Вітаю, авторе!
Я прочитав ваше оповідання й воно мені сподобалося!
От тільки не второпаю, може я щось пропустив, і повна назва цьогорічного конкурсу: “Експансія декількох тисяч оповідань про “Вояджера”? )
Творчих злетів!
Таміла
Атмосферно вийшло! Один із найсильніших творів конкурсу (станом на момент написання цього відгуку). Ви створили такий потужний твір-зореліт, що тепер вагаюсь, чи обжене тепер вас хоч хтось… Автор – молодець.
Читач
Атмосферно вийшло! Один із найсильніших творів конкурсу (станом на момент написання цього відгуку). Ви створили такий потужний твір-зореліт, що тепер вагаюсь, чи обжене тепер вас хоч хтось… Автор – молодець.
Людоїдоїд
Дуже гарні описи та роздуми героя. Автор непогано використовує згадки кольору для створення атмосферності та фактури. Вся ця жовтизна, папір, бетон, пісок…
Зауважте, втім, що диск “Вояджера” мідний позолочений, і назвати його вінілом можна хіба в порівнянні ; )
Віщун
Добре написаний атмосферний твір. З нього вийшла б короткометражка, серйозно. Відчуття оповідача так детально описані, що прямо відчуваєш той пісок і бетон. Той випадок, коли твору ні відняти, ні додати.
Автор
Вельми Вдячний Вам. Якщо серед Вас є режисери, можемо обговорити екранізацію)
Мандрівник
Долучаюсь до коментарів, що дуже атмосферно! Але незрозумілим для мене залишився фінал, хоча я перечитав ще разів з десять. Що сталось з героєм? Яким чином він кудись потрапив? Як в цьому допомогла платівка?
Таке враження, що через детальний опис першої частини твору, надто детально, до пісчинки (що однозначно плюс для сюжету), автору довелось скоротити останню, до кількох речень. Умови конкурсу заганяють у рамки, але це не виправдання для конкурсантів.
Та й відсутність розділових знаків заважає – ставить підніжки у читанні.
Фантом
Вітаю, авторе!
По описовій частині питань немає, тут все добре зроблено. Атмосферу самотності передає добре. А от по технічно-логічній частині є.
“— Станція дозаправлення як чуєте? — лист від центру управління майорів на запиленому екрані.”. Як чуєте і лист. Засоби комунікації трохи різні 😉
“— Декілька годин тому невідомий об’єкт, пересік атмосферу вашої планети. Він був збитий неподалік.”
Він міг падати в атмосферу планети, якщо збитий десь на орбіті. Якщо ж в далекому космосі – там би і загубився. Збитий ким? Станція має якусь автоматизовану систему оборони? Тоді варто б про це зазначити. Якщо ж поруч є живі сили оборони, то нелогічним виглядає наступне:
“Ваше завдання дослідити уламки. Координати ви знайдете у листі.”
Ага, відправляють простого працівника заправки дослідити невідомий об’єкт. Що він там знайде? Якщо навіть приблизно не знає, що шукати.
Завдяки образності подання інформації виникають досить кумедні (НМСД) звороти, як то: день пройшов повз; серце билось десь під язиком; голка шепотіла тишею, тощо.
Успіхів та наснаги!
Murrrchik
Мені теж атмосфера дуже сподобалася, хоча сам текст трохи би вичитати на предмет пунктуації.
Удачі на конкурсі!
Форель
Доволі сумний твір. Мені стало цікаво, що ж колись змусило молоду людину покинути все заради роботи на планеті, де більше нікого немає? І на планеті є дозаправочна станція, але немає центру, який контролював би кораблі/ракети у повітряному просторі. Автоматизований процес? Можливо, але чому тоді процес заправки не автоматизували, а змусили живу істоту довічно стати відлюдником, щоб обслуговувати станцію? Самообслуговування було б гуманнішим 😉
Багато вдалих, небанальних описів, але є й не дуже, на мою думку, вдалі, як от “Стіни що вкриті книгами”.
Твору бракує вичитки пунктуації, часи місцями стрибають з минулого в теперішній.
Атмосферно, проте для мене надто метафорично.
Успіху, авторе!
Кіт
Ох, авторе, писати про Вояджер – це ризикова справа через велику конкуренцію)) Сподобалось, як подано відчуття самотності та втрачених можливостей. Щодо сюжету, то тут в око кинувся роялик у кущах. Думаю в нас зараз мало хто зможе прослухати такі диски, я вже не кажу про майбутнє. Кінцівку, соррі, не осягнув. Як людство цим врятувало себе, що там стало з тим хлопом, що він дістався іншого берега. Що то за інший берег? Хоч би трохи натяків.
Вітаю, авторе!
Я прочитав ваше оповідання й воно мені сподобалося!
От тільки не второпаю, може я щось пропустив, і повна назва цьогорічного конкурсу: “Експансія декількох тисяч оповідань про “Вояджера”? )
Творчих злетів!
Атмосферно вийшло! Один із найсильніших творів конкурсу (станом на момент написання цього відгуку). Ви створили такий потужний твір-зореліт, що тепер вагаюсь, чи обжене тепер вас хоч хтось… Автор – молодець.
Атмосферно вийшло! Один із найсильніших творів конкурсу (станом на момент написання цього відгуку). Ви створили такий потужний твір-зореліт, що тепер вагаюсь, чи обжене тепер вас хоч хтось… Автор – молодець.
Дуже гарні описи та роздуми героя. Автор непогано використовує згадки кольору для створення атмосферності та фактури. Вся ця жовтизна, папір, бетон, пісок…
Зауважте, втім, що диск “Вояджера” мідний позолочений, і назвати його вінілом можна хіба в порівнянні ; )
Добре написаний атмосферний твір. З нього вийшла б короткометражка, серйозно. Відчуття оповідача так детально описані, що прямо відчуваєш той пісок і бетон. Той випадок, коли твору ні відняти, ні додати.
Вельми Вдячний Вам. Якщо серед Вас є режисери, можемо обговорити екранізацію)
Долучаюсь до коментарів, що дуже атмосферно! Але незрозумілим для мене залишився фінал, хоча я перечитав ще разів з десять. Що сталось з героєм? Яким чином він кудись потрапив? Як в цьому допомогла платівка?
Таке враження, що через детальний опис першої частини твору, надто детально, до пісчинки (що однозначно плюс для сюжету), автору довелось скоротити останню, до кількох речень. Умови конкурсу заганяють у рамки, але це не виправдання для конкурсантів.
Та й відсутність розділових знаків заважає – ставить підніжки у читанні.
Вітаю, авторе!
По описовій частині питань немає, тут все добре зроблено. Атмосферу самотності передає добре. А от по технічно-логічній частині є.
“— Станція дозаправлення як чуєте? — лист від центру управління майорів на запиленому екрані.”. Як чуєте і лист. Засоби комунікації трохи різні 😉
“— Декілька годин тому невідомий об’єкт, пересік атмосферу вашої планети. Він був збитий неподалік.”
Він міг падати в атмосферу планети, якщо збитий десь на орбіті. Якщо ж в далекому космосі – там би і загубився. Збитий ким? Станція має якусь автоматизовану систему оборони? Тоді варто б про це зазначити. Якщо ж поруч є живі сили оборони, то нелогічним виглядає наступне:
“Ваше завдання дослідити уламки. Координати ви знайдете у листі.”
Ага, відправляють простого працівника заправки дослідити невідомий об’єкт. Що він там знайде? Якщо навіть приблизно не знає, що шукати.
Завдяки образності подання інформації виникають досить кумедні (НМСД) звороти, як то: день пройшов повз; серце билось десь під язиком; голка шепотіла тишею, тощо.
Успіхів та наснаги!
Мені теж атмосфера дуже сподобалася, хоча сам текст трохи би вичитати на предмет пунктуації.
Удачі на конкурсі!
Доволі сумний твір. Мені стало цікаво, що ж колись змусило молоду людину покинути все заради роботи на планеті, де більше нікого немає? І на планеті є дозаправочна станція, але немає центру, який контролював би кораблі/ракети у повітряному просторі. Автоматизований процес? Можливо, але чому тоді процес заправки не автоматизували, а змусили живу істоту довічно стати відлюдником, щоб обслуговувати станцію? Самообслуговування було б гуманнішим 😉
Багато вдалих, небанальних описів, але є й не дуже, на мою думку, вдалі, як от “Стіни що вкриті книгами”.
Твору бракує вичитки пунктуації, часи місцями стрибають з минулого в теперішній.
Атмосферно, проте для мене надто метафорично.
Успіху, авторе!
Ох, авторе, писати про Вояджер – це ризикова справа через велику конкуренцію)) Сподобалось, як подано відчуття самотності та втрачених можливостей. Щодо сюжету, то тут в око кинувся роялик у кущах. Думаю в нас зараз мало хто зможе прослухати такі диски, я вже не кажу про майбутнє. Кінцівку, соррі, не осягнув. Як людство цим врятувало себе, що там стало з тим хлопом, що він дістався іншого берега. Що то за інший берег? Хоч би трохи натяків.