Дякую вам, авторе!
Деякі речі це пояснює, проте десь я й зовсім заплуталася. Шкода, що не все це присутнє в тексті й треба здогадуватися або користатися ремарками автора.
Для Птиці. Можу і все інше логічно пояснити. Шкода, що Ви не здогадалися. Отже, про коліщатко і про хлопчика одразу. Життя “звичайної” людини знецінилося, як було сказано, і з кожним роком ставало ще менш цінним. Мільйони “маленьких зубчастих коліщаток” стали непотрібні. Їх викинули, та порожні будинки показують, що суспільство вимирає. Машина позбавилася зайвих частин, але й сама померла. Стів віддав все життя, щоб у часи постійної інфляції хоч трохи грошей накопичити. І заповів орендувати два тіла, одне з яких – дитяче. Той факт, що здають в оренду навіть дитячі тіла теж має натякнути читачеві про зміну стану речей у суспільстві. Він обрав те, що для нього було мрією, і віддав все заради цього. Втім, він не мав вибору. Бо жити йому не було за що.
Якщо Ви ще не читали оповідання, то краще це не читати. Тут для Птиці Сірін.
Шкода, якщо це вийшло незрозуміло. Хоча, мені здається все тут зрозуміло. Питання “навіщо” дут недоречне – саме таке суспільство, яке змушує людей робити отакі вітчайдушні речі, я й описую. Щодо містики та науковості, то я навіть не буду починати полеміку. Я роблю припущення, що, як казали класики фантастики, будь-яка достатньо розвинена технологія виглядає, як магія. Тож мова йшла дійсно про померлих. І я ж писав про те, що Террі в стані смерті був самотнім, а всі відчуття поступово зникали. Де були тіла? Ніде. Це технологія медіум-конекту, тобто підселення душі (свідомості, називайте, як хочете) саме мертвої людини. І так, це питання життя суспільства, яке може оживляти геніїв минулого, або родичів, за рахунок безправних живих. Не буду занадто заглиблюватися, адже мені хочеться, щоб читач сам все це зрозумів і про всі ці аспекти подумав.
Ну і нарешті, як Стів зміг оживити сам себе? Ну це ж елементарно: а що, не можна самому собі листа надіслати? А що, не можна найняти адвокатську контору, яка виконує посмертні розпорядження? Деталізувати вже не стану.
Електроскат, навпаки, дякую за відгук. Це означає, що я все ж у реальному світі, а не цифровій реальності. Загравання з аудиторією не було на меті. Навпаки, я б переймався, що всі поціновувачі почнуть волати, що твір занадто прямолінійним. Твір почався з думки “а що сам Шеклі написав би на власний конкурс”?… То ж цей твір просто мав бути написаний. Хай би яка невдячна справа це не була.
Як на мене, дуже передбачувана, бо я собі не уявляю, як треба знудитися від життя, щоб заради вражень пити те, в чому плаває змія)) Вареники й вино однозначно кращі))
Дякую всім за відгуки! Дуже цікаво було їх читати.
Знаєте, мене завжди критикували на різних конкурсах за те, що мої твори надто “моралізаторські та ідейні”, що в сучасній літературі робити якісь висновки наприкінці чи “вкладати якийсь вищий задум” це моветон.
Цікаво, що думка читачів тут не збіглась з тими відгуками професіоналів, які я раніше отримувала.
Дякую, шановний Електроскате… Не можу з Вами не погодитися. У стосунках цієї пари все передбачувано, бо він – чоловік, вона – жінка… Гарні, талановиті представники двох найсимпатичнишіх, як на мене, народів на Землі. Але ж добре, що зоряний інспектор обрав для гастротуру саме ці народи, саме цей напій, і саме цю страву, хіба ні? Адже міг обрати, скажімо, щі та водку китайську, настояну на змії? Але ні – обрав найкраще з найкращого! І чи така вже передбучавана і лінійна тут перемога добра? Адже хтось ту гидоту п’є і їсть…
Сподобалася гра слів у перших чотирьох абзацах, а далі щось пішло не так. Від усієї ситуації з космічними гобітами, м’яко кажучи, неоднозначні враження: як наче буфонада раптово перетворюється на психологічну драму, а потім узагалі різко міняє тему на таку, що ніяк не була пов’язана із зав’язкою.
Смішна й добра штука, візуально насичена, написана багатющою мовою. Задоволення від процесу читання безперечне. Тільки фінал дуже вже передбачуваний і лінійний, без жодного подвійного дна. Те, що герої вподобають один одного, було ясно ще від першої згадки, що Сандро неодружений. І те, що все в них буде класно, бізнес і не тільки, – із самого тону оповіді тону зрозуміло. Тобто ми від початку прямували до чогось світлого й доброго – і оп, прийшли. У житті це ніби суперкласно. А в літературі якось так собі. По-різному може сприйматися.
От, дідько! Перерив простори інтернету, але так і не знайшово того, що хотів… Про що це я? Ага! Колись давно, ще в якомусь, радянського випуску, збірнику фантастики читав схожу історію. Тільки там Архангели на палаючих колісницях спустились з небес, а не вершники і люди також кудись зникли(в тій історії, на відміну від даної, не пояснювалось куди). Так от, ваша історія нагадала мені те захоплення, коли я тільки знайомився із фантастикою. І не зважаючи на більш фентезійну рису оповіді, я отримав задоволення. Щиро дякую!
Мабуть, я буду в ролі тієї незадоволеної меншості, якій вічно щось не так(
Зовсім не сподобалося, от жодної струни не зачепило. Такий сюжет здався відвертим і прямолінійним заграванням з читачами й поціновувачами творчості Шеклі, а не своєрідним і цікавим підходом до завдання. Чимось таким очевидним, що аж трохи незручно: хотіли дух – маєте дослівно дух.
Інші зауваження до тексту, які спали й мені на думку під час читання, висловив Зіркохід.
Перепрошую, що я якось так не до гурту(
А мені дуже сподобалося По-перше, чимось нагадує книги Зотова про апокаліпсис, які мені дуже зайшли. По-друге, цікаво показане те, що не завжди люди роблять саме те що хочуть, зазвичай їх зобов’язуть обставини, внутрішні або зовнішні, а для себе, для душі, не залишається ні часу, ні можливостей, а врешті-решт, і бажання. Тут дуже це відчувається, як на мене.
Удачі на конкурсі!
Щиро дякую коментаторам за фахове читання. Цікаво, що мені, як авторові, теж важко було писати першу, “пояснювальну”, частину, а, починаючи з дівчини, пішло легко й невимушено. Щодо кінцівки – взагалі, там передостанні фрази мали собою являти отой славозвісний шекліанський виверт – мовляв, виявляється, герой весь час переживав, щоб гроші з турбюро повернути за невиконані умови туру… А не вийшло. І ще одін “виверт” – він попри це щасливий, бо знайшов на Землі чистий промінь, що з ним колінеарний… чи конгруентний… от, правильно пильні читачі помітили, що з технічним антуражем у автора проблеми
Нічого нового до коментарів попередніх читачів додати не можу, приблизно ті самі враження щодо передбачуваності тексту й “говорильні” в його середині.
От хіба що хотілося б відзначити образ начальника – дуже рельєфний товариш. З таких, які будуть морально тиснути й бризкати слиною навіть на робота, аби самоствердитися.
Якщо я правильно зрозуміла, то оповідання, яке надихнуло автора – “З цибулі в моркву”?.. Щоб знайти аналогії, крім їжі як метафори (випадкової метафори), довелося, чесно кажучи, добряче потягти сову на глобус. Дівчина і так грубіянка, хлопець і так настира. Шеклі сам, у самому тексті, іронізує з приводу випадковості харчової метафори, тому вона сприймається як належне, а тут, чесно кажучи, незрозуміло, хто з них кава, хто морозиво і чого. Морозиво – це як маленькі ніжні цибульки, а кава – як агресивна оранжева морква. Перший і другий епізод на це натякають – спочатку жорсткий кавовий підкат, тоді морозивна ніяковість? І тільки поєднання дає ідеальний результат і справжнє кохання? Не можу сказати, що мені подобається вся ця невизначеність і “підтягнутість” образів до ідеї.
Щодо фантастики в мене приблизно ті самі гіпотези, що в Людини в капелюсі, приєднуюся до прохання розтлумачити.
Від Птиця Сірін на Безкінечний сон
Перейти до коментаря2018/07/09 at 10:23 pm
Від Автор на Безкінечний сон
Перейти до коментаря2018/07/09 at 10:14 pm
Від Птиця Сірін на Маленьке зубчасте коліщатко
Перейти до коментаря2018/07/09 at 9:35 pm
Від Автор на Маленьке зубчасте коліщатко
Перейти до коментаря2018/07/09 at 9:24 pm
Від Автор на Маленьке зубчасте коліщатко
Перейти до коментаря2018/07/09 at 9:15 pm
Від Автор на Перша тисяча років
Перейти до коментаря2018/07/09 at 8:48 pm
Від автор на Зірковий Мішлен
Перейти до коментаря2018/07/09 at 8:18 pm
Від Електроскат на Зірковий Мішлен
Перейти до коментаря2018/07/09 at 5:24 pm
Від Автор на Тяжко бути дроном
Перейти до коментаря2018/07/09 at 4:26 pm
Від автор на Зірковий Мішлен
Перейти до коментаря2018/07/09 at 3:55 pm
Від Електроскат на Прибульці і тубільці
Перейти до коментаря2018/07/09 at 3:38 pm
Від Електроскат на Зірковий Мішлен
Перейти до коментаря2018/07/09 at 2:07 pm
Від Вусатий, як Сом на Апокаліпсис, який не стався
Перейти до коментаря2018/07/09 at 2:01 pm
Від Електроскат на Перша тисяча років
Перейти до коментаря2018/07/09 at 2:01 pm
Від murrrchik на Апокаліпсис, який не стався
Перейти до коментаря2018/07/09 at 12:22 pm
Від Птиця Сірін на Безкінечний сон
Перейти до коментаря2018/07/09 at 11:44 am
Від автор на Карчик
Перейти до коментаря2018/07/09 at 10:38 am
Від Автор на Вірність традиціям
Перейти до коментаря2018/07/09 at 9:45 am
Від Електроскат на Тато
Перейти до коментаря2018/07/09 at 9:01 am
Від Електроскат на Між кавою та морозивом
Перейти до коментаря2018/07/09 at 8:53 am