Коментарі

“Два дні Адам не міг нормально спати. Почуття провини і закоханості бродили у нього всередині жахливим булькаючим варивом, немов зіпсований у літню спеку компот”, – запам’яталося, яскраво завернули)) Компот, щоправда, трохи “не свистить” до високотехнологічного сетингу.

Імена персонажів примусили дошукуватися біблійних алюзій, але слава богу, їх не дуже є) Хіба що вона його трошечки спокусила на погане.) Спонукала до перетворення, так би мовити.

Загалом нормально прочиталося, рівно. Але я від самого початку не дуже повірила в основний момент: ну чесно, як людина, яка живе самітником і уявлення про зовнішній світ має з інтернету та спілкування з профільними ШІ, у принципі може робити рекламу, яка продає?.. У небагатьох моїх знайомих рекламників стоп’ятсот контактів у телефоні, там, де треба, шило, на одному місці не заскочиш. Так що оце фантастика, як на мене. Світ, мені здалося, в цьому оповіданні міняється швидше, ніж здатен мінятися гг, то його тексти вже давно мали вийти в тираж. Це так, приватна нефахова думка.

Вважаю, що не варто це робити. Бо після голосування всі порозбігаються ))) А що це буде за конкурс, на якому не можна висловити думку. Задля обговорення й збираємося.

Є у мене думка/пропозиція, можливо неприйнятна, можливо колись таке вже робилося. А все ж висловлю.
Чи не краще було б коментарі до оповідань вмикати ПІСЛЯ голосування?
Поясню.
От читає кожен автор чужі оповідання. Складає певну думку про них. Приблизно уявляє оцінку. А потім читає коментарі. І ця оцінка може змінитися. Наприклад коментатор підмітить якісь технічні нюанси, або просто своє суб’єктивне “не подобається” висловить. Всі ми люди, і думка інших також впливає, навіть, якщо це відбувається десь поза межами свідомості. Конкретно у цьому конкурсі мені одне оповідання дуже не сподобалося тим, що воно максимально далеке від Шеклі (на мою думку). А у коментарях читаю, що воно класно написане, глибоке і так далі. І справді це бачу. Я вже просто не можу йому поставити найнижчий бал, хоча й збирався.
Цей приклад, на жаль, нетиповий. Бо зазвичай коментатори знаходять що покритикувати, а не похвалити. Розумію, що з найкращими намірами, аби автори росли і так далі. Але при цьому, вони змінюють думку, тих хто має оцінювати у негативний бік.
Особисто я тому намагаюся виставити оцінки не читаючи коментарів у перший же день, як відбувається розподіл по групах.
Але все ж, чи не краще було б “розбір польотів” робити після голосування?

Дивно.
Дивно, що виробник дозволяє нанітам стирати пам’ять клієнтів. Я не юрист, але припускаю, що у таких випадках позиватись мають право і родичі!
Значно простіше задіяти якусь одну пігулку (думаю, наніти мають якийсь зв’язок), а решту просто перетравити.
Скарга клієнтки – цілком анулюється умовами використання пігулок. І вона купить ще! 🙂

Шо, дуже кортіло додати трагізму? 😉

Десь читав, що викопні алмази значно дорожчі. Мають паспорт. Якісь природні вади (вкраплення). Прив’язані до родовищ… І мільйонери шикуються в черги…
А штучні – то стрази.
Навіть золоті зливки зд., мають номер, сертифікат…
Тобто – якусь сумнівну плату попросив той політик…

Щодо його ролі – то і вона дивна.
Якщо харчові автомати читають думки, то чому при голосуванні це не задіяно?
Нащо їм взагалі залучати сторонніх (з правом вирішального голосу), якщо описане голосування таке недолуге?
Вони мазохісти? 🙂

Здивувало, що земляни так затято й безстрашно пропускали психа на рідну планету. Поведінка пілота баржі – не піддається комерц.логіці…
Виникає враження ніби люди аж зовсім всесильні і страх втратили 🙂 (а раптом там летять кілотони антиматерії…!?) Або ж… зовсім дурні 🙁
Тому не вистачає хоч якихось натяків на всемогутність нащадків 🙂

Одна істота прибуває на планету поласувати смаколиками, а інша намагається їй сподобатися. Або так: дівчина, що вміє переміщуватися в просторі й часі (чи просто пам’ятає свої переродження) раз за разом зустрічає свою долю. Авторе, розтлумачие?
Чомусь дуже посмішила витівка з бородою. Дякую.

В чомусь вийшла справді казка в дусі класичних східноєвропейських казок. Така, де підсвідомо чекаєш, коли герой перетвориться на кільце, на рибу, — а тоді вже на птаха. Вийшла така балада в прозі. Дякую.

Бажання ввімкнути магічне мислення зарази продовження людського роду — це вже частина магічного мислення. Цікавий парадокс. Дякую за історію 🙂

Волод, мабуть тому, що “стандарт” зрозумілий, його менше бояться 😉 Та і хто зна, як за ті поліпшені умови доведеться розраховуватися, потім…

Волод, мабуть тому, що “стандарт” зрозумілий, його менше бояться 😉 Та і хто зна, як за ті поліпшені умови доведеться розплачуватися…

Симпатична, дуже візуальна замальовка 🙂

Прибульців там нема. Про те, що було після пуску в мініатюрі нема ні слова. Отже, все, що вам видалось “капець ненауковим” виникло лише у вашій уяві. Я не проти критики, але за неіснуючі в оповіданні речі мені виправдовуватись не хочеться, вибачте.

ага, тільки намагання встромити оригінальні слівця вилазять боком.
“…низка триб і валів поступово уповільнює оберти механізму”. То це про триби чоловічого роду чи жіночого?
Бо триб то є шестерня, а от трибА – класифікаційна одиниця в систематиці рослин і тварин, що посідає проміжне становище між родиною та родом.
То що на валу крутиться?

Потік свідомості. Дякую авторові за купу діалектних та маловживаних слів, які довелося гуглити. Розширює мовну базу. Але сюжету я взвгалі не побачив.

Дякую, Людино!
Ваш коментар – саме та квітка папороті, яку хотілося би здибати цієї ночі. 🙂

Якби з першого тому “Гаррі Потера” наосліп висмикнути декілька сторінок, то було б якраз отаке. Це не оповідання. Це шматок повісті або й роману.
Не зрозумів про 20 років. Ніби спадок передається одразу по смерті. Нє?

Як на мене, всього цілком достатньо. Відчуття як від перегляду фільму. Хочеться цей сюжет покласти на вірші, щось у дусі Федота-стрільця. Ну і так, не було б обмежень на обсяг — було би навіть іще крутіше, ех. Але і так гарно.

Та мені теж шкода тих підлітків. Але це в них таке виховання. Чому, не знаю.

Пташко, дякую за зауваження. Але чим мені запам’ятовуються твори зокрема пана Шеклі, в них саме декорації і характери героїв трансформуються. Чи може людство жити як раніше у “Битві”? Чи зміг би вижити герой “Запаху думки” якби не схотів стати надлюдиною? І список можна продовжувати. Тут герої яскраво зображуються. Але жодних трансформацій і гинуть. Тому сумний після-смак.