Коментарі

  • Від Оптимістичний Марвін на Кнопка

    Це дуже хороше оповідання, ще й засноване, наскільки я можу судити, на реальних подіях, десь я читав про експеримент із кнопкою на вулиці, тільки там був прямий заклик до дії.
    Трохи в фіналі аж надто моралізаторства))
    АЛЕ
    при цьому все одно дуже хороша мініатюра.
    Удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 8:14 am
  • Від Автор одного з оповідань на І тур голосування

    пане Зіркохід, дякую за “відсебеньки” – смачно))
    А по суті – ну власне саме це я й мав на увазі.
    І, пані Відьма, я теж вважаю, що якщо вже конкурс має тему, то це слід брати до уваги.

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 8:04 am
  • Від Зіркохід на І тур голосування

    Коменти пишуться передусім для авторів. Читати їх, звісно, треба, але з оглядкою, позаяк то все дикі відсебеньки і замасковані комплекси :-). Краще вже власні коменти писати – ніщо так не звільняє від йаду і жовчі, як добрячий змістовний відгук на творіння ближнього :-). Так що не лінуйтеся, друзі. А то як мінімум двом десяткам авторів реально загрожує інтоксикація негативом :-).

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 10:25 pm
  • Від Афоня на Родина

    А мені от сподобалося! Коротко, дотепно. Звичайно, можна було розкрити тему значно глибше, але то вже дрібниці. Доречі, а чого він перестав з нею розмовляти?
    Щасти вам на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 10:13 pm
  • Від Олексій на Апокаліпсис, який не стався

    Честно кажучи якось не вірится. Тобто кінець світу на те і кінець світу. А світ однією Землею не закінчуєтся. можліво я передивився месників, але не може буди все так просто.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 9:42 pm
  • Від Лісовик на Земля 2.0

    Авторе, в тому то й справа, що враження змішані. Якщо вже братися за складні теми, то з них них треба вижимати все, що можна. А не лишатися в межах банального застарілого постмодернізму. Рухаймо думку далі.
    Успіхів!

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 6:00 pm
  • Від Автор на Земля 2.0

    Лісовик, дякую за коментар, хоч я повністю і не зрозумів, як вам оповідання…

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 5:22 pm
  • Від Автор на Варіації на тему

    Електроскат, Володе, дякую за критичні коментарі!
    -“безстрашно пропускали психа на рідну планету. Поведінка пілота баржі – не піддається комерц.логіці”-
    Тут такеє діло… У психа ж на чолі не написано, що він псих. Може, просто хвора чи знервована людина. Ми ж таких не вистрілюємо начебто. А навіть навпаки. Те саме з рогатими стрижнями. Комерційну ж логіку давайте залишмо арифмометрам, у людей же трапляється те, що зветься високими пориваннями.
    А якщо серйозно, то треба справді натякнути. Натякаю: друзі, поведінка землян і неземлян не просто так живописана.
    А щодо гумору – ну так, у кожному жарті є частка жарту.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 4:48 pm
  • Від Брунатний гоетист на Кнопка

    Якби люди завжди чинили раціонально, поступ був би неможливим. Ризик і не мусить бути завжди розумним. Інколи він мусить просто бути. Було цікаво почитати, дякую і успіхів)

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 4:21 pm
  • Від Електроскат на Шалена розвідка

    “Швидко включай” – вмикай, ну, і далі кілька разів повторюється.
    “— Вірно!” – Правильно.
    Словом, про русизми й коми, що пішли погуляти, вже сказали.

    Приєднаюся до тих, кому лінійно. Як на мене, то жарт зовсім плаский. Хоч ідейка про мале-е-есеньку войовничу расу прибульців прикольна.
    Дійсно, читається на раз-два, відчайдухи милі, але в сухому підсумку якось ні про що. Перепрошую.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 3:57 pm
  • Від Пан Ной на Як я став реальним

    Прекрасно написано! Авторе, ви молодець!

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 3:07 pm
  • Від Пан Ной на Перший контакт

    Мені дуже сподобалось. Дуже все чітко, просто і кумедно. Вболіваю за ваш твір.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 3:05 pm
  • Від Електроскат на Сталагміти пам'яті фенікса

    Дуже старалася вловити сутність, але щось пішло не так. Тобто цінність пам’яті – чудово, але що ще?.. Гарно, звичайно, грає контраст передового супертехнічного світу й емоційно потужний спогадів про наближені до нас часи, про глибоко особисті речі. І момент із донькою Корда ніби увиразнює, що міняються часи, але цінності лишаються, так?.. Але що поза тим, який підсумок? Якщо я правильно зрозуміла ці ідеї, то все одно – вони якось не підкріплені сюжетом, дією, немає ударного фіналу.

    Вірші мені дуже сподобалися. От дуже сподобалися. Просто я не впевнена, що вони доречні в цьому форматі оповідання.

    Загалом стиль подекуди здався перевантаженим перифразами:
    – “У квадрат кам’яного льоху, утвореного старими десятиповерхівками в’їхало авто, схоже на краплю ртуті” – але ж льох веде під землю?..
    – “Прибульці з сучасного світу почали розкладати прилади, які загадково виблискували нікелем” – прибульці з сучасного світ – це герої? Певний час мені здавалося, що тут є ще хтось, раніше не згаданий;
    – “мружились діодами, наповнюючи оселю спокійною електронною музикою, якщо так можна сказати про дивні звуки, які линули звідусіль” – а якщо не можна сказати, то навіщо говорити?..
    – “Почалась робота, кожен копирсався зі своїм електронним напарником” – тобто з приладом?.. Якось трохи вимучено.
    – “за версією одного із них вночі кладовища освітлюється спалахами з могил саме цієї речовини” – могили речовини?.. невдало побудовано речення.

    “Ви чудово володієте мовою такіпона” – але ж тОкіпона.

    Вийшло складне читання, у якому більшість окремих складників – класні, але загальної картини й певного катарсису, якого чекаєш від такого непростого сприймання, не сталося, от що прикро.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 3:01 pm
  • Від Відьма на І тур голосування

    Кожен має свої критерії оцінювання. Для мене важливо, щоб твір відповідав темі конкурсу, і якщо автор пише, що на його думку з таких-то причин це в дусі Шеклі, то я беру до уваги таку відповідь. Але якщо автор прямо каже, що чхати йому на тему, то розумієш, що він і не намагався слідувати умовам конкурсу. Тоді, звісно, я не можу поставити високу оцінку, бо це буде несправедливо по відношеню до тих, хто багато думав над темою і писав спеціально під тему конкурсу, хоча, може також мав в запасі інші фантастичні оповідання. А для когось це, можливо, другорядний критерій.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 2:26 pm
  • Від Лісовик на Земля 2.0

    Таке враження, що тексти з міфологічними алюзіями пишуть під диктуванням. Крок вправо, крок вліво – не потрапиш у рай. В цьому нічого поганого, останній текст, що я прочитав у групі вийшов якраз доречним фінальним акордом. Але душа вимагає рок-н-ролу!

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 2:22 pm
  • Від Лісовик на Зворотний механізм

    Художника кожен може образити, та не кожен встигне вибачитися. Якби герой потрапив у реальність де всі творці можуть самореалізуватися, і де один тиран великий художник, а другий великий поет, то я це зміг би зрозуміти. А так, Авторе, тільки дарма ввели їх в текст, він від цього тільки програв.

    Хай всі зможуть реалізуватися і тоді третя світова нам не буде потрібна.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 2:15 pm
  • Від Електроскат на Маленьке зубчасте коліщатко

    До спостережень над не надто органічними конструкціями:
    – безмовний крик заповнив свідомість – технічно є “безмовний” у словнику, і “заповнив” теж, але разом – ніби дослівний переклад з рос. “безмолвный крик заполнил сознание”. (Ну, і запафосно трохи, але це вже геть про інше);
    – а там глядиш – п’ять років пройшло – теж сприймається як калька з органічно російського “а там глядишь – и…”. П’ять років радше минуло, ніж пройшло;
    – Наче той йолоп намагався покінчити з собою – сумнівно. Вчинити самогубство, накласти на себе руки?
    – знаходячись в чужому тілі – перебуваючи, як на мене;
    – Чомусь будинки здавалися нежилими – слово “жилий” у словнику є, але, що цікаво, всі приклади його вживання – середина 50-х, тобто часи вже досить сильного домінування російської, проникнення в українську кальок з неї. Незаселеними, можливо? Безлюдними. Суто як пропозиція;
    – Не кори мене – теж є в словнику, “корити”, але сприймається як перекладене дослівно, поморфемно. Не свари, не докоряй, якось так.

    Мені здається, це хороший текст про важливі речі, але якось він не зайшов мені суб’єктивно. Я навіть двічі перечитала, щоб точно нічого не пропустити. Технологію не до кінця зрозуміла: виходить,Террі колись уже продавав своє тіло викликаному самому собі (за гроші сина) – чи просто тіло схоже? Якби не ця деталь про схожість, було би менше сумнівів, а то, замість співчувати, я все думала: майбутнє це чи минуле, просто схоже чи те саме, як це все працює? Якщо син теж мертвий, як він оплатив конект цій дитині, самостійно викликавши себе? Мабуть, це не так важливо і я геть не до того чіпляюся, але мене аж закоротило від усіх цих подробиць.
    Ідейний посил і соціальний складник дуже такі правильні, дуже людяний текст. Просто оце головне подано прямолінійно й лежить на поверхні, тому, мабуть, мене й не зачепило. Перепрошую.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 2:15 pm
  • Від Брунатний гоетист на Бограч

    Сподіваюсь, зібуківлянці знайдуться, якщо нами зацікавляться вогони. Дотепно вийшло, успіхів.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 1:59 pm
  • Від Відьма на І тур голосування

    Авторе одного з оповідань, не піддавайтеся впливу коментарів! Трапляються досить влучні зауваження, але мені здається, що не всі коментують, так би мовити, по совісті. І це, власне, не заборонено. У будь-якому разі, я б теж радила орієнтуватись на перше власне враження, а якщо є сумніви, можна перечитати твір ще раз і оцінити за тими критеріями, за якими Ви оцінюєте інші твори. Мені здається, так буде чесно.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 1:57 pm
  • Від Брунатний гоетист на Шалена розвідка

    Дух Шеклі зримо присутній) І, навіть, трохи духу Лема.

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 1:09 pm