Коментарі

Обіцяю після конкурсу поділитися. В мене цього багатенько )))

На відміну від Зіркохода, мені сподобався фінал. Може, він не такий яскравий, як би бажалося. Але доречний і навіть трохи сумний. Загальне враження – автор починав писати текст великого обсягу, але щось його зупинило на цьому напрямку, чи захотів використати сюжет саме на цьому конкурсі. А тут банально не вистачило знаків. Проте потрібна лише невелика доробка вбік збільшення об’єму, і все буде добре.
Удачі на конкурсі!
PS. Схоже, я знайшла оповідання Зіркохода )))

“Зрештою вони навчаться правильно ризикувати”
Не-а. Ризик завжди – або дурість, або подвиг. Обом навчитися не можна, це в характері.
Удачі на конкурсі!

Шкода, що все оповідання підпорядковане останньому реченню. Хотілося б чогось більш значного в фінале. Хоча… хепі-енд теж непогано!
Удачі на конкурсі!

Можна поставити дурне запитання? Що це було?
З усім тим – бажаю успіху на конкурсі!

Гарне оповідання!
Бажаю удачі на конкурсі. Бажаю отримати орден імператорського Головнорозвіда!

Читати дуже цікаво. Проте, ближче до фіналу текст стає якимось аморфним, втрачає внутрішню логіку, і фінал… фінал просто відсутній, на жаль.
І багато слів, які я зовсім не знаю. ))) Але це не заважає.
Успіху на конкурсі!

Сподобалося! І фінал як треба – за темою, та й дотепний.
Ну що можна сказати
– Кулус у ньому присутній!
– Присутній завжди!
Удачі на конкурсі!

Добрий день, Зіркоходе!
“Ризик ризикові не рівня, є мужність, а є дурість, і все залежить не від ситуації, а від якості лою, залитого в посудину під кришкою” – саме це і є головною ідеєю твору. Прикро, що не зумів її донести до вас.
Тільки автор через ГГ не вірить, що в середньому люди можуть ризикувати правильно.
Сам ГГ розуміє свою маніакальну навіженість-дурість, що показана в першій тисячі знаків. І надіється, що андроїди, що змушені будуть іноді ризикувати, будуть якраз ризикувати лише мужньо. Звичайно, гарно було би показати обмеженість андроїдів до мужнього ризику через третій закон, але то трохи для більшого твору.
“Удачі на конкурсі!”
Навзаєм!

І знову фінал… Та що ж це таке! Здається, що фінал од іншого оповідання. Взагалі він випадковий. Бюрократи і паразити. В короткому творі головна думка повинна бути особливо чіткою. Тут цього, на превеликий жаль, немає. Удачі на конкурсі!

Що називається “коли бракує знаків”. Тобто потрібна друга пальчатка, щоби активувати портал. А Альфред такий собі “ключ” до того порталу. Так я зрозуміла. Проте, можу й помилятися. Фінал не скажу, що злитий, але трохи змазаний. Незрозуміло, чому довелося чекати двадцять років після смерті тітки й дядька. І що, вони разом померли? Може, я неуважно читала… Не вистачає в фіналі визначеності – чи знайдуть они портал, зможуть отримати таємничий спадок, чи це пройде повз і вони спадок утратять.
Удачі на конкурсі! Відшукайте свій скарб )))

А що таке “спекулятивна література”, чи можна спитати? Ніколи не чула такого терміна. Може, ви маєте на увазі фантастику як жанрову, тобто пригодницьку літературу? Так це зовсім непогано, навпаки, це властиво саме фантастиці.

Оповідання, що мене надихнуло, було саме про цибулю. Але спала думка, що гастрономічну тему можна розкрити ширше. І я розглядаю філософську фантастику все ж як фантастику, а не просто спекулятивну літературу. Тож фантприпущення на поверхні, за ним не треба пірнати. Смачного.

щиро дякую, шановна Птице. Ви маєте цілковиту рацію – адже фантастика стала цікавити мене лише нещодавно (не як читача, звісно, бо читацька любов до фантастики у мене дуже давня). Власне, у фантастиці найцікавіше, як на мене, те, що жанр прибирає купу обмежень і можна без прописування реалій та пружинок переходити до головного – до таємниці людської (хоч, можливо, і не завжди лише людської) душі. Тобто, Жюль Верн мені менш цікавий, ніж, скажімо, Бредбері. Але й майстерності жанр вимагає неабиякої, а надто в такому складному піджанрі як мініатюра, а ще й а ля-Шеклі. І, тим не менш, на конкурсі є кілька просто чудових оповідань саме в запропонованому жанрі. Сподіваюся, що і Ваше серед них. А я старатимуся надалі зробити в фантастиці щось більш досконале. Дякую за ваш відгук.

Твір сподобався, цікаво написано, добротно (правда, “ком в горле” українською “клубок”, “поднос” – таця). А от у кінець так і не в’їхав, даруйте. Хоч натякніть, у чому суть не тої таємниці. Бо для мене це неочевидно :-).
Удачі на конкурсі!

– А в мене… а в мене…, – вивертає порожні кишені, виставивши дупу довго нишпорить під ліжком, розчаровано маше рукою і мовчки йде.
))))

А мені дуже сподобалось!

Мораль: бюрократія добро і благо цивілізації! 🙂
Цікава історія, хоч і без жодних новацій. Кінцівка неочікувана, але непереконлива. Взагалі описана ситуація неймовірна навіть для фантастики. Навіть для сатиричної фантастики :-).
Удачі на конкурсі!

Я вірю в ті гриби, які дають мені силу писати )))

Написано жваво, цікаво. Оце воістину шекліанський твір! Настільки, що і Лаксіанський ключ згадався, і Необхідна річ за компанію :-). Якби не банальна кінцівка, яка змазує все враження, було б узагалі пречудово. Фінальний виверт вийшов зі знаком мінус :-).
Удачі на конкурсі!