Ефект Майлза-Бураго

Корабель спокійно опустився на посадковий майданчик. Регулярний рейс Земля-Земля-5 минув без особливих подій.
На виході їх чекав водій з папірцем, на якому зазначалося: «Горенко / Санченко». Попереду були офіційний прийом, напевно, кілька світських розмов, а вже потім – власне, мета цієї поїздки, Інститут міжпланетних досліджень.
Майор Світлана Горенко, 42 роки, незаміжня, світле волосся, очі зелені, обмежилася парадною формою у валізці. Її супутник, астрофізик Владислав Санченко, 26 років, неодружений, волосся русе, очі сірі, вперше був у відрядженні такої значущості й трохи нервував у присутності старшої жінки, тому що цілковито не уявляв, про що з нею розмовляти. Усю дорогу на кораблі астрофізик повторював інформацію про Земля-5 та її відмінності від решти людських колоній.
– Досить дивно, що у них тут теж Інститут міжпланетних досліджень, але це не той самий інститут, Вам не здається? – знічев’я спитав він у машині.
Майор, здавалося, була ні на чому не зосереджена, її погляд блукав за вікном. Ось вона на хвилинку перевела його на Владислава і відповіла:
– Ми називаємо їхню Землю Землею з поваги до мешканців планети, для яких це єдина Земля, тож чому б тут не бути Інституту міжпланетних досліджень і, скажімо, Saturday Night Live, які при цьому будуть унікальні й неповторні?
Санченко читав, що мешканці колоній називають себе землянами, а всіх інших прибульцями. Це створювало незручності в мові при міжпланетному спілкуванні, однак було важливою умовою незалежності кожної планети. Колонії в космосі відрізнялися від колоній старої Англії.
Увечері на прийомі Владислав був у смокінгу, майор у парадній формі. Їх представили одному полковнику, двом астрогеологам, колишній зірці хокею на траві й меру міста Ітара, яке було почесним власником найбільшого міжпланетного порту на планеті.
Кульмінацією вечора стала поява Дуже Важливої Особи, зустрічі з якою вони не чекали раніше завтрашнього полудня. Владислав поза будь-яким протоколом вчепився в лікоть Горенко й потягнув у свій бік.
– Мммм… – мугикнув він, як теля, а потім дуже голосно прошепотів: – Це вона! Я бачив її в новинах!
Майор простежила за його поглядом і завмерла.
Це була вона, Крістіна Майлз, 36 років, незаміжня, темне волосся, очі карі. Чорна вечірня сукня з блискітками залишала відкритими плечі, щільно облягала талію, розходилася хвилями від стегон, сягала підлоги. Сережки загадково мерехтіли камінцями так, що їхній блиск відволікав увагу від обличчя, проте лице це знову притягувало до себе глибокими карими очима і ніжними вустами, кучері м’яко обрамлювали відкритий лоб, вилиці і щоки, лоскотали шию.
Голосний шепіт Владислава почули попри цокання келихів і приглушені звуки фортепіано усі в радіусі трьох метрів. Майлз, здавалося, щось відчула, і кинула погляд у бік гурту людей, що витріщалися на неї.
Крістіна черкнула краєм ока по постаті Владислава, і серце в нього забилося швидше, ніж цього потребував протокол чи їхня місія. Проте за мить вона дуже повільно кивнула комусь у нього за спиною, розвернулася й покинула залу.
Санченко хотів кинутися за нею.
– Всьому свій час, – почувся за плечем голос майора, – ми побачимося з нею в Інституті.
Астрофізик погано спав цієї ночі. У номері за стіною, де поселили майора, не чулося ані звуку. Він же, певно, говорив уві сні.
Йому снилися колоністи, які вирушили з Землі у незнаний світ, де припускали існування планети з кліматом, подібним до земного. Як вони прилетіли на місце і з жахом побачили в планетарній системі лише одну підходящу планету, довкола якої кружляли два місяці. Адже там, де довкола планети обертається більше ніж одне небесне тіло, неможливе життя яким ми його знаємо. Вода й суша підкорюються тяжінню супутників, не гарантуючи сталість рельєфу. У його сні серед колоністів Земля-5 були Віктор Майлз і Андрій Бураго, як це записано в підручниках. Вони знаходили планету з двома місяцями і спокійно оселялися на ній. А через покоління на зустріч до внучки Віктора, Крістіни Майлз, вирушали представники Комісії з розселення Світлана Горенко й Владислав Санченко, щоб дізнатися їхню найбільшу таємницю. Зрештою, місяці розчинилися в карих очах Крістіни, його пальці заплуталися в її волоссі, і астрофізик прокинувся від того, що занадто туго закрутив ковдру довкола себе.
Назавтра після ще одної розмови, цього разу з колегами Санченка, посланці Землі нарешті потрапили до Інститут міжпланетних досліджень.
Крістіна Майлз сиділа у білому халаті, спершись на стіл ліктями, та роздивлялася графіки на моніторі. Вона навіть не вийшла їх зустріти, безіменний хлопець-лаборант провів гостей.
– О, це ти? – запитала Майлз.
Владислав подивувався її обізнаності, а потім почув, як говорить майор: – Так, це я.
Горенко представила свого супутника і коротко розповіла про мету їхнього прибуття.
– Ми сподіваємось, що отримані дані дозволять нам заселити нововідкриту планету Gillespo-2, – завершила майор.
Крістіна вагалася. Владислав у цю мить прикидав, як краще запросити її на вечерю.
– Я покажу вам одну теку, – зрештою, озвалась вона.
Санченко сів за монітор і кинувся передивлятися документи, доступ до яких відкрила Майлз.
– БОЖЕ!!! – закричав Владислав. Він вчепився у волосся двома руками і втупився в екран.
– Що таке? – розгублено поцікавилася майор.
Астрофізик лише повідомив, що з’ясував усе, що потрібно, можна вирушати додому. Здавалося, його більше не цікавили ані глибокі очі, ані знаменитий ефект Майлза-Бураго.
Горенко і Санченко подякували Майлз і вже на вечір відлітали рейсом Земля-Земля-1.
– Владиславе… – замислено озвалась в космопорту Землі майор. – А що, все-такий, цей ефект Майлза-Бураго? Чому там не стається катастрофи, хоч два місяці й все таке?
Санченко глипнув на неї диким поглядом, реготнув, а потім відповів:
– Все просто! Це просто, як абракадабра! Це!.. Цей дурний місяць не знає, що він існує!
Місяць Альфа справно обертався довкола Земля-5, спричинюючи припливи і відпливи. Тоді як місяць Бета обертався, однак «забув», що він існує. У просторі без маси й впливу сил, він спав, і бачив Крістіну.