Фіолет

Вирок у справі виніс віртуальний суддя. Все і так було зрозуміло: виробнича недбалість, що спричинила смерті двох осіб. Заперечувати провину марно: система керувалася фактами. Відповідальним за безпеку на проблемній ділянці трубопроводу був Марк. Кого цікавило, що труби давно потрібно поміняти і що не варто вештатися в забороненій зоні, навіть якщо це короткий шлях до розважального рівня?
– Десять років виправних робіт у дальніх колоніях! Вердикт оскарженню на підлягає! Місце відбування покарання – супутник планети Рея, сузір’я Терезів. П’ять років – суспільно важлива праця, п’ять років – поселення в колонії без права повернення до завершення терміну.
Голограма картинно вдарила суддівським молотком по прозорому столу і хитнула головою з довгою перукою. Зображення блимнуло і зникло.
До планетарної системи нову партію засуджених транспортували порталом. Але далі довелося втиснутися в старий зореліт і кілька тижнів летіти до рожево-смугастого супутника шостої планети недавно відкритої землянами ділянки космосу. У дитинстві Марк мріяв стати пілотом міжзоряних кораблів. В улюблених пригодницьких кінострічках пілоти рятували світ, знищували поганих чужинців, відкривали нові світи. Повна свобода! Проте після смерті батьків про пілотну школу довелося забути. А тепер, важко виходячи з кріосну, хлопець згадав дитячу мрію. Неочікувано Марка знудило на блискучу підлогу камери-каюти. Космічна реальність виявилася не такою привабливою, як марилося в дитинстві.
Динамік вибухнув хриплим голосом:
– На збори 30 хвилин. Всім підготуватися до посадки.
Зореліт висадив прибулих на рожевому плато. У світлі місцевої зірки все навколо виблискувало міріадами яскравих вогників. Марк заплющив очі від несподіванки. Утім, тюрма залишається тюрмою незалежно від розміру і кольору.
– Вітаю на Реї-3! Тепер ви не злочинці і правопорушники, а колоністи.
Крізь повіки хлопець розгледів високого чоловіка в захисних окулярах, який стояв перед арештантським десантом. Той обвів поглядом прибулих і продовжив:
– Нудьгувати не доведеться! Зараз отримаєте спецзахист.
Чоловік підвищив голос і додав урочистості:
– Вам належить честь відкриття і розроблення нової копальні Трансзоряного Союзу. Табір колоністів, до якого ви прибули, було створено для видобування унікального дорогоцінного каміння.
Чим голосніше говорив чоловік, тим більш фальшивою здавалася Марку його промова. Не зосереджуючись на почутому, хлопець мало не пропустив важливу інформацію:
– Окуляри не лише захищають від випромінювання Помаранчевої зірки, а й дають змогу розгледіти потрібні камінці в породі. Ваше завдання – шукати кольорові камінчики – жовті, червоні, зелені, блакитні. За кожний камінь – бонусні бали, що можна обміняти на їжу та одяг. Але найголовніше завдання – відшукати бузкове каміння, тут його називають фіолетом. Той, хто знайде навіть малий фіолет, отримає окреме житло і відпустку.
За кілька місяців Марк звик до денного помаранчевого світла та рожевої ночі. Але ніяк не міг звикнути до тьмяного світла поодиноких ліхтарів у тунелях копальні й виразок на руках, яким не запобігали навіть тришарові рукавиці. В агресивній до людей інопланетній породі хлопець часто-густо натрапляв на невеличкі червоні та жовті самоцвіти, рідше траплялися зелені та блакитні. Поступово збільшувався і бонусний рахунок, що в кінці місяці перетворювався на цілком собі матеріальні зручності – зайву пару рукавичок, нові окуляри чи консерви. Як для заслання на примусові роботи, то життя на Реї-3 було непоганим.
– Сьогодні за прогнозом землетрус. Будьте обережні. В разі тривожного сигналу – всі на вихід!
Бригадир, як завжди, повторював правила і попереджав про небезпеку.
Сигнал тривоги пролунав по обіді. Марк не встиг зробити і кроку, як тунель задрижав і зі стелі посипалося каміння. Останнім, що промайнуло перед очима, став чорний водоспад, який накрив хлопця з головою. Отямився від легких дотиків до обличчя. Окуляри загубилися, але чомусь все було добре видно. Тим більше побачене задавалося нереальним. Навколо рухалися різнокольорові камінці, утворюючи захисний кокон, що не давав тонам гірської породи розчавити людину. Зелені камінчики присмокталися до рук, і Марк відчув, як зникає біль у забитому плечі та обпечених долонях.
Марк не знав, скільки пролежав у груді каміння. На допомогу годі чекати. Хто його буде відкопувати? Це зайві витрати робочих ресурсів. Тим часом різнобарвні помічники, повільно рухаючись, поступово витягли хлопця з-під завалу. Він опинився в округлій залі, стіни якої світилися різнокольоровими смугами, добре видними неозброєним оком. А посередині зали виблискував бузковим кольором великий кристал. Фіолет!
«Кокон» відпустив хлопця, і той впав на підлогу поруч з фіолетовим каменем. Схопити і тікати? Куди? Виходу звідси немає. А чи варто виносити камінь назовні? Марк вже зрозумів, що камінці не є звичайними самоцвітами. Якщо навіть маленькі з них здатні до спільних дій, то що очікувати від цього велетня? Кристал наче відчув вагання хлопця, потім здійнявся у повітря і підлетів ближче. Марк був певен, що той його вивчає.
У наступну мить фіолет торкнувся обличчя, і бузковий колір залив очі, малюючи картини можливого майбутнього. Ось окремий будинок на горі, де живуть ті, хто знайде чарівний камінь. Ось щасливий Марк пригощає друзів випивкою в місцевому барі. Ось він працює наглядачем у колонії, а вдома на нього чекає дружина і двійко діточок. Потрібно зробити вибір. Камінь здатен виконати бажання! Марк заплющив очі і уявив себе пілотом космічного корабля…
… Потім перевірив правильність введених координат місця посадки і відправив повідомлення до Центру. Перший пілот розвідувального корабля Трансзоряного Союзу Марк Вайолет відкинувся у зручному кріслі й проковтнув пігулку. Під час посадки його завжди нудило.