Доктрина

Макаронина з’явилася з нізвідки. Ну як, макаронина. Швидше джгут пасти розміром з астероїд, який наблизився до Землі, викликавши хвилювання серед частини населення. Але коли вузлувате, схоже на макаронину сплетіння зупинилося на орбіті, вислані назустріч зонди не виявили прояву ворожості. Порожня всередині субстанція була схожа на канонічного Летючого Макаронного Монстра.

Звичайно, Передвісники пророкували, що це має статися, але вірили лише ті, хто прийняли вчення і цілковито довіряли адептам. За день до поточних подій, на причасті фетуччіні про це як раз говорила Настоятелька. Наступне куштування священної «проскури» буде вже на Землі Обітованій, тому Міла, послушниця пастафаріанського монастиря, очікувала на диво і сприйняла його без зайвої ейфорії.

Але і у такий день чергування на кухні ніхто не відміняв. Порядок слід підтримувати, навіть у світі, який доведеться залишити.

Останній обід завершений. Послушники і городяни вже на муніципальній площі, всього у кварталі від Обителі, і це Мілу не бентежило, адже Наставниця запевнила, Перехід почнеться не раніше ніж опівдні. Тому Міла взяла добавку солодкої макаронної запіканки, яку не поспішаючи доїдала під телевізійні новини.

Космічна панорама «макаронної» субстанції, коментувалася церковниками і політиками. Згадали з чого все починалося. Теорія доведення до абсурду пройшла еволюцію від стьобу над складновуглеводним розумним створінням до піднесеної духовної доктрини, яка принесла мир і відмову від зброї масового знищення. Назва Церкви так само пройшла трансформацію від Летючого Макаронного Монстра, до Єдиної Церкви. Спочатку були усілякі дива, природу яких не можуть пояснити досі, далі концептуальність, що дозволила примирити людей, переконати їх у відмові від саморуйнування. І ось, обіцяний Перехід.

Поки теософи вибудовували теорії, Міла лише багатозначно посміхалася. Вона знала істину. Навіть очевидний доказ був перед нею. У ложці. Запіканка складалася зі спіралей макаронів. Вони були точнісінько як ДНК. Символ науки і життя. Крім того, люди візуали – бачу, значить вірю. Відповідно, віруючих сьогодні стане ще більше.

Дівчина вимила останню тарілку, акуратно склала на столі фартух і смиренно залишила Обитель.

 

На орбіті Гордіїв вузол «макаронини» почав розпадатися. Його сегменти прийняли чіткі геометричні форми і тисячами довгастих пунктирів ковзнули по уявних меридіанах. Без пошкоджень пройшовши щільні шари атмосфери, почали зниження до материків.

Винищувачі землян супроводжували рифлені літаючі об’єкти, але скоріше, як почесний ескорт. Вони були значно меншими.

Білосніжні матові «труби» розміром з ангар повільно знижувалися. Деякі торкнулися трави або проїжджої частини, інші зависнули над будинками. Менша частина залишилася високо під хмарами.

Цей парад «макаронин» нікого не налякав. Для послідовників пастафаріанства обіцяне дійство було очікуваним, а для атеїстів або тих, хто сумнівається – доказом теорії «Розумного задуму», яке довело існування Вищого Розуму.

З зависнувших над містом гігантських «макаронин», плавним водоспадом почали обсипатися пелюстки квітів. Оплески і вигуки радісних людей супроводжував бравурний марш військового оркестру. Деякі городяни прийшли з друшляком на голові, що давно не було обов’язковим підтвердженням прихильності до Пастафаріанської, а тепер Чудотворної Церкви. Але як символ, виглядало цілком доречно.

Один з об’єктів ледь вмістився на міській площі. Люди торкалися теплого металу, фотографувалися на тлі білосніжних об’єктів, що мали з двох сторін райдужно-перламутрову мембрану.

До неї і зробила нерішучий крок Міла.

 

Транспортні портали вийшли на позиції.

За шість мегапарсеків від Землі, у напівтемряві злітних майданчиків інурійців, ожили габаритні вогні кораблів бойового призначення. Сліпуче земне сонце, заглянувши крізь екрани активованих порталів, окреслило остови хижих штурмових катерів і масивних бомбардувальників. Їх удар по об’єктах життєзабезпечення буде синхронізований з атакою наземних військ.

Піхота, що стояла на нижньому периметрі ангара військової бази, мала свої екрани. Десантні шлюзи демонстрували ніжно-блакитне небо, доглянуті газони, будинки, примітивні машини і радісних городян.

Кут застиг в першій шерензі солдатів, яка кількісно перевищувала натовп землян по той бік екрану. Відбивач периметра був одностороннім, що давало армії додаткову перевагу.

В десяти кроках від воїна стояла дівчина, посміхаючись своєму відображенню, а можливо і відображенню інших землян. Вона була досить гарною і нагадала Куту про його близьких.

Бойова рукавичка рипнула. Розтиснувши кулак, воїн торкнувся грудей. Під бронею переховувався амулет із зображенням двох його доньок. Вибір очевидний – перевага два до одного. Сумну посмішку присік екзошолом.

Кут вмів відключати емоції і по відношенню до людей це було просто. Куди складніше виявилося примирити їх між собою. Кут залишався прихильником плану роз’єднання, що прискорило б термін вторгнення, але Вищий вибрав алгоритм обеззброюючого миротворця. І, як завжди, мав рацію.

А ось і Його голос в навушнику. Коротка промова. Команда.

Заплічна турель ворухнулася. З-за спини, павучими лапами вислизнули чотири короткоствольних кулемета. Панцир забрала опустився, блимнула інфосітка: заряд генератора зброї, геометрія наведення на ціль – кулемети зробили асинхронний рух на 360 градусів і повернулися на вихідну позицію, – показники фільтрації повітря і коефіцієнт компенсації атмосферного тиску. Нове середовище потребує адаптації, але для блискавичного захоплення і цього буде достатньо.

Шолом відтинав сторонні звуки, але вібрацію взведеної зброї і розпечене дюзами бомбардувальників повітря, десантник відчув навіть крізь броню тактичного костюма.

Бога можуть видумати. Його можусь підмінити на макаронину, або камінь. Саме тому Кут обрав свою непорушну доктрину. Війну.

Дзеркальний периметр розчинився.

Армада кинулася до усміхнених людей