Коментарі

  • Від Оглядатор на Так говорив Ґорс

    Тут і духу немає Шеклі. Але це просто офігенське оповідання!
    Все на місці – мова, герої, діалогі, екшен, фантдоп, інтрига, зміст, філософія – нема до чого причепитися))
    Може забагато філософії до перших кількох абзаців, але то вже дрібниці.
    Просто чудово!

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 10:24 pm
  • Від Волод на Дім-на-хмарі

    Пригода цікава, але важко збагнути, як вона могла відбутись у режимі марення…
    Здається, зазвичай, коли людина випадає з реальності, то її замикають і більше не випускають… Бо марити, і водночас діяти (у складних умовах…) – то якось неймовірно…

    Цікаво було би читати дві паралельні лінії (і не такі як у бійц.клубі Палагнюка), не знаючи, що то одна людина.

    А виконувач бажань якийсь неправильний… Нечесно так… Він бракований? (і тому куплений з під-поли? :))
    Не міг виконати – досить було би показати червоний хрестик і людина шукала би простіші бажання 🙂 Кожен виробник виконувачів мав би це розуміти! 🙂

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 10:11 pm
  • Від марко на Між кавою та морозивом

    шановний авторе, звісно можна дискутувати, що таке фантастика і які її межі. Тільки сенс який? Думаю в кожного у нас якесь уявлення про то є. Ми ж тут чогось зібрались, чи не так. А зима близько, факт. І це – не фантастика.

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 9:47 pm
  • Від Цибуля на Між кавою та морозивом

    Електроскат, ви мислите у вірному ключі. Єдине, поєднання кави і морозива — це все одно фантастика.

    Всього для оповідання було підготовлено більше десятка фантастичних кінцівок. Але якось перезаписав стару версію і файл втратився.

    Кінцівка перша. Світить яскраве липневе сонечко. Герої виходять з кафе і починає йти сніг, що тане на розпеченому асфальті. Десь по радіо про сніговий буран в Москві. Фантастика? Вибачте, любі футбольні фанати, я ненавмисно.

    Кінцівка друга. Герої виходять з кафе, з землі вивергається лава, настає пекельна спека, а за нею вічна зима. Герої в останнє милуються краєвидом і йдуть у бункер. Фантастика? Не ризикну я писати фантастику.

    Кінцівка третя. Те саме, тільки герої милуються краєвидом на фоні спалахів ядерних зарядів. Знову вічна зима.

    Кінцівка четверта. Баланс реальності знову ж таки порушений. І настає повний хаос. Засмагаймо в Арктиці, на лижах по Сахарі. Тільки ну вас у баню писати такі кінцівки.

    Впливати на бали кінцівками в коментарях невдячна справа. То ж просто прояснюю позицію. І прошу, шановні пане та панове. Що таке фантастика? То що взагалі таке фантастика? Які її межі? І які межі умовно реальності?

    ПС. Зима близько.

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 8:50 pm
  • Від марко на Пігулки для...

    цікавий твір, сподобалося. Дійсно, в комплекті із “Люксом…”, єдине, все ж треба фінал трохи розширити, щоб читач посмакував оці фрази із теє. Тобто я б розширив процес згадування (зробив би його власне ПРОЦЕСОМ), це для того щоб огрунтувати назву. Ну і Птиця слушно про жадібність висловивилась, але загалом
    мотивація ГГ співпадає із її поведінкою, адже затягувала агента у кімнату теж по суті ЖАДІБНО. Коротче, яскравий персонаж і пігулки класні. Пігулки для творчості в студію!

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 8:19 pm
  • Від марко на Тяжко бути дроном

    так би назвав ключову ознаку твору – легкість. Вбачаю тут і плюс і мінус. З одного боку, твір не перевантажений усякими технічними штучками, гумор присутній, є якийсь вітчизняний колорит, події розгортаються не якомусь далекому штаті чи планеті, а у нас. З іншого боку в основі легкості дещо прямолінійний гумор ( власне чому сапка? а не вэнік, чи мотоксилка, чи швабра? вона подібна до когось?в чому причина імпринтінгу? ) чому саме така поетична мова закоханих? ) Такі міркування

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 7:38 pm
  • Від Оглядатор на Вірність традиціям

    Досить кумеденько 🙂 Непогано написано (правда депутат вийшов якийсь “занадто наш”, а не американський)) Як на мене трохи перебір з описами інопланетних чудасій, але для гумору нехай буде!
    У чому на мій погляд найбільша проблема оповідання: у мотивації ГГ. Діяв, діяв логічно, згідно з власним характером, а потім – раз! – “конгресмен засумував”, згадяв дитячі комікси – і враз перетворився на “філантропа”. Оце дійсно слібенько 🙁
    Біль органічно було б, якби від продовжував діяти за характером – тобто: “хто більше заплатить за пропозицію того й проголосую!” Та й логіку під це підвести вже не так і важно було: у “філантропів” дешеві технології, тому і більше алмазів їм запропонувати простіше 🙂
    Але загалом оповідання позитивно-саркастичне – це по-шеклівськи! 😉

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 7:31 pm
  • Від марко на Люкс, напівлюкс, стандарт

    написано непогано, так, можливо не досить оригинально із ідеєю, проте реалізація – абсолютно в темі, комерціалізація релігії, подібність до сучасної чи то банківської системи чи чогось іншого, -сприймається читачем гарно (так я думаю), у фіналі закинуто гачок щодо якогось окремого Раю, проте не розкрито. А хотілося б!

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 7:24 pm
  • Від автор на Люкс, напівлюкс, стандарт

    Біоток, раз не вразило, то чого час на комент витрачати?

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 6:27 pm
  • Від Автор на Бограч

    Дякую за відгуки панове-читачі 🙂

    > надто багато галасу
    й метушні навколо якихось
    абсолютних дрібниць. Здавалося
    б, прибульці, які провели тут бозна-скільки часу, мали б знати,
    що можна й не паритися в певних
    ситуаціях, а нервують, наче небо
    падає.

    У житті людей відбуваються такі стрімкі зміни, що існує думка, ніби і їм самим вже важко вдавати людей. 🙂 (наприклад, цікаво описував цю проблему Елвін Тоффлер у статті названій трактатом про майбутнє: “Третя Хвиля”).
    То що вже тоді казати про прибульців!? Думаєте їм легше?

    > Про намети прикольна ідея, але
    про затримку в готуванні бограча щось до мене не дійшло(

    Все просто.
    Потужну передавальну станцію на Землі робити не можна, бо люди панікуватимуть… Отже, спочатку сигнал потрібно передати кудись на сусідню планету і з мінімальною потужністю. А для цього потрібно мінімізувати вплив завад. Тобто – передавати з нічного боку планети, щоби довкола сигналу була зона тиші (Сонце затінене Землею).

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 5:19 pm
  • Від Біоток на Слава-допоможець

    Цікаво було читати, добре написано, але все ж затягнуто. Здається мені, що перебор вийшов із довжиною. та то вже таке…

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 2:23 pm
  • Від Біоток на Пігулки для...

    Написано доброю українською мовою, але всі ті розмови тягнуться довго, наче ніколи не закігчаться. Тобто, затягнута розповідь

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 2:17 pm
  • Від Біоток на Безкінечний сон

    Цікаво й примушує переживати за герої. Як на мене, то все вдалося досить добре у авторки.

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 2:12 pm
  • Від Біоток на Зворотний механізм

    Суміш-іграшка, дитяча забавка у різні такі образи. Експериментальне щось таке, недорозвинене.

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 2:09 pm
  • Від Біоток на Так говорив Ґорс

    Бій у космосі на філософській основі. Цікаво було читати. Дякую!

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 2:04 pm
  • Від Біоток на Як я став реальним

    Штучно зроблено, не переконує. Хоч і з гумором. Але реальність до кінця не вибудувана, лише спроектована натяками. І це применшує цінність оповідання, значно применшує.

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 1:55 pm
  • Від Біоток на Щеплення

    На тему дня нгаписано, але занадто все просто, без вигадки, все й де прямо й прямо на висоту, так би мовити, престолу. Без пригод і перешкод, А так в житті не буває. А тому в таку створену реальність просто не вірится

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 1:54 pm
  • Від Біоток на Приспіть мене знову (12+)

    Враження двоїсте: і смішно, і грішно водночас. Хоча написане й не вражає знахідками. А той так званий Кирило чомусь не викликає бажання погодитися на таке можливе. Бо людина все ж створена й розділена на статі. Втім. фантазувати можна у цьому напрямку скільки завгодно. Інша справа – для чого? Щоб здивувати? Не вдалося, як на мене.

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 1:53 pm
  • Від Біоток на Перший контакт

    Чудово! З вигадкою, з гумором, з відчуттям гармонії . Та тільки от місцями неукранське… «самовладання»…

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 1:52 pm
  • Від Біоток на Останні атланти

    Місцями читати було цікаво, але в цілому – лекція для підготовлених читачів-слухачів. Я – не біолог, а філолог за освітоюб, а тому через специфіку викладу, орієнтованого на підготоволеного читача, не все зрозумів, воно пролетіло аовз мою свідомість. Погано, що тіла в творі так і залишилися тілами, без можливого контакту. Але про це – тільки здогад. А самі діалоги – нудні, не надихають на те. аби самому створити щось таке цікаве й неповторне.

    Перейти до коментаря
    2018/07/10 at 1:51 pm