Ні, пасхалка – це якась дрібниця, яку залишають задля приколу. Як, наприклад, поява Хічкока в епізоді. А тут камінчик – головне джерело фант. припущення.
Цікаве обговорення під текстом, із задоволенням прочитала, у кого які міркування щодо ризику)
Безпосередньо про текст говорити складно, бо він у мене прочитався як три різні уривки довкола теми. У першій частині нема й натяку на суспільство андроїдів чи те, що герой повернувся з якоїсь просто неможливої експедиції. Ну не вважати ж натяком на андроїдів цю фразу: “Звідки вона взялася на цій забутій планеті, яка виробляє кільку, що ніхто не їсть? ” Хтозна, може, мешканці просто виробляють несмачну кільку, то й попиту нема.
У другій частині ми разом з героєм дізнаємося про масове перенесення (він, виявляється, про андроїдів уже знає, але його то не бентежить, тож читачеві він не сказав). Це РАПТОВО, от правда. І, оскільки не було натяків і передумов, а тема червоної кнопки ніби відходить на другий план, не можу сказати, що це та раптовість, яка йде в плюс.
У третій частині фокус з масового перенесення свідомості й останнього з людей зненацька переноситься на тему ризику й ніби “закільцьовується” на першій частині з червоною кнопкою. І тут ми повертаємося до того, хто і як бачить ризик. Як на мене, полетіти в небезпечну експедицію до далеких зірок – це виправданий ризик, адже є висока мета – пізнання, розширення меж. А натиснути на червону кнопку, бо цікаво, – це, перепрошую, просто дурість. Ні мети, ні підстав, до того ж – найогидніше – ризик не лише для тебе особисто, але й потенційно для всіх навколо. А раптом би справді планета вибухнула? Тому, може, експеримент і цікавий, але не віриться, що цей діяч доведе андроїдів до чогось хорошого. Ризикувати один раз з десяти – це дуже розпливчасто, але, з характером героя, дивно, що він ще таку м’яку умову висунув.
Словом, не те щоб зовсім нецікаво, але здалося непереконливим логічно і в плані композиції штучно зшитим з різних за кольором-розміром-текстурою шматочків. Якось так.
Птиця Сірін,
та як же не хвилюватися, коли пропонують конструктивний діалог))
Ну, скажімо так, камінчик – це пасхалка, але зовсім не на Шеклі, а на масову й дуже масову культуру. ^__^ Якщо поза пасхалкою, то це як із золотою рибкою – елемент рандомного “пощастило”)
Волод, насправді, щодня ми здобуває та втрачаємо безліч спогадів. Є короткотривала та довготривала пам’ять, механізми обох досконало поки що не вивчені, ось у цьому якраз і полягає фантастичний допуск, що пам’ять можна формувати без досвіду. А якщо припустити, що обсяги пам’яті людського мозку є обмеженими, то виходить, що для нових спогадів взяти потрібне місце можна отримати лише шляхом стирання старих, несуттєвих.
У розповіді компанія проводить обстеження кожного клієнта, надає чіткі інструкції і чесно попереджає про негативні наслідки, тож у даному конкретному випадку позов до суду нічого не дасть.
І якби я хотів додати трагізм у, то головна героїня накинулася б на своїх рідних з кухонним ножем, повбивала їх і лише тоді викликала поліцію, щоб приїхали забрати трупи злодіїв, які увірвалися до неї додому.
Друзі, це ж конкурс оповідань на пошану пана Шеклі. Але чим далі, тим більш в мене складається враження, що невже загал прочитав лише одне-два його оповідання? Щодо цього конкурсного оповідання, то дуже гарно обіграно “Геть паразитів!” Шеклі. Я до самого кінця боявся, щоб все ж таки у Войтека не прийняли заявку. І полегшено зітхнув, коли капітан нарешті порвав її на маленькі клаптики. Авторе, удачі на конкурсі!
Мені загалом сподобалося, проте відчуття дисбалансу між частинами лишилося. ДІйсно, перший епізод, загибель, розписаний настільки детально, що одразу розумієш: воно не просто так. І справді. Далі розгорнута розмова з таким типовим слизьким корпоративним юристом, з якої ми, в принципі, дізнаємося досить повну інформацію, складаємо уявлення про цей несправедливий і ворожий світ. І тому фінал, після такого-то пояснення, виглядає дещо куцо й передбачувано. Але вмотивовано й логічно, само собою.
Загалом усі лінії підв’язані, проблематика актуальна, найбільше мені сподобався епізодичний тато Керрін зі своїм магазином-на-дивані, колоритний дурень. Тож враження радше позитивні.
Птиця Сірін,
дякую за розгорнутий відгук.
Можливо, дійсно вистачило б одного повороту, а не двох. Просто мені хотілося розкидати по тексту натяки, що Женя дуже нетиповий хлопець, що він “досліджує людей”, зокрема свою дружину, і поводиться, ніби за підручником (ну, і трохи в підтексті, що для звичайної жінки ввічливий і уважний чоловік – іншопланетянин). Щоб це був поворот раз. А знуджена Маша хоче чогось незвичайного – і золота рибка виконує її бажання. Йой. Мені здалося бешкетним накласти удаваний день байбака на справжній, який ніхто не помічає, бо грає свою роль. І такий поворот має злякати навіть не-людину, яка думає, що всім керує в житті, зокрема “фантастикою”.
Якщо перемудрила, то що ти зробиш, моя провина, буду жорсткіше відсікати зайве надалі)
Милий і добрий текст, який вселяє надію, що ми не найкінченіші істоти у всесвіті, якщо хтось у нас ще вірить, навіть провівши стільки часу поруч. Сподобалися міркування про те, що землянам, а саме українцям, потрібно страждати й нарікати на кого-небудь, бо інакше жити не в кайф. Про 9-1-1 теж прикольно. От ніби і про стражання, і про виконроба й 9 начальників – це такі бородаті жартики, але вони вони приємно вписані в текст.
Але назагал якось не дуже зайшло. За суб’єктивними враженням, занадто грайливо, як та Вода на початку (загалом не дуже зрозуміло лишилося, навіщо було робити і її фокальним персонажем), надто багато галасу й метушні навколо якихось абсолютних дрібниць. Здавалося б, прибульці, які провели тут бозна-скільки часу, мали б знати, що можна й не паритися в певних ситуаціях, а нервують, наче небо падає.
Про намети прикольна ідея, але про затримку в готуванні бограча щось до мене не дійшло(
Загалом цікаво, тільки мені особисто бракувало деякої людяності подій. Бо все відбувається в віртуальному вимірі, й коли читаєш, розумієш, що ці герої ніколи не вийдуть у реальний світ. Їх трохи шкода, але вони залишаються десь поза межами справжнього життя й тому не викликають повною мірою співчуття.
Бажаю удачі на конкурсі!
Той випадок, коли фантастика зайва. По-перше, сподобалася мова. По-друге, неочікуваний і при цьому доречний фінальний виверт. Ось коли Женя зізнається, що про камінчик не знав, виникає перше питання – як це вбудувати в сюжет. Трохи провисає, але не принципово. Зате зовсім можна прибрати останні рядки. Бо вони трощать усю конструкцію вигаданого автором світу.
Маю на увазі цей абзац:
“А тоді «ріжки» на Жениному лобі «розгорнулися» в тонкі довгі відростки, схожі на металеві антени і, на Машин жах, схвильовано заворушилися.
– Маш, – мовив Женя хрипко й налякано. – Це не моя робота.
Маша нарешті закричала.
Уночі знову була гроза”
А мені нагадало цілком реального мого знайомого. У нього теж є звичка домовлятися про зустріч о такій-то хвилині стільки-то секунд:) Імовірно, автор веде до того, що людяність — це взагалі не зовсім про емоції. Те, що в кілька митей до катастрофи Роман не прорахував, якої моральної шкоди заподіє синові у випадку загибелі, як раз і робить його людиною.
Оповідань багато – прочитаєш всі, і вони складаються в одне довгеньке таке оповідання. І важко пригадати з назви, яке з них було яке. То я собі роблю таку табличку. Цього разу в ній 5 стовпчиків, умовно “Новизна”, “Добро”, “Шеклі”, “Гумор” і “Мова”. І ставлю оцінки за цими критеріями 0, 1, 2. Плюсую, отримую оцінки від 0 до 10. Звісно, ті, що біля заповітної десятки, перечитаю ще кілька разів, додати можу бали в якомусь стовпчику, чи поза стовпчиком, і роблю приміточку умовну, за що. Тоді простіше буде виставити кінцеві оцінки. Це просто в плані обміну досвідом, не починайте одразу лаятися
Ну мелодрама, ну трохи переобтяжено деталями пташино-інопланетного буття на Землі, але ж цікаво. А кінцівка емоційна і тепла. Нелогічна, але така добра.
Гарне оповідання.
Удачі на конкурсі!
Це дуже хороше оповідання, ще й засноване, наскільки я можу судити, на реальних подіях, десь я читав про експеримент із кнопкою на вулиці, тільки там був прямий заклик до дії.
Трохи в фіналі аж надто моралізаторства))
АЛЕ
при цьому все одно дуже хороша мініатюра.
Удачі на конкурсі!
пане Зіркохід, дякую за “відсебеньки” – смачно))
А по суті – ну власне саме це я й мав на увазі.
І, пані Відьма, я теж вважаю, що якщо вже конкурс має тему, то це слід брати до уваги.
Коменти пишуться передусім для авторів. Читати їх, звісно, треба, але з оглядкою, позаяк то все дикі відсебеньки і замасковані комплекси :-). Краще вже власні коменти писати – ніщо так не звільняє від йаду і жовчі, як добрячий змістовний відгук на творіння ближнього :-). Так що не лінуйтеся, друзі. А то як мінімум двом десяткам авторів реально загрожує інтоксикація негативом :-).
А мені от сподобалося! Коротко, дотепно. Звичайно, можна було розкрити тему значно глибше, але то вже дрібниці. Доречі, а чого він перестав з нею розмовляти?
Щасти вам на конкурсі!
Від Птиця Сірін на Рибний день
Перейти до коментаря2018/07/08 at 4:35 pm
Від Електроскат на Кнопка
Перейти до коментаря2018/07/08 at 2:31 pm
Від Автор на Рибний день
Перейти до коментаря2018/07/08 at 2:12 pm
Від автор на Пігулки для...
Перейти до коментаря2018/07/08 at 2:11 pm
Від Птиця Сірін на Рибний день
Перейти до коментаря2018/07/08 at 2:09 pm
Від Слава на Перший контакт
Перейти до коментаря2018/07/08 at 1:57 pm
Від Електроскат на Пом'якшуючі обставини
Перейти до коментаря2018/07/08 at 1:52 pm
Від Автор на Рибний день
Перейти до коментаря2018/07/08 at 1:45 pm
Від Електроскат на Бограч
Перейти до коментаря2018/07/08 at 1:35 pm
Від Птиця Сірін на Живий відгук
Перейти до коментаря2018/07/08 at 12:23 pm
Від Птиця Сірін на Рибний день
Перейти до коментаря2018/07/08 at 12:09 pm
Від Людина в капелюсі на Тато
Перейти до коментаря2018/07/08 at 12:07 pm
Від Людина в капелюсі на Побажання
Перейти до коментаря2018/07/08 at 11:55 am
Від Marina на І тур голосування
Перейти до коментаря2018/07/08 at 10:06 am
Від ще один з авторів на І тур голосування
Перейти до коментаря2018/07/08 at 9:01 am
Від Оптимістичний Марвін на Карчик
Перейти до коментаря2018/07/08 at 8:17 am
Від Оптимістичний Марвін на Кнопка
Перейти до коментаря2018/07/08 at 8:14 am
Від Автор одного з оповідань на І тур голосування
Перейти до коментаря2018/07/08 at 8:04 am
Від Зіркохід на І тур голосування
Перейти до коментаря2018/07/07 at 10:25 pm
Від Афоня на Родина
Перейти до коментаря2018/07/07 at 10:13 pm