Твір нагадує фільм “Фонтан”, тобто ні про що, але естетика через край 🙂
“Так Ректус, це я. ”
Є в латинській мові така назва: “Rectus abdominis”, що означає пряму кишку, тобто “rectus” має пряме відношення до анального отвору, через який відбувається викид продуктів життєдіяльності із організму. Можливо, ви колись бачили фразу “per rectum”, що означає ректальний шлях введення лікарських засобів, однак, іноді невідомі іноземні слівця варто проганяти через Google translate 😉
Словом, авторе, я такого ім’я ще нігде не бачила, – сміялася, як божевільна 🙂
Пробачте.
Читач1
Це чудово коли читач знаходить споріднену йому тему у творі.
А отже, завдання автора виконано, оповідання змусило мислити.
Читач
О, з’явився ще один коментатор із псевдонімом “Читач” 🙂
Якщо що, то 2 коментар “Це чудово коли читач знаходить споріднену йому тему у творі. А отже, завдання автора виконано, оповідання змусило мислити.” – не мій 🙂
Читач
До речі, замислитися твір не змушує, оскільки він нагадує переказ беззмістовного сну, але ім’я Ректус – це просто вогонь! 🙂
Пробачайте
Автор
Вельми Вдячний за Відгук. Твір написав з під “гарячої руки”, охоче стаю на сторону критики. Урок засвоєнно.
Людоїдоїд
Я сів за клавіатуру. Стару, але ще справну клавіатуру, виготовлену з чорного пластику, на якій відчувались трохи рельєфні білі букви. Клацання клавіш, їх різкий спуск у квадратні з округлими кутами отвори навівав спогади про гурток музики, де я малим грав на піаніно. Ах, що за благословенні часи були, – подумав я. А тепер, так далеко від дитинства, я пишу цей коментар і в кімнаті стоїть аромат чорного чаю з лісовими ягодами…
Авторе, ваш твір мені сподобався. Його художню частину ніяк не назвати поганою, все дуже атмосферно та мальовничо. Та до структури єдина, однак велика, претензія. В творі надто багато детальних описів. Виглядає, ніби ви історію з кількох реплік персонажів зумисне наповнили описами, щоб виглядало об’ємніше.
Не беруся назвати це недоліком, твір дуже приємно читати і я занотовую його в свій топ цього конкурсу. Проте стільки барвистих описів варті не менш барвистих і численних подій. Спробуйте розвинути оповідання в більший твір!
Автор
Ваша правда пане, Людоїдоїд. Покірно приймаю Ваші коментарі й охоче розділяю критику. Дякую за хороші слова. Буду творити далі, тепер я озброєний різними точками зору і це чудово. Хороший конкурс для розвитку власного мистецтва. Ще раз дякую, творчих Вам спіхів.
Автор
*успіхів
Мандрівник
Під час читання в уяві малюється не просто картинка, а 3d картинка!
Дуже крутий стиль написання.
Проте приєднуюсь до попередніх коментарів, що було б добре наповнити твір більшою кількістю подій.
Успіху!
Фантом
Вітаю, авторе!
Імператор помирав-помирав, і помер 🙂 Виникає сакральне питання – ну і шо? Конфлікту немає. Експансії теж не дуже помітив.
Образний ряд гарний, картинка прямо оживає.
Успіхів та наснаги!
Примарна хмара
Початок твору інтригує. Автору повною мірою вдалася синестезія – і звуки, і запахи, і дотики. Гарна стилістика. Але, даруйте, за стилістикою немає ідеї. І бажано вичитати текст, бо не вірю, що майстер стилю не вміє ставити коми.
Учасник і читач
Твір сподобався. На початку таке насичення і мішанина відчуттів, що здається нюхаєш колір, дивишся на запах і доторкуєшся до тиші. Дуже яскраво.
Поглинач Галактик
Далебі, мені не вистачило драйву. Твір звісно ж написаний вміло й справно. Та це, вибачайте, нагадує мольберт залитий, аж до нудоти солодкою фарбою. Ти мов і бачиш її, і сприймаєш. Та до чого ж вона однотонна. Та й коли подумати – для чого вона потрібна? Не вистачає відтінків. Або ж дії. Мені не зайшло.
Афоня
Яскравий за описами твір якому катастрофічно не вистачає ком. Написано дуже атмосферно, школа тільки, що за буйними описами не видно ідеї. Проте мова чудова. Дякую, авторе, і успіхів!
Форель
Описи місцями настільки барвисті, що речення доводилося перечитувати, щоб зрозуміти його. Забагато прикметників? Мабуть. Однак картинка поставала перед очима живо і об’ємно, хоча й не завжди складалася.
Ось тут сильно кинулось в очі: “Полум’я жовтих свічок блідими язиками пестили холодне й змарніле тіло”. Склалося враження, наче полум’я огортало тіло, тобто, спалювало, але ж мається на увазі світло від свічок, як я розумію.
Текст не завадило б вичитати в плані пунктуації, і був момент, коли граматично стрибають часи.
“Таким чином замикаючи коло життя у якого є початок, проте немає завершення.” Дуже парадоксальне вислювлювання. Це авторська думка чи взято звідкись?
На жаль, мені так і не вдалося зрозуміти, що саме хотів/ла донести до нас автор/ка, гадаю тому, що мініатюра більше нагадує частину більшого тексту, ніж самостійний твір.
Успіхів!
Твір нагадує фільм “Фонтан”, тобто ні про що, але естетика через край 🙂
“Так Ректус, це я. ”
Є в латинській мові така назва: “Rectus abdominis”, що означає пряму кишку, тобто “rectus” має пряме відношення до анального отвору, через який відбувається викид продуктів життєдіяльності із організму. Можливо, ви колись бачили фразу “per rectum”, що означає ректальний шлях введення лікарських засобів, однак, іноді невідомі іноземні слівця варто проганяти через Google translate 😉
Словом, авторе, я такого ім’я ще нігде не бачила, – сміялася, як божевільна 🙂
Пробачте.
Це чудово коли читач знаходить споріднену йому тему у творі.
А отже, завдання автора виконано, оповідання змусило мислити.
О, з’явився ще один коментатор із псевдонімом “Читач” 🙂
Якщо що, то 2 коментар “Це чудово коли читач знаходить споріднену йому тему у творі. А отже, завдання автора виконано, оповідання змусило мислити.” – не мій 🙂
До речі, замислитися твір не змушує, оскільки він нагадує переказ беззмістовного сну, але ім’я Ректус – це просто вогонь! 🙂
Пробачайте
Вельми Вдячний за Відгук. Твір написав з під “гарячої руки”, охоче стаю на сторону критики. Урок засвоєнно.
Я сів за клавіатуру. Стару, але ще справну клавіатуру, виготовлену з чорного пластику, на якій відчувались трохи рельєфні білі букви. Клацання клавіш, їх різкий спуск у квадратні з округлими кутами отвори навівав спогади про гурток музики, де я малим грав на піаніно. Ах, що за благословенні часи були, – подумав я. А тепер, так далеко від дитинства, я пишу цей коментар і в кімнаті стоїть аромат чорного чаю з лісовими ягодами…
Авторе, ваш твір мені сподобався. Його художню частину ніяк не назвати поганою, все дуже атмосферно та мальовничо. Та до структури єдина, однак велика, претензія. В творі надто багато детальних описів. Виглядає, ніби ви історію з кількох реплік персонажів зумисне наповнили описами, щоб виглядало об’ємніше.
Не беруся назвати це недоліком, твір дуже приємно читати і я занотовую його в свій топ цього конкурсу. Проте стільки барвистих описів варті не менш барвистих і численних подій. Спробуйте розвинути оповідання в більший твір!
Ваша правда пане, Людоїдоїд. Покірно приймаю Ваші коментарі й охоче розділяю критику. Дякую за хороші слова. Буду творити далі, тепер я озброєний різними точками зору і це чудово. Хороший конкурс для розвитку власного мистецтва. Ще раз дякую, творчих Вам спіхів.
*успіхів
Під час читання в уяві малюється не просто картинка, а 3d картинка!
Дуже крутий стиль написання.
Проте приєднуюсь до попередніх коментарів, що було б добре наповнити твір більшою кількістю подій.
Успіху!
Вітаю, авторе!
Імператор помирав-помирав, і помер 🙂 Виникає сакральне питання – ну і шо? Конфлікту немає. Експансії теж не дуже помітив.
Образний ряд гарний, картинка прямо оживає.
Успіхів та наснаги!
Початок твору інтригує. Автору повною мірою вдалася синестезія – і звуки, і запахи, і дотики. Гарна стилістика. Але, даруйте, за стилістикою немає ідеї. І бажано вичитати текст, бо не вірю, що майстер стилю не вміє ставити коми.
Твір сподобався. На початку таке насичення і мішанина відчуттів, що здається нюхаєш колір, дивишся на запах і доторкуєшся до тиші. Дуже яскраво.
Далебі, мені не вистачило драйву. Твір звісно ж написаний вміло й справно. Та це, вибачайте, нагадує мольберт залитий, аж до нудоти солодкою фарбою. Ти мов і бачиш її, і сприймаєш. Та до чого ж вона однотонна. Та й коли подумати – для чого вона потрібна? Не вистачає відтінків. Або ж дії. Мені не зайшло.
Яскравий за описами твір якому катастрофічно не вистачає ком. Написано дуже атмосферно, школа тільки, що за буйними описами не видно ідеї. Проте мова чудова. Дякую, авторе, і успіхів!
Описи місцями настільки барвисті, що речення доводилося перечитувати, щоб зрозуміти його. Забагато прикметників? Мабуть. Однак картинка поставала перед очима живо і об’ємно, хоча й не завжди складалася.
Ось тут сильно кинулось в очі: “Полум’я жовтих свічок блідими язиками пестили холодне й змарніле тіло”. Склалося враження, наче полум’я огортало тіло, тобто, спалювало, але ж мається на увазі світло від свічок, як я розумію.
Текст не завадило б вичитати в плані пунктуації, і був момент, коли граматично стрибають часи.
“Таким чином замикаючи коло життя у якого є початок, проте немає завершення.” Дуже парадоксальне вислювлювання. Це авторська думка чи взято звідкись?
На жаль, мені так і не вдалося зрозуміти, що саме хотів/ла донести до нас автор/ка, гадаю тому, що мініатюра більше нагадує частину більшого тексту, ніж самостійний твір.
Успіхів!