Інсайт

Я, пам’ятаю, читав десь-там, що розум у вас у всіх набутий, із книжок, а у нас розум вроджений.
А.П. Чехов «На чужині»

– Закарбуйте собі на носах, зграя темних неуків та туманів вісімнайцітих – наставник навмисне промовляв із вираженим галицьким балаком, який вважав неперевершено поетично кумедним і чарівно смішним. Майже як польська чи чеська мова. І до чого тут та чеська мова – а ну так, – Красна краска златовласка.(красива красуня золотоволоса)
Капець !
Ну хіба це можливо – вести заняття, коли на тебе ТАК впірилися величезні смарагдові очі вогненно рудої нявки. Ну скажіть, що на вас таке не діє ?
Наставник, воно ясна річ, не якийсь там адепт 12-рівня, але все ж таки мужчина. А раз так, то вочевидь має повністю відкриті чакри для темних дір жіночих принад. І як не одна, то інша затягне у область свого притягання. А перейшов радіус Шварцшильда, тобисть наблизився надто близько – і все, вже по тобі. І буде як у тій пісні – «…вона, рижа, ще й погана – мені возик поламала…»
А ця рижа дівка може не те щоб возика поламати, така зруйнує все.
І немає на то ради, бо такі баби навіть богів у ліжко із хмар збивають.
Тьху. І як у таких умовах вести заняття ?
– Красна краска златовласка. Витронцілась мі з рувновагі (вевела мене з рівноваги пол.) – подумалось наставнику, але він продовжив заняття, намагаючись не зиркати на рижу бестію.
– Так от. Затямте собі назавжди. Головне не досягти, а зберегти. Не штука добути – а штука збути. – наставник говорячи про добре відомі речі здавалося намацав твердь під ногами.
Та раптом, бліда богиня-берегиня маленького хутора на Волині, що на даний час крутилася у модельному бізнесі, бовкнула:
– Кому потрібно повторювати очевидні речі по сто разів на годину. Ми тут не діти у дитсадку, щоб нами керував якийсь примітивний тубілець, що народився на кілька тисяч років пізніше наймолодших із нас.
Наставник усміхнувся. Він окинув поглядом кощаву високу фігуру модельки із худими звислими персами.

– Шановна і люба німфа та богиня Білітіс. Саме таке шапкозакидайство та зверхність згубило цивілізацію Золотого Віку. Тільки направлений синергетичний вплив, а не тупе протистояння штибу сатирів із мінотаврами супроти хомо.
Щоб управляти, потрібно ідеально формувати місцеві забобони та контролювати їх. На усіх рівнях – від сільського клубу і аж до нобелівського комітету.
Наставник зістрибнув із кафедри і розкинувши руки зробив кілька плавних кіл над авдиторією.
– Без крил, як гарпії та горгульї – це вищий політ магії, знак признання Самого. – всі почули роздратований коментар Протея, який нині був втіленням одного із голівудського стовпів режисури.
Чарівні істоти принишкли.
Тож наставник провадив далі :
– Основні три кити нашого впливу – це контроль інформаційних потоків за нашими шаблонами, які приховані у безсистемних для примітивних тубільців Big Data, бо нам все рівно, хто друкує гроші, і хто вважає, що керує політиками. Ми, і тільки ми, створюємо паралельну реальність, яка зовсім не є ілюзорною матрицею Вачовських, а є реальною мережевою структурою, куди ці примітиви не мають шансу не те щоб зиркнути, а й навіть помітити невпинні зміни, які їх непомітно стирають, за рецептом поступового варіння жаб у казанку.
– Другий кит впливу це псевдознання. Гравітація підперта ізостазією, живлення рослин вуглекислотою напряму із повітря. А як же водні рослини, які живляться вуглекислотою розчиненою у воді? Ми навіть елодею їм у книгах намалювали – для тесту, але вже ніхто нічого не помічає. Це прелюд перемоги.
– А далі ми впарили їм таке, що від реготу луснути можна. Так, це еволіційне вчення – така собі балаканина, яка або повністю усуває Творця, або відкладає питання про його існування байками про надцивілізації. Божевільна теорія, що звільняє людей від Бога – особливо смішно викладена в еволюційній генетиці . Це родзинка, яку ми поклали на тортик людського оболванювання (поклонінню Бовванам). Ці тупоумні викладають дисципліну, яка навіть не може бути науково сформульована – бо так звана еволюційна генетика не проявляється ні в кількості генів, ні в їх складності, ні в структурі – принцип від простого до складного тут не існує, бо всі істоти створені всі разом за глобальним проектом, а не одна із одної за неіснуючим механізмом. Тому, амеба має 400 хромосом, а лишайник кілька тисяч. Мусі досить 2 хромосом, а карпу сотні, тоді як людям можна вкластися і у 46.
Отупіння людців вже невідворотне, тепер замість ефіру, властивості якого передбачені і розраховані Д.І. Менделєєвим хавають нашу дурню типу Темної Матерії…Назва яка класна. Це як банк Лабіан…Назва яка говорить про все – але ж не мавпобаранам яху.
А головне, ми знаходимося на останньому кроці до нашої перемоги – ми загнали цих мавпобаранів по стійлах, у одних смердючих і примітивних, а у інших розкішних, що не мають видимих перепон і на думку їх вязнів розширені на всю планету. І саме смішне, вони самі там себе тримають – вважаючи вільними та розумними істотами.
Для цього ми організували гіганські фейкові наукові та суспільні проекти, куди загнали кілька процентів тих хто міг би щось зрозуміти. Могли б, але на заваді стоять авторські права, система нагород, звань та відзнак, грошово-кредитна система, кланово-олігархічна світова влада. Людці приречені.
Пекло наближається.
– Лишився ще один невеликий крок. – наставник витримав паузу. Він знав відповідь. Знав, бо був синтетичною людиною, ненародженим біороботом, який керувався сигналами із глобальної мережі.
Та чи знали її нещасні казкові істоти, які мали ВСІ накласти головами у останній битві.
Сценарій запустить штучний розум – мертва істота без упередження, симпатій та релігійних переконань. І поскачуть Божевільні Вершники на ім’я Тупість-Гординя, Байдужість-Жадібність-Хтивість, а наприкінці Нетерпимість-Жорстокість, які строка за строкою невпинно проростають кодом у сучасній глобальній мережі.
– Три закони робототехніки – пригадався наставнику найсмішніший людський дотеп, і він не стримуючись розреготався. Яка тупизна ! І цей білковий слиз ще на щось надіється.
– Ex machina…