Коментарі

Даруйте, але так і не збагну, що я оце допіру прочитав. Написано гарно, ще б утямити, про що і навіщо. Ну, хай пощастить іншому, як співав Висоцький :-).
А бровасті очі та молоде і пукате парубійко – це щось. Із чимось :-).
Удачі на конкурсі!

“і тепер андроїдам за нової умови потрібно буде вичисляти, як один раз ризикувати таким чином, щоб вижити і ще дев’ять разів зовсім не ризикувати”
На мою думку, ризик і розрахунок – дві різні речі. Вони не сумісні. Якщо ти все порахував і знаєш заздалегідь, як уникнути небезпеці, це вже не ризик. І навпаки. Коли людина відчайдушно кидається в таку прірву, що при розумі ніколи не полізе – вона не замислюється, а робить, а тоді вже думає. Це наш клієнт, персонаж пригодницької літератури. 🙂

Останнє речення мов про мене писано :-). А взагалі, хорошої ж ви, авторе, думки про нас, скромних робітників пера і жовчі… тьху, тобто чорнила.
Твір не зачепив, форма притлумила зміст із самого початку – гаджети-прибамбаси, якісь нудні будні сірого клерка… Виклад монотонний. Хоч ГГ змальований незле, читати про невдах нецікаво (мені), тому перипетії твору пройшли мимо каси.
PS. Насправді нічого особистого – тільки бізнес :-).
Удачі на конкурсі!

Звичайно, залишився. Але зараз піде тонна пояснень… А, здається, зрозумів! Поспішив із оповіданням. Треба було використати ще пять килознаків, а не робити саме оповідання маленькою кнопкою, і більш точніше розписати будову андроїдів, що окрім подібних людських мізків в них також зберігалися роботичні вичислювальні потужності (щоб слідкувати за виконанням трьох законів, як завжди чомусь автору при написанні це було цілковито зрозумілим, тепер розумію, що цьому авторові тільки одному й могло це бути зрозумілим, телепатією ніхто ж не володіє, певно, із шановних читачів), і тепер андроїдам за нової умови потрібно буде вичисляти, як один раз ризикувати таким чином, щоб вижити і ще дев’ять разів зовсім не ризикувати. Хоча тут може кульгати логіка, що цей один ризик опосередковано через дев’ять неризиків все ж таки враховує третій закон. Дивно, що в андроїдів мізки ще не вибухнули.
Але на пояснення не зважайте. Правилами заборонено будь-які правки твору (і в коментарях теж).
І дякую всім за коментарі. Реально допомагаєте автору розібратися у своєму творі.

Дякую за приємні слова!
Але без пружинок у фантастиці не обійтися ніяк! Навпаки, умовність світу потребує правдоподібних подробиць, живих персонажів і певної мотивації. Миколі Гоголю приписують одне гарне речення. Звісно, він цього не казав ))) Звучить так: “Фантастика – це не той випадок, коли на яблуні ростуть груші. Фантастика – це коли на яблуні ростуть золоті яблука”. От до чого варто прагнути.

Щось плутано вийшло – і задумка, і втілення. Посеред твору оповідь із точки зору землян чомусь різко обривається, скаче на інший фокал. Мотивація інопланетян незрозуміла у своїй нелогічності :-).
Удачі на конкурсі!

Ну, як казочка про вселенський хепі-енд годиться, і написано незле. Ось тільки життя – це конфлікт, або по-мудрованому – діалектика. Тому-то щось не віриться в подібну ідилію навіть теоретично. Та ще й із такими персонажами :-).
Удачі на конкурсі!

От що цікаво – вони ж колишні люди, що мають вічне тіло. Невже не лишився в них дух авантюризму?

Написано гарно, проте місцями йде звичайне переповідання подій, що знижує інтерес і розсіює увагу (хоч розумію, що то через ліміт знаків). Кінцівка здивувала. Начебто штучні алмази вперше синтезували ще в 50-х роках минулого століття у Швеції, а в 60-х – і в нас, причому випускати їх почали в промислових масштабах. Тоді як канал CNBC засновано лише в 1989 році (я гуглив :-)). Це що, паралельна реальність така?
Удачі на конкурсі!

Птице Сірін, згоден : – ) Тільки, думаю, треба надати андроїдам хоча би можливість на дурість або подвиг. Хоча може це й дурість. Зрештою – “Ненавмисна помилка не карається.” і “Право бути неправим – основне в космосі.” ; – )
“Удачі на конкурсі!”
Навзаєм!

Дуже класно написано, навіть попри дуже незрозумілий фінал :-).
Удачі на конкурсі!

Пишете з великої букви, ставите крапки – тож це не гриби.
Значить, вірите в силу написаного.
Охоче підставлю долоні під Ваші дарунки. ))

Обіцяю після конкурсу поділитися. В мене цього багатенько )))

На відміну від Зіркохода, мені сподобався фінал. Може, він не такий яскравий, як би бажалося. Але доречний і навіть трохи сумний. Загальне враження – автор починав писати текст великого обсягу, але щось його зупинило на цьому напрямку, чи захотів використати сюжет саме на цьому конкурсі. А тут банально не вистачило знаків. Проте потрібна лише невелика доробка вбік збільшення об’єму, і все буде добре.
Удачі на конкурсі!
PS. Схоже, я знайшла оповідання Зіркохода )))

“Зрештою вони навчаться правильно ризикувати”
Не-а. Ризик завжди – або дурість, або подвиг. Обом навчитися не можна, це в характері.
Удачі на конкурсі!

Шкода, що все оповідання підпорядковане останньому реченню. Хотілося б чогось більш значного в фінале. Хоча… хепі-енд теж непогано!
Удачі на конкурсі!

Можна поставити дурне запитання? Що це було?
З усім тим – бажаю успіху на конкурсі!

Гарне оповідання!
Бажаю удачі на конкурсі. Бажаю отримати орден імператорського Головнорозвіда!

Читати дуже цікаво. Проте, ближче до фіналу текст стає якимось аморфним, втрачає внутрішню логіку, і фінал… фінал просто відсутній, на жаль.
І багато слів, які я зовсім не знаю. ))) Але це не заважає.
Успіху на конкурсі!

Сподобалося! І фінал як треба – за темою, та й дотепний.
Ну що можна сказати
– Кулус у ньому присутній!
– Присутній завжди!
Удачі на конкурсі!