Коментарі

  • Від Птиця Сірін на Рибний день

    Ні, пасхалка – це якась дрібниця, яку залишають задля приколу. Як, наприклад, поява Хічкока в епізоді. А тут камінчик – головне джерело фант. припущення.

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 4:35 pm
  • Від Електроскат на Кнопка

    Цікаве обговорення під текстом, із задоволенням прочитала, у кого які міркування щодо ризику)

    Безпосередньо про текст говорити складно, бо він у мене прочитався як три різні уривки довкола теми. У першій частині нема й натяку на суспільство андроїдів чи те, що герой повернувся з якоїсь просто неможливої експедиції. Ну не вважати ж натяком на андроїдів цю фразу: “Звідки вона взялася на цій забутій планеті, яка виробляє кільку, що ніхто не їсть? ” Хтозна, може, мешканці просто виробляють несмачну кільку, то й попиту нема.
    У другій частині ми разом з героєм дізнаємося про масове перенесення (він, виявляється, про андроїдів уже знає, але його то не бентежить, тож читачеві він не сказав). Це РАПТОВО, от правда. І, оскільки не було натяків і передумов, а тема червоної кнопки ніби відходить на другий план, не можу сказати, що це та раптовість, яка йде в плюс.
    У третій частині фокус з масового перенесення свідомості й останнього з людей зненацька переноситься на тему ризику й ніби “закільцьовується” на першій частині з червоною кнопкою. І тут ми повертаємося до того, хто і як бачить ризик. Як на мене, полетіти в небезпечну експедицію до далеких зірок – це виправданий ризик, адже є висока мета – пізнання, розширення меж. А натиснути на червону кнопку, бо цікаво, – це, перепрошую, просто дурість. Ні мети, ні підстав, до того ж – найогидніше – ризик не лише для тебе особисто, але й потенційно для всіх навколо. А раптом би справді планета вибухнула? Тому, може, експеримент і цікавий, але не віриться, що цей діяч доведе андроїдів до чогось хорошого. Ризикувати один раз з десяти – це дуже розпливчасто, але, з характером героя, дивно, що він ще таку м’яку умову висунув.
    Словом, не те щоб зовсім нецікаво, але здалося непереконливим логічно і в плані композиції штучно зшитим з різних за кольором-розміром-текстурою шматочків. Якось так.

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 2:31 pm
  • Від Автор на Рибний день

    Птиця Сірін,
    та як же не хвилюватися, коли пропонують конструктивний діалог))

    Ну, скажімо так, камінчик – це пасхалка, але зовсім не на Шеклі, а на масову й дуже масову культуру. ^__^ Якщо поза пасхалкою, то це як із золотою рибкою – елемент рандомного “пощастило”)

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 2:12 pm
  • Від автор на Пігулки для...

    Волод, насправді, щодня ми здобуває та втрачаємо безліч спогадів. Є короткотривала та довготривала пам’ять, механізми обох досконало поки що не вивчені, ось у цьому якраз і полягає фантастичний допуск, що пам’ять можна формувати без досвіду. А якщо припустити, що обсяги пам’яті людського мозку є обмеженими, то виходить, що для нових спогадів взяти потрібне місце можна отримати лише шляхом стирання старих, несуттєвих.
    У розповіді компанія проводить обстеження кожного клієнта, надає чіткі інструкції і чесно попереджає про негативні наслідки, тож у даному конкретному випадку позов до суду нічого не дасть.
    І якби я хотів додати трагізм у, то головна героїня накинулася б на своїх рідних з кухонним ножем, повбивала їх і лише тоді викликала поліцію, щоб приїхали забрати трупи злодіїв, які увірвалися до неї додому.

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 2:11 pm
  • Від Птиця Сірін на Рибний день

    Та все добре, не хвилюйтеся.
    І все ж таки – звідки взявся камінчик? 😉

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 2:09 pm
  • Від Слава на Перший контакт

    Друзі, це ж конкурс оповідань на пошану пана Шеклі. Але чим далі, тим більш в мене складається враження, що невже загал прочитав лише одне-два його оповідання? Щодо цього конкурсного оповідання, то дуже гарно обіграно “Геть паразитів!” Шеклі. Я до самого кінця боявся, щоб все ж таки у Войтека не прийняли заявку. І полегшено зітхнув, коли капітан нарешті порвав її на маленькі клаптики. Авторе, удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 1:57 pm
  • Від Електроскат на Пом'якшуючі обставини

    Мені загалом сподобалося, проте відчуття дисбалансу між частинами лишилося. ДІйсно, перший епізод, загибель, розписаний настільки детально, що одразу розумієш: воно не просто так. І справді. Далі розгорнута розмова з таким типовим слизьким корпоративним юристом, з якої ми, в принципі, дізнаємося досить повну інформацію, складаємо уявлення про цей несправедливий і ворожий світ. І тому фінал, після такого-то пояснення, виглядає дещо куцо й передбачувано. Але вмотивовано й логічно, само собою.

    Загалом усі лінії підв’язані, проблематика актуальна, найбільше мені сподобався епізодичний тато Керрін зі своїм магазином-на-дивані, колоритний дурень. Тож враження радше позитивні.

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 1:52 pm
  • Від Автор на Рибний день

    Птиця Сірін,
    дякую за розгорнутий відгук.
    Можливо, дійсно вистачило б одного повороту, а не двох. Просто мені хотілося розкидати по тексту натяки, що Женя дуже нетиповий хлопець, що він “досліджує людей”, зокрема свою дружину, і поводиться, ніби за підручником (ну, і трохи в підтексті, що для звичайної жінки ввічливий і уважний чоловік – іншопланетянин). Щоб це був поворот раз. А знуджена Маша хоче чогось незвичайного – і золота рибка виконує її бажання. Йой. Мені здалося бешкетним накласти удаваний день байбака на справжній, який ніхто не помічає, бо грає свою роль. І такий поворот має злякати навіть не-людину, яка думає, що всім керує в житті, зокрема “фантастикою”.
    Якщо перемудрила, то що ти зробиш, моя провина, буду жорсткіше відсікати зайве надалі)

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 1:45 pm
  • Від Електроскат на Бограч

    Милий і добрий текст, який вселяє надію, що ми не найкінченіші істоти у всесвіті, якщо хтось у нас ще вірить, навіть провівши стільки часу поруч. Сподобалися міркування про те, що землянам, а саме українцям, потрібно страждати й нарікати на кого-небудь, бо інакше жити не в кайф. Про 9-1-1 теж прикольно. От ніби і про стражання, і про виконроба й 9 начальників – це такі бородаті жартики, але вони вони приємно вписані в текст.
    Але назагал якось не дуже зайшло. За суб’єктивними враженням, занадто грайливо, як та Вода на початку (загалом не дуже зрозуміло лишилося, навіщо було робити і її фокальним персонажем), надто багато галасу й метушні навколо якихось абсолютних дрібниць. Здавалося б, прибульці, які провели тут бозна-скільки часу, мали б знати, що можна й не паритися в певних ситуаціях, а нервують, наче небо падає.
    Про намети прикольна ідея, але про затримку в готуванні бограча щось до мене не дійшло(

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 1:35 pm
  • Від Птиця Сірін на Живий відгук

    Загалом цікаво, тільки мені особисто бракувало деякої людяності подій. Бо все відбувається в віртуальному вимірі, й коли читаєш, розумієш, що ці герої ніколи не вийдуть у реальний світ. Їх трохи шкода, але вони залишаються десь поза межами справжнього життя й тому не викликають повною мірою співчуття.
    Бажаю удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 12:23 pm
  • Від Птиця Сірін на Рибний день

    Той випадок, коли фантастика зайва. По-перше, сподобалася мова. По-друге, неочікуваний і при цьому доречний фінальний виверт. Ось коли Женя зізнається, що про камінчик не знав, виникає перше питання – як це вбудувати в сюжет. Трохи провисає, але не принципово. Зате зовсім можна прибрати останні рядки. Бо вони трощать усю конструкцію вигаданого автором світу.
    Маю на увазі цей абзац:
    “А тоді «ріжки» на Жениному лобі «розгорнулися» в тонкі довгі відростки, схожі на металеві антени і, на Машин жах, схвильовано заворушилися.
    – Маш, – мовив Женя хрипко й налякано. – Це не моя робота.
    Маша нарешті закричала.
    Уночі знову була гроза”

    Удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 12:09 pm
  • Від Людина в капелюсі на Тато

    А мені нагадало цілком реального мого знайомого. У нього теж є звичка домовлятися про зустріч о такій-то хвилині стільки-то секунд:) Імовірно, автор веде до того, що людяність — це взагалі не зовсім про емоції. Те, що в кілька митей до катастрофи Роман не прорахував, якої моральної шкоди заподіє синові у випадку загибелі, як раз і робить його людиною.

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 12:07 pm
  • Від Людина в капелюсі на Побажання

    Дуже симпатично й інтелігентно, гарне побутописання. Трохи вдалося відчути на смак чуже, магічно-реальне минуле, хай і вигадане. Дякую, авторе!

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 11:55 am
  • Від Marina на І тур голосування

    А мені цього разу було важко оцінювати, з 20 сподобалось 6. І вони всі непогані, заслуговують на оцінку 8-6.

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 10:06 am
  • Від ще один з авторів на І тур голосування

    Оповідань багато – прочитаєш всі, і вони складаються в одне довгеньке таке оповідання. І важко пригадати з назви, яке з них було яке. То я собі роблю таку табличку. Цього разу в ній 5 стовпчиків, умовно “Новизна”, “Добро”, “Шеклі”, “Гумор” і “Мова”. І ставлю оцінки за цими критеріями 0, 1, 2. Плюсую, отримую оцінки від 0 до 10. Звісно, ті, що біля заповітної десятки, перечитаю ще кілька разів, додати можу бали в якомусь стовпчику, чи поза стовпчиком, і роблю приміточку умовну, за що. Тоді простіше буде виставити кінцеві оцінки. Це просто в плані обміну досвідом, не починайте одразу лаятися 🙂

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 9:01 am
  • Від Оптимістичний Марвін на Карчик

    Ну мелодрама, ну трохи переобтяжено деталями пташино-інопланетного буття на Землі, але ж цікаво. А кінцівка емоційна і тепла. Нелогічна, але така добра.
    Гарне оповідання.
    Удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 8:17 am
  • Від Оптимістичний Марвін на Кнопка

    Це дуже хороше оповідання, ще й засноване, наскільки я можу судити, на реальних подіях, десь я читав про експеримент із кнопкою на вулиці, тільки там був прямий заклик до дії.
    Трохи в фіналі аж надто моралізаторства))
    АЛЕ
    при цьому все одно дуже хороша мініатюра.
    Удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 8:14 am
  • Від Автор одного з оповідань на І тур голосування

    пане Зіркохід, дякую за “відсебеньки” – смачно))
    А по суті – ну власне саме це я й мав на увазі.
    І, пані Відьма, я теж вважаю, що якщо вже конкурс має тему, то це слід брати до уваги.

    Перейти до коментаря
    2018/07/08 at 8:04 am
  • Від Зіркохід на І тур голосування

    Коменти пишуться передусім для авторів. Читати їх, звісно, треба, але з оглядкою, позаяк то все дикі відсебеньки і замасковані комплекси :-). Краще вже власні коменти писати – ніщо так не звільняє від йаду і жовчі, як добрячий змістовний відгук на творіння ближнього :-). Так що не лінуйтеся, друзі. А то як мінімум двом десяткам авторів реально загрожує інтоксикація негативом :-).

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 10:25 pm
  • Від Афоня на Родина

    А мені от сподобалося! Коротко, дотепно. Звичайно, можна було розкрити тему значно глибше, але то вже дрібниці. Доречі, а чого він перестав з нею розмовляти?
    Щасти вам на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2018/07/07 at 10:13 pm