Птахом стати

Двері майстерні прочинилися. Зі світлом, що увійшло до темної робітні тесляра, прийшла і дуже довга тінь. Вона швидко скорочувалася разом з тим, як усередину заходив її власник. Це був малий Ікар. Йому було десять. Мовчки, не звертаючи уваги на погляд батька-майстра, він підійшов до столу, щоб побачити новий винахід. Там були крила. Крила, як у янголів із тих дощечок, що йому показували у школі. Малий був у захваті. «Колись тобі доведеться їх закінчити, сину, − із сумною усмішкою сказав батько. – моя хвороба йде за руку зі смертю все швидше і швидше». Батькові слова були важкими для вух Ікара.
Саме ці слова звучали у тих самих вухах через два роки на похоронах старого. Плакало усе поселення. Великий тесляр помер, залишивши на сина матір та майстерню. Не зважаючи на це, за ці два роки Ікар уже вправно користувався інструментами і вміло виконував перші замовлення після 40 днів жалоби за старим.
Одного дня Ікару потрібна була тканина, щоб витерти руки від клею. Він обережно заглядав у кожну шухляду, дивився у кожну шафу і наткнувся на чисте біле полотно. Звісно ж, малий не став витирати об нього пальці. Не довго думаючи, Ікар витер увесь клей у свою сорочку і швидко дістав те полотно. Слова батька знову задзвеніли у вухах. У його руках лежали ті ж крила, що їх робив батько. Малий Ікар дістав креслення, оглянув винахід і став закінчувати витвір днями і ночами. Він відмінив усі замовлення, а матір не впускав до майстерні навіть, щоб подати йому обід. Ще три дні він довго морочився над винаходом, що змусить Ікара перебороти сили природи і наділити хлопця здатністю літати. Сині, наче у кучерявого арасарі*, мішки під очима вказували на копітку працю над великим проектом, що мав змінити світ.
Нарешті поївши і відіспавшись Ікар вийшов на центральну площу і прокричав: «Люди! Вироби мого батька лежать у кожного з вас. Годинники, шкатулки, іграшки. У вас лежать і деякі мої вироби. Усі ці речі, що роками створювалися у нас у майстерні – це дрібниці у порівнянні із тим, чим я хочу з вами поділитися. Приходьте завтра увечері на край скелі, щоб побачити, як людина стає птахом!»
Злегка гладкий хлопець також прийшов на край скелі, як і попросив його вірний друг Ікар. Це був Рейнос. Вони часто гралися разом у дитинстві. Батько товариша часто дарував Рейносу іграшки. Він був сиротою, що працював на продавця риби і жив у припортовому районі.
До скелі прийшов Ікар. Він був натхненно бадьорий. Усі побачили його
*Кучерявий арасарі – рідкісний вид птахів, що мешкає у Бразилії, Гвіані, Болівії, Перу і Еквадорі. Навколо очей у нього блакитний пір’я, що схоже на людські мішки під очима.
велетенські крила у нього на плечах і хором поплескали. Ікар став на край скелі. Він набрав у груди повітря, що є сили і видихнув, щоб прибрати усі найменші переживання. Маленький крок і… падіння. Ікар замахав крилами і через секунду він уже був у повітрі, наче птах. Усі падали на коліна і поклонялися Ікарові, вигукували: «Чудотворець!», «Хвала Ікарові!». Це було неймовірно. Людина стала птахом.
Ікар покружляв декілька хвилин, але сил було небагато і тому сів на землю. Матір підбігла, поцілувала сина у щоку і сильно обійняла. Малий винахідник побачив у натовпі свого друга. Ікар зняв крила простяг їх уперед і пильно дивився на Рейноса. Огрядний хлопець підійшов до свого друга. «Спробуй! У тебе теж вийде, я у це вірю!» – сказав Рейносу Ікар. Уже через мить на краю скелі, споряджений крилами стояв уже не той упевнений у собі малий, а інший, повний переляку хлопець, якого керувала лише віра його товариша.
Маленький крок і… падіння. Ще довгих для Ікара дві хвилини він стояв на колінах і чекав, що Рейнос все-таки вилетить з-за скелі, але ні. Увесь натовп у жаху став кричати: «Син підземного царства!», «Він убив свого ж друга своїми пекельними винаходами!», «Смерть малому Ікарові!». Молодого тесляра взяли під руки і понесли до площі на суд. Місцевий староста назвав вирок: страта.
Малого, 12-річного хлопчика повісили, як єретика. Повісили на дошці з намальованими позаду крилами і написом: «Демон Ікар, що вбив свого товариша». Матір померла зі слізьми під його ногами. Ще довго місцеві піснярі оспівували цей день:

«Ось малий Ікар крила підняв.
Ось змахнув пір’ям і птахом став.
Та Рейнос, друг його, не літав,
Та каменем на дно землі він впав.
Ось так зі скелі маленький крок
Та приніс нам усім складний урок.
Ось птах він може бути птахом,
Та риба не злетить плавцями махом»

*Кучерявий арасарі – рідкісний вид птахів, що мешкає у Бразилії, Гвіані, Болівії, Перу і Еквадорі. Навколо очей у нього блакитний пір’я, що схоже на людські мішки під очима.