Коментарі

Лісовик, дякую за коментар, хоч я повністю і не зрозумів, як вам оповідання…

Електроскат, Володе, дякую за критичні коментарі!
-“безстрашно пропускали психа на рідну планету. Поведінка пілота баржі – не піддається комерц.логіці”-
Тут такеє діло… У психа ж на чолі не написано, що він псих. Може, просто хвора чи знервована людина. Ми ж таких не вистрілюємо начебто. А навіть навпаки. Те саме з рогатими стрижнями. Комерційну ж логіку давайте залишмо арифмометрам, у людей же трапляється те, що зветься високими пориваннями.
А якщо серйозно, то треба справді натякнути. Натякаю: друзі, поведінка землян і неземлян не просто так живописана.
А щодо гумору – ну так, у кожному жарті є частка жарту.

Якби люди завжди чинили раціонально, поступ був би неможливим. Ризик і не мусить бути завжди розумним. Інколи він мусить просто бути. Було цікаво почитати, дякую і успіхів)

“Швидко включай” – вмикай, ну, і далі кілька разів повторюється.
“— Вірно!” – Правильно.
Словом, про русизми й коми, що пішли погуляти, вже сказали.

Приєднаюся до тих, кому лінійно. Як на мене, то жарт зовсім плаский. Хоч ідейка про мале-е-есеньку войовничу расу прибульців прикольна.
Дійсно, читається на раз-два, відчайдухи милі, але в сухому підсумку якось ні про що. Перепрошую.

Прекрасно написано! Авторе, ви молодець!

Мені дуже сподобалось. Дуже все чітко, просто і кумедно. Вболіваю за ваш твір.

Дуже старалася вловити сутність, але щось пішло не так. Тобто цінність пам’яті – чудово, але що ще?.. Гарно, звичайно, грає контраст передового супертехнічного світу й емоційно потужний спогадів про наближені до нас часи, про глибоко особисті речі. І момент із донькою Корда ніби увиразнює, що міняються часи, але цінності лишаються, так?.. Але що поза тим, який підсумок? Якщо я правильно зрозуміла ці ідеї, то все одно – вони якось не підкріплені сюжетом, дією, немає ударного фіналу.

Вірші мені дуже сподобалися. От дуже сподобалися. Просто я не впевнена, що вони доречні в цьому форматі оповідання.

Загалом стиль подекуди здався перевантаженим перифразами:
– “У квадрат кам’яного льоху, утвореного старими десятиповерхівками в’їхало авто, схоже на краплю ртуті” – але ж льох веде під землю?..
– “Прибульці з сучасного світу почали розкладати прилади, які загадково виблискували нікелем” – прибульці з сучасного світ – це герої? Певний час мені здавалося, що тут є ще хтось, раніше не згаданий;
– “мружились діодами, наповнюючи оселю спокійною електронною музикою, якщо так можна сказати про дивні звуки, які линули звідусіль” – а якщо не можна сказати, то навіщо говорити?..
– “Почалась робота, кожен копирсався зі своїм електронним напарником” – тобто з приладом?.. Якось трохи вимучено.
– “за версією одного із них вночі кладовища освітлюється спалахами з могил саме цієї речовини” – могили речовини?.. невдало побудовано речення.

“Ви чудово володієте мовою такіпона” – але ж тОкіпона.

Вийшло складне читання, у якому більшість окремих складників – класні, але загальної картини й певного катарсису, якого чекаєш від такого непростого сприймання, не сталося, от що прикро.

Кожен має свої критерії оцінювання. Для мене важливо, щоб твір відповідав темі конкурсу, і якщо автор пише, що на його думку з таких-то причин це в дусі Шеклі, то я беру до уваги таку відповідь. Але якщо автор прямо каже, що чхати йому на тему, то розумієш, що він і не намагався слідувати умовам конкурсу. Тоді, звісно, я не можу поставити високу оцінку, бо це буде несправедливо по відношеню до тих, хто багато думав над темою і писав спеціально під тему конкурсу, хоча, може також мав в запасі інші фантастичні оповідання. А для когось це, можливо, другорядний критерій.

Таке враження, що тексти з міфологічними алюзіями пишуть під диктуванням. Крок вправо, крок вліво – не потрапиш у рай. В цьому нічого поганого, останній текст, що я прочитав у групі вийшов якраз доречним фінальним акордом. Але душа вимагає рок-н-ролу!

Художника кожен може образити, та не кожен встигне вибачитися. Якби герой потрапив у реальність де всі творці можуть самореалізуватися, і де один тиран великий художник, а другий великий поет, то я це зміг би зрозуміти. А так, Авторе, тільки дарма ввели їх в текст, він від цього тільки програв.

Хай всі зможуть реалізуватися і тоді третя світова нам не буде потрібна.

До спостережень над не надто органічними конструкціями:
– безмовний крик заповнив свідомість – технічно є “безмовний” у словнику, і “заповнив” теж, але разом – ніби дослівний переклад з рос. “безмолвный крик заполнил сознание”. (Ну, і запафосно трохи, але це вже геть про інше);
– а там глядиш – п’ять років пройшло – теж сприймається як калька з органічно російського “а там глядишь – и…”. П’ять років радше минуло, ніж пройшло;
– Наче той йолоп намагався покінчити з собою – сумнівно. Вчинити самогубство, накласти на себе руки?
– знаходячись в чужому тілі – перебуваючи, як на мене;
– Чомусь будинки здавалися нежилими – слово “жилий” у словнику є, але, що цікаво, всі приклади його вживання – середина 50-х, тобто часи вже досить сильного домінування російської, проникнення в українську кальок з неї. Незаселеними, можливо? Безлюдними. Суто як пропозиція;
– Не кори мене – теж є в словнику, “корити”, але сприймається як перекладене дослівно, поморфемно. Не свари, не докоряй, якось так.

Мені здається, це хороший текст про важливі речі, але якось він не зайшов мені суб’єктивно. Я навіть двічі перечитала, щоб точно нічого не пропустити. Технологію не до кінця зрозуміла: виходить,Террі колись уже продавав своє тіло викликаному самому собі (за гроші сина) – чи просто тіло схоже? Якби не ця деталь про схожість, було би менше сумнівів, а то, замість співчувати, я все думала: майбутнє це чи минуле, просто схоже чи те саме, як це все працює? Якщо син теж мертвий, як він оплатив конект цій дитині, самостійно викликавши себе? Мабуть, це не так важливо і я геть не до того чіпляюся, але мене аж закоротило від усіх цих подробиць.
Ідейний посил і соціальний складник дуже такі правильні, дуже людяний текст. Просто оце головне подано прямолінійно й лежить на поверхні, тому, мабуть, мене й не зачепило. Перепрошую.

Сподіваюсь, зібуківлянці знайдуться, якщо нами зацікавляться вогони. Дотепно вийшло, успіхів.

Авторе одного з оповідань, не піддавайтеся впливу коментарів! Трапляються досить влучні зауваження, але мені здається, що не всі коментують, так би мовити, по совісті. І це, власне, не заборонено. У будь-якому разі, я б теж радила орієнтуватись на перше власне враження, а якщо є сумніви, можна перечитати твір ще раз і оцінити за тими критеріями, за якими Ви оцінюєте інші твори. Мені здається, так буде чесно.

Дух Шеклі зримо присутній) І, навіть, трохи духу Лема.

Отож бо, всі ми люди і легко піддаємось впливу. Однак, в цьому випадку, все одно варто лишатись при своїй думці. Я, особисто, ще не проголосував, однак попередньо виставлених оцінок не зміню. Адже головне зараз- ті емоції, які я відчув при читанні. Може, з погляду якогось літературознавця твір буде вартий одинички, але якщо він зачепив щось у душі, то яка різниця, що думає той літературознавець.

Складно, але читати було цікаво. За токіпону автору мій окремий pona)

Володе! Спробую відповісти на Ваші запитання і зразу вибачаюся, якщо вийде трохи занудно 🙂
Стрази – то скляні/кришталеві імітації коштовного каміння. Тобто по суті – гарно оброблене скло. А синтетичні алмази, які зараз здебільшого використаються у промисловості, виробляються під високим тиском і температурою з графітової суміші. Щодо ціни – трохи вище я писала, що зараз якісні синтетичні (буду так називати, щоб відрізняти від стразів і підробок) коштують не набагато менше за натурально добуті. Я думаю, дійсно є такі ситуації , коли міліонери шикуються в черги за алмазом, але то стосується дуже рідкісних і дуже великих алмазів. Наш герой орієнтувався на невеликий “ходовий” розмір алмазів, які можна буде легко збути.
Чому попросив саме алмази? Інші варіанти, які першими спадають на думку не такі вартісні відносно до їхньої ваги (а йому їх треба непримітно прихопити з собою додому). Наприклад, 1 грам золота приблизно коштує 40 доларів, а один грам алмазів коштує як мінімум 4000 доларів (навіть якщо ми візьмемо ті дешеві синтетичні алмази, які лише у майбутньому буде випускати Де Бірс по 800 доларів за карат, тобто 0,2 грама, але Де Бірс ще їх не випускає і зараз навіть синтетичні ювелірні алмази коштують більше, не кажучи про натуральні). Дали йому натуральні чи синтетичні алмази не ясно, скоріше за все – синтетичні, але навіть якщо натуральні, обвал цін торкнувся би і їх.
“Якщо харчові автомати читають думки, то чому при голосуванні це не задіяно?” – Як показав перший досвід з харчовим автоматом, думки – то ненадійна річ.
“Нащо їм взагалі залучати сторонніх (з правом вирішального голосу), якщо описане голосування таке недолуге?” – от такий в них устрій: аморально приймати рішення без участі того, кого це рішення безпосередньо стосується. Звісно, така система, як і будь-яка інша, недосконала :(.

А мені, навпаки, подобається читати коментарі: надзвичайно цікаво подивитися на один текст під різними кутами, порівняти враження. Просто свято, серйозно. Ну і що, якщо це якось вплине на остаточний результат у балах – мені навіть здається, не так уже сильно й вплине, бо кожен все одно буде керуватися в першу чергу власним судженням, внутрішнім чуттям, уявленням про головне й другорядне. А коментарі показують, що вони ой які різні, ці уявлення.
До того ж це дійсно так: після завершення основної частини ніхто зазвичай нікуди коментувати не йде. Навіть зараз: теоретично могло би бути по 39 коментарів під кожним текстом, але щось їх немає, бо це не обов’язково. Далеко не всі роблять те, що не обов’язково. А якщо закрити коментування, то й половина ентузіастів розбіжиться.

Мене всю дорогу тривожила думка, чому слово “пальчатка” не відмінюється. Через це здавалося, що їх дві, пальчаток цих, і вони середнього роду, як от “телятка”, “дівчатка”: “Калісія взяла зі столу пальчатка”, “Калісія невдоволено відштовхнула пальчатка”. Так дві чи одна?.. Чи наприкінці мала друга знайтися, для розгадки й до пари?..

Трохи соромно спитати, а що розуміється під екнадомом? (в одному місці “екно”) Мені щиро цікаво, а гугл не підказує.

Про 20 років мене теж не зачепило, бо не дійшло. Чого спадкоємці 20 років нічого не робили і скільки ж самим героям?..

Словом, я так зрозуміла: якби гг дослухався поради й під час зустрічі потиснув руку другу, тобто дворецькому, вони б одразу знайшли щось корисне чи коштовне, а не таємний холодильник тітки (нормальний жарт, але не блискучий, суто моя думка). Але гг про те забув. І знаєте, це не дивно, адже Альфреда визначено як _голограму_: “…дворецький: розумна голограма, неодмінна частина екнадому”. Мене взагалі вразило, як це він відмикає й відчиняє двері, робить і приносить каву. Я якось трохи не так розуміла значення слова “голограма”.

Загалом текст дійсно справляє враження уривка чогось більшого. Пригодницького уривка, але не цілісного твору, на жаль.

Все просто: не читайте коментарів до прочитання всіх творів і попереднього виставлення оцінок. Та й власна думка у кожного має бути своя, а не змінюватися від думок інших.
Досвід попередніх конкурсів показує, що після закінчення голосування і визначення переможців, коментарі з’являються лише в темі оголошення результатів, але ніяк не під розповідями. А автори пишуть, стараються, чом би їх не похвалити або, навпаки, не вказати на помилки?