Всі ці світи були бідними, бо в них не було істинного знання, без якого людство лише зграя безтямних зомбі. Епілог. Лаборант увімкнув світло. Це було добре, бо час темнової фази закінчився. Він відділив із маточної культури грудку слизу і вніс її у чашку Петрі. Затим помістив зразок у термостат. Штучне освітлення мерехтіло міріадами наносвітлодіодів,… Читати далі »
Закінчується персикове морозиво! Це жахливо. Звичайно, є й інші, але мені смакує саме це. Його ніхто не їсть, окрім мене: залишають, як найменшій. 12 пачок – на цілісінький рік, – і все! Ніколи більше! Рут говорила, що персик – це такий круглий помаранчевий плід, солодкий та соковитий. От би спробувати!.. Скільки всього дивного є у… Читати далі »
Коли блимання індикатора сповістило Гната, що бункер повний, він вимкнув та підняв мотовило над збіжжям, а потім подав сину знак глушити двигуна. Хлопчик, який сьогодні вперше сів за кермо комбайна, декілька секунд розмірковував, перед тим як перевести важелі у нейтральне положення і зупинити машину. Варто було лишень увірватися брязкоту лез, дряжчанню решіток і барабанів, перегуду… Читати далі »
Текст знято на прохання автора.
– Казала не братися за цю роботу, – Гільда сплела на грудях металеві руки, риси пластиконового обличчя виражали відвертий докір. – І за що було братися? – Макс, відвів погляд від оглядового монітора, зиркнув на фемоїда. – Знову сміття прибирати на орбіті Марса? Чи длубатися на якомусь астероїді Поясу? Нуднішої роботи не придумаєш. – Зате… Читати далі »
У день восьмого злаку Діви всі новини в системі починалися сповіщенням про закінчення робіт з утворення захисту для Чумацького Шляху. Людство ось уже понад сто п’ятдесят років снувало павутиння так званих квантових струн з модифікованими, за допомогою гравітаційних каталізаторів, характеристиками. В назві проекту скористалися омонімом із вислову пана Сасскінда. Такими діями єдина цивілізація Галактики сподівалась… Читати далі »
− Галю, борщику нам приготуй! – скомандував Петро спрямувавши псевдосуворий захмелілий погляд десь угору. − Процес приготування запущено. – задзвенів жіночий голосочок корабельного інтелекту. Зашкарубле обличчя чоловіка розтопила усмішка: – Назвав її, як дружину. І вона непогано готує! − Так добре, Петре, як жінка твоя? – підняв брови співрозмовник. − Ні, гірше. – усміхнувся господар… Читати далі »
Миродар зайшов у лабораторію, наче в пропахлий надіями медитаційний відсік на віддаленій станції. Але він був тепер не в агресивній безодні Галактики. Він на Землі. І сьогодні буде не просто продовження Контакту. Два роки тому вони виявили Їх. Порпались у субкварковому хаосі в ядрі атома гелію та наштовхнулись на розумні сигнали. Вервечка недоспаних тижнів минула,… Читати далі »
Текст знято на прохання автора
Залишений напризволяще посеред загальної метушні, Соколовський повільно напивався в кутку, озброївшись пляшкою вермуту. Він надав би перевагу горілці, але без закуски просто не міг її пити. Завтра скажено болітиме голова, та байдуже. Нарешті збудження в салоні досягло кульмінації. З динаміків долинав сигнал таймера, надісланий з орбіти Марса, на великих екранах чорнів космос у точці Лагранжа… Читати далі »
Твір містить опис вживання наркотичних речовин. Організатори конкурсу наголошують, що розміщення твору не можна вважати пропагандою вживання цих речовин та нагадують, що ці речовини шкодять здоров’ю.
Твір містить описи загибелі героїв.
Цей рік став незвичайним майже з самого початку. Взимку замість снігу і морозів було тепло, інколи дощило. Зимові канікули в школі продовжили на тиждень через авральні ремонтні роботи. Сашко ходив до сьомого класу і почав вивчати фізику. Не все було зрозуміло, але цікаво, особливо коли мова заходила про зірки та планети. До дня космонавтики вчителька… Читати далі »
Хоч Полі збиралася на протилежну півкулю, їй закортіло проїхатися поверхнею, щоб відчути новий світ. Станція гіперлупу виявилася переповненою. Черга до парку «Олімпус Монс», черга до парку «Долина», черга до Великої Тріади. Напівпорожній човник до кратера Аудеманс трохи південніше місця, де Лабіринт з’єднується з Долиною. Полі не роздумувала. Перед прибуттям тунель десь на двадцять кілометрів вистрибнув… Читати далі »
Учасника дискваліфіковано
Оповідання видалено на прохання автора
На Марсі займався загадковий блакитний світанок. Легке судно розгорнуло золотисті сонячні вітрила та почало свій шлях з вохряного стрімчака. Керуючий суденцем посміхнувся, споглядаючи місто, що розкинулося в долині. Височенні будівлі, схожі на квіти, що розпускаються. Життя в них було зосереджено вгорі, подалі від приставучого марсіанського пилу. Місто пробуджувалося й оживало, повітряні шляхи також. Де-не-де почали… Читати далі »
Творить нас не доля, ми самі рай та пекло собі 2020 Від Коронавірусу помирала дитина. Від зупинки серця ось-ось мав віддати Богу душу батько великої родини. З кожною краплею крові життя покидало породіллю. ВІЧ ,котрий сховався, мов маніяк за рогом, вбивав відому бабусю-благодійницю. Спостерігаючи за смертю власного дитяти, одна жінка вирішила, що вже занадто… Читати далі »