв на атомно-емісійному спектрометрі склад зразків видобутої породи. Лікар вкотре перечитував “Вітри… Читати далі »
Старий Харалампій стояв на березі, вдивляючись в море. Важкі чорні хвилі, налиті нафтою і мазутом, ліниво облизували пісок, залишаючи по собі райдужну плівку. Харалампій чув, що десь далеко є море, яке ще звуть Мертвим. Чи було воно таким насправді — хіба ті, хто живе біля нього, можуть сказати. А от Азовське море стало мертвим понад… Читати далі »
Двоє схилилися над третім. – Це його сюди той припхав, як його? – Ларс знов забув ім’я ще одного жителя їхньої посудини. – Орест. Його звуть Орест… – Лозинський нервово стис вуста. Ну чому іноземцям так складно запам’ятати щось українське? Майже місяць, як ця парочка тут, а Стігсон не може вивчити, як звати їх спасителя.… Читати далі »
Марк натрапив на лавку випадково. Він ходив цією стежкою сотні разів, але ні разу не помічав між стовбурами куце приладдя для сидіння, збитє до купи якимось божевільним лісничим. Іншим разом він би пройшов повз, але сьогодні після чотирьох годин полювання на білку в нього боліли ноги. Марк зморено всівся на вологу мертву деревину, яка ніби… Читати далі »
Нові Горизонти — місце, що розташовано на кордоні світів, а ще, невеличка мегакорпорація. Туди приходять у пошуках себе, інших себе, своїх відображень. Знаходячись на знаннях з усіх моментів часу, вони можуть отримати лише невелику їхню частину, що вже дає змогу їм триматися проти всіх ворогів. Так і зараз. Їх головний учений був викрадений, він не… Читати далі »
“Знаєш, яка різниця між теорією ймовірностей і реальним життям?” – Марта намагалася надати голосу безтурботності, розкладаючи пасьянс на лікарняному столику. – “В теорії ймовірностей монетка, яка п’ять разів випала орлом, має такі ж шанси випасти орлом і вшосте. А в житті…” “А в житті після п’яти орлів точно випаде решка”, – Аліса закотила очі й… Читати далі »
Чи бачили ви колись райдужні хмари? От і я ні. До цього моменту. Я пам’ятаю той день, як учора, хоча навіть вже й не знаю скільки точно минуло часу. Проте чекайте, технічно він і був учора, якщо враховувати, що завтра знову настане сьогодні, або вчора повториться сьогодні. Це часова петля, панове. І з неї немає… Читати далі »