Коментарі

Ійон Тихий влітає за кермом Ендюренс у чорну диру.
Мені сподобалось, прикольний поворот, всі запитання по тому чому головний герої не размазаний гравітацією та скрівленнями простору пояснені, такий класний зарис. Тексту б хотілось більше вичітки та редактури. Якщо головною ідеєю було передати цю емоцію “я не знаю що роблю з життям, але я роблю щось нестандартне та взагалі не розумію що в ітозі відбувається”, то це вийшло, криза середнього віку на максмалках. Але він отримав все що хотів. Навіть себе врятував. То я думаю, воно того коштувало.

Автор, не зупиняйтесь! Талант у Вас безумовно є. Але ж треба повторити шкільний курс фізики. 😉

Я погождусь з Ал, дуже потужний початок, все оригинальне, яскраве, таке архитипове. Ну сочно прям.
Але конфлікт між головним героєм та Прометеєм слабкий, бо це перетягування канату між всесильною майже всемогутньою машиною та депресивною людиною. Я побачив в Прометеї алюзію на отакого вселюблячего Бога, який рятує раз за разом Алана, та який поступово перетворює його самого на частину себе, щоб убезпечити його від його людської природи, але натомість сам стає слабким, як людина. Нц прям древньогрецький міт, краисво.
Як на мене внутрішнього конфлікту в головного героя нема. В нього дуже впізнований образ людини в депресії: він втратив спочатку свою близьку людину, потім він гіперфокусується на своїй теорії та веде себе антісоціально (не повертається, обманює тощо), загалом коли він розуміє що саме його ідея розпалась, ми селфхарм та спроби самогубства. Та такий герой вже на початку твору, він не змінюється, він вже депресивний та вже готовий до наступної спроби суїциду. В чому тут внутришній конфлікт? Страждання це не внутрішній конфлікт. В нього фактично нема бажань, окрім жаги до саморуйнування. Він хоче померти так само як Пакс, схожим способом, та не дивиться на те, як він школдить людству, руйнуючи континент на Землі та Прометей. Це не красиво, це безглуздо, але саме в такій максимі головний герої хоче знайти для себе сенс. З чим саме тут внутрішній конфлікт, якщо в нього в моменті є тільке одне бажання та він робить все щоб його досягнути. Це як раз типовий “герой”. Для конфлікту бажань повинно бути більше ніж одне.
Арка героя добре считується, але вона не чипляє емоційно, тому що це ровна лінія з норми в нуль. Він тільки втрачає. Те що він залишився – єдиний його свідомий поступок який, не дав йому нічого. В цій історії нема “але”: ГГ розробляв Прометей, потім його жінка померла, потім він обманом залишився на прометеї, потім його теорія не виправдалася, потім станція зробила його своєю частиною та він вбив себе зі станцією.
Якщо б він себе не вбив, а наприклад залишився, то це було б “потім його теорія не виправдалася, але станція зробила його своєю частиною, та він знайшов новий сенс та душевний спокій”. Чи так “його теорія виправдалась, але він вбив себе зі станцією бо …”

Енівей. Мені дуже сподобалось, я ніби подивився кіно. Але відучття як від Ітерстелар, дуже красиво та свіжо, але щось не те. Теж поки в фаворитах групи.

А обов’язково ставити комусь 1?

Я все це зрозумів, але лиш одна подія, причому у внутрішньому конфлікті, на все оповідання – даруйте, цього недостатньо.

Класна ідея, читати цікаво, нічого зайвого, плюс емоційно та дуже кінематографічно.
Круто, точно буде в мене в десятці кращих.

це неможливо вмістити в коротке оповідання, навіть в 3 абзаци. це буде штучним інфодампом. достатньо просто вивчити матчастину наприклад послухати сучасні лекції з косманавтики. там чітко розповідають ЧОМУ людина у найближчі 300-500 років просто так літати між зірками. навіть якщо побудують фотонний двигун на 0,2 швидкості світла. через інтенсивне космічне випромінювання можне довезти лише роботів та ембріони, захищені під захисним шаром води товщиною 10 метрів і потужним магнітним полем . Жодна людина не перенесе подорож у 80 – 100 років під косічними променями. Зараз навіть пілотований людиною політ на Марс є проблемою – дуже великі шанси долетіти туди вже мертвим.

Про оптимізацію. Я не знаю, як його оптимізувати. Його треба розширювати в щось більше. Показати всі ті історії, як описані мигцем. Він мав би бути десь на 60-150 тисяч. Але в цьому вигляді це просто обрубок. Вибачте, але це так.

Мені от що цікаво. Автор питає, чи читали ми твір, а потім розкриває деталі, яких в творі не було й близько. Наприклад про міжзоряні подорожі. На майбутнє, якщо ви хочете, щоб таких питань не виникало — описуйте це в творі. Це два-три речення. І не все, що так очевидно автору – очевидно читачу. А як казав мій ментор: “Якщо в твоєму творі, є щось, що можна зрозуміти неправильно — це ОБОВ’ЯЗКОВО зрозуміють неправильно”

Щось цікаве затиснуте в занадто малий формат.
Дуже цікаво але нікуйя не зрозуміло.

Фінал трохи якийсь не цейво, але, менше з тим, це одне з найкращих оповідань в групі. Хоча отакий формат чату мені особисто не дуже заходить. Але це вже суб’єктивізм

Мені історія сподобалась. Продумані деталі, живі персонажі.

Супер

Це було напружено. Історія цікаву, правда, я не зрозуміла інтересу третього всесильного персонажа. Що йому розважатися з людьми через текст? Цікаво вийшло, спонукало задуматися

Гарні описи, дають зрозуміти обставини подій що відбуваються з героїнею всередині і ззовні

О, то це був не баг, просто комент додається годину))

Добрий вечір всім, тим хто є ще живий.
Насправді, я б не хотіла зустріти останній день в смітнику, але точно хотіла би зустріти його в затишку і комфорту. Вибір людей поважаю. Виглядає так наче їм те повідомлення було неусвідомлене. Ні паніки, ні метушні. Наче світ давно звик до повідомлень про кінець світу. Зрештою, мабуть так воно і є. Хіба ми не інакше реагували, коли нам казали про майбутню війну….

Гарно

Є цілий пласт дитячої пам’яті яка захована глибоко і ті події забуваються. але вони зберігаються. і в оцій пам’яті неповляти можна сховати все що завгодно. до того ж воно зашифровано. там хитра схема.

Дякую за відгук.
Усі кораблі знаходились біля зірки, на віддалі нікого не було. Ворожий корабель атакували не вибухом, а гравітаційними хвилями. Коли маса пульсара змінюється, це викликає гравітаційні коливання, тому земний флот обстрілював його ракетами в певному ритмі, щоб збурити гравітаційні коливання певної частоти і викликати резонанс (оскілки будова земного флоту відрізняється від чотиривимірного прибульця, земні кораблі така атака ніяк не зачепить).
Коли це не спрацювало, командор вирішив направити усі бойові кораблі на пульсар (бо чим сильніше змінюється його маса, ти сильніші гравітаційні хвилі), сподіваючись що ця атака знищить ворога і допоможе врятуватись принаймні комусь.