Неоднозначні враження. Прочиталося легко, швидко, не без інтересу. Але в сухому підсумку складно щось реально схвальне сказати. Летючі острови – штамп, але це спеціально так, – плюс. Герой, який, живучи у фантастичному світі, починає усвідомлювати його фантастичність, – плюс також. Детальки з опису життя на островах – симпатично. Фінальний виверт про те, що ця наша логічна, але огидна реальність, – складний левел гри, – не те щоб свіжак, але радше теж плюс. Але рацію має попередній читач: нічого ж не відбувається. Нас ставлять перед фактами й готовими умовиводами героя, це переказ дії, а не дія, розповідь про умови гри, а не їхня демонстрація на практиці. Від цього текст втрачає. І, якби його поміняти відповідно до вимоги “показувати, а не розповідати”, він навряд чи вліз би в межі потрібної кількості знаків.
Тому якось дивно: ні “так”, ні “ні”.
НФ то, звісно ж, добре…
Але от мене дуже вже якось здивувало, що розвинутіші (за всіма ознаками) прибульці спочатку прилізли геноцидити розумний вид, а потім, як виявилось, ще й канібалили тайкома, причому без термообробки (навіть коли від неї почало залежати їх виживання…)
І як вони не помітили запуску ракет на підконтрольній планеті і всі-всі поперезаражались, перш ніж виявили, що смертельно хворі…?
Це якось дивно… І капець як ненауково…
А також цікаво, як той білок потрапляв всередину лемурійців. Чи після розпилення він пішов по всьому харч.ланцюжку, а вони їли не лише своїх сирими, а й чужих? 🙂
Опис битовухи мене не напружив, нормально прочиталося. Це ж функція Слави – забезпечувати побут, що ж йому ще робити? Хоч так, ШІ, який користується віником, – це трохи сюрреалістично) Від тексту справді відгонить своєрідним ретрофутуризмом, але це радше мило. Ну, і тема роботів, які можуть замінити людини в усьому, звичайно, не дуже свіжа. (Утім, нічого нового і я не сказала теж, ці особливості зауважили й попередні читачі.)
Фінал був передбачуваний з огляду на те, яким здібним до навчання виявився Слава. Щасти йому з його дівулею)
Не можу сказати, що надзвичайно сподобалося, але і якогось шаленого бажання критикувати теж не виникло. Певної гостроти забракло, можливо, саме того конфліктного гачка, про який вище говорили. Але загалом нормально читається, смішно і, повторюся, мило. Складно дібрати інше визначення.
(“базових обличч” – однозначно “облич”, зубні та шиплячі подовжуються перед і, я, ю, але не самі собою наприкінці слова. )
Авторе, слова у словнику є, але їх вживання не таке, як в українській мові:
– перебуваючи в чужому тілі;
– розцінки на оренду знижуються;
– якщо докумекаєш;
– механічної ляльки;
– зорі текли його обличчям;
– робітничі райони;
– ноги стали, мов свинцем налиті.
Якось так. Може мене ще хтось виправить або доповнить.
Дякую, друзі, за коментарі! Написати цю історію мене надихнуло оповідання Р. Шеклі “Де не ступала людська нога”. Взагалі моїх шалених розвідників чекала кришка. Капронова. Але ці відчайдухи виявилися такі милі, що довелося всіх рятувати! Тому можливо у вас і є зауваження до кінцівки. А якщо серйозно – просто хотілося позитиву, гумору, легкої іронії, гарного настрою. Всім удачі, визнання і високих звершень у житті!
Не дуже зрозуміло нащо то тому дідуганові переміщувати когось кудись? В чому ідея? Тим паче, що в решті-решт виявилось, що це не справжня реальність. Але то дрібниці. Сюжет досить не поганий, викладення доладне, мова гарна. Дякую та успіхів на конкурсі!
еммм… Я все перевірив у Академічному тлумачному словнику. Всі слова зі списку нормальні, зразки наводять у купі класичних книжок. І означають вони за словником саме те, що я й мав на увазі. Тому мені незрозуміло, що тут є русизмом. Єдине слово, яке мені самому не подобається, то “знаходячись”, але чогось заклинило, коли писав, ніяк не міг згадати синонім. А так навіть не знаю. Я новомодних конструкцій не знаю, це правда.
Та справа не в інституті, це взагалі фігня. ))) Просто пишіть, і все вийде. Хоча, якщо бажаєте, я після конкурсу вам накидаю посилань на різні цікаві джерела з літературознавства. 😉
Авторе, ось:
– знаходячись в чужому тілі;
– розцінки на оренду падають;
– якщо додумаєшся;
– заводної ляльки;
– зорі текли по його обличчю;
– робочі райони;
– ноги налилися свинцем.
Вони не такі очевидні, як у деяких інших творах на цьому конкурсі, але їх можна замінити.
Птиця Сірін, дякую за коментар! Маєте рацію. Я, як початківець, можу допускати помилки, або відхилення у формуванні історії. Надіюсь, що з досвідом, це минеться. Не всі ж конкурсанти літературні інститути закінчували, правда?))
Після прочитання коментарів та творів інших учасників автору лишається лише:
1. Подякувати за критику і вибачитись за невдалий витвір. Очевидно, що доведеться відправити його у корзину. Місце на самому дні там, як і і в конкурсі, явно гарантоване.
2. Про “готтентотський фартух” – теж довелося гуглити. Це цілковито на совісті коментаторів. У автора надто вбога уява, порівняно з ними.
3. У Шеклі є оповідання “Полювання”, де високорозвинена раса підтримує традиції на кшталт бойскаутів, і один з них отримує завдання дістати шкіру міраша (людини). Але де там автору до Шеклі…Жарт і був у підсовуванні людям застарілого (варіації Пандори з несучасними формами та троянського коня). Ще раз вибачення й прохання не коментувати, чого саме автору бракує – і так зрозуміло, що у порівнянні з авторами інших творів дуже багато чого…
Удачі, успіхів та натхнення всім!
Складно пояснити, але от не припало до душі. Занадто очевидно, що і як висміює автор, а коли очевидно, воно якось і не цікаво вже. Твір доладно написаний, кілька ком загуляли, але то таке. Легко читати, тут автор молодец. Але не моє геть. Суто суб’єктивний фактор: у мене розмови про “поганих можновладців”, зокрема й художні варіації на тему, викликають роздратування, бо нічого не міняють. Розмови розмовами і є. Проте ні, усі навколо, від бабусь до старшокласників, не пропускають нагоди проїхатися на цю тему – і чомусь починати з себе не хочуть. Як справедливо помітив попередній читач, тих, хто хоче “по совісті”, струмочок, а тих, хто хоче домовлятися, – нормальна така річка. Усім треба “порішати”, у всіх якісь виняткові обставини. А потім ті самі домовлянти (я не про автора, а про згаданих обивателів) розмірковують про погану владу. Не вигодовуйте такий непотріб – то його й не буде. Мабуть, я ідеалістка, але от не можу я сприйняти такий однобічний погляд на проблему. Перепрошую.
А мені сподобалося. Читається добре, є легка інтрига, плавність сюжету. От не вистачило тільки антуража як то опис кімнати, комп’ютера яким користувався Слава, віник і швабра не з тієї епохи. )) Але цілком досить і досить не погано. Дякую автору і удачі на конкурсі!
Доповнення.
Таки була ідея написати про пігулки від жадібності, але мені це здалося дуже схожим на загальновідомий анекдот: дайте мені, будь ласка, пігулок від жадібності, та побільше!
Тому й вирішив написати про ту, як її там… 🙂
Дякую всім за увагу до мого твору. Це неочікувано, але приємно 🙂
Бачу, більшість цікавиться причиною поїдання всіх таблеток одразу, до того ж, після чіткого застереження від продавця. Я недарма використав для опису процесу поїдання ложку, адже героїня могла просто висипати їх собі в рот і пережувати. Просто хотілося показати людську нетерплячість і жадібність ось у такому комічному антуражі (“як мед, то ложкою”), щоб було зразу зрозуміло: ми хочемо все і одразу.
Кожен з нас має рівно стільки часу, як і всі інші. Звісно, можливості у кожного різні, це і інтелект, і вік, і місце проживання, і т.д. Але ми майже завжди маємо можливість чогось навчатися. Можна записатися на курси іноземної мови, на кулінарні курси, або взагалі вчитися по відео-уроках з Ютьюбу. Що для цього треба? Бажання, час і зусилля. Але якщо з’являється можливість вивчити щось, скажімо, “на халяву”, то чи всі втримаються від того, щоб не прискорити цей процес?
Я не маю на увазі, що всі б одразу так вчинили з незнайомими ліками, але таких знайшлося б чимало, адже у реальному житті є повно прикладів цього. Ну, варто згадати хоча б людей, які вперше прийшли в спортзал, чи людей, які перший день приїхали на море, чи людей, яким сказали, що можна безкоштовно брати щось.
Ще раз дякую всім за зауваження та пропозиції 🙂
Росіянізми нашвидку: “Руки нащупали залізні грати” – слово “нащупувати” одинадцятитомний словник знає, але воно сприймається трохи чужорідно; не “грати”, а “ґрати”, грати – це дієслово.
“Між якими сиділи на ковриках і просто гуляли розмовляючи студенти і діти”, – на “килимках”, а не “ковриках”. Розмовляючи – комами з двох боків (заодно).
“Підійшла до невисокого каменю”, – як на мене, тут має бути каменЯ, бо йдеться про чітко окреслений предмет, а не матеріал (це не до російського впливу, а до граматики).
“Жалісливо заскиглив малий, на вигляд років сім.” – “На вигляд років сім” – дуже кострубато звучить, хоч би “років семи на вигляд”.
“Хлопець перестав плакати, демонстративно склав руки, насупився і пішов геть”, – мені здається, тут доладніше було би “припинив”.
“Чим далі бігла, тим більше наростала тривога”, – взагалі неодноразово натрапляла на твердження, що органічніше “що (далі), то…”, а не “чим…, тим” – це якраз під впливом російської прийшло до української мови. “Наростала тривога” теж сприймається як калька, хоч так, слово “наростати” у значенні “посилюватися” в словнику є.
“Замок мелодійно клацнув і я штовхнула білі двійні двері” – краще “подвійні”, словник фіксує “двійний” як діалектизм.
“що закінчувався такими ж дверима” – такими самими.
“що час від часу розгойдувались” – сприймається як дослівний переклад “время от времени”; часом, подеколи, можливо.
“Відкинула штору і підійшла ближче до відкритого навстіж вікна” – відчиненого.
Це, насправді, не так уже й багато. Деякі зі слів, які видаються русизмами, на кшталт того самого “навстіж”, технічно такими не є, словником зафіксовані.
З пунктуацією значно гірше, помилок дуже багато, майже в кожному реченні, у різних випадках.
Щодо сюжету: не дуже второпала, до чого це все було. Очевидно, дівчина у певний спосіб досліджує сни, але “щось пішло не так”. Мабуть, істоти зі снів за законами цього сетингу можуть потрапити до реальності. Героїня продирається крізь якусь фантасмагорію, ухвалює боротися зі звіром. Ок. Але без бекграунду, попередньої історії (що за дівчина, що уособлює звір, звідки саме такі образи, чим психологічно вмотивовані, яка кінцева мета) усе це якось не грає. Сон-то безкінечний, але конкретно цей твір виглядає як його невеликий фрагмент, трохи так “у вакуумі”.
Ідея, що навіть маючи справу з “янголами”, треба читати, перш ніж підписувати – звісно ж, неабияк цінна. 🙂
Але от мене одне неабияк спантеличило: чому, маючи вибір між стандартом і напів-люксом, і так затято цікавлячись люксом та ін. – ГГ вибрав стандарт…!? Мене це муче… Як же ж так…
Он, люде платять за купе в 2-3 рази дорожче, аніж за плацкарт, і терплять! Хоча, по-чесному, мала би бути 1.5-кратна різниця…
Авторе, насправді проблема, чому Марина Василівна накинулася на пігулки, вирішується досить просто. Ці пігулки – від жадібності. Якщо погодитеся на такий варіант, треба розгадку приховувати майже до самого фіналу. Зате як вона вистрілить!
Від Електроскат на Як я став реальним
Перейти до коментаря2018/07/06 at 10:51 pm
Від Волод на Останні атланти
Перейти до коментаря2018/07/06 at 10:45 pm
Від Електроскат на Слава-допоможець
Перейти до коментаря2018/07/06 at 10:26 pm
Від Автор на Маленьке зубчасте коліщатко
Перейти до коментаря2018/07/06 at 10:21 pm
Від murrrchik на Маленьке зубчасте коліщатко
Перейти до коментаря2018/07/06 at 10:09 pm
Від Автор на Шалена розвідка
Перейти до коментаря2018/07/06 at 10:05 pm
Від Афоня на Як я став реальним
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:47 pm
Від Автор на Маленьке зубчасте коліщатко
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:44 pm
Від Автор на Земля 2.0
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:42 pm
Від Птиця Сірін на Земля 2.0
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:33 pm
Від murrrchik на Маленьке зубчасте коліщатко
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:25 pm
Від Автор на Земля 2.0
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:22 pm
Від Автор на Дарунок
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:17 pm
Від Електроскат на Щеплення
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:12 pm
Від Афоня на Слава-допоможець
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:08 pm
Від автор на Пігулки для...
Перейти до коментаря2018/07/06 at 9:02 pm
Від автор на Пігулки для...
Перейти до коментаря2018/07/06 at 8:59 pm
Від Електроскат на Безкінечний сон
Перейти до коментаря2018/07/06 at 8:36 pm
Від Волод на Люкс, напівлюкс, стандарт
Перейти до коментаря2018/07/06 at 8:27 pm
Від Птиця Сірін на Пігулки для...
Перейти до коментаря2018/07/06 at 8:13 pm